ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
07.08.2025Справа № 910/6694/25
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Демидова В.О., за участю секретаря судового засідання Лобок К.К., розглянувши справу за позовом Акціонерного товариства «БАНК АЛЬЯНС» (04053, місто Київ, вулиця Січових Стрільців, будинок 50) до Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО БЛОК» (76018, Івано-Франківська обл., Івано-Франківський р-н, місто Івано-Франківськ, вул. Мазепи Гетьмана, будинок 72) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕВОТЕРРА АЗОТ" (03150, місто Київ, вулиця Ділова, будинок 4) про стягнення 6 886 958,14 грн.,
Представники учасників справи:
від позивача - Кирилов М. С.
від відповідача 2 - Попов Р. В.
27.05.2025 в системі «Електронний суд» представником Акціонерного товариства "БАНК АЛЬЯНС" сформовано позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО БЛОК", ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕВОТЕРРА АЗОТ" про стягнення заборгованості за Договором про відкриття невідновлювальної кредитної лінії №20-121ЮК/5-7-9 від 09.07.2020 у розмірі 6 886 958,14 грн та 28.05.2025 зазначену заяву передано судді Демидову В.О. у відповідності до автоматизованого розподілу судової справи між суддями.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.06.2025, з урахуванням ухвали цього ж суду від 04.07.2025 про виправлення описки, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 10.07.2025. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - Товариство з обмеженою відповідальністю «Евотерра Азот».
28.06.2025 представником ОСОБА_1 подано через систему «Електронний суд» відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що підписи у договорі поруки №20-121/ЮК/5-7-9/П1 від 09.07.2020 та змінах до нього, договорі покури №20-121/ЮК/5-7-9/П2 від 09.07.2020 та змінах до нього, не є підписом ОСОБА_1 як від імені поручителів, так і від імені позичальника ТОВ «Евотерра Азот». Викликає сумнів і підпис від імені відповідача на кредитному договорі, що свідчить про їх неукладеність. Також вказує на відсутність підстав для солідарного стягнення з поручителів кредитної заборгованості з огляду на відсутність положень про їх солідарну відповідальність у нормах чинного законодавства та в умовах договорів поруки. Позивач фактично просить стягнути з кожного з відповідачів повну суму заборгованості, що не відповідає ані суті солідарної відповідальності, ані принципам справедливості, добросовісності та розумності.
Також 28.06.2025 представником ОСОБА_1 подано через систему «Електронний суд» клопотання про витребування доказів у АТ «Банк Альянс», а саме оригіналів доданих до позовної заяви документів, в тому числі договору про відкриття невідновлювальної кредитної лінії №20-121/ЮК/5-7-9 від 09.07.020 та договорів поруки з усіма додатками.
03.07.2025 позивачем в системі «Електронний суд» сформовано відповідь на відзив, в якій зазначено, що кредитний договір, зміни та доповнення до нього, а також договори поруки зі змінами та доповненнями підписані ОСОБА_1 , який є директором, єдиним учасником та кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «Евотерра Азот», та скріплені печаткою ТОВ «Евотерра Азот». Обома сторонами були вчинені юридично значимі дії, спрямовані на схвалення правочинів, дії відповідача є конклюдентними, засвідчують його волю встановити правовідношення (вчинити правочин) та розуміння настання відповідних правових наслідків.
08.07.2025 представником ОСОБА_1 подано через систему «Електронний суд» заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначає, що відповідач не заперечує факту отримання третьою особою кредитних коштів, та в той же час умови отримання і повернення зазначених коштів, як і умови їх забезпечення, обґрунтовуються позивачем з посиланням на договори та документи, які відповідачем не підписувалися.
09.07.2025 представником третьої особи ТОВ «Евотерра Азот» подано через систему «Електронний суд» письмові пояснення по справі, в яких зазначено, що візуальний аналіз підписів на договорі поруки та на інших документах свідчить про наявні відмінності, що дає підстави стверджувати про їх можливе підроблення.
10.07.2025 розгляд справи відкладено на 24.07.2025.
24.07.2025 ОСОБА_1 подав через систему «Електронний суд» клопотання про долучення документів, а саме копії заяви про вчинення кримінального правопорушення.
24.07.2025 представник ОСОБА_1 подав до суду клопотання про призначення у справі комплексної судової почеркознавчої та технічної експертизи документів.
Останнє обгрунтоване тим, що відповідачу не належать підписи у долучених позивачем до справи:
Договорі поруки №20-121/ЮК/5-7-9/П1 від 09.07.2020;
Договорі про внесення змін та доповнень №1 від 01.06.2023 до Договору поруки №20-121/ЮК/5-7-9/П1 від 09.072020;
Договорі поруки №20-121/ЮК/5-7-9/П2 від 09.072020;
Договорі про внесення змін та доповнень №1 від 01.06.2023 до Договору поруки №20-121/ЮК/5-7-9/П2 від 09.07.2020;
Договорі про відкриття невідновлювальної кредитної лінії №20-121/ЮК/5-7-9 від 09.07.2020;
Договорі про внесення змін та доповнень №1 від 23.10.2020 до Договору про відкриття невідновлювальної кредитної лінії №20-121/ЮК/5-7-9 від 09.07.2020;
Договорі про внесення змін та доповнень №2 від 10.03.2021 до Договору про відкриття невідновлювальної кредитної лінії №20-121/ЮК/5-7-9 від 09.07.2020;
Договорі про внесення змін та доповнень від 28.02.2023 до Договору про відкриття невідновлювальної кредитної лінії №20-121/ЮК/5-7-9 від 09.07.2020;
Договорі про внесення змін та доповнень від 01.06.2023 до Договору про відкриття невідновлювальної кредитної лінії №20-121/ЮК/5-7-9 від 09.07.2020;
Договорі про внесення змін та доповнень №5 від 16.08.2023 до Договору про відкриття невідновлювальної кредитної лінії №20-121/ЮК/5-7-9 від 09.07.2020;
Договорі про внесення змін та доповнень №6 від 21.03.2023 до Договору про відкриття невідновлювальної кредитної лінії №20-121/ЮК/5-7-9 від 09.07.2020;
Договорі про внесення змін та доповнень №7 від 10.10.2023 до Договору про відкриття невідновлювальної кредитної лінії №20-121/ЮК/5-7-9 від 09.07.2020;
Договорі про внесення змін та доповнень №7 від 19.03.2024 до Договору про відкриття невідновлювальної кредитної лінії №20-121/ЮК/5-7-9 від 09.07.2020;
Договорі про внесення змін та доповнень №8 від 31.05.2024 до Договору про відкриття невідновлювальної кредитної лінії №20-121/ЮК/5-7-9 від 09.07.2020.
