ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
29.07.2025 м. Івано-ФранківськСправа № 909/370/25
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Скапровської І. М.
Секретар судового засідання Куцанюк Й. С.
За участю: представника позивача Барчук А. В.,
представника відповідача Ізовіти А. М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: ТОВ "Спецпартнер", проспект Науки, буд. 40, м. Харків, Харківська обл., 61166,
до відповідача: ПП "Онтаріо", вул. Чорновола, буд. 75А, м. Івано-Франківськ, 76018,
про стягнення пені за прострочення поставки товару за договором поставки №24 від 01.05.2023 за період з 19.02.2024 по 21.03.2025 включно у розмірі 7 062 534,72 грн,
встановив, що ТОВ "Спецпартнер" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до ПП "Онтаріо" про стягнення пені 7 062 534,72 грн, нарахованої за період з 19.02.2024 по 21.03.2025 включно.
В обґрунтування позову товариство вказало на те, що відповідач всупереч вимогам ЦК України, ГК України та умов договору поставки №24 від 01.05.2023, не поставив товар у строки обумовлені в специфікації, яка є додатком до вказаного договору, у зв'язку з чим відповідачу за прострочення виконання зобов'язання нарахована пеня в обумовленому договором порядку, зокрема п.7.9, яким сторони погодили, що нарахування пені здійснюється до моменту належного виконання постачальником порушеного зобов'язання, у розмірі 0,1 % вартості непоставленого або невчасно поставленого товару за кожен день прострочення.
Правомірність вимог щодо стягнення пені за не поставку товару по вищевказаному договору за період з 31.10.2023 по 18.02.2024 позивач підтверджував рішенням, що винесено у справі 909/43/24.
В підтвердження правомірності вимог про нарахування заявленої до стягнення пені за період, що перевищує обумовлений ст.232 ГК України строк, позивач вказав на п. 7.9 договору, яким сторони погодили право покупця нарахувати пеню у розмірі 0,1 % від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару до моменту належного виконання постачальником порушеного зобов'язання та обов'язок постачальника, у разі прострочення виконання зобов'язання по поставці товару або несвоєчасної поставки, сплатити покупцю пеню у розмірі 0,1% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару.
Щодо правомірності нарахування штрафних санкцій за межами строку дії договору (строк дії, згідно п. 10.1 договору, до 30.04.2024), позивач вказав на вимоги ст. ст. 193, 202 ГК України,ст.ст.509, 526, 598, 599 ЦК України, згідно яких, закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (позиції ВС, викладені, зокрема, у постановах, що винесені ВПВС 26.06.2018 №910/9072/17; ВС від 04.05.2018 у справі 927/333/17, від 13.06.2018 у справі №910/2153/17, від 13.02.2018 у справі 910/123/17).
В підтвердження вимог позивач надав копії: витягу з ЄДР щодо позивача, платіжної інструкції №1826 від 24.03.2025, договору поставки №24 від 01.05.2023 з додатками № 1,2,3,4, рішення від 21.03.2024 у справі №909/43/24, постанови Західного апеляційного Господарського суду від 11.07.2024 у справі №909/43/24, постанови ВС від 04.12.2024 у справі №909/43/24, рішення від 12.02.2025 у справі №922/4265/24, квитанцій №3005102, 3005104.
За наслідками розгляду позову, суд відкрив провадження у справі та призначив підготовче засідання на 01.05.2025.
14.04.2025, відповідач надіслав суду заяву про часткове задоволення позову, зменшення заявлених до стягнення штрафних санкцій, застосувавши положення ч.3 ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України, на 95 %, що становить 353 126,74 грн.
В обґрунтування заяви вказав на те, що нарахування позивачем штрафних санкцій за межами строку дії договору порушує загальні засади цивільного законодавства, передбачених ст. 3 ЦК України; нарахування штрафних санкцій за спірним договором не відповідає строку, передбаченого ч. 6 ст. 232 ГК України, оскільки прострочення відповідача за договором має місце з 31.10.2023, відповідно, нарахування може здійснюватися виключно до 30.04.2023; просив застосувати строк позовної давності, встановленого п. 1 ч.2 ст. 258 ЦК України, як підставу для відмови в задоволенні позовної вимоги в частині стягнення пені, зменшити розмір заявлених до стягнення штрафних санкцій, з урахуванням того, що відповідач вже виплатив позивачу неустойку за цим договором згідно рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 21.03.2024 у справі №909/43/24, що свідчить про реальне визнання зобов'язання, добросовісність у діях сторони та намагання частково врегулювати конфлікт, відсутність прибутку у відповідача протягом останніх двох років, фінансову неспроможність сплатити повну суму штрафних санкцій, попереднє виконання аналогічних договорів, соціально важливу діяльність відповідача в умовах воєнного стану.
