ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
06.11.2024Справа № 910/4992/24
Господарський суд міста Києва у складі судді Селівона А.М., при секретарі судового засідання Старовойтову Є.А., розглянувши в порядку загального позовного провадження в закритому судовому засіданні матеріали господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НАРНІ-ТРЕЙД" вул. Алматинська, 35А, м. Київ, 02092
до Акціонерного товариства "Укргазвидобування" вул. Кудрявська, 26/28,м. Київ, 04053
про стягнення 6 064 133,42 грн.
Представники сторін:
Від позивача: не з'явився.
Від відповідача: Скопич Ю.В.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Нарні-Трейд" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Укргазвидобування" про стягнення 6 064 133,42 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем укладеного між сторонами Договору поставки № УГВ790/30-22 від 12.10.2022 року в частині оплати поставленого товару, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість у вказаній сумі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.05.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/4992/24, приймаючи до уваги характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом на підставі ч.3 ст. 12 ГПК України постановлено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 30.05.2024.
Проте, у зв'язку із перебуванням судді Селівона А.М. у позачерговій, короткостроковій відпустці, підготовче засідання 30.05.2024 не відбулося.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.05.2024 підготовче засідання у справі призначено на 26.06.2024.
Судом повідомлено, що до початку судового засідання через канцелярію суду 20.05.2024 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву б/н від 17.05.2024, з доказами надсилання на адресу позивача, в якому відповідач заперечує проти позовних вимог, посилаючись на порушення позивачем як постачальником строків поставки товару за спірним Договором, у зв'язку з чим покупцем на підставі п. 7.11 Договору були застосовані штрафні санкції до постачальника в розмірі 6 064 497,98 грн., та у зв'язку з їх несплатою останнім згідно п. 7.12 Договору до ТОВ «Нарні-Трейд» застосовано оперативно - господарські санкції, а саме отримано суму нарахованих санкцій із суми, що підлягає сплаті постачальнику за відвантажений та прийнятий товар. Отже, на переконання відповідача, оперативно-господарські санкції у вигляді отримання відповідачем коштів у розмірі 6 064 133,42 грн., що дорівнює сумі штрафних санкцій, відбулися відповідно до положень Договору та за наявності правових підстав для цього, що повністю спростовує позицію позивача, про те, що в порушення п. 4.1.1 Договору та умов Специфікації відповідач має заборгованість перед позивачем з оплати поставленого товару у сумі 6 064 133,42 грн.
Також, через систему "Електронний суд" надійшли: 28.05.2024 року від позивача - заява (відповідь на відзив) б/н від 27.05.2024 року, з доказами надсилання на адресу відповідача, в якій позивач не погоджується з доводами відповідача та зазначає, що відповідач не повідомляв позивача про застосування оперативно - господарських санкцій в порядку і строки, визначені п. 7.12 Договору, а також відповідачем застосовані до позивача оперативно - господарські санкції за несплату господарської санкції - штрафу, що суперечить ст. 237 ГК України, оскільки штраф є господарською санкцією і господарським зобов'язанням не являється; 03.06.2024 року від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив б/н від 27.05.2024 року, з доказами надсилання іншій стороні, в яких відповідач заперечує проти позовних вимог та зазначає, що оперативно-господарські санкції у вигляді отримання відповідачем коштів у розмірі 6 064 133,42 грн., що дорівнює сумі штрафних санкцій відбулося відповідно до положень Договору та за наявності правових підстав для цього, що повністю спростовує позицію позивача, про те, що відповідач в порушення п. 4.1.1 Договору та умов Специфікації має заборгованість перед позивачем з оплати поставленого товару у сумі 6 064 133,42 грн. Вказані документи судом долучено до матеріалів справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.06.2024 року враховуючи те, що судом остаточно з'ясований предмет спору та характер спірних правовідносин, позовні вимоги та склад учасників справи, визначені обставини справи, які підлягають встановленню, а також зібрані відповідні докази, вчинені усі дії з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, суд закрив підготовче провадження у справі № 910/4992/24 та призначив справу до судового розгляду по суті на 24.07.2024 року.
У судових засіданнях з розгляду справи по суті 24.07.2024 року та 15.08.2024 року протокольними ухвалами оголошено перерви до 15.08.2024 року та 26.09.2024 року відповідно.
Судом доведено до відома, що до початку судового засідання через систему «Електронний суд» надійшли: від представника позивача 26.09.2024 року - заява б/н від 26.09.2024 року про відкладення розгляду справи на іншу дату через неможливість участі представника в судовому засіданні; від представника відповідача 26.09.2024 року - додаткові пояснення б/н від 25.09.2024 року, в яких відповідач зазначив, що сума вимоги № 30.6-022-321 від 17.01.2023 року повністю погашена за рахунок застосування оперативно - господарської санкції у вигляді отримання 5 570 588,44 грн., а сума вимоги № 30.6-022-672 від 06.02.2023 року частково погашена за рахунок оперативно - господарських санкцій у вигляді отримання 493 554,99 грн. (різниця становить 364,55 грн. та стягнута у справі № 910/4887/23). Отже, до позивача застосована оперативно - господарська санкція у вигляді отримання 6 064 133,43 грн. (6 064 497,98 грн. - 364,55 грн.) та вказана сума є предметом стягнення у даній справі № 910/4992/24.
Вказані документи судом долучені до матеріалів справи.
У судовому засіданні з розгляду справи по суті 26.09.2024 року судом частково задоволено заяву позивача та протокольною ухвалою оголошено перерву до 06.11.2024 року.
Будь - яких інших заяв та клопотань процесуального характеру, окрім наявних в матеріалах справи, від сторін станом на час проведення судового засідання 20.02.2025 року до суду не надходило.
У судові засідання з розгляду справи по суті 24.07.2024 року та 15.08.2024 року з'явились уповноважені представники позивача та відповідача.
У судові засідання з розгляду справи по суті 26.09.2024 року та 06.11.2024 року з'явився представник відповідача, представник позивача - не з'явився.