Представник зазначає, що грошові вимоги за Кредитним договором та Договорами поруки, що є предметом розгляду суду у цій справі про стягнення боргу є похідними від факту укладення таких договорів.
В той же час, Відповідач ОСОБА_1 вказує, що підписи, які містяться у вказаних договорах та документах виконані не ним, а іншою особою.
24.07.2025 розгляд справи відкладено на 31.07.2025.
30.07.2025 представником позивача через систему «Електронний суд» подано заперечення щодо проведення експертизи.
У судовому засіданні 31.07.2025 суд без виходу до нарадчої кімнати із занесення до протоколу судового засідання, суд відмовив у задоволенні клопотання представнику відповідача 2 у відкладенні розгляду справи та у призначенні у справі почеркознавчої експертизи.
Відмовляючи представнику відповідача у задоволенні клопотання про проведення експертизи суд виходив з наступного.
Представник ОСОБА_1 вказує, що підписи, які містяться зокрема у договорі про відкриття невідновлювальної кредитної лінії №20-121/ЮК/5-7-9 від 09.07.2020 не належить ОСОБА_1 , а виконаний іншою особою.
З банківських виписок по рахунку, надані представником позивача вбачається, що 02.04.2021, 23.04.2021, 04.06.2021, 05.10.2021 та в інші періоди, Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕВОТЕРРА АЗОТ", керівником якого є ОСОБА_1 , відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань здійснювались оплати на реквізити позивача із зазначенням призначення платежу «Погашення заборгованості згідно кредитного договору №20-121/ЮК/5-7-9 від 09.07.2020».
Під час розгляду цієї справи господарський суд враховує принципи "естопель" та "заборони суперечливої поведінки".
Доктрина "естопель" бере походження з англосаксонської системи права і базується на принципах добросовісності і послідовності. За своєю природою це прояв загального принципу недопустимості зловживання правом. Сторона, яка вчиняє дії або робить заяви у спорі, що суперечать тій позиції, яку вона займала раніше, не повинна отримати перевагу від своєї непослідовної поведінки.
Доктрина римського права "venire contra factum proprium" (принцип заборони суперечливої поведінки) базується на римській максимі "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці.
Суд звертає увагу на те, що поведінка відповідача не відповідає принципу естопель та доктрині venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки). У судовій практиці принцип добросовісності охоплює естопель та заборону суперечливої поведінки (venire contra factum proprium). Естопель правовий принцип, згідно з яким сторона позбавляється права без розгляду питання по суті висувати певні заперечення або заяви, які явно розходяться з її початковим поведінкою. Принцип заборони суперечливої поведінки (venire contra factum proprium) базується на правилі, що ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці. Принцип «естопель», зокрема, застосовано в практиці Європейського суду з прав людини («Хохліч проти України», заява № 41707/98; «Рефаг парті зі (Партія добробуту) Туреччини та інші проти Туреччини», заяви №№ 41340/98, 41342/98, 41344/98), він підлягає застосуванню і українськими судами.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 травня 2018 року у справі № 449/1154/14 визначено, що добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
У ст. І.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права закріплено, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.
Одним із способів захисту добросовісної сторони є принцип естопелю: особа втрачає право посилатися на будь-які факти на обґрунтування своїх домагань, якщо його попередня поведінка свідчила про те, що вона дотримується протилежної позиції.
Обов'язкові умови для застосування естопелю: (a) виникнення довіри в іншої сторони має стосуватися особи, якій протиставляється естопель; (b) виникнення обґрунтованої довіри у добросовісної сторони; (c) очевидна несправедливість підриву довіри.
a) виникнення довіри в іншої сторони має стосуватися особи, якій протиставляється естопель. Довіра добросовісної сторони має стати результатом попередньої поведінки недобросовісної сторони, здатної сформувати таку довіру (наприклад, будь-яких заяв, обіцянок, фактичної поведінки, що формує в іншої сторони обґрунтовані очікування, у тому числі й бездіяльності).
(b) виникнення обґрунтованої довіри у добросовісної сторони У добросовісної сторони мають виникнути певні очікування щодо подальшої поведінки іншої особи. Сторона має розумні підстави для того, щоб покладатися на поведінку контрагента.
(с) очевидна несправедливість підриву довіри. Сама собою суперечлива поведінка не заборонена. Заборона суперечливої поведінки не покликана покарати особу, яка діє суперечливо. Право блокується через очевидну несправедливість, що в конкретних ситуаціях може виникати в результаті суперечливої поведінки.
