ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
30.07.2025Справа № 910/2441/25
За позовом: товариства з додатковою відповідальністю "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "КРЕДО";
до: акціонерного товариства комерційного банку "ПРИВАТБАНК";
про: визнання протиправним та скасування рішення, визнання недійсними правочину.
Суддя Сергій Балац
Секретар судового засідання Молодід Д.С.
Представники:
позивача: Кузьменко В.С.;
відповідача: Пономарь С.Г.;
Товариство з додатковою відповідальністю "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "КРЕДО" звернулося до господарського суду міста Києва з позовною заявою до акціонерного товариства комерційного банку "ПРИВАТБАНК" про визнання протиправним та скасування рішення, визнання недійсними правочину.
Позовні вимоги мотивовані безпідставним прийняттям відповідачем рішення від 20.02.2025 про відмову від підтримання ділових/відмову в обслуговуванні шляхом розірвання ділових відносин/розірвання договору та вчиненням останнім одностороннього правочину у формі направленого позивачу повідомлення про відмову від підтримання ділових відносин/відмову в обслуговуванні шляхом розірвання ділових відносин/розірвання договору і закриття рахунку від 21.02.2025 №20.1.0.0.0/7-250221/104 з порушенням ч. 1, ч. 2 ст. 203 Цивільного кодексу України.
Вказані обставини призвели до звернення позивача до господарського суду з вимогами до акціонерного товариства комерційного банку "ПРИВАТБАНК" (далі - Банк) про:
- визнання протиправним та скасування Рішення Акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" від 20.02.2025 р. про відмову від підтримання ділових/відмову в обслуговуванні шляхом розірвання ділових відносин/розірвання договору;
- визнання недійсним одностороннього правочину, вчиненого Акціонерним товариством Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" у формі Повідомлення від 21.02.2025 №20.1.0.0.0/7-250221/104 про відмову від підтримання ділових відносин/відмову в обслуговуванні шляхом розірвання ділових відносин/розірвання договору і закриття рахунку.
Разом із позовною заявою позивачем подано клопотання про витребування у Акціонерного товариства Комерційного банку "ПРИВАТБАНК" доказів.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 06.03.2025 №910/2441/25 вказану позовну заяву залишено без руху на підставі п. 2 ч. 1 ст. 164, ч. 1 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України.
До господарського суду, в межах строку, надійшла заява позивача з якої вбачається, що заявником усунуті недоліки позовної заяви, вказані в ухвалі господарського суду від 06.03.2025 №910/2441/25.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 20.03.2025 № 910/2441/25 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/2441/25 та вирішено розгляд справи здійснювати в порядку (за правилами) загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 14.04.2025.
Разом з тим, зазначеною ухвалою, клопотання позивача про витребування доказів задоволено та витребувано у відповідача наступні документи: копію Рішення про відмову від підтримання ділових/відмову в обслуговуванні шляхом розірвання ділових відносин/розірвання договору від 20.02.2025; копії внутрішніх документів з питань фінансового моніторингу щодо ТДВ СК "КРЕДО", які стали підставою для відмови від ділових відносин; копії результатів здійснених заходів належної перевірки, моніторингу ділових відносин та фінансових операцій щодо ТДВ СК "КРЕДО", які стали підставою для відмови від ділових відносин; інші копії наявних в АТ КБ "ПРИВАТБАНК" документів на підтвердження причин відмови від підтримання ділових/відмови в обслуговуванні шляхом розірвання ділових відносин/розірвання договору банку з ТДВ СК "КРЕДО".
Відповідач, скориставшись правом, передбаченим ст. 165 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), подав відзив, у якому повністю заперечив позов зазначивши, що розірвання ділових відносин відбулося на підставі ч. 1 ст. 15 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" (далі - Закон ПВК/ФТ або Закон № 361-IX) за результатами встановлення позивачу неприйнятно високого ризику. В спростування доводів позивача Банк вказує, що повноваження Заіграєва Є.О. на підписання повідомлення підтверджуються доданими відповідачем до відзиву документами. Також Банком заявлено клопотання про розгляд справи у закритому судовому засіданні.
14.04.2025 позивачем подано клопотання до господарського суду м. Києва про відкладення підготовчого засідання.