В підтвердження викладеного долучив копії: ордеру на надання правничої допомоги від 08..04.2025, рішення від 21.03.2024 у справі №909/43/24,, постанову про закінчення виконавчого провадження №75928425 від 12.12.2024, постанову про арешт майна боржника від 30.08.2024, постанову про зняття арешту з коштів від 12.12.2024, платіжної інструкції №1000076767 від 25.10.2024, видаткові накладні №РН-0000013 від 04.09.2023, №РН-0000013 від 22.09.2023, №РН-0000002 від 24.03.2023, №РН-0000003 від 19.04.2023, №РН-0000004 від 08.05.2023, №РН-0000007 від 19.06.2023, №РН-0000008 від 30.06.2023, №РН-0000009 від 10.07.2023, №РН-0000010 від 17.07.2023, №РН-0000011 від 24.07.2023, №РН-0000012 від 14.08.2023, довідки на вих. №50333770574 від 10.04.2025, договору поставки №15 від 26.01.2023 з додатками № 1,2,3,4, фінансової звітності малого підприємства, угоди про партнерське співробітництво №1 від 08.01.2024, від 16.01.2023, актів приймання-передачі благодійної допомоги від 22.04.2024, від 24.01.2024, від 13.10.2023, від 16.08.2023, від 15.09.2023, від 29.06.2023, від 31.05.2023, від 02.05.2023, від 29.03.2023, від 16.03.2023, від 15.02.2023, квитанцій №3178323, 3178324.
24.04.2025, відповідач подав заяву про відвід судді, оскільки суддя Скапровська І. М. раніше вже розглядала спір (справа № 909/43/24) між цими самими сторонами, що виник із подібних договірних правовідносин та прийняла судове рішення на користь позивача - ТОВ "Спецпартнер". Відповідно, існує ризик, що зазначена суддя вже склала певне правове уявлення про характер взаємин між сторонами, оцінку їх дій, прав і обов'язків. Тому у таких умовах існує реальна загроза порушення принципу процесуальної рівності та права на справедливий розгляд справи, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
25.04.2025, за наслідками розгляду вищевказаної заяви Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Скапровської І. М. постановив ухвалу про передачу справи для вирішення питання про відвід судді І. М. Скапровської у порядку, встановленому ст. 32 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.04.2025, справу № 909/370/25 в частині вирішення питання про відвід судді Скапровської І. М. передано на розгляд судді Рочняк О. В.
За наслідками розгляду, суд відмовив у задоволенні заяви ПП "Онтаріо" від 24.04.2025 (вх.№3491/25 від 24.04.2025) про відвід судді Скапровської І. М.
25.04.2025, відповідач подав клопотання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - АТ "Укргазовидобування". В обґрунтування клопотання відповідач вказав на те, що рішення у даній справі буде мати потенційний вплив на подальше правове регулювання взаємовідносин між сторонами договору, згідно умов якого, АТ "Укргазвидобування" був кінцевим отримувачем товару, виробником якого, згідно з договором, виступав відповідач, відповідно, висновки суду у цій справі можуть прямо вплинути на оцінку дій позивача у правовідносинах із АТ "Укгазвидобування", включаючи можливі санкції, претензії, вимоги.
Суд відмовив у задоволенні вказаного клопотання, в зв'язку з відсутністю доказів обумовлених ст. 50 ГПК України, які би підтверджували наявність обставин, за яких така заява могла би бути задоволена, про що зазначив у протоколі судового засідання від 01.05.2025.
01.05.2025, суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 29.05.2025.
12.05.2025, відповідач подав клопотання про витребування доказів, зокрема належним чином завірені копії документів, що підтверджують сплату штрафних санкцій ТОВ «СПЕЦПАРТНЕР» на користь АТ «УКРГАЗВИДОБУВАННЯ» за неналежне виконання зобов'язання ТОВ «СПЕЦПАРТНЕР» за договором поставки № УБГ243/015-23 від 01.05.2023, належним чином завірені копії документів, що підтверджують внесення зміни до
договору поставки №УБГ243/015-23 від 01.05.2023, завірені копії актів виконаних робіт (наданих послуг) за договором поставки №УБГ243/015-23 від 01.05.2023.
Суд зазначене клопотання залишив без задоволення, оскільки витребуванні документи не є тими доказами, які повинні доводити обставини на які посилається, як позивач в обґрунтування вимог, так і відповідач в своїх запереченнях, про що вказав у протоколі судового засідання від 29.05.2025.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд вважає, що позов слід задоволити.
При цьому суд врахував наступне.
Предметом позову є стягнення пені нарахованої за не поставку товару.
Підставою позову є невиконанням відповідачем зобов'язання по поставці товару в обумовлені договором строки.
Отже, доведенню підлягає факт наявності обставин, за яких можливе застосування такого виду відповідальності за прострочення виконання не грошового зобов'язання, як нарахування пені.
Нормами ЦК України та ГК України врегульовано виконання договірних зобов'язань та правові наслідки їх несвоєчасного виконання.
Ч. 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За приписами статті 180 ГК України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору.
Ч. 1 ст. 181 ГК України встановлено те, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.
Так, виходячи з положень ч.1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ст.75 ГПК України).
Рішенням суду в господарській справі №909/43/24 про задоволення позову, в якій брали участь ті самі сторони, встановлено наявність договірних відносин між сторонами у справі, що виникли на підставі укладеного договору поставки №24 від 01 травня 2023 року (далі - Договір), невиконання зобов'язань по якому, зумовило нарахування позивачем відповідачу пеню за період з 31.10.2023 по 18.02.2024 та штраф.
Згідно п. 1.1 Договору постачальник (відповідач у справі) взяв на себе зобов'язання поставити покупцеві (позивачу) центратори пружинні для обсадної колони (далі - Товар) зазначений у специфікації, що додається до Договору і який є його невід'ємною частиною, а покупець (позивач у справі), зобов'язався прийняти і оплатити такий товар. Під поставкою сторони розуміють передачу Товару постачальником для прийняття покупцем.
Договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін (за наявності), і діє до 30.04.2024 року (включно) (п. 10.1).
Строк поставки, умови та місце поставки Товару, інформація про вантажовідправників і вантажоотримувачів вказується у специфікації до цього договору. Обсяг поставки Товару визначається в Рознарядках покупця (п. 5.1).
Специфікація №1 від 01.05.2023 підписана між сторонами у справі та скріплена печатками, як додаток №1 до Договору №24 від 01.05.2023.
Згідно з специфікацією №1 від 01.05.2023, строк поставки Товару: протягом 180 календарних днів з дати укладання договору про закупівлю.
За 10 календарних днів до дати здійснення поставки постачальник надсилає на e-mail покупця лист з інформацією щодо планової дати поставки Товару за Договором (п.5.4.1 Договору).
Постачальник повинен за 10 календарних днів, направити попереднє повідомлення покупцю з вказанням точної дати та часу проведення випробувань та/або інспекції товару. По завершенню таких випробувань та/або інспекції сторони підписують Акт заводської прийомки про проведення випробувань та/або інспекції готовності Товару до відвантаження, протягом 3 календарних днів з моменту завершення таких випробувань та/або інспекції ( п. 2.4).
Доказів того, що протягом строку дії Договору, відповідач направляв позивачу попереднє повідомлення з вказанням точної дати та часу проведення випробувань та/або інспекції товару, листа з інформацією щодо планової дати поставки Товару, суду не надано.
У разі прострочення постачальником виконання зобов'язання з поставки Товару, останній сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1 % від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого Товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7 % від вказаної вартості. Сторони домовились, що нарахування пені здійснюється до моменту належного виконання постачальником порушеного зобов'язання (п. 7.9 Договору).
Пунктом 3.2 Договору передбачено, що загальна ціна договору визначається загальною вартістю Товару, вказаного в специфікації до цього договору та становить до 17 789 760,00 грн. (сімнадцять мільйонів сімсот вісімдесят дев'ять тисяч сімсот шістдесят гривень, 00 копійок) з ПДВ (включно).
Позивач, 17.11.2023, звернувся із листом-претензією до відповідача, щодо виконання Договору, просив повідомити дату та час проведення випробувань Товару, надати інформацію щодо планової дати поставки Товару, окремо надати документальне підтвердження об'єктивних обставин, що призвели до невиконання зобов'язання постачальником у межах строку встановленого Договором. Факт направлення претензії підтвердив копією опису вкладення від 17.11.2023 та накладною 0105495400022.
