12.08.2025 Справа № 908/2438/25
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Горохова І.С., розглянувши матеріали
за позовом Запорізької міської ради, 69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 206
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Арматура України», 69006, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, буд. 4
про стягнення коштів
установив
08.08.2025 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Запорізької міської ради до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Арматура України» про стягнення доходу, отриманого від безпідставно набутого майна за період з 08.09.2020 по 31.10.2024 в розмірі 1 139 500,97 грн.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.08.2025, справу № 908/2438/25 передано на розгляд судді Горохову І.С