(Добросовісність поведінки у практиці ЄСПЛ 1) рішення у справі «Лінгенс проти Австрії» від 08 липня 1986 року, заява № 9815/82, п. 46; 2) рішення у справі «Фрессо і Руар проти Франції» від 21 січня 1999 року, заява № 29183/95, п. 55; 3) рішення у справі «Карабет та інші проти України» від 17 січня 2013 року, заяви №№ 38906/07 і 52025/07, п. 276)
Відповідно до висновку, сформульованого Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 14.12.2021 у справі № 147/66/17, добросовісність - це певний стандарт поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення (пункт 55 постанови). Принцип добросовісності передбачає, що сторони повинні діяти добросовісно під час реалізації їхніх прав і передбаченого договором та/або законом виконання їхніх обов'язків (пункт 60 постанови). Введення у цивільне законодавство принципу добросовісності є заходом, спрямованим на зміцнення моральних засад цивільно-правового регулювання. Саме з позиції моральності слід підходити до оцінки поведінки суб'єкта права як добросовісного або недобросовісного (пункт 61 постанови).
Згідно з висновком Верховного Суду, сформульованим у постанові від 16.02.2022 у справі № 914/1954/20, суди мають враховувати принцип добросовісності - стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина заборони суперечливої поведінки, в основі якої лежить принцип добросовісності, базується на римській максимі: ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, та, що не відповідає попереднім заявам або поведінці однієї сторони, за умови, що інша розумно на них покладається.
За змістом частини другої статті 13 Цивільного кодексу України недобросовісна поведінка однієї особи, яка полягає у вчиненні дій, що можуть у майбутньому порушити права інших осіб, є формою зловживання правом. Сутність зловживання правом полягає у недобросовісному вчиненні уповноваженою особою дій, які складають зміст відповідного суб'єктивного цивільного права, зокрема всупереч меті останнього. Заборона зловживання правом по суті випливає з властивості рівнозваженості, закладеної у принципі юридичної рівності учасників цивільних правовідносин. За змістом приписів Цивільного кодексу України поняття "добросовісність" ототожнюється з поняттям "безвинність", а "недобросовісність" - з виною. За діяння, якими завдано шкоду внаслідок недобросовісної поведінки, може наступати відповідальність (наприклад, на підставі частини третьої статті 39 Цивільного кодексу України). Оскільки настання відповідальності, за загальним правилом, пов'язується з виною, то такі діяння є винними (див. висновок сформульований Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 04.09.2020 у справі № 311/2145/19).
У постанові від 08.05.2018 у справі № 910/1873/17 Верховний Суд вказав, що принцип добросовісності - це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб'єктів при виконанні своїх юридичних обов'язків і здійсненні своїх суб'єктивних прав. У суб'єктивному значенні добросовісність розглядається як усвідомлення суб'єктом власної сумлінності та чесності при здійсненні ним прав і виконанні обов'язків. Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб. Зловживання правом - це свого роду спотворення права. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право.
Таким чином, поведінка та дії управнених та зобов'язаних сторін (позивача та відповідача) повинні відповідати принципу добросовісності та сутності чесної ділової практики, будуватися на взаємоповазі та дотриманні інтересів усіх учасників цих відносин
Суд вважає, що відповідач посилаючись на те, що підписи, які містяться зокрема у договорі про відкриття невідновлювальної кредитної лінії №20-121/ЮК/5-7-9 від 09.07.2020 не належить ОСОБА_1 , а виконаний іншою особою у той же час Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕВОТЕРРА АЗОТ", керівником якого є ОСОБА_1 здійснює оплати на користь банку з посиланням у призначенні платежу на договір, який на думку відповідача ним не підписувався є порушенням принципу естопель і доктрини venire contra factum proprium.
Ухвалою суду від 31.07.2025 закрито підготовче провадження у справі № 910/6694/25 та призначено справу до судового розгляду по суті на 07.08.2025.
06.08.2025 представник ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» подав клопотання про повернення на стадію підготовчого провадження у справі №910/6694/25.
Останнє обгрунтовване тим, що за наслідками розгляду справи 31.07.2025 суд, за відсутності сторони відповідача, відмовив у задоволенні вказаного клопотання про відкладення розгляду справи та у призначенні у справі судової експертизи, закрив підготовче засідання та призначив справу до розгляду по суті на 07.08.2025 о 14:00 год
Стороні відповідача не було надано можливості належним чином в судовому засіданні висловити позицію щодо призначення судової експертизи у справі.
07.08.2025 представником позивача в системі «Електронний суд» сформовано заперечення на клопотання про повернення на стадію підготовчого провадження у справі № 910/6694/25.
Останнє обґрунтоване тим, що у даній справі було проведено три засідання у підготовчому провадженні.
24.07.2025 від представника Відповідача 2 надійшло письмове клопотання про призначення у справі комплексної судової почеркознавчої та технічної експертизи документів.
30.07.2025 Позивачем подано заперечення щодо призначення експертизи у даній справі.
При цьому, Відповідач 2 був належним чином повідомлений про дату та час проведення підготовчого засідання, а саме на 31.07.2025.
Окрім того, Відповідач 2 не був позбавлений можливості подати додаткові доводи чи докази до проведення останнього підготовчого засідання 31.07.2025, проте від цим правом не скористався.
Суд розглянувши клопотання представника відповідача 2, дійшов висновку про відмову в його задоволенні з огляду на наступне.
Підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.