Таким чином, суд, у вказаному вище рішенні, встановив правомірність вимог ТОВ "Спецпартнер" щодо стягнення пені за не поставку товару за договором №24 від 01.05.2023 за період прострочення з 31.10.2023 по 18.02.2024.
З урахуванням викладеного та того, що товар, який мав бути поставлений згідно договору №24 від 01.05.2023, станом на день розгляду справи не поставлено, а договором сторони обумовили обов'язок постачальника сплатити покупцю пеню у розмірі 0,1 % від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення, що нараховується до моменту належного виконання постачальником порушеного зобов'язання, вимога позивача про стягнення пені нарахованої за період з 31.10.2023 по 18.02.2024, є обґрунтованою.
Крім того, слід вказати, що згідно ст. 236 ГПК України, суд при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
ВС у постанові від 23.04.2019, що винесена у справі № 909/3565/18, про стягнення штрафних санкцій (пені та штрафу) за несвоєчасну поставку товару за договором поставки, дійшов висновків про те, що пеня, передбачена статтею 231 ГК України та ч. 3 ст. 549 ЦК України, може бути застосована для забезпечення будь-якого зобов'язання, у тому числі і до не грошового. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.08.2018 року, що винесена у справі № 910/496/18.
Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій на 95 % слід вказати наступне.
Відповідно до практики Верховного суду (постанова від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22) обставини (їх сукупність), що є підставою зменшення судом неустойки, у кожних конкретних правовідносинах (справах) мають індивідуальний характер, а тому й розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90 %, 70 % чи 50 % тощо), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами в конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частин 1, 2 ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України, тобто в межах судового розсуду.
Відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.
Також, у пункті 8.38 постанови від 15.09.2020 у справі № 902/417/18 Велика Палата Верховного Суду, посилаючись на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, вказала, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд, за певних умов, може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника.
Відповідач був обізнаний з тим, яка саме відповідальність буде покладена на нього за неналежне виконання умов договору.
Ч. 1 ст. 625 ЦК України вказує, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Ч. 2 ст. 218 ГК України зазначає, що єдиною підставою звільнення від господарсько-правової відповідальності є дія непереборної сили, тобто надзвичайні та невідворотні обставини, що унеможливили належне виконання зобов'язання.
В даному випадку судом не встановлено обставин непереборної сили, а боржник не звільняється від відповідальності за неналежне виконання зобов'язання за будь-яких обставин.
У разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу(ст.233ГК України).
За наведеного, клопотання відповідача про зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій на 95 % задоволенню не підлягає, з огляду на відсутність обставин, за яких законодавець передбачив можливість зменшення штрафних санкцій судом.
Не підлягає і задоволенню заява відповідача про застосування строків позовної давності, оскільки виходячи з положень Закону України № 540 - IX від 30.03.2020 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", згідно умов якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст. 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК України, продовжуються на строк дії такого карантину (дія карантину відмінена 30.06.2023 - постанова Кабінету Міністрів України № 651 від 27.06.2023), Закону України № 2120-IX від 15.03.2022 "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану", згідно умов якого у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений Цивільним Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Посилання відповідача, як на підставу для відмови в позові, на відсутність правових підстав для нарахування позивачем пені протягом строку , що перевищує строк дії договору та строк визначений ст. 232 ГК України, судом не приймається виходячи з вищевказаного, зокрема, з того, що сторони у справі, підписавши договір умовами якого (п.7.9), обумовили право нараховувати пеню до моменту здійснення належного виконання постачальником порушеного зобов'язання, обумовили інший порядок нарахування заявлених до стягнення штрафних санкцій.
Відповідно до ст. ст. 74, 77 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Судові збір, у відповідності до ст. 129 ГПК України, слід покласти на відповідача.
За наведених обставин, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 86, 129, 236-238, 240-241 Господарсько процесуального кодексу України, суд
позов задоволити.
Стягнути з ПП "Онтаріо" (код ЄДРПОУ 23925976, вул. Чорновола, буд. 75 А, м. Івано-Франківськ, 76018) на користь ТОВ "Спецпартнер" (код ЄДРПОУ 40396595, пр. Науки, буд. 40, м. Харків, Харківська область, 61166) - 7 062 534,72 грн (сім мільйонів шістдесят дві тисячі п'ятсот тридцять чотири гривні сімдесят дві копійки) - пені та 84 750, 42 грн (вісімдесят чотири тисячі сімсот п'ятдесят гривень сорок дві копійки) - судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Апеляційну скаргу може бути подано до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 11.08.2025.
Суддя І. М. Скапровська