14.04.2025, в підготовчому засіданні суд постановив усну ухвалу про розгляд справи в закритому судовому засіданні. Суд на місці ухвалив продовжити строк підготовчого провадження на 30 днів, встановити позивачу строк для подання до суду відповіді на відзив до 21.04.2025, встановити відповідачу строк для подання до суду заперечення на відповідь на відзив до 29.04.2025. Оголошено перерву до 12.05.2025.
Позивач, скориставшись правом, передбаченим ст. 166 ГПК України, подав відповідь на відзив, яким зазначив, що всі публікації, за які посилається відповідач, в тому числі і у Висновку, не є офіційними джерелами, не можуть підтвердити викладені у Висновку аргументи та позицію АТ КБ "ПРИВАТБАНК", що свідчить про безпідставність відмови від ділових відносин.
11.05.2025 від банку надійшла Заява до господарського суду м. Києва про долучення доказів до матеріалів справи.
12.05.2025 позивачем подано клопотання про проведення засідання за відсутності представника ТДВ "СК "КРЕДО".
В підготовчому засіданні 12.05.2025 суд на місці ухвалив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 02.06.2025.
31.05.2025 до господарського суду м. Києва надійшли додаткові пояснення відповідача відповідно до яких, останній зазначив, що оскільки ТДВ СК "Кредо" не розкривав Банку реальних кінцевих бенефіціарних власників, а також враховуючи наявні високі репутаційні ризики, Банк як суб'єкт первинного фінансового моніторингу, відповідно до частини 1 статті 15 Закону про ПВК/ФТ, зобов'язаний відмовитися від підтримання ділових відносин з клієнтом шляхом розірвання ділових відносин.
В судових засіданнях 02.06.2025, 23.06.2025 оголошено перерви до 23.06.2025 та до 21.07.2025 відповідно.
21.07.2025 в судовому засіданні суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та відклав його проголошення на 30.07.2025.
В судовому засіданні 30.07.2025 суд проголосив вступну та резолютивну частини рішення.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА.
Позивач обґрунтовуючи свої позовні вимоги вказує, що Рішення від 20.02.2025 про відмову від ділових відносин прийнято безпідставно, без належних доказів та обґрунтувань, у зв'язку з чим підлягає визнанню протиправним та скасуванню. Правочин відповідача у формі Повідомлення від 21.02.2025 №20.1.0.0.0/7-250221/104, прийнятий на підставі протиправного Рішення від 20.02.2025, суперечить зокрема нормам ст. 11, ч. 1 ст. 15 Закону № 361-ІХ та вчинено особою, яка не мала повноважень на вчинення такого правочину, що є порушенням ч.ч. 1, 2 ст. 203 ЦК України та підлягає визнанню недійсним відповідно до ч. 1 ст. 215 ГПК України. Право банку відмовитися від договірних відносин шляхом розірвання договору банківського рахунка з підстав встановлення клієнту неприйнятно високого ризику за результатами оцінки чи переоцінки ризику не є абсолютним. Позивач зазначає, що подання заяви про закриття рахунків не є його добровільним волевиявленням та здійснено для уникнення наслідків неподання такої заяви вказаних Банком в Повідомленні. Договори доручення є частиною ділових відносин між сторонами, а отже оскаржувані рішення та повідомлення Банку припиняють і дію договорів доручень. Всі публікації, за які посилається відповідач, в тому числі у Висновку, не є офіційними джерелами.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ВІДПОВІДАЧА.
Відповідач стверджує, що закриття рахунків позивача та перерахування залишків коштів було здійснено банком на підставі заяви позивача від 24.03.2025 року, позивач такими діями схвалив спірний правочин про припинення правовідносин між сторонами, що свідчить про відсутність порушеного права позивача. Вказані договори доручення жодним чином не стосуються суті позовних вимог, згідно з якими позивач оскаржує рішення банку та односторонній правочин. Повноваження Члена Правління банку (з питань корпоративного та малого і середнього бізнесу) Є.О. Заіграєва на підписання повідомлення підтверджується довіреністю № 16226-К-Н-О від 30.12.2024, витягом з наказу про переведення ОСОБА_1 від 05.06.2024 року та статутом АТ КБ "ПриватБанк". Відповідача зауважив, що існує вірогідність, що ТДВ СК "Кредо" діє в інтересах колишніх акціонерів Банку, враховуючи публікації в ЗМІ, та тісні партнерські відносини з Приватбанком до його націоналізації оскільки ТДВ СК "Кредо" не розкривав Банку реальних кінцевих бенефіціарних власників, а також враховуючи наявні високі репутаційні ризики, Банк як суб'єкт первинного фінансового моніторингу, відповідно до частини 1 статті 15 Закону про ПВК/ФТ, зобов'язаний відмовитися від підтримання ділових відносин з клієнтом шляхом розірвання ділових відносин.
Заслухавши уповноважених представників сторін по суті спору та дослідивши наявні докази у матеріалах даної справи, господарський суд міста Києва,
Між товариством з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Кредо" (позивачем) та Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Приватбанк" (правонаступником якого є Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк", відповідач) укладені наступні договори:
- Договір №505296 від 05.11.2002 р. на здійснення розрахунково-касового обслуговування (відповідно до п.1.1 вказаного договору Банк відкриває Клієнту поточний рахунок (поточні рахунки) у національній та іноземній валюті (в тому числі картковий) та/або здійснює його (їх) розрахунково-касове обслуговування відповідно до діючих нормативних актів Національного банку України);
- Договір доручення № 1 на виконання страхових агентських послуг від 01 листопада 2002 р. (з додатковими угодами);
- Договір доручення № 2 на виконання страхових агентських послуг від 31 березня 2003 р. (з додатковими угодами);
- Договір доручення № 3 на виконання страхових агентських послуг від 02 серпня 2004 р. (з додатковими угодами);
- Договір доручення № 4 на виконання страхових агентських послуг від 01 березня 2005 р. (з додатковими угодами);
- Договір доручення № 6 на виконання страхових агентських послуг від 11 липня 2016 р. (з додатковими угодами) за якими ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" зобов'язується від імені і за дорученням ТДВ СК "КРЕДО" здійснити частину його страхової діяльності за винагороду (далі - Договори доручення з ТДВ "СК "КРЕДО").
Відповідно до умов вказаних Договорів доручення відповідач зобов'язався за плату здійснювати інформаційно-роз'яснювальну роботу, спрямовану на залучення до співпраці осіб, зацікавлених в послугах позивача, підготовку та укладення від імені позивача договорів страхування, представляти інтереси позивачів щодо укладених ним договорів страхування, приймати від клієнтів страхові платежі та перераховувати їх позивачу. Умовами усіх вищезазначених договорів передбачалось, що договори мають силу довіреностей, а також те, що з усіх інших питань, не врегульованих договорами, сторони керуються чинним законодавством України.
За умовами договорів доручення, останні укладені (з урахуванням змін):
- Договір доручення №1 від 01.11.2002 строком на 3 роки з подальшою пролонгацією
на той самий термін, у випадку якщо жодна із сторін не висловить бажання розірвати Договір (п.8.1);
- Договір доручення №2 від 31.03.2003 строком на 3 роки з подальшою пролонгацією на той самий термін, у випадку якщо жодна із сторін не висловить бажання розірвати Договір (п.8.1);
- Договір доручення №3 від 02.08.2004 строком на 3 роки з подальшою пролонгацією на той самий термін, у випадку якщо жодна із сторін не висловить бажання розірвати Договір (п.8.1);
- Договір доручення №4 від 01.03.2005 строком до 23.01.2014 з наступною пролонгацією на кожний наступний рік (п.6.1);
- Договір доручення №6 від 11.07.2016 строком до 11.07.2019 з наступною пролонгацією на кожні наступні 3 роки (п.8.7).
21.02.2025 відповідач листом №20.1.0.0.0/7-250221/104 повідомив позивача про відмову від підтримання ділових відносин/відмову в обслуговуванні шляхом розірвання ділових відносин/розірвання договору і закриття рахунку (далі - Повідомлення).
Частиною 2 ст. 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, є зокрема договори та інші правочини.
За змістом ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є вольова та правомірна дія особи, що спрямована на досягнення певного правового результату: встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Такі права й обов'язки реалізуються в межах цивільного правовідношення.
Таким чином односторонню відмову від договору в тих випадках, коли вона допускається законом або договором, слід кваліфікувати як односторонній правочин, оскільки вона є волевиявленням особи, спеціально спрямованим на припинення цивільних прав та обов'язків.
Отже лист відповідача від 21.02.2025 №20.1.0.0.0/7-250221/104 є одностороннім правочином.
Зі змісту вказаного Повідомлення вбачається, що Банк також повідомив про прийняте 20.02.2025 Рішення про відмову від підтримання ділових /відмову в обслуговуванні шляхом розірвання ділових відносин/розірвання договору (далі-Рішення про відмову) у зв'язку з встановленням неприйнятно високого рівня ризику/ ненадання необхідних для здійснення належної перевірки документів чи відомостей/ неможливістю здійснення ідентифікації та/або верифікації, а також встановлення даних, що дають змогу встановити кінцевих бенефіціарних власників/подання недостовірної інформації/подання інформації з метою введення в оману Банк.
Звертаючись в суд з даним позовом позивач зазначає, що Рішення Банку від 20.02.2025 про відмову від ділових відносин прийнято безпідставно, без належних доказів та обґрунтувань, у зв'язку з чим підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
Щодо скасування Рішення Банку від 20.02.2025 та визнання його протиправним суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 61 Положення про здійснення банками фінансового моніторингу, затвердженого постановою Національного банку України № 65 від 19.05.2020 (далі - Положення) Банк установлює неприйнятно високий ризик ділових відносин (фінансової операції без встановлення ділових відносин) стосовно клієнтів у випадках, визначених ч. 6 ст. 7 Закону про ПВК/ФТ, в інших випадках, визначених банком самостійно у внутрішніх документах банку з питань ПВК/ФТ, а також щодо клієнтів (осіб), щодо яких у банку за результатами вивчення підозрілої діяльності клієнта є обґрунтовані підозри про здійснення ними операцій ВК/ФТ, інших злочинів.
Відповідачем було додано до матеріалів справи копію висновку щодо встановлення НВР (неприйнятно високого ризику) та відмову від підтримання ділових відносин з клієнтом ТДВ СК "Кредо" (ЄДРПОУ 13622789) E.17.U.0.0/4-6675101 від 19.02.2025 року (далі - Висновок) та копію Порядку відмови від підтримання ділових відносин та закриття рахунків клієнтів АТ КБ "ПриватБанк" затвердженого рішенням Правління банку (протокол №23 від 18.05.2021) (далі - Порядок відмови).
Згідно п. 2.1. розділу 2 Порядку відмови визначено, що висновок - документальне оформлення результатів аналізу ділових відносин/вивчення клієнта/діяльності/фінансових операцій, який складається уповноваженим працівником, з максимально чітким та всебічним викладенням обставин, фактів, подій, що дають підстави для відмови за результатами вжитих заходів та містять аргументовані пропозиції стосовно відмови в підтриманні ділових відносин із клієнтом/відмову в обслуговуванні шляхом розірвання ділових відносин з посиланням на норми законодавства щодо відмови.
Відповідно до п. 4.5. розділу 4 Порядку відмови, відповідальний працівник Банку/особа, уповноважена відповідальним працівником Банку за результатами розгляду висновку приймає остаточне рішення щодо наявності/відсутності підозр, про відмову від підтримання ділових відносин/встановлення неприйнятно високого ризику або про відхилення висновку.
Надання/поставлення адресатом резолюції "Дозволяю" на висновку у вигляді службової записки у ПК "ПриватДок" є датою прийняття рішення про відмову в підтриманні ділових відносин із клієнтом.
Відповідач зазначає, що зважаючи на наведені приписи Порядку відмови, враховуючи, що службова записка АТ КБ "ПриватБанк" E.17.U.0.0/4-6675101 від 19.02.2025 складена Напрямком фінансового моніторингу та оформлена в шаблоні № 100202, містить висновок щодо встановлення НВР та відмову від підтримання ділових відносин з клієнтом ТДВ СК "Кредо" (ЄДРПОУ 13622789), на підставі ст. 15 Закону про ПВК/ФТ, отримала резолюцію адресата-відповідального працівника Банку Члена Правління АТ КБ "ПриватБанк" (з питань комплаєнсу), то відповідне рішення є прийнятим цим документом.
З наданої відповідачем копії картки документа (Висновку E.17.U.0.0/4-6675101 від 19.02.2025), вбачається, що його остаточне погодження відбулося 20.02.2025 ОСОБА_2 , та як наголосив Банк, саме на дану дату рішення містить посилання в повідомленні Банку від 21.02.2025 №20.1.0.0.0/7-250221/104.
Отже, суд дійшов висновку, що Рішення Банку від 20.02.2025 (Висновок E.17.U.0.0/4-6675101 від 19.02.2025) є внутрішнім документом Банку, яке спрямоване на встановлення наявності/відсутності підозр, про відмову від підтримання ділових відносин/встановлення неприйнятно високого ризику або про відхилення висновку, та який діє у межах цієї юридичної особи. Таке Рішення не створює жодних обов'язків для третіх осіб (позивача), тому не може порушувати будь-які права таких осіб унаслідок прийняття цього Рішення. Натомість односторонній правочин у формі Повідомлення, вчинений відповідачем на підставі Рішення (Висновку), вже породжує юридичні наслідки для позивача.
Предметна та суб'єкта юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 ГПК України. Так, за частиною першою цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб'єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб'єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем.
Так, ч. 2 ст. 20 ГК України, яка кореспондується з положенням ст. 16 ЦК України, встановлює, що права та законні інтереси суб'єктів господарювання та споживачів захищаються, зокрема, шляхом визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єктів господарювання або споживачів.
Тобто, за змістом вказаної норми, господарські суди розглядають на загальних підставах справи у спорах про визнання недійсними актів, прийнятих іншими органами, які відповідно до закону чи установчих документів мають обов'язковий характер для учасників правовідносин, що виникають чи припиняються з прийняттям такого акту.
Проте, Рішення Банку від 20.02.2025 про відмову від ділових відносин не є актом в розумінні ст. 20 ГК України.
Пунктом 1 ч.1 ст.231 ГПК України передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
Якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи (ч. 2 ст. 231 ГПК України).
Водночас, позовна вимога про визнання протиправним та скасування Рішення АТ КБ "ПриватБанк" від 20.02.2025 р. не підлягає розгляду в суді жодної юрисдикції, адже не направлене на поновлення (і не здатне поновити) прав позивача незалежно від юрисдикції суду.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що провадження справі в частині визнання протиправним та скасування Рішення АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "ПРИВАТБАНК" від 20.02.2025 р. про відмову від підтримання ділових /відмову в обслуговуванні шляхом розірвання ділових відносин/розірвання договору - підлягає закриттю оскільки спір у цій частині не підлягає судовому розгляду в суді жодної юрисдикції.
Щодо твердження позивача про відсутність у ОСОБА_1 повноважень на вчинення одностороннього правочину (Повідомлення) суд зазначає наступне.
Позивач, вказує, що оспорюваний правочин (Повідомлення) суперечить ч. 2 ст. 203 ЦК України, оскільки у ОСОБА_1 відсутній необхідній обсяг повноважень для вчинення оспорюваного правочину, що є порушенням ч. 2 ст. 203 ЦК України, а тому в силу ч. 1 ст. 215 ЦК України такий правочин є недійсним.
Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч. 1 ст. 215 ЦК України).
Згідно вимог ч. 2 ст. 203 Цивільного кодексу України однією із загальних вимог, додержання якої є необхідним для чинності правочину, є те, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Зміст цивільної дієздатності юридичної особи розкритий у статті 92 ЦК, а саме: юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов'язків і здійснювати їх через своїх учасників.
З тексту Повідомлення від 21.02.2025 №20.1.0.0.0/7-250221/104 вбачається, що він підписаний Членом Правління банку (з питань корпоративного та малого і середнього бізнесу) Заіграєвим Є.О.
Так, відповідачем надані наступні документи: копія довіреності № 16226-К-Н-О від 30.12.2024 року ОСОБА_1 ; копія витягу з наказу про переведення ОСОБА_1 на посаду Члена Правління (з питань корпоративного, середнього та малого бізнесу) від 05.06.2024 року; копія статуту АТ КБ "ПриватБанк" (в п.129-132 передбачено, що Члени Правління мають право діяти від імені банку на підставі довіреності, а Голова правління має право делегувати свої повноваження Членам Правління).
Отже, зазначеними документами підтверджено наявність необхідного обсягу цивільної дієздатності ОСОБА_1 на підписання Повідомлення від 21.02.2025 №20.1.0.0.0/7-250221/104, а тому односторонній правочин (Повідомлення) вчинено відповідачем з дотриманням ч. 2 ст. 203 ЦК України.
Щодо визнання правочину недійсним з підстав предбачених ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України суд зазначає наступне.
В обґрунтування визнання Повідомлення недійсним позивач вказує що, оскільки правочин відповідача суперечить зокрема нормам ст. 11, ч. 1 ст. 15 Закону № 361-ІХ, такий правочин підлягає визнанню недійсним на підставі ч. 1 ст. 203 та ч. 1 ст. 215 ЦК України.
Відповідно до частини 1 статті 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим (ч. 3 ст. 651 ЦК України).
Відповідно до частини 2 статті 6 Закону № 361-IX, банки є суб'єктами первинного фінансового моніторингу.
Питання відмови від встановлення (підтримання) ділових відносин, проведення фінансової операції врегульовано статтею 15 Закону № 361-IX.
Суб'єкт первинного фінансового моніторингу зобов'язаний відмовитися від встановлення (підтримання) ділових відносин/відмовити клієнту у відкритті рахунка (обслуговуванні), у тому числі шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунка/відмовитися від проведення фінансової операції в тому числі у разі: якщо здійснення ідентифікації та/або верифікації клієнта, а також встановлення даних, що дають змогу встановити кінцевих бенефіціарних власників, є неможливим або якщо у суб'єкта первинного фінансового моніторингу виникає сумнів стосовно того, що особа виступає від власного імені (абз. 2 ч. 1 ст. 15 Закону № 361-IX); встановлення клієнту неприйнятно високого ризику або ненадання клієнтом необхідних для здійснення належної перевірки клієнта документів чи відомостей (абз. 3 ч. 1 ст. 15 Закону № 361-IX); подання клієнтом чи його представником суб'єкту первинного фінансового моніторингу недостовірної інформації або подання інформації з метою введення в оману суб'єкта первинного фінансового моніторингу (абз. 4 ч. 1 ст. 15 Закону № 361-IX); якщо здійснення ідентифікації особи, від імені або в інтересах якої проводиться фінансова операція, та встановлення її кінцевого бенефіціарного власника або вигодоодержувача (вигодонабувача) за фінансовою операцією є неможливим (абз. 5 ч. 1 ст. 15 Закону № 361-IX).
За змістом п. 3 ч. 2 ст. 1075 ЦК України банк має право вимагати розірвання договору банківського рахунка у випадках, передбачених законодавством, що регулює відносини у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення (Закон № 361-ІХ).
Приписи статті 15 Закону № 361-ІХ, наділяють банк правом відмовитися в односторонньому порядку від ділових відносин з клієнтами з неприйнятно високим ризиком, зокрема шляхом розірвання договорів, а тому у спірних правовідносинах, пов'язаних з фінансовим моніторингом, пріоритетним є застосування норм спеціального закону, до чого власне і відсилає пункт 3 частини другої статті 1075 ЦК України.
Такого висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 28.12.2022 року справа №757/57487/20.
Право банку як суб'єкта первинного фінансового моніторингу відмовитися від договірних відносин шляхом розірвання договору банківського рахунка з підстав встановлення клієнту неприйнятно високого ризику за результатами оцінки чи переоцінки ризику не є необмеженим. Судам необхідно в кожному випадку, виходячи із встановлених обставин справи, досліджувати підстави та обґрунтованість встановлення клієнту такої категорії ризику.
Аналогічні за змістом висновки викладені в постановах Верховного Суду від 29 квітня 2020 року у справі № 910/3245/19 та від 20 січня 2022 року у справі № 910/18504/20.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 361-IX верифікація - заходи, що вживаються суб'єктом первинного фінансового моніторингу з метою перевірки (підтвердження) належності відповідній особі отриманих суб'єктом первинного фінансового моніторингу ідентифікаційних даних та/або з метою підтвердження даних, що дають змогу встановити кінцевих бенефіціарних власників чи їх відсутність.
Відповідно Порядку ідентифікації, верифікації клієнта (представника клієнта) (Додаток 2 до Положення про здійснення банками фінансового моніторингу затвердженого постановою правління Національного банку України від 19.05.2020 №65) (далі - Порядок) Банк зобов'язаний здійснювати ідентифікацію та верифікацію клієнта та представника клієнта з урахуванням вимог Закону про ПВК/ФТ (Закон № 361-ІХ) та Положення про здійснення банками фінансового моніторингу (далі - Положення) (п.1 Порядку).
Ідентифікація та верифікація клієнта здійснюються до встановлення ділових відносин, вчинення правочинів, проведення фінансової операції, відкриття рахунку (п.2 Порядку).
Банк може здійснити ідентифікацію на підставі інформації, отриманої від клієнта (представника клієнта), або одночасно на підставі документів та/або інформації, отриманої банком з метою здійснення його верифікації (п.5 Порядку)
Банк зобов'язаний здійснювати верифікацію на підставі офіційних документів або інформації, отриманої з офіційних джерел або інших надійних джерел, визначених у цьому додатку. Під час здійснення верифікації банк має перевірити (підтвердити) належність відповідній особі ідентифікаційних даних (п.6 Порядку).
Офіційні документи мають бути чинними (дійсними) на момент їх подання. Банк забезпечує перевірку відповідності оформлення офіційних документів вимогам законодавства України та їх чинності (дійсності), а також ужиття інших заходів з метою мінімізації ризику використання підробок та документів з ознаками фальсифікації під час ідентифікації та верифікації (п.п. 7, 8 Порядку).
Суб'єкт первинного фінансового моніторингу має право витребувати, а клієнт, представник клієнта зобов'язані подати інформацію (офіційні документи), необхідну (необхідні) для здійснення належної перевірки, а також для виконання таким суб'єктом первинного фінансового моніторингу інших вимог законодавства у сфері запобігання та протидії (ч. 7 ст. 11 Закону № 361-IX).
Так, позивачем надавалася анкета належної перевірки клієнта юридичної особи - резидента від 10.01.2025 згідно якої, зокрема, зазначено про відсутність фізичних осіб, які відповідають визначенню кінцевого бенефіціарного власника у ТДВ "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "КРЕДО".
Разом з тим, зазначена анкета містить інформацію про структуру власності юридичної особи/перелік засновників неприбуткових організацій відповідно до якої визначено 17 засновників, кожен з яких володіє менше 25 відсотками статутного капіталу товариства.
У Висновку E.17.U.0.0/4-6675101 від 19.02.2025 року Банк зазначив, що оскільки клієнт не розкриває Банку реальних КБВ (кінцевих бенефіціарних власників), а також враховуючи наявні високі репутаційні ризики, Банк як суб'єкт первинного фінансового моніторингу, відповідно до частини 1 статті 15 Закону № 361-IX, зобов'язаний відмовитися від підтримання ділових відносин з клієнтом шляхом розірвання ділових відносин.
Пунктом 30 статті 1 Закону № 361-IX визначено, що кінцевий бенефіціарний власник - будь-яка фізична особа, яка здійснює вирішальний вплив (контроль) на діяльність клієнта та/або фізичну особу, від імені якої проводиться фінансова операція.
Кінцевим бенефіціарним власником є: для юридичних осіб - будь-яка фізична особа, яка здійснює вирішальний вплив на діяльність юридичної особи (в тому числі через ланцюг контролю/володіння); для трастів, утворених відповідно до законодавства країни їх утворення, - засновник, довірчий власник, захисник (за наявності), вигодоодержувач (вигодонабувач) або група вигодоодержувачів (вигодонабувачів), а також будь-яка інша фізична особа, яка здійснює вирішальний вплив на діяльність трасту (в тому числі через ланцюг контролю/володіння); для інших подібних правових утворень - особа, яка має статус, еквівалентний або аналогічний особам, зазначеним для трастів.
Ознакою здійснення прямого вирішального впливу на діяльність є безпосереднє володіння фізичною особою часткою у розмірі не менше 25 відсотків статутного (складеного) капіталу або прав голосу юридичної особи.
Ознаками здійснення непрямого вирішального впливу на діяльність є принаймні володіння фізичною особою часткою у розмірі не менше 25 відсотків статутного (складеного) капіталу або прав голосу юридичної особи через пов'язаних фізичних чи юридичних осіб, трасти або інші подібні правові утворення, чи здійснення вирішального впливу шляхом реалізації права контролю, володіння, користування або розпорядження всіма активами чи їх часткою, права отримання доходів від діяльності юридичної особи, трасту або іншого подібного правового утворення, права вирішального впливу на формування складу, результати голосування органів управління, а також вчинення правочинів, які дають можливість визначати основні умови господарської діяльності юридичної особи, або діяльності трасту або іншого подібного правового утворення, приймати обов'язкові до виконання рішення, що мають вирішальний вплив на діяльність юридичної особи, трасту або іншого подібного правового утворення, незалежно від формального володіння.
При цьому кінцевим бенефіціарним власником не може бути особа, яка має формальне право на 25 чи більше відсотків статутного капіталу або прав голосу в юридичній особі, але є комерційним агентом, номінальним власником або номінальним утримувачем, або лише посередником щодо такого права.
Разом з тим, частиною 8 статті 11 Закону № 361-IX визначено, що суб'єкт первинного фінансового моніторингу відповідно до законодавства зобов'язаний на підставі офіційних документів або інформації, отриманої з офіційних та/або надійних джерел (якщо інше не передбачено цим Законом), здійснювати верифікацію.
Водночас Висновок містить посилання на інформацію з численних інтернет-джерел, які не є офіційними та належними відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону № 361-IX та п. 6 Порядку ідентифікації, верифікації клієнта (представника клієнта).
З огляду на правомірно зазначені позивачем відомості в анкеті, щодо відсутності у товариства КБВ, а також, оскільки джерела на які посилається Банк не є офіційними та належними, суд дійшов висновку про необґрунтованість та безпідставність встановлення Банком неприйнятно високого ризику позивачу.
Відтак, односторонній правочин вчинений відповідачем у формі Повідомлення від 21.02.2025 №20.1.0.0.0/7-250221/104 суперечить нормам ст. 11, ч. 1 ст. 15 Закону № 361-ІХ, а тому підлягає визнанню недійсним на підставі ч. 1 ст. 203 та ч. 1 ст. 215 ЦК України.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд відхиляє доводи відповідача про те, що ділові відносини з позивачем припинені на підставі поданої позивачем заяви від 24.03.2025 року про закриття рахунків позивача та перерахування залишків коштів оскільки, як зазначено в Повідомлені від 21.02.2025 укладені договори банківського обслуговування/депозитні (вкладні) договори та договори, укладені з метою отримання інших банківських послуг (продуктів), що не передбачають відкриття поточних рахунків, та закриття поточних/депозитних та інших рахунків після здійснення завершальних операцій розриваються за ініціативою Банку внаслідок прийнятого Рішення про відмову.
Враховуючи приписи пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд покладає витрати по сплаті судового збору на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,
1. Провадження у справі в частині визнання протиправним та скасування Рішення Акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" від 20.02.2025 р. про відмову від підтримання ділових/відмову в обслуговуванні шляхом розірвання ділових відносин/розірвання договору - закрити.
2. Решту вимог задовольнити повністю.
3. Визнати недійсним односторонній правочин, вчинений акціонерним товариством комерційним банком "ПРИВАТБАНК" у формі повідомлення від 20.02.2025 №20.1.0.0.0/7-250221/104 про відмову від підтримання ділових відносин/відмову в обслуговуванні шляхом розірвання ділових відносин/розірвання договору і закриття рахунку.
4. Стягнути з акціонерного товариства комерційного банку "ПРИВАТБАНК" (Україна, 01001, місто Київ, ВУЛИЦЯ ГРУШЕВСЬКОГО, будинок 1Д, ідентифікаційний код: 14360570) на користь товариства з додатковою відповідальністю "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "КРЕДО" (Україна, 69068, Запорізька обл., місто Запоріжжя, ПРОСПЕКТ МОТОРОБУДІВНИКІВ, будинок 34, ідентифікаційний код: 13622789) витрати по сплаті судового збору в сумі 3.028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп.
5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили та може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст.ст. 241, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України
Повний текст складено 12 серпня 2025 року.
Суддя Сергій Балац