Відповідно до статей 181, 182 ГПК України для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання. Підготовче засідання проводиться судом з повідомленням учасників справи. У підготовчому засіданні суд, у тому числі, з'ясовує, чи надали сторони докази, на які вони посилаються у позові і відзиві, а також докази, витребувані судом чи причини їх неподання; вирішує питання про проведення огляду письмових, речових і електронних доказів у місці їх знаходження; вирішує питання про витребування додаткових доказів та визначає строки їх подання, вирішує питання про забезпечення доказів, якщо ці питання не були вирішені раніше; встановлює порядок з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та порядок дослідження доказів, якими вони обґрунтовуються під час розгляду справи по суті, про що зазначається в протоколі судового засідання; призначає справу до розгляду по суті, визначає дату, час і місце проведення судового засідання (декількох судових засідань - у разі складності справи) для розгляду справи по суті; здійснює інші дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.
У главі 3 розділу ІІІ ГПК України закріплені положення, які встановлюють порядок реалізації принципу "диспозитивності господарського судочинства" у підготовчому засіданні. Він полягає в тому, що кожен учасник справи може довести певні обставини справи, подавши відповідні докази, надавши пояснення чи заперечення саме під час підготовчого провадження. Це зумовить чітко визначене загальне спрямування судового розгляду, окреслить коло питань, що підлягають розв'язанню на стадії судового розгляду та дозволить процесуально зекономити час розгляду справи. Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суд від 12.08.2021 у справі №910/17567/19, від 09.11.2021 у справі №913/20/21.
Після закриття підготовчого провадження суд призначає справу до судового розгляду по суті (пункт 3 частини другої статті 185 ГПК України).
Відповідно до статті 194 ГПК України завданнями розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.
Тобто, підготовче засідання та судове засідання мають різну мету, що обумовлено різними завданнями, які стоять перед підготовчим провадженням та розглядом по суті, формами проведення яких вони є.
Частиною 4 статті 236 ГПК України, яка кореспондується з положеннями частини 6 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, Верховний Суд в постанові від 10.12.2024 у справі №922/1428/16 підкреслив, що стадія підготовчого провадження з огляду на її мету є не формальною, а реальною запорукою здійснення ефективного правосуддя на стадії розгляду справи по суті, тож належне та добросовісне ставлення до стадії підготовчого провадження як з боку суду, так і з боку всіх учасників справи, є таким, що у повній мірі відповідає засадам справедливого правосуддя.
Верховний Суд у вказаній постанові також акцентував, що суди першої інстанції за наявності певних обставин можуть прийняти рішення про повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття для вчинення тих чи інших процесуальних дій, які можуть бути реалізовані лише на стадії підготовчого провадження. Разом з тим такі обставини мають бути вагомими, оскільки можливість повернення до стадії підготовчого провадження з будь-яких підстав нівелює саме значення стадій господарського процесу - як підготовчого провадження, так і стадії розгляду справи по суті. Такі висновки є сталими та викладені у постановах Верховного Суду від 16.12.2021 у справі №910/7103/21, від 02.10.2019 у справі №916/2421/18, від 03.10.2019 у справі №902/271/18, від 07.03.2023 у справі №904/1252/22, від 30.08.2023 у справі №910/10477/22, а також в ухвалі від 22.06.2021 у справі №923/525/20.
Повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття для вчинення тих чи інших процесуальних дій є правом суду, водночас, суд має враховувати обставини конкретної справи, а підстави для повернення до стадії підготовчого провадження мають оцінюватись через призму чи можуть відповідні процесуальні дії реалізовані лише на стадії підготовчого провадження і чи є ці обставини вагомими.
Отже, для вирішення питання щодо можливості повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття суд першої інстанції має встановити: (1) чи відповідні процесуальні дії можуть бути реалізовані лише на стадії підготовчого провадження; (2) чи є обставини, якими сторона обґрунтовує таку необхідність, вагомими. Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права на справедливий суд.
З мотивувальної частини клопотання вбачається, що представник відповідача 2 просить про повернення до стадії підготовчого провадження у справі, оскільки суд 31.07.2025 за відсутності сторони відповідача, відмовив у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи та у призначенні у справі судової експертизи, закрив підготовче засідання та призначив справу до розгляду по суті на 07.08.2025 о 14:00 год.
Стороні відповідача не було надано можливості належним чином в судовому засіданні висловити позицію щодо призначення судової експертизи у справі.
При розгляді справи до закриття підготовчого провадження було проведено три засідання.
При цьому, Відповідач 2 був завчасно та належним чином повідомлений про дату та час проведення підготовчих засідань, що підтверджується повідомленнями про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
У відповідності до ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Ураховуючи викладене, із наведеного представником відповідача-2 обґрунтування не установлено існування вагомих підстав для вирішення питання повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття.
У судове засідання 07.08.2025 представник позивача та відповідача 2 прибули, надали свої пояснення, інші учасники судового процесу у судове засідання не прибули, повідомлялись належним чином.
В судовому засіданні 07.08.2025 оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.
09.07.2020 між Акціонерним товариством «Банк Альянс» (банк, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Евотерра Азот» (третя особа) було укладено договір про відкриття невідновлювальної кредитної лінії №20-121/ЮК/5-7-9 (з наступними змінами та доповненнями (далі - кредитний договір), відповідно до п. 1.1 якого (в редакції договору про внесення змін та доповнень від 01.06.2023) банк у межах співпраці з Фондом за договором про співробітництво надає позичальнику кредит в сумі 11 188 590,00 грн з кінцевим терміном повернення 08.07.2025, а позичальник зобов'язується сплачувати комісії та проценти за користування кредитними коштами та повернути кредит у порядку та на умовах, визначених цим договором.