Відповідно до частини 11 статті 242 ГПК України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої системи (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасник справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Позивач про дату, час і місце проведення засідання 26.09.2024 року повідомлений належним чином, що підтверджується наявною в матеріалах справи розпискою представника ТОВ «Нарні-Трейд» б/н від 15.08.2024 року, та про судове засідання 06.11.2024 року відповідно до норм ст. 6 ГПК України - повідомлений в електронному кабінеті шляхом надсилання копії ухвали суду від 26.09.2024 року, факт отримання якої 07.10.2024 року підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про доставку електронного листа до електронного кабінету учасника справи.
Про поважні причини неявки представника позивача в судове засідання 06.11.2024 року суд не повідомлено.
В свою чергу суд наголошує, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
З огляду на вищевикладене, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю "НАРНІ-ТРЕЙД" не скористалось наданими йому процесуальними правами, зокрема, позивачем не забезпечено участь представника товариства в судових засіданнях з розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про можливість розгляду даної справи виключно за наявними матеріалами за відсутності представника позивача.
У судових засіданні з розгляду справи по суті 24.07.2024 року та 15.08.2024 року представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити.
Представник відповідача в судових засіданнях з розгляду справи по суті 24.07.2024 року, 15.08.2024 року, 06.11.2024 року проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав, викладених в відзиві на позовну заяву, та просив відмовити в задоволенні позову.
Відповідно до статті 240 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 06.11.2024 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши в судових засіданнях пояснення представників позивача та відповідача, Господарський суд міста Києва, -
Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Як встановлено судом за матеріалами справи та у господарській справі № 910/4887/23 за позовом АТ «Укргазвидобування» до ТОВ «Нарні-Трейд» про стягнення пені в сумі 3 0904 989,58 грн., 12.10.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Нарні-Трейд» (постачальник за договором, позивач у справі) та Акціонерним товариством «Укргазввидобування» (покупець за договором, відповідач у справі) укладено Договір поставки №УГВ790/30-22 (далі - Договір), за умовами п. 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити покупцеві Метанол згідно ІМРСА в загальній кількості 2000 тон +0/-5% (далі - Товар), відповідно до Специфікації/-ій, що додається/ються до Договору і є його невід'ємною/-ими частиною/-ами, а покупець - прийняти і оплатити такий товар. Під поставкою сторони розуміють передачу товару постачальником для прийняття покупцем.
Розділами 1-12 Договору сторони узгодили предмет договору, якість, ціну товару та загальну вартість договору, порядок здійснення оплати, поставку товару, права та обов'язки сторін, відповідальність сторін, обставини непереборної сили, вирішення спорів, строку дії договору, інші умови тощо.
Суд зазначає, що за приписами статті 180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору.
Відповідно до статті 631 Цивільного кодексу України час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору, є строком дії останнього.
Як визначено пунктом 10.1 Договору останній набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін (за наявності) і діє до 28.2.2023 року (включно).
Вказаний Договір підписаний представниками постачальника і покупця та скріплений печатками сторін.
Також сторонами погоджено Додаток № 1 до Договору - Специфікацію, копія якої наявна в матеріалах справи.
Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який регулюється нормами §3 глави 54 Цивільного кодексу України та §1 глави 30 Господарського кодексу України.
Згідно з частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною першою статті 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
За приписами частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно зі статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до частини 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
Найменування Товару, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю Товару та загальна вартість Товару вказується у Специфікації/-ях (далі - Специфікація/-ії), яка є Додатком №1 до Договору та яка/які є невід'ємною частиною Договору (п. 1.2. Договору).
Згідно з частиною 1 статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.
Відповідно до п. 3.2 Договору індикативна ціна за одиницю товару становить 46249,99 грн. в т.ч. ПДВ 7708,33 грн. та розрахована на основі курсу гривні України до Євро, оголошеного Національним Банком України на дату комерційної пропозиції (індикативна дата), та який становить 35,6361 (індикативний курс). Загальна попередня вартість Договору становить 92499984,00 грн., в т.ч. ПДВ 15416664,00 грн.
За умовами п.3.3 Договору у випадку, якщо на дату виставлення рахунку постачальником (якщо Договором передбачена оплата на умовах попередньої оплати (часткової попередньої оплати або на дату підписання Сторонами акту приймання-передачі Товару чи видаткової накладної (якщо Договором передбачена оплата по факту прийняття Товару) курс гривні України до Євро, оголошений Національним Банком України, змінився по відношенню до індикативного курсу (в будь-який бік) більше ніж на 2%, ціна за одиницю Товару розраховується ті наступною формулою:
Ц-Цін * (К1/К0), де:
Ц - нова ціна за одиницю Товару:
Цін - Індикативна ціна за одиницю Товару;
К1 - курс гривні України до Євро, оголошений Національним Банком України на дату виставлення рахунку Постачальником (якщо Договором передбачена оплата на умовах попередньої оддати (часткової попередньої оплати)) або на дату підписання Сторонами акту приймання-передачі Товару чи видаткової накладної (якщо Договором передбачена оплата по факту прийняття Товару);
К0 - індикативний курс гривні України до Євро, який зазначено в п.3.2. даного Договору.
Згідно п. 5.1 Договору строк поставки, умови та місце поставки Товару, кількість Товару, інформація про вантажовідправників і вантажоотримувачів вказується в Специфікації/-ях до цього Договору. Здійснення поставки Товару не потребує будь-яких додаткових погоджень, крім тих, що передбачені Договором.
5.1.1. Умови поставки - DAP Інкотермс 2010 (місце поставки - згідно Специфікацій- для нерезидентів в Україні / DDP Інкотермс 2010 (місце поставки - згідно Специфікації) - для резидентів в Україні.
5.1.2. Вартість транспортування за рахунок постачальника,
5.1.3. Строк доставки товару вказується у відповідній Специфікації.
Зокрема, згідно наявної в матеріалах справи Специфікації (додаток № 1 до договору) сторони погодили найменування товару, кількість, ціну та загальну вартість товару, а саме: Метанол ІМРСА в кількості 2000 т. (+0/-5%) за ціною 38541,66 грн (без ПДВ), загальною вартістю 92499984,00 грн. (з ПДВ).
