ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
17.07.2025Справа № 910/3659/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., за участю секретаря судового засідання Білошицької А.В., розглянувши матеріали справи за позовом Державного підприємства "Медичні закупівлі України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Діатом" про стягнення 367 711,92 грн,
за участю представників:
позивача: Онищук Д.С.;
відповідача: Солоджука С.М., Трипілки А.В.;
У березні 2025 року Державне підприємство "Медичні закупівлі України" (далі - Підприємство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Діатом" (далі - Товариство) 367 711,92 грн штрафу за договором про закупівлю від 6 червня 2024 року № 09/95-06/2024.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26 березня 2025 року прийнято вказану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/3659/25, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 24 квітня 2025 року.
9 квітня 2025 року через загальний відділ канцелярії суду від відповідача надійшов відзив від 4 квітня 2025 року вих. № 309, в якому останній заперечив проти задоволення позову з огляду на те, що порушення Товариством зобов'язань за договором було спричинене зволіканням в отриманні виробником реєстраційного посвідчення на відповідний лікарський засіб, що є предметом закупівлі. Крім того, Товариство зазначило, що основним видом його господарської діяльності є оптова торгівля лікарськими засобами та виробами медичного призначення. Також з 2022 року відповідача визначено критично важливим підприємством для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період. У 2024 році Товариство здійснило поставку лікарських засобів за кошти державного бюджету для виконання програм та здійснення централізованих заходів з охорони здоров'я в медичні заклади України на суму 223 394 609,00 грн. У зв'язку з цим у відзиві відповідач просив суд зменшити заявлений Підприємством до стягнення розмір штрафних санкцій до 3 000,00 грн.
14 квітня 2025 року через систему "Електронний суд" від позивача надійшла відповідь на відзив від цієї ж дати, у якій останній вказав, що підписанням договору відповідач погодився з умовою щодо терміну надання реєстраційного посвідчення на продукцію, а також із встановленою цим правочином відповідальністю за невиконання договірних умов. Крім того, Підприємство зазначило про те, що продукція, яка не супроводжується реєстраційним посвідченням, не може вважатись такою, що відповідає умовам договору й чинному законодавству і не може бути прийнята позивачем. Позивач також вказав на необґрунтованість заявленого відповідачем клопотання про зменшення нарахованих штрафних санкцій. На думку Підприємства таке зменшення призведе до порушення принципу балансу інтересів сторін.
22 квітня 2025 року через систему "Електронний суд" від позивача надійшло клопотання від цієї ж дати про відкладення засідання.
У підготовчому засіданні 24 квітня 2025 року суд постановив протокольну ухвалу про відкладення засідання на 22 травня 2025 року.
У підготовчому засіданні 22 травня2025 року суд постановив протокольну ухвалу про продовження з власної ініціативи строку підготовчого провадження на 30 днів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22 травня 2025 року підготовче провадження у справі № 910/3659/25 закрито та призначено її до судового розгляду по суті на 26 червня 2025 року.
25 червня 2025 року через систему "Електронний суд" від позивача надійшли додаткові пояснення по справі.
У судовому засіданні 26 червня 2025 року судом оголошено перерву до 17 липня 2025 року.
14 липня 2025 року через систему "Електронний суд" від відповідача надійшли додаткові пояснення по справі.
У судовому засіданні 17 липня 2025 року суд постановив протокольну ухвалу про залишення додаткових пояснень відповідача від 14 липня 2025 року без розгляду.
У цьому ж судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, викладені у позовній заяві та відповіді на відзив, наполягав на їх задоволенні.
Представники відповідача в судовому засіданні просили суд відмовити в задоволенні позову, а також підтримали клопотання про зменшення розміру нарахованої неустойки.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позов та заперечення відповідача, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
6 червня 2024 року за результатами проведення публічної закупівлі № UA-2024-05-10-010856-а між Підприємством і Товариством був укладений договір про закупівлю, за умовами якого останнє зобов'язалося поставити позивачу фармацевтичну продукцію, асортимент, ціна та обсяг якої вказується в специфікації (додаток № 1 до договору), а Підприємство - прийняти й оплатити цю продукцію в порядку та на умовах, визначених цим правочином.
Вказаний договір, а також додаток № 1 до нього (специфікація) підписані уповноваженими представниками сторін за допомогою електронних цифрових підписів, а також скріплені електронною печаткою Товариства.
Згідно з пунктом 2.1. договору поставка продукції здійснюється відповідно до Incoterms 2020.
За пунктом 3.1. вказаного правочину його загальна ціна й ціна за одиницю продукції вказується в специфікації (додаток № 1) та складає 1 838 559,60 грн з ПДВ.
Якщо інше не передбачено цією угодою, за загальним правилом оплата продукції здійснюється замовником на умовах попередньої оплати з урахуванням положень бюджетного законодавства й нормативно-правових актів, що регулюють питання здійснення попередньої оплати (пункт 3.4. договору).
Пунктом 4 додатку № 1 до договору (специфікації) передбачений обов'язок постачальника відповідно до пункту 4.1. вказаного правочину здійснити поставку продукції у строк до 28 листопада 2024 року включно.
За пунктом 5.1. вказаного правочину постачальник не менше ніж за 14 робочих днів до дати запланованої відправки продукції в пункт призначення зобов'язаний надати замовнику засобами електронної пошти та/або шляхом заповнення електронних форм в електронному кабінеті постачальника, створеному в інформаційно-аналітичній системі замовника, у порядку, визначеному цим договором, скановані копії документів, зокрема реєстраційного посвідчення та усіх наявних вкладок до нього (за наявності), яке видається Міністерством охорони здоров'я України (далі - Міністерство) для кожного виду продукції, що постачається, а у випадку, коли незареєстрована продукція може ввозитись на митну територію України в порядку та на умовах, визначених чинним законодавством - документ, що підтверджує реєстрацію продукції у Сполучених Штатах Америки, Швейцарській Конфедерації, Японії, Австралії, Канаді, або реєстрацію компетентним органом Європейського Союзу за централізованою процедурою та застосування на території однієї з таких країн.
У підпункті 7.1.1. договору сторони погодили, що у разі, якщо на дату укладення цього правочину продукція є незареєстрованою в Україні та не має реєстраційного посвідчення, свідоцтва про державну реєстрацію (крім випадку, коли незареєстрована продукція може ввозитись на митну територію України в порядку та на умовах, визначених чинним законодавством), постачальник зобов'язується належним чином зареєструвати продукцію в Україні та на підтвердження цього не пізніше ніж протягом 90 календарних днів з дати укладення договору (або не пізніше строку, передбаченого у пункті 5.1. договору, якщо цей строк настане раніше) надати замовнику засобами електронної пошти та/або шляхом заповнення електронних форм в електронному кабінеті постачальника, створеному в інформаційно-аналітичній системі замовника, у порядку, визначеному цим договором, скановану копію реєстраційного посвідчення, яке видається Міністерством для кожного виду продукції, що постачається.
Пунктом 8.1. договору встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань, що виникають з цього правочину, сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством України.
У підпункті 8.3.1. вказаного правочину сторони погодили, що у разі недотримання постачальником вимог підпунктів 7.1.1., 7.1.2. пункту 7.1. цього договору, з постачальника крім пені та/або штрафу, зазначених у пункті 8.2. договору, стягується штраф у розмірі 20 відсотків вартості непоставленої (неприйнятої) продукції.
Пунктом 6 додатку № 1 до договору (специфікації) визначено, що відповідно до пункту 10.1. договору останній діє до 28 грудня 2024 року включно, а в частині виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором, зокрема в частині штрафних санкцій та поставки продукції - до повного виконання.
З наявної у матеріалах справи копії платіжної інструкції від 25 червня 2024 року № 6948 вбачається, що позивач на виконання умов договору здійснив попередню оплату погодженого сторонами товару на суму 1 838 559,60 грн.
28 листопада 2024 року сторони уклали додаткову угоду № 1 до договору, згідно з пунктом 1.1. якої було зменшено ціну закупівлі продукції та внесено зміни до пунктів 2, 3 додатку № 1 до договору (специфікації). Зокрема, сторони погодили зменшити вартість продукції за договором до 1 836 184,20 грн. Інші умови укладеного між сторонами договору залишені без змін.
Вказана додаткова угода також підписана електронними цифровими підписами уповноважених представників Підприємства та Товариства.
З матеріалів справи також вбачається, що відповідно до видаткової накладної № 1744 Товариство 5 грудня 2024 року здійснило поставку позивачу продукції "Сапроптерин Дифарма (Sapropterin Dipharma), у кількості 4 440 шт., загальною вартістю 1 836 184,20 грн, свідоцтво про реєстрацію - UA/20631/01/01 до 12 жовтня 2029 року.
Зважаючи на порушення Товариством встановленого пунктом 7.1.1 Договору 90-денного строку для подання сканованої копії реєстраційного посвідчення продукції, яке видається Міністерством, Підприємство на підставі пункту 8.2. договору нарахувало відповідачу штраф у сумі 367 711,92 грн та звернулося до останнього з претензією від 30 січня 2025 року № 05/388-01/2025 про сплату вищевказаної суми неустойки за договором. Однак, ця претензія була залишена відповідачем без задоволення та виконання.
Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори й інші правочини.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до частини 1 статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Матеріалами справи підтверджується і відповідачем не спростовано факту неналежного виконання взятих на себе за договором спірних зобов'язань.
Оскільки матеріали справи не містять доказів надання відповідачем Підприємству в строк, встановлений пунктом 5.1. договору, сканованих копій документів, зокрема реєстраційного посвідчення та усіх наявних вкладок до нього, суд дійшов висновку про обґрунтованість розрахунку 90-денного календарного строку саме з дати укладення спірного правочину.
Відтак, з огляду на положення пункту 7.1.1. договору, Товариству необхідно було надати позивачу скановану копію реєстраційного посвідчення на продукцію до 4 вересня 2024 року.
Однак, судом встановлено, що Товариство вказане зобов'язання у визначений договором строк не виконало й скановану копію реєстраційного посвідчення у визначеному порядку позивачу не надало. Поставку обумовленого товару до 28 листопада 2024 року Товариство також не здійснило.
З інформації, що міститься у видатковій накладній від 5 грудня 2024 року № 1744, вбачається, що Товариство лише 5 грудня 2024 року здійснило поставку погодженої за договором продукції зі свідоцтвом про реєстрацію - UA/20631/01/01 до 12 жовтня 2029 року.
Доказів на спростування вказаних обставин відповідачем суду не надано, пропуск встановленого строку на подання сканованої копії реєстраційного посвідчення на продукцію та на саму поставку продукції у відзиві Товариством фактично не заперечувався.
При цьому, відповідач, підписуючи спірний договір, був обізнаний з усіма його положеннями та умовами, зокрема щодо необхідності звернення до Міністерства для отримання реєстраційного посвідчення на продукцію та відповідальності за порушення договірних умов. Крім того, з наявної у матеріалах справи копії листа Товариства від 17 травня 2024 року № Т-17-05/03-05 вбачається, що останній надав згоду з умовами проекту вказаного договору про закупівлю без жодних заперечень та зауважень щодо їх змісту.
Суд також вважає необґрунтованими посилання відповідача на відсутність правових підстав для застосування до нього спірної штрафної санкції, з огляду на факт поставки самої продукції та прийняття її позивачем у повному обсязі, з огляду на таке.
Пунктом 8.3.1. договору чітко передбачено, що обов'язок постачальника з оплати спірної штрафної санкції настає саме в силу порушення останнім вимог підпунктів 7.1.1. та 7.1.2. пункту 7.1. договору. Вказівка на розмір такої штрафної санкції - 20% від вартості непоставленої (неприйнятої) продукції, лише встановлює механізм обрахунку такого штрафу, а не умову, при якій настає відповідальність Товариства за порушення його договірного зобов'язання.
При цьому, як вже було зазначено судом, правові підстави для стягнення з відповідача спірної штрафної санкції настали ще з моменту закінчення перебігу 90-денного календарного строку для подання сканованої копії реєстраційного посвідчення з дати укладення спірного правочину - 4 вересня 2024 року, тобто на момент, коли відповідач поставку спірної продукції (загальна вартість якої станом на 5 вересня 2024 року складала 1 838 559,60 грн) ще не здійснив.
Частиною 1 статті 546 ЦК України визначено, що виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
За змістом частин 1, 2 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 статті 550 ЦК України).
Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.
Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Враховуючи факт невиконання Товариством зобов'язань з подання сканованої копії реєстраційного посвідчення на продукцію та своєчасної поставки товару в установлений договором строк, а також те, що заявлена Підприємством до стягнення сума штрафу є арифметично вірною, відповідає вимогам чинного законодавства та положенням договору, суд дійшов висновку про обґрунтованість вказаної позовної вимоги.
У той же час, статтею 233 ГК України встановлено: у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Відповідно до частини 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
За змістом наведених норм зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе її зменшення.
Тобто, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.
Обґрунтовуючи заявлене клопотання, відповідач посилався: на відсутність прямої вини Товариства в несвоєчасному виконанні спірних зобов'язань; на повне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором в частині поставки обумовленого товару; на подальше зменшення сторонами обсягу та вартості продукції за договором; на відсутність збитків Підприємства внаслідок неподання реєстраційного посвідчення на продукцію у встановлений договором строк; статус відповідача як критично важливого підприємства для функціонування економіки й забезпечення життєдіяльності населення в особливий період.
Аналізуючи наведені доводи заявника в сукупності з особливостями сфери господарської діяльності Товариства, судом враховано, що на час розгляду даного спору відповідач зобов'язання за договором виконав. При цьому, стягнення з останнього значних сум штрафних санкцій під час військового стану може призвести до негативних наслідків для господарської діяльності Товариства, яке здійснює поставку лікарських засобів за кошти державного бюджету для виконання програм та здійснення централізованих заходів з охорони здоров'я в медичні заклади України.
Судом прийнято до уваги й відсутність доказів на підтвердження завдання позивачу збитків порушенням відповідачем умов вказаного правочину в частині своєчасного подання сканованої копії реєстраційного посвідчення на лікарські засоби, причини й наслідки несвоєчасного виконання спірного зобов'язання, а також розмір нарахованих штрафних санкцій. Також суд зазначає, що неустойка має на меті в першу чергу стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання і не може лягати непомірним тягарем на боржника й бути джерелом отримання додаткових прибутків.
Подібна за змістом правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року в справі № 902/417/18.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про доведення відповідачем існування виняткових обставин, з якими законодавець пов'язує можливість зменшення неустойки за порушення зобов'язання. У зв'язку з цим суд вважає за можливе зменшити розмір заявлених до стягнення сум штрафних санкцій до 150 000,00 грн.
Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача на користь Підприємства 150 000,00 грн штрафу.
З урахуванням висновку суду про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача штрафу, відшкодуванню за рахунок Товариства підлягає сплачений Підприємством судовий збір у розмірі та 4 412,54 грн.
Керуючись статтями 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Діатом" (04215, місто Київ, проспект Георгія Гонгадзе, будинок 20, літера "В"; ідентифікаційний код 38737616) на користь Державного підприємства "Медичні закупівлі України" (01601, місто Київ, вулиця Грушевського, будинок 7; ідентифікаційний код 42574629) 150 000 (сто п'ятдесят тисяч) грн 00 коп. штрафу та 4 412 (чотири тисячі чотириста дванадцять) грн 54 коп. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано 11 серпня 2025 року у зв'язку з перебуванням судді Павленка Є.В. у відпустці в період з 21 липня 2025 року по 8 серпня 2025 року.
Суддя Є.В. Павленко