Згідно з п.1.3.1. договору погашення кредиту здійснюється позичальником відповідно до Графіку зниження ліміту кредитування та не пізніше Кінцевого терміну повернення заборгованості, а якщо Графік зниження ліміту кредитування не встановлений - в Кінцевий термін повернення заборгованості, визначений в п. 1.1 цього договору.
Відповідно до п. 1.6 кредитного договору цільове призначення кредиту - придбання основних засобів, з подальшим використанням у власних комерційних і виробничих цілях.
Відповідно до п. 1.7 кредитного договору за користування кредитними коштами позичальник сплачує проценти в розмірі та в порядку, визначеному Положенням та цим договором.
Згідно з пп. 1.7.1 п. 1.7 кредитного договору в межах строку кредитування, визначеного п. 1.1 цього договору з врахуванням встановленого Графіку зниження ліміту кредитування за цим договором (у випадку його встановлення), позичальник сплачує проценти за користування кредитними коштами:
- при дотриманні позичальником умов Програми/ Порядку цього договору - у розмір 7%річних (далі - Компенсаційна процентна ставка) з можливістю перегляду на умовах даного договору та/ або Програми/ Порядку.
- на весь період воєнного стану та протягом 90 календарних днів після його припинення чи скасування - у розмірі 20,00% річних (Базова ставка). При цьому державна підтримка у вигляді компенсації процентів на збільшену частину процентної ставки, що перевищує розміри базової процентної ставки, визначені згідно Програми/ Порядку, не надається, а така збільшена частина процентної ставки сплачується позичальником самостійно. Через 90 календарних днів після припинення чи скасування воєнного стану, базова процентна ставка встановлюється у розмірі розрахованому за формулою, згідно Програми/ Порядку. Розмір Базової процентної ставки переглядається та встановлюється банком кожного календарного кварталу згідно з процедурою, визначеною цим договором, відповідно до умов Порядку.
- у разі порушення умов договору, у тому числі розділу 5 даного договору або Програми/ Порядку, банк має право ініціювати встановлення ринкової процентної ставки, визначеної банком у відповідній додатковій угоді, що укладається сторонами у порядку та на умовах, визначених даним договором, до моменту укладення сторонами додаткової угоди щодо встановлення ринкової процентної ставки за договором, позичальник сплачує базову процентну ставку.
Відповідно до пп. 1.7.1.1 станом на 01.06.2023 базова процентна ставка за умовами Програми/ Порядку становить 22,86% річних.
У п.1.7.2 договору встановлено, що за користування кредитними коштами, що не повернуті в строк (прострочена заборгованість), відповідно до п.1.1 цього договору та з врахуванням Графіку зниження ліміту кредитування за цим договором (у випадку його встановлення) та/або відповідно до умов дострокового погашення кредиту встановлених внаслідок застосування банком вимоги дострокового повного або часткового виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором, процентна ставка за користування кредитними коштами встановлюється в наступному розмірі:
- компенсаційної процентної ставки, збільшеної на 5 процентних пунктів, у випадку якщо на момент виникнення підстави застосування підвищеної процентної ставки діяла компенсаційна процентна ставка
- базової процентної ставки, збільшеної на 5 процентних пунктів, у випадку якщо на момент виникнення підстави застосування підвищеної процентної ставки діяла базова процентна ставка.
Підвищена процентна ставка нараховується починаючи з дня виникнення такого порушення та закінчується днем погашення простроченої суми кредиту. Такий розмір процентної ставки є іншим розміром процентів (ст. 625 ЦК України).
Відповідно до п. 1.8 кредитного договору Фондом надається компенсація нарахованих процентів за користування позичальником кредитними коштами в розмірі та строки, визначені умовами Програми, та при дотриманні позичальником умов Програми.
Компенсація нарахованих процентів за користування кредитними коштами надається Фондом позичальнику з метою зниження його фактичних витрат на сплату встановленої цим договором базової процентної ставки за кредитом, внаслідок чого такий позичальник має сплачувати лише частину базової процентної ставки у розмірі Компенсаційної процентної ставки з урахуванням умов цього договору.
Згідно п. 1.9 кредитного договору сума компенсації процентів, що підлягають сплаті Фондом за кредитом позичальника, розраховується як різниця між сумою нарахованих банком процентів за користування кредитними коштами відповідно до умов цього договору, що визначається із застосуванням базової процентної ставки, та сумою нарахованих банком процентів за користування із застосуванням компенсаційної процентної ставки, визначеної з урахуванням вимог Програми та яка підлягає сплаті позичальником за кредитом за звітний період.
Відповідно до п. 1.10 кредитного договору при допущенні позичальником порушень умов цього договору в частині своєчасного повернення кредиту (його частини згідно Графіку) та/ або своєчасної сплати процентів згідно умов цього договору більше ніж на 15 календарних днів, державна підтримка шляхом компенсації процентів за кредитом призупиняється.
Відповідно до п.3.2 договору видача кредиту здійснюється на підставі письмової заявки позичальника на отримання кредитних коштів, далі за текстом - заявка на отримання кредиту, та документів, підтверджуючих цільове використання кредиту, шляхом перерахування коштів на рахунок позичальника або шляхом оплати розрахункових документів позичальника. Таку заявку на отримання кредиту із зазначенням суми та цільового використання позичальник повинен надати кредитору не пізніше, ніж за 3 (три) банківських дня до бажаної дати отримання кредиту.
Днем (моментом) надання кредиту вважається день зарахування кредитних коштів на рахунок позичальника (п. 3.3 кредитного договору).