Пунктом 2 Специфікації сторони погодили умови поставки товару - DDP ІНКОТЕРМС 2010 (склади УГВ), а саме: філію, найменування вантажоотримувача, місце розвантаження, кількість тон та автоцистерн, а також орієнтований період прибуття на склад. Зазначені місця розвантаження можуть бути змінені в письмових розпорядженнях покупця.
Пунктом 6 Специфікації сторони погодили, що відвантаження товару проводиться за письмовим розпорядженням позивача на основі Специфікації.
Датою прийняття Товару є дата підписання уповноваженими представниками Сторін акту приймання-передачі Товару, форма якого наведена в Додатку № 3 до цього Договору, який є його невід'ємною частиною або видаткової накладної. Датою передачі Постачальником Товару для прийняття Покупцем є дата прибуття Товару до місця поставки зазначена у відповідному товаро-транспортному документі або дата підписання Сторонами акту приймання-передачі Товару, якщо Покупець за допомогою товаротранспортних документів не може визначити дату їх передачі для прийняття (п. 5.2 Договору).
Згідно з п. 5.10 Договору передача та отримання Товару проводиться шляхом підписання уповноваженими представниками Сторін акту/актів приймання-передачі товару або видаткової/видаткових накладної/накладних. У випадку виявлення недоліків Товару або товаросупровідної документації, Покупець має право не підписувати акт/акти приймання-передачі Товару або видаткову /видаткові накладну/накладні до усунення виявлених недоліків, а Постачальник зобов'язаний усунути недоліки та оплатити документально підтверджені витрати Покупця, спричинені такими недоліками.
В силу приписів статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.
Так, пунктом 3 Специфікації сторони погодили загальний строк поставки товару до 10.12.2022 року.
Згідно з частиною 1 статті 673 Цивільного кодексу України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі - продажу.
Відповідно до частини 1 статті 680 Цивільного кодексу України покупець має право пред'явити вимогу у зв'язку з недоліками товару за умови, що недоліки виявлені в строки, встановлені цією статтею, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як зазначено позивачем в позовній заяві, у період з 04.01.2023 року по 20.01.2023 року включно позивачем - ТОВ «Нарні - Трейд» було здійснено поставку покупцю товару, зокрема, після 10.12.2022 року позивачем поставлено відповідачу 507,81 тонн метанолу, загальною вартістю 25 798 215,38 грн., що підтверджується підписаними обома сторонами видатковими накладними №5 від 04.01.2023 року на суму 1072074,82 грн., №6 від 04.01.2023 року на суму 1133124,80 грн., №14 від 09.01.2023 року на суму 1074849,82 грн., №16 від 09.01.2023 року на суму 1133124,80 грн., №17 від 09.01.2023 року на суму 1106299,81 грн., №22 від 10.01.2023 року на суму 1074894,82 грн., №26 від 10.01.2023 року на суму 1133124,80 грн., №28 від 11.01.2023 року на суму 1133124,80 грн., №29 від 11.01.2023 року на суму 1133124,80 грн., №32 від 11.01.2023 року 1133124,80 грн., №36 від 12.01.2023 року на суму 1133124,80грн., №38 від 12.01.2023 року на суму 1133124,80 грн., №40 від 12.01.2023 року на суму 1133124,80 грн., №43 від 13.01.2023 року на суму 1138674,80 грн., №45 від 13.01.2023 року на суму 1106299,81 грн., №54 від 18.01.2023 року на суму 1073924,82 грн., №57 від 19.01.2023 року на суму 1141449,80 грн., №58 від 19.01.2023 року на суму 1080399,82 грн., №61 від 19.01.2023 року на суму 1142374,80 грн., №63 від 20.01.2023 року 1130812,31 грн., №64 від 20.01.2023 року на суму 1 146 074,80 грн.
Факт отримання товару відповідачем підтверджується відбитками печаток сторін та підписами на видаткових накладних представників постачальника ТОВ «Нарні- Трейд» та покупця - АТ «Укргазвидобування».
В свою чергу, заперечень щодо факту поставки товару у вказаному обсязі відповідачем суду не надано.
Доказів пред'явлення претензій щодо якості поставки товару у відповідності до умов Договору, а також наявності письмових претензій та/або повідомлень про невідповідність, ознак ушкодження чи псування поставленого товару від відповідача до суду не надходило.
Як вбачається із матеріалів справи, будь-які заперечення щодо повного та належного виконання позивачем умов Договору в частині якості поставки у вказаному обсязі з боку ТОВ «Укргазвидобування» відсутні.
За таких обставин суд доходить до висновку, що у відповідності до укладеного між сторонами Договору позивачем виконані прийняті на себе зобов'язання з передачі товару відповідачу в обсягах, зазначених у видаткових накладних, а відповідачем, у свою чергу, прийнято товар без зауважень.
Факт передачі позивачем товару належним чином підтверджено матеріалами справи та відповідачем не заперечується.
В свою чергу, господарськими судами розглядався спір щодо виконання ТОВ «НАРНІ-ТРЕД» умов спірного Договору в частині дотримання строків та обсягів поставки метанолу, а саме Акціонерне товариство "Укргазвидобування" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нарні-Трейд" про стягнення пені за Договором поставки від 12.10.2022 року № УГВ790/30-22 у розмірі 3 904 989,58 грн., в тому числі: 364,55 грн. пені, з урахування часткового погашення відповідачем пені, нарахованої за несвоєчасно поставлений товар за видатковою накладною від 20.01.2023 року №64, вартістю 1 271 031,12 грн.; 3 904 625,03 грн. пені, нарахованої за непоставлений товар вартістю 53 488 014,12 грн., на підставі пункту 7.9 Договору.