Відповідно до п. 3.5 кредитного договору погашення кредиту здійснюється відповідно до Графіку погашення та не пізніше кінцевого терміну повернення заборгованості, а якщо Графік погашення не встановлений - в кінцевий термін повернення заборгованості, а також у випадку, передбаченому р.5 цього договору шляхом перерахування позичальником грошових коштів на рахунок, зазначений в п.1.5 договору.
Згідно з п. 3.7 договору проценти за користування кредитом нараховуються у валюті кредиту виходячи з фактичної кількості днів у місяці та у році на суму щоденного залишку фактичної заборгованості за кредитом. Проценти нараховуються щомісячно в останній робочий день поточного місяця включно, а в подальшому з першого числа поточного місяця по останній календарний день поточного місяця включно, та в день остаточного погашення заборгованості за кредитом. Проценти нараховуються з моменту видачі кредиту до дати фактичного повернення кредиту за цим договором.
За умовами п. 3.8 кредитного договору у разі прострочення повернення заборгованості за кредитом, проценти нараховуються також на суму простроченої заборгованості за кредитом за весь період прострочення до моменту її повного погашення.
Згідно п. 3.9 кредитного договору сплата позичальником процентів здійснюється щомісячно в строк з 1 по 5 число місяця, наступного за звітним, в день, що є кінцевим терміном повернення заборгованості та/ або у день остаточного повернення кредитних коштів на рахунок, зазначений у п. 1.5 цього договору.
Якщо дата сплати процентів за користування кредитом згідно з цим договором припадає на вихідний або святковий день, то днем закінчення строку сплати такого платежу є перший робочий день, що слідує за таким вихідним, святковим або неробочим днем.
У випадку порушення позичальником встановлених цим пунктом договору строків сплати процентів, сума несплачених в строк процентів вважається простроченою з наступного робочого дня (за днем закінчення строку сплати платежу) переноситься банком на рахунки для обліку простроченої заборгованості.
В разі наявності простроченої заборгованості за кредитом, проценти, які будуть нараховуватися за такою заборгованістю, будуть вважатися простроченими в день нарахування і віднесені на відповідні рахунки простроченої заборгованості. Проценти, нараховані за останній період користування кредитом, сплачуються одночасно з погашенням боргу.
Відповідно до п. 3.10 договору позичальник повертає кредит та сплачує проценти за його користування у валюті кредиту.
Пунктом 7.2.6 договору сторони погодили, що банк має право вимагати дострокового погашення всієї заборгованості позичальника за цим договором (втому числі за рахунок звернення стягнення на предмет забезпечення), у випадках: порушення позичальником будь-яких умов цього договору та/ або будь-яких інших зобов'язань за цим договором, зокрема, передбачених п. 8.1 цього договору.
У випадку такої вимоги кредитора про дострокове повернення заборгованості за цим договором, в тому числі кредиту, сплати процентів та інших платежів/ сум, кі підлягають сплаті позичальником на користь кредитора за цим договором, заборгованість / кошти стають негайно належними до сплати та мають бути повернені/ сплачені впродовж 7 календарних днів (або в інший строк, що вказаний у такому листі/ повідомленні (вимозі) кредитора) з дня направлення кредитором на адресу позичальника відповідного листа/ повідомлення (вимоги).
За умовами п. 7.2.10 договору банк має право у випадку невиконання чи неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором, за власним вибором обрати черговість стягнення заборгованості/ погашення заборгованості з позичальника/ поручителя/ гаранта та/ або звернення стягнення на заставлене майно, що є забезпеченням за даним договором та/ або активи (кошти і майно) позичальника/ іпотекодавця/ заставодавця.
За п. 8.1.1 договору позичальник зобов'язується використати кредит та придбане за кредитні кошти майно на зазначені у цьому договорі цілі і забезпечити повернення одержаного кредиту, сплату нарахованих процентів, комісій та всієї заборгованості за цим договором на умовах, передбачених цим договором, в тому числі, достроково здійснити повернення кредиту, сплатити проценти та інші платежі та заборгованість за цим договором у випадках, передбачених цим договором та/або чинним законодавством України.
Відповідно до п.9.1 договору договір набирає чинності з дати його укладання та діє до повного виконання позичальником прийнятих на себе зобов'язань за договором, в тому числі повного погашення позичальником заборгованості за кредитом, процентами, комісіями, неустойками, іншими платежами/сумами, що підлягають сплаті позичальником на користь кредитора за цим договором.
В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором було укладено між банком та поручителем Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро Блок» договір поруки №20-121/ЮК/5-7-9/П1 від 09.07.2020.
Також в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором було укладено між банком та поручителем ОСОБА_1 договір поруки №20-121/ЮК/5-7-9/П2 від 09.07.2020.
Згідно з п. п. 2.1, 2.2 договорів поруки, в редакції договорів про внесення змін та доповнень №1 від 01.06.2023, згідно цього договору порукою забезпечується наступні зобов'язання позичальника, що випливають з кредитного договору: повернути отримані на умовах кредитного договору кредитні кошти (кредит) в розмірі 11 188 590,00 грн в порядку, на умовах, у строки, що передбачені кредитним договором (остаточне погашення кредиту здійснюється не пізніше 08.07.2025 (включно), в т.ч. з урахуванням Графіку погашення / Графіку зниження ліміту кредитування та випадків дострокового погашення, передбачених кредитним договором; щомісячно сплачувати проценти за користування кредитом, інші проценти, в порядку, на умовах, та в розмірі, як це передбачено кредитним договором.
Згідно з п. п. 4, 5 договорів поруки за виконання зобов'язань за кредитним договором поручитель та позичальник відповідають перед банком як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед банком у тому ж обсязі, що і позичальник, включаючи сплату кредиту, процентів за користування кредитом, комісій, пені, інших платежів та витрат, передбачених кредитним договором, відшкодування збитків.
Поручитель зобов'язаний виконати зобов'язання (в т.ч. про дострокове погашення заборгованості), як солідарний боржник, протягом 5 календарних днів з дати відправлення (надсилання) банком поручителю вимоги або з дати отримання поручителем вимоги банка, в залежності від того, яка із зазначених дат настала раніше. Датою отримання поручителем вимоги банка, направленої рекомендованою чи кур'єрською поштою, є дата її особистого вручення або дата поштового штемпеля відділення зв'язку одержувача на повідомленні про вручення такої поштової кореспонденції (п. 8 договорів поруки).
Відповідно до п. 16 договорів поруки порука за цим договором припиняється після закінчення 3-х років з дня настання терміну виконання основного зобов'язання, передбаченого кредитним договором, але в будь-якому разі до повного виконання зобов'язань за кредитним договором.
Банк виконав свої зобов'язання у повному обсязі, надавши ТОВ «Евотерра Азот» кошти в розмірі та на умовах, визначених кредитним договором, що підтверджується відповідними заявами про надання кредиту від 14.07.2020, 15.07.2020, 16.07.2020 та банківською випискою по рахунку.
Так, кредитор надав позичальнику наступні транши: 14.07.2020 у розмірі 9 127 170,00 грн, 15.07.2020 - 757 070,00 грн, 16.07.2020 - 1 304 350,00 грн.
Вказані обставини також не заперечуються й відповідачами.
ТОВ «Евотерра Азот» частково виконало свої зобов'язання та сплатило за тілом кредиту 5 694 292,33 грн та за процентами 1 530 071,75 грн., що підтверджується банківськими виписками по рахунку.
Банк, листом №31.1/2755 і 31.1/2753 від 08.05.2025 направив засобами поштового зв'язку вимогу про сплату заборгованості поручителю 1, листом №31.1/2751 від 08.05.2025 - поручителю 2.
Доказів сплати вказаної заборгованості матеріали справи не містять.
Посилаючись на неналежне виконання відповідачами своїх зобов'язань, банк просить стягнути з них солідарно заборгованість у розмірі 6 886 958,14 грн, з яких: сума поточної заборгованості по кредиту - 5 134 298,00 грн; сума простроченої заборгованості по кредиту - 459 999,67 грн; сума поточної заборгованості за процентами - 51 130,35 грн; сума простроченої заборгованості за процентами - 1 241 530,12 грн.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з огляду на таке.
Відповідно статей 11, 509 Цивільного кодексу України, підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір.
Правовідносини сторін врегульовані кредитним договором та договором поруки.
Приписами статей 626 та 627 Цивільного кодексу України унормовано, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Норми права аналогічного змісту містить стаття 526 Цивільного кодексу України.
Відповідно до приписів статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з частиною 1 статті 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини 2 статті 345 Господарського кодексу України, кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.
За приписами статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфу 1 глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору.
За статтею 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до частини 3 статті 1049 Цивільного кодексу України позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця.
Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Згідно з частинами 1, 2 статті 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.
Статтею 554 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які за одним чи за декількома договорами поруки поручилися перед кредитором за виконання боржником одного і того самого зобов'язання, є солідарними боржниками і відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.
Згідно з частиною 1 статті 543 Цивільного кодексу України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
У відповідності до ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з вимогами ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Обов'язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою. На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: баланс імовірностей (balance of probabilities) або перевага доказів (preponderance of the evidence); наявність чітких та переконливих доказів (clear and convincing evidence); поза розумним сумнівом (beyond reasonable doubt). Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.01.2022 у справі №917/996/20).
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 рішення Європейського суду з прав людини у справі Салов проти України від 06.09.2005).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі Надточий проти України від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Господарський суд вказує, що правовідносини у даній справі виникли внаслідок укладення між банком та ТОВ «Евотерра Азот» договору про відкриття невідновлювальної кредитної лінії №20-121/ЮК/5-7-9 від 09.07.2020, який забезпечений договорами поруки №20-121/ЮК/5-7-9/П1 та №20-121/ЮК/5-7-9/П2 від 09.07.2020, укладеними між позивачем та відповідачами.
Банк виконав свої зобов'язання у повному обсязі, надавши ТОВ «Евотерра Азот» кошти в розмірі та на умовах, визначених кредитним договором, що підтверджується відповідними заявами про надання кредиту від 14.07.2020, 15.07.2020, 16.07.2020 та банківською випискою по рахунку.
Так, кредитор надав позичальнику наступні транши: 14.07.2020 у розмірі 9 127 170,00 грн, 15.07.2020 - 757 070,00 грн, 16.07.2020 - 1 304 350,00 грн.
Вказані обставини також не заперечуються й відповідачами.
ТОВ «Евотерра Азот» частково виконало свої зобов'язання та сплатило за тілом кредиту 5 694 292,33 грн та за процентами 1 530 071,75 грн., що підтверджується банківськими виписками по рахунку.
Розрахунок заборгованості та банківські виписки по рахункам та розрахункам заборгованості є належними та допустимими доказами у спірних правовідносинах, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про здійснені операції і є їх підтвердженням, висновки про що сформульовані в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.09.2019 у справі № 910/10254/18, від 19.02.2020 у справі № 910/16143/18, від 26.02.2020 у справі № 911/1348/16, від 19.11.2020 у справі № 910/21578/16, постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 25.05.2021 у справі № 554/4300/16-ц, від 21.09.2022 у справі № 381/1647/21, від 07.12.2022 у справі № 298/825/15-ц.
У постанові Верховного Суду України від 27 квітня 2016 року у справі № 3-269гс16 зроблено висновок, що «до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, з урахуванням конкретних обставин справи, можуть належати: визнання пред'явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій».
Вказаний висновок підтриманий і у постанові Верховного Суду від 25 червня 2025 року у справі № 686/25779/13-ц (провадження № 61-1456св24).
Відповідачами не заперечувався факт отримання кредиту, факт часткової сплати заборгованості за вказаним кредитним договором та наявність заборгованості з його повернення.
Відтак, матеріалами справи підтверджується, що ТОВ «Евотерра Азот» взяті на себе зобов'язання за договором щодо своєчасного повернення кредитних коштів належним чином не виконав, у зв'язку з чим у нього наявна заборгованість перед банком.
Відповідачами не надані суду докази повернення позивачу заборгованості за тілом кредиту та не спростований розмір цієї заборгованості.
Згідно із наданими позивачем розрахунками заборгованість за кредитом становить 6 886 958,14 грн, з яких: сума поточної заборгованості по кредиту - 5 134 298,00 грн; сума простроченої заборгованості по кредиту - 459 999,67 грн; сума поточної заборгованості за процентами - 51 130,35 грн; сума простроченої заборгованості за процентами - 1 241 530,12 грн.
На час вирішення спору в цій справі сторонами не надано доказів належного виконання відповідачами умов договору та погашення заборгованості за кредитом та нарахованими процентами.
Договори поруки №20-121/ЮК/5-7-9/П1 та №20-121/ЮК/5-7-9/П2 від 09.07.2020 тристоронні та підписані усіма сторонами, за їх умовами поручителі несуть солідарну відповідальність за усіма грошовими зобов'язаннями позичальника за кредитним договором: як щодо повернення тіла кредиту, так і сплати процентів.
Водночас, умовами договорів поруки не передбачено солідарної відповідальності поручителів між собою.
В разі укладення кількох договорів поруки, які забезпечують виконання одного зобов'язання, виникає кілька самостійних зобов'язань, сторони яких (поручителі) перебувають у правовідносинах з одним боржником, проте не пов'язані правовідносинами між собою. У такому разі кожен поручитель відповідає перед кредитором боржника в обсязі та відповідно до умов договору поруки, стороною якого він є.
Порука кількох осіб може визначатися як спільна в разі укладення договору поруки кількома поручителями та встановлення умовами договору волевиявлення цих осіб щодо спільного забезпечення зобов'язання. Лише в такому випадку поручителі відповідають перед кредитором солідарно з боржником та солідарно між собою (спільна порука).
Норми права, що регулюють інститут поруки, не передбачають солідарної відповідальності поручителів між собою за різними договорами поруки, якщо цими договорами не передбачено іншого. У разі укладення між поручителями кількох договорів поруки на виконання одного й того самого зобов'язання у них не виникає солідарної відповідальності між собою.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 31 січня 2025 року у справі № 191/3285/20 (провадження № 61-17527св23).
Спільний розгляд позовних вимог кредитора до боржника за основним зобов'язанням і кількох поручителів не створює солідарного обов'язку для останніх, що узгоджується з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі № 415/2542/15-ц (провадження № 14-40цс18).
У справі предметом спору є різні самостійні договори поруки, за якими кожен з поручителів поручився відповідати перед кредитором разом з позичальником як солідарні боржники за порушення умов одного й того ж кредитного договору.
З огляду на вказане вище у сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідачів на користь банку заборгованості у загальному розмірі 6 886 958,14 грн.
Враховуючи приписи пункту 2 частини 1 статті 129 ГПК України, суд покладає витрати по сплаті судового збору на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО БЛОК» (76018, Івано-Франківська обл., Івано-Франківський р-н, місто Івано-Франківськ, вул. Мазепи Гетьмана, будинок 72, код ЄДРПОУ 40443927) та з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «БАНК АЛЬЯНС» (04053, місто Київ, вулиця Січових Стрільців, будинок 50, код ЄДРПОУ 14360506) заборгованість у розмірі 6 886 958 (шість мільйонів вісімсот вісімдесят шість тисяч дев'ятсот п'ятдесят вісім) грн 14 коп., з яких: сума поточної заборгованості по кредиту - 5 134 298 (п'ять мільйонів сто тридцять чотири тисячі двісті дев'яносто вісім) грн 00 коп.; сума простроченої заборгованості по кредиту - 459 999 (чотириста п'ятдесят дев'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто дев'ять) грн 67 коп.; сума поточної заборгованості за процентами - 51 130 (п'ятдесят одна тисяча сто тридцять) грн 35 коп.; сума простроченої заборгованості за процентами - 1 241 530 (один мільйон двісті сорок одна тисяча п'ятсот тридцять) грн 12 коп.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО БЛОК» (76018, Івано-Франківська обл., Івано-Франківський р-н, місто Івано-Франківськ, вул. Мазепи Гетьмана, будинок 72, код ЄДРПОУ 40443927) на користь Акціонерного товариства «БАНК АЛЬЯНС» (04053, місто Київ, вулиця Січових Стрільців, будинок 50, код ЄДРПОУ 14360506) судовий збір у розмірі 41 321,75 грн.
4. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «БАНК АЛЬЯНС» (04053, місто Київ, вулиця Січових Стрільців, будинок 50, код ЄДРПОУ 14360506) судовий збір у розмірі 41 321,75 грн.
5. Після набрання рішенням законної сили видати накази.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua/.
Повний текст рішення складено та підписано 12.08.2025
Суддя Владислав ДЕМИДОВ