Обґрунтовуючи позовні вимоги АТ «Укргазвидобування» посилалося на порушення постачальником умов Договору в частині прострочення виконання зобов'язання з поставки метанолу в розмірі 1056,09 тонн, на підставі чого покупцем відповідно до пункту 7.9 Договору здійснено нарахування пені у розмірі 3 904 989,58 грн. з період 10.12.2022 року - 21.02.2023 року.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.07.2023 року у справі № 910/4887/23 позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Нарні-Трейд» на користь АТ «Укргазвидобування» 950 000,00 грн. пені за несвоєчасну поставку/не поставку товару та 48 423,92 грн. витрат зі сплати судового збору. У задоволенні іншої частини позову відмовлено.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.09.2023 року, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 16.01.2024 року, рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2023 року у справі № 910/4887/23 скасовано частково. Викладено його резолютивну частину в новій редакції, згідно з якою позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Нарні-Трейд» на користь АТ «Укргазвидобування» 1 758 571,82 грн. пені та 52 757,15 грн. витрат зі сплати судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ТОВ «Нарні-Трейд» на користь АТ «Укргазвидобування» 57 760,73 грн. судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.
При цьому, судами у справі № 910/4887/23 встановлено факт поставки Товариством з обмеженою відповідальністю покупцю - Акціонерному товариству «Укргазвидобування» 507,81 тонн метанолу в період 04.01.2023 року - 20.01.2023 року з простроченням строку, встановленого пунктом 3 Специфікації, а товар у кількості 1056,09/956,09 тонн (з урахуванням можливості недопоставки 5 %) постачальник не поставив. Прострочення поставки товару тривало з 11 грудня 2022 року до 20 лютого 2023 року з урахуванням строку, встановленого пунктом 3 Специфікації, та відмови покупця - АТ "Укргазвидобування" від поставки товару листом від 21.02.2023 №30.6-022-913 у зв'язку з невиконанням ТОВ "Нарні-Трейд" своїх зобов'язань за Договором в частині поставки товару в строки, визначені в пункті 3 Специфікації до Договору та керуючись пунктом 6.2.4 Договору.
У свою чергу, як зазначено в судових рішеннях у справі № 910/4887/23 поставка товару за видатковою накладною № 64 була здійснена 20.01.2023 року, отже період прострочення поставки за цією накладною тривав з 11 грудня 2022 року до 19 січня 2023 року.
Наразі, за змістом рішень судів у справі № 910/4887/23 судом встановлено, що ТОВ "Нарні-Трейд" у справі № 910/4887/23 визнало факт прострочення виконання зобов'язання в частині порушення строку поставки товару, встановленого пунктом 3 Специфікації.
Суд зазначає, що одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1427 від 18.11.2003 року "Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини").
Європейський суд з прав людини також вказує, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (BRUMARESCU v. ROMANIA, № 28342/95 від 28 жовтня 1999 року, § 61). Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (LUPENI GREEK CATHOLIC PARISH AND OTHERS v. ROMANIA, № 76943/11 від 29 листопада 2016 року, § 123). Судові рішення повинні бути розумно передбачуваними (S.W. v. THE UNITED KINGDOM, № 20166/92 від 22 листопада 1995 року, § 36).
Даний принцип тісно пов'язаний з приписами частини 4 статті 75 ГПК України, якою передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
При цьому, не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачі, відповідачі, треті особи, тощо.
Обставинами справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, є юридичні факти, що призвели до виникнення спірного правовідношення, настання відповідальності або інших наслідків, тобто такі факти, з якими норми матеріального права пов'язують виникнення, зміну чи припинення прав та обов'язків суб'єктів спірного матеріального правовідношення.
Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.
Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії. Для рішень господарських судів важливою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб'єктний склад спору. Отже, преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта.
Наведений правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 24.05.2018 року у справі № 922/2391/16.
Отже, встановлені у справі №910/4887/23, предметом розгляду у якій було питання щодо наявності/відсутності підстав для застосування до ТОВ «НАРНІ-ТРЕЙД» штрафних санкцій за невчасну поставку товару, обставини щодо кількості недопоставленого товару та його вартості в силу імперативних вимог статті 75 Господарського процесуального кодексу України мають преюдиційне значення для даної справи та не підлягають повторному доказуванню.
Суд зазначає, що відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, та які повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Відповідно до абз. 8 частини 2 статті 9 Закону "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.
Таким чином, підписання покупцем (відповідачем) видаткових накладних, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і які відповідають вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/174, та фіксують факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за поставлений позивачем товар.
Згідно п. 4.3 Договору для резидентів України Акти приймання-передачі товару або видаткові накладні на товар, який постачається на умовах оплати по факту поставки Товару згідно з п. 4.1.1 Договору, складаються по індикативному курсу. У випадку, якщо індикативний курс відрізняється від офіційного курсу НБУ гривні до Євро на дату підписання Сторонами акту приймання передачі товару або видаткової накладної, сторони складають до таких актів приймання-передачі товару або видаткових накладних акт коригування вартості Товару із зазначенням розрахунку нової ціни Товару відповідно до умов п. 3.3. даного Договору.
Поряд із цим, у відповідності до п. 3.3 Договору сторонами погоджено акти узгодження ціни продажу партії товарів, відвантажених за вищевказаними видатковими накладними.
Зокрема, акт №1 узгодження ціни продажу партії товарів відвантажених за видатковою накладною №5 від 04.01.2023 року, вартістю 1159369,49 грн., акт №2 узгодження ціни продажу партії товарів відвантажених та видатковою накладною №6 від 04.01.2023 року, вартістю 1225390,54 грн., акт №3 узгодження ціни продажу партії товарів відвантажених за видатковою накладною №14 від 09.01.2023 року, вартістю 1157408,89 грн., акт №5 узгодження ціни продажу партії товарів, відвантажених за видатковою накладною №16 від 09.01.2023 року, вартістю 1220159,98 грн., акт №6 узгодження ціни продажу партії товарів, відвантажених за видатковою накладною №17 від 09.01.2023 року вартістю 1191545,76 грн., акт №7 узгодження ціпи продажу партії товарів, відвантажених за видатковою накладною №22 від 10.01.2023 року, вартістю 1178805,68 грн., акт №8 узгодження ціни продажу партії товарів, відвантажених за видатковою накладною №26 від 10.01.2023 року, вартістю 1242716,83 грн., акт №9 узгодження ціни продажу партії товарів, відвантажених за видатковою накладною №28 від 11.01.2023 року, вартістю 1246322,45 грн., акт №10 узгодження ціни продажу партії товарів, відвантажених за видатковою накладною№29 від 11.01.2023 року, вартістю 1246322,45 грн., акт №11 узгодження ціни продажу партії товарів, відвантажених за видатковою накладною №32 від 11.01.2023 року, вартістю 1246322,45 грн., акт №13 узгодження ціни продажу партії товарів, відвантажених за видатковою накладною №36 від 12.01.2023 року, вартістю 1248761,47 грн., акт № 14 узгодження ціни продажу партії товарів, відвантажених за видатковою накладною №38 від 12.01.2023 року, вартістю 1248761,47 грн., акт №15 узгодження ціни продажу партії товарів, відвантажених за видатковою накладною №40 від 12.01.2023 року, вартістю 1248761,47 грн., акт №16 узгодження ціни продажу партії товарів, відвантажених за видатковою накладною №43 від 13.01.2023 року, вартістю 1257568,13 грн., акт №17 узгодження ціни продажу партії товарів, відвантажених за видатковою накладною №45 від 13.01.2023 року, вартістю 1221812,74 грн., акт №19 узгодження ціни продажу партії товарів, відвантажених за видатковою накладною № 54 від 18.01.2023 року, вартістю 1196083,66 грн., акт №20 узгодження ціни продажу партії товарів, відвантажених за видатковою накладною № 51 від 19.01.2023 року, вартістю 1268009,63 грн., акт №21 узгодження ціни продажу партії товарів, відвантажених за видатковою накладною №58 від 19.01.2023 року, вартістю 1200190,64 грн., акт №22 узгодження ціни продажу партії товарів, відвантажених за видатковою накладною №61 від 19.01.2023 року, вартістю 1269037,19 грн., акт №23 узгодження ціни продажу партії товарів, відвантажених за видатковою накладною № 63 від 20.01.2023 року, вартістю 1254104,56 грн., акт №24 узгодження ціни продажу партії товарів, відвантажених за видатковою накладною №64 від 20.01.2023 року, вартістю 1271031,12 грн., копії яких наявні в матеріалах справи.
Відповідно до частини 1 статті 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.
Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За приписами частин 1, 2 статті 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Згідно п. 4.1 Договору розрахунки проводяться у валюті Договору шляхом переказу коштів на рахунок постачальника на наступних умовах:
4.1.1 Оплати Покупцем протягом 14 календарних днів з Дати підписання Сторонами акту приймання-передачі Товару або видаткової накладної чи акту коригування вартості товару (у випадку перерахунку ціни за одиницю Товару відповідно до п. 3.3 даного Договору - для резидентів України), та пред'явлення Постачальником рахунку на оплату (інвойсу)/рахунку з новою ціною за одиницю товару, шляхом перерахування коштів на банківський рахунок постачальника на умовах, зазначених у Специфікації/-ях.
Для резидентів України оплата здійснюється з урахуванням положень Розділу 3 даною Договору.
4.2. До рахунка або рахунка на оплачу з новою піною за одиницю товару (у випадку перерахунку ціни за одиницю Товару відповідно до п. 3.3. даного Договору - для резидентів України) додаються: підписаний уповноваженими представниками Стрій акт приймання - передачі товару або видаткова накладна чи акт коригування вартості товару (у випадку перерахунку ціпи за одиницю Товару відповідно до п. 3.3 даного Договору для резидентів України).
Покупець не здійснює оплату за прийнятий товар, та така несплата не є порушенням строку оплати зі сторони покупця у випадку ненадання постачальником рахунку на оплату (інвойсу) або рахунку на оплату з новою ціною за одиницю товару (у випадку перерахунку ціни за одиницю товару відповідно до п. 3.3 даного Договору - для резидентів України) чи його неналежного оформлення.
За умовами п. 4.4 Договору платіж здійснюється на умовах, вказаних у Договорі, протягом строку, вказаного в Специфікаціях, перебіг якого починається з наступного дня після дати отримання покупцем рахунку на оплату (застосовується для попередньої оплати) або дати підписання Сторонами Акту приймання-передачі Товару або видаткової накладної (застосовується для оплати по факту поставки товару) або дати підписання Сторонами акту коригування вартості Товару (застосовується у випадку перерахунку ціни за одиницю Товару відповідно до п. 3.3. даного Договору) за умови надання постачальником рахунку або рахунку з новою піною за одиницю товару на оплату (у випадку перерахунку ціни за одиницю Товару) відповідно до п. 3.3 даного Договору - для резидентів України). Датою оплати є дата зарахування грошових коштів на рахунок постачальника.
Доказів узгодження сторонами іншого строку та/або порядку оплати поставленого за Договором товару матеріали справи не містять.
Умовами пункту 7.9. Договору сторонами узгоджена відповідальність постачальника за порушення строків поставки товару, згідно якого постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1% від вартості товару непоставленого або несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує покупцю штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару. Під терміном «вартість» розуміється вартість, врахована відповідно до умов Розділу 3 Договору.
Пунктом 7.11 Договору визначено, що при нарахуванні будь-яких штрафних санкцій та/або збитків, передбачених даним Договором покупець має право направити постачальнику письмову вимогу про нарахування штрафних санкцій (із розрахунком нарахування штрафних санкцій) та збитків (із наданням документально підтверджуючих документів або копій таких документів про нанесені збитки). У такому випадку постачальник зобов'язаний перерахувати покупцю суму нарахованих штрафних санкцій га/або збитків протягом 7 робочих днів з дати направлення відповідної письмової вимоги. Датою направлення вимоги про сплату штрафних санкцій та/або збитків є дата відправлення, зазначена в документах (фіскальний чек. накладна, опис вкладення в цінний лист) підприємства зв'язку, через яке надсилалась така вимога.
При цьому, згідно з пунктом 7.12 Договору при несплаті позивачем штрафних санкцій та/або збитків протягом строку, вказаного в пункті 7.11. Договору, відповідач має право на застосування до позивача оперативно-господарської санкції, а саме отримати суму нарахованих штрафних санкцій та/або збитків, спричинених невиконанням та/або несвоєчасним виконанням Договору та або порушенням умов Договору із суми, що підлягає сплаті постачальнику. Про застосування оперативно-господарської санкції покупець зобов'язаний письмово повідомити постачальника. Датою направлення такого повідомлення є дата відправлення, зазначена в документах (фіскальний чек, накладна, опис вкладення в цінний лист) підприємства зв'язку ,через яке надсилається таке повідомлення.
Як встановлено судом за матеріалами справи, у зв'язку з порушенням позивачем умов Договору в частині своєчасної та повної поставки товару відповідачем було нараховано на підставі п. 7.9 Договору штрафні санкції у вигляді пені та штрафу, та виставлено вимоги: №30.6-022-321 від 17.01.2023 року на суму 5 570 588,44 грн. (349 284,36 грн. пені, 261 727,71 грн. та 4 959 576,36 грн. штрафу) та №30.6-022-672 від 06.02.2023 року на суму 493 909,54 грн. пені, копії яких наявні в матеріалах справи.
Факт надсилання вказаних вимог на адресу позивача підтверджується наявними в матеріалах справи копіями відповідних фіскальних чеків та описів вкладення від 18.01.2023 року та 07.02.2023 року.
Наразі, як свідчать матеріали справи, позивач не погодився з нарахованими відповідачем штрафними санкціями та не здійснив їх оплату в строки, встановлені вимогою та пунктом 7.11. Договору, а саме протягом 7 робочих днів з дати направлення відповідачем письмових вимоги.
Окрім цього, позивач листом від 18.03.2024 року № 1803/2 звернувся до відповідача щодо невиконання зобов'язання з оплати поставленого товару, з доданим рахунком на оплату та актами узгодження ціни продажу партії товарів, який було отримано відповідачем 06.04.2024 року, у відповідь на який останній листом № 302.1-022-2893 від 23.04.2024 повідомив про застосування до ТОВ «НАРНІ-ТРЕЙД» за наслідками несплати останнім штрафних санкцій протягом встановленого п. 7.11 Договору строку, оперативно - господарської санкції у вигляді отримання суми штрафних санкцій, нарахованих у зв'язку з невиконанням умов Договору з боку постачальника.
Отже, як зазначено позивачем в позовній заяві, станом на 22.04.2024 року, вартість поставленого позивачем та прийнятого відповідачем товару в період з 04.01.2023 року по 20.01.2023 року загальною вартістю 6 064 133,42 грн. оплачена не була, у зв'язку чим у відповідача утворилась заборгованість у вказаній сумі.
Тобто, матеріалами справи та позивачем підтверджується, а також не заперечується відповідачем, що останнім обов'язок щодо оплати вартості поставленого товару на загальну суму 6 064 133,42 грн. не виконаний.
Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У відповідності до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Таким чином, як зазначено позивачем в позовній заяві та встановлено судом, свої зобов'язання щодо сплати позивачу повної вартості поставленого товару у встановлений строк, всупереч вимогам цивільного та господарського законодавства, а також умовам Договору відповідач не виконав, внаслідок чого у Товариства з обмеженою відповідальністю «Укргазвидобування» утворилась заборгованість перед позивачем за наведеним Договором у розмірі 6 064 133,42 грн., яку останній просив стягнути в поданій суду позовній заяві.
За приписами статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.
У відповідності до статті 124, пунктів 2, 3, 4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 2, 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд наголошує, що відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Таким чином обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
При цьому відповідачем не надано суду доказів на підтвердження відсутності боргу або письмових пояснень щодо неможливості надання таких доказів.
Суд звертає увагу, що відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Доказів визнання недійсним чи розірвання Договору поставки № УГВ790/30-22 від 12.10.2022 року та/або його окремих положень суду не надано.
Будь-які заперечення щодо порядку та умов укладення спірного Договору на час його підписання та на протязі виконання з боку сторін відсутні.
В свою чергу, заперечуючи проти позовних вимог у поданому відзиві відповідач посилається на порушення позивачем умов Договору в частині строку поставки, у зв'язку з чим зазначає про наявність підстав для застосування оперативно-господарських санкцій згідно п. 7.12 Договору у вигляді отримання відповідачем коштів у розмірі 6 064 133,42 грн., що дорівнює сумі штрафних санкцій, нарахованих у зв'язку з несвоєчасною поставкою/непоставкою товару ТОВ «Нарні-Трейд», і, на переконання відповідача, повністю спростовує доводи позивача про те, що в порушення п. 4.1.1 Договору та умов Специфікації АТ «Укргазвидобування» має заборгованість перед позивачем з оплати поставленого товару у сумі 6 064 133,42 грн.
Суд зазначає, що правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549-552, 611, 625 Цивільного кодексу України.
З урахуванням приписів статті 549, частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.
Так, виходячи з положень частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно частини 1 статті 546 та статті 547 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (частина 1статті 548 Цивільного кодексу України).
У відповідності до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Так, відповідальність сторін за невиконання своїх зобов'язань за Договором передбачена умовами п.п. 7.9 -7.13 Договору.
У зв'язку з порушенням умов договору №УГВ790/30-22 від 12.10.2022 року, в частині несвоєчасної поставки та непоставки частини товару постачальнику ТОВ «НАРНІ-ТРЕЙД» було виставлено наступні вимоги на загальну суму 6 064 497,98 грн.:
- №30.6-022-321 від 17.01.2023 на загальну суму 5 570 588,44 грн.
- №30.6-022-672 від 06.02.2023 на загальну суму 493 909,54 грн.
Крім цього, на виконання п. 7.12 Договору АТ «Укргазвидобування» листами від 23.01.2023 року №30.6-022-431 та від 13.02.2023 року №30.6-022-785 повідомило ТОВ «НАРНІ-ТРЕЙД» про те, що у випадку несплати нарахованих штрафних санкцій протягом вказаного у п. 7.11 Договору строку АТ «Укргазвидобування» застосує оперативно-господарську санкцію у вигляді отримання нарахованих штрафних санкцій.
Як встановлено судом, у зв'язку з несплатою ТОВ «НАРНІ-ТРЕЙД» нарахованих штрафних санкцій у термін, визначений п. 7.11 Договору, до нього було застосовано оперативно-господарські санкції, а саме отримано суму нарахованих штрафних санкцій із суми, що підлягала сплаті за відвантажений та прийнятий товар, а саме:
- за вимогою №30.6-022-321 від 17.01.2023 на загальну суму 5 570 588,44 грн.
- за вимогою №930.6-022-672 від 06.02.2023 на загальну суму 493 909,54 грн.
Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно з ч. 2 ст. 217 ГК України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Положеннями ч.ч.1, 2 ст. 235 ГК України визначено, що за порушення господарських зобов'язань до суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин можуть застосовуватися оперативно-господарські санкції - заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов'язання, що використовуються самими сторонами зобов'язання в односторонньому порядку.
До суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання, можуть бути застосовані лише ті оперативно-господарські санкції, застосування яких передбачено договором.
Оперативно-господарські санкції застосовуються незалежно від вини суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання (ч.3 ст.235 ГК України).
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.237 ГК України підставою для застосування оперативно-господарських санкцій є факт порушення господарського зобов'язання другою стороною. Оперативно- господарські санкції застосовуються стороною, яка потерпіла від правопорушення, у позасудовому порядку та без попереднього пред'явлення претензії порушнику зобов'язання. Порядок застосування сторонами конкретних оперативно-господарських санкцій визначається договором.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 ЦК України).
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).
Таким чином, правочин є вольовою дією особи, що спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Аналізуючи наведені положення Господарського кодексу України, Верховний Суд у постановах від 20.08.2018 року у справі №905/2464/17, від 18.12.2019 року у справі №905/2336/18, від 20.10.2020 року у справі №905/267/19 сформував висновок, згідно якого особливістю оперативно-господарських санкцій є те, що, на відміну від штрафних санкцій, до яких вдаються виключно за рішенням суду, вони застосовуються самими сторонами зобов'язання в односторонньому порядку, тобто без попередження заздалегідь. Оперативно-господарські санкції застосовують безпосередньо самі суб'єкти господарських відносин в оперативному порядку, тобто без звернення до судових або інших уповноважених органів, і без згоди іншої сторони зобов'язання - це, зокрема, є головною умовою застосування сторонами таких санкцій, про що має бути пряма вказівка в договорі. При цьому до суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання, можуть бути застосовані лише ті оперативно-господарські санкції, які передбачено договором.
Відповідно до частини 1 статті 594 Цивільного кодексу України кредитор, який правомірно володіє річчю, що підлягає передачі боржникові або особі, вказаній боржником, у разі невиконання ним у строк зобов'язання щодо оплати цієї речі або відшкодування кредиторові пов'язаних з нею витрат та інших збитків має право притримати її у себе до виконання боржником зобов'язання.
Притриманням можуть забезпечуватись інші вимоги кредитора, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 статті 595 Цивільного кодексу України передбачено, що кредитор, який притримує річ у себе, зобов'язаний негайно повідомити про це боржника.
Відповідно до статті 597 Цивільного кодексу України вимоги кредитора, який притримує річ у себе, задовольняються з її вартості відповідно до статті 591 цього Кодексу.
З наведених норм вбачається, що притриманням є спосіб забезпечення зобовязань, за яким кредитор здійснює правомірне володіння річчю, що підлягає передачі боржнику чи вказаній ним особі відповідно до існуючих цивільно-правових відносин між ним та боржником (основне зобовязання, що забезпечується), з правом кредитора, в разі невиконання зобовязання у строк, здійснити її притримання у себе, з подальшим задоволенням своїх вимог з вартості притримуваної речі.
За змістом статті 594 Цивільного кодексу України, притримання, виникає безпосередньо із закону на підставі зазначених норм, які надають кредитору зазначені можливості без будь-яких застережень, що вони повинні бути передбачені договором.
При цьому притримання речі боржником за своєю правовою природою є правомірною дією- правочином, який вчиняється зацікавленою особою з метою забезпечення виконання основного зобов'язання.
Для правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України встановлена письмова форма, недотримання якої, згідно з ч. 2 цієї статті, має наслідком нікчемність такого правочину.
Отже, з урахуванням змісту укладеного між сторонами правочину суд зазначає, що сторони умовами пункту 7.12 Договору прямо визначили право покупця притримати оплату товару (із суми, що підлягає сплаті постачальнику).
Відтак, оскільки позивач поставив товар з простроченням строку поставки та був зобов'язаний сплатити на користь відповідача штрафні санкції, що, зокрема, встановлено судовими рішеннями у справі № 910/4887/23, у відповідача були наявні достатні правові підстави для застосування такої оперативно-господарської санкції у вигляді отримання вказаної суми.
Судом встановлено, що, як зазначено в постанові Північного апеляційного господарського суду від 21.09.2023 року, яка залишена без змін постановою Верховного суду від 16.01.2024 року, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що при розрахунку пені підлягає застосуванню ціна товару, визначена специфікацією - 38 541,66 грн. (без ПДВ), оскільки відповідно до пункту 3.1 Договору ціна за одиницю товару зазначається у відповідній Специфікації/ях до Договору та Додаткові угоди щодо зміни ціни товару сторонами не укладалися.
В постанові Верховного Суду від 16.01.2024 року у справі № 910/4887/23 наголошено на висновках суду апеляційної інстанції, який зауважив, що оскільки толеранс вираховується на загальний обсяг поставленого товару та надає право, а не зобов'язує постачальника поставити товар меншої кількості в межах зазначеного толерансу (+0/-5 %), можливість недопоставки не повинна враховуватися при здійсненні розрахунку вартості непоставленого товару.
У той же час, колегія суддів, здійснивши власний розрахунок, дійшла висновку, що вартість непоставленого відповідачем товару у кількості 1056,09 тон становить 48 844 154,05 грн. з розрахунку: 1056,09 тон * 38 541,66 грн. + 20% ПДВ.
Сума пені, розрахована на вартість несвоєчасно поставленого за видатковою накладною від 20.01.2023 № 64 у розмірі 1 271 031,12 грн. (з урахування узгодженої в акті №24 ціни продажу партії товарів) за період з 11.12.2022 по 19.01.2023 становить 50 841,24 грн., яка була оплачена відповідачем в сумі 50 476,69 грн., а отже заявлена до стягнення з відповідача на користь позивача пеня у сумі 364,55 грн. є обґрунтованою.
Таким чином, згідно з розрахунком суду апеляційної інстанції, з якою погодився Верховний Суд, пеня, нарахована на вартість непоставленого товару у розмірі 48 844 154,05 грн. за загальний період з 11.12.2022 по 20.02.2023 та на вартість несвоєчасно поставленого товару за видатковою накладною від 20.01.2023 №64 за період з 11.12.2022 по 19.01.2023 (з урахуванням часткової оплати) становить 3 517 143,64 грн.
В контексті вищевикладеного суд зазначає, що при визначенні розміру оперативно-господарські санкції у вигляді отримання відповідачем коштів, судом враховано штрафні санкції за невчасну поставку товару позивачем, правові підстави для застосування та розмір яких визнано обґрунтованими в судовому рішенні № 910/4887/23.
Зокрема, судом враховано наявність підстав для нарахування штрафних санкцій (пені) в розмірі 349 284,36 грн. за невчасну поставку позивачем товару на суму 12 114 093,32 грн. (вимога № 30.6-022-321 від 17.01.2023 року) та в розмірі 493 909,54 грн. за невчасну поставку товару на суму 13 684 122,08 грн. (вимога №30.6-022-672 від 06.02.2023 року).
Також з урахуванням преюдиційного рішення у справі № 910/4887/23 при розрахунку 7% штрафу судом взято до уваги вартість непоставленого товару у кількості 1056,09 тон - 48 844 154,05 грн. з розрахунку 1056,09 тон*38 541,66 грн.+20% ПДВ, в той час як відповідачем у вимозі №30.6-022-321 від 17.01.2023 року здійснено нарахування 7% штрафу в сумі 4 959 576,36 грн. на вартість непоставленого товару в кількості 1396,82 тон за ціною 70 851 090,83 грн., що не відповідає висновкам суду у справі № 910/4887/23.
Відтак, суд доходить висновку, що обґрунтованим є нарахування позивачеві 7% штрафу в розмірі 3 419 090,78 грн. від вартості непоставленого товару та, відповідно, саме у вказану суму необхідно враховувати при притримання оплати товару.
Також судом враховані встановлені у справі № 910/4887/23 обставини часткової оплати ТОВ «НАРНІ-ТРЕЙД» нарахованої відповідачем за період 11.12.2022 - 19.01.2023 року пені за несвоєчасно поставлений згідно накладної № 64 від 20.01.2023 року в сумі 50 476,69 грн., яка входить до складу пені, нарахованої у вимозі №30.6-022-672 від 06.02.2023 року, та стягнення у вказаній справі решти пені за накладною № 64 в сумі 364,55 грн., у зв'язку з чим суд зазначає про безпідставність виключення вказаних сум із розміру оплати за поставлений товар, яка має бути здійснена АТ «Укргазвидобування».
Таким чином, оскільки нараховані позивачу відповідачем та пред'явлені вимогами №30.6-022-321 від 17.01.2023 та №30.6-022-672 від 06.02.2023 штрафні санкції (пеня та штраф) на підставі п. 7.9 Договору за непоставку/несвоєчасну поставку товару не були оплачені ТОВ «Нарні-Трейд», та покупцем набуто право застосування згідно п. 7.12 Договору оперативно - господарських санкцій в загальному розмірі 4 473 171,15 грн., за висновками суду, залишок заборгованості відповідача за Договором складає 1 590 962,27 грн. та дорівнює різниці між вартістю неоплаченого товару за Договором на суму 6 064 133,42 грн. та розміром оперативно - господарських санкцій, застосованих покупцем.
З урахуванням вищенаведеного, оскільки матеріалами справи частково підтверджується факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань за Договором у встановлений строк, розмір основної заборгованості відповідає фактичним обставинам та на момент прийняття рішення доказів повної оплати поставленого позивачем товару відповідач суду не представив, як і доказів, що повністю спростовують вищевикладені обставини, тому вимоги позивача про стягнення з відповідача боргу за поставлений за вказаним Договором товар підлягають задоволенню частково в сумі 1 590 962,27 грн.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (частина 1 статті 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22 лютого 2007 року в справі "Красуля проти Росії", від 5 травня 2011 року в справі "Ільяді проти Росії", від 28 жовтня 2010 року в справі "Трофимчук проти України", від 9 грудня 1994 року в справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 1 липня 2003 року в справі "Суомінен проти Фінляндії", від 7 червня 2008 року в справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.
Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
Відповідно до пункту 58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (Заява № 4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).
При цьому суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.
Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.
Відповідно до приписів ч.ч.1, 2, 5 ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, ухвалюватись у відповідності до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права та на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом та з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
З огляду на вищевикладене, виходячи з того, що позов частково доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем повністю не спростований, суд доходить висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються судом на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 73-80, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Акціонерного товариства "Укргазвидобування" (04053, місто Київ, вулиця Кудрявська, будинок 26/28, код ЄДРПОУ 30019775) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нарні-Трейд" (02092, місто Київ, вулиця Алматинська, будинок 35-А, код ЄДРПОУ 42793528) 1 590 962,27 грн. (один мільйон п'ятсот дев'яносто тисяч дев'ятсот шістдесят дві грн. 27 коп.) боргу та 23 864,43 грн. (двадцять три тисячі вісімсот шістдесят чотири грн. 43 коп.) витрат по сплаті судового збору.
3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно частини 2 статті 256 Господарського процесуального кодексу України учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено та підписано 08 серпня 2025 року.
Суддя А.М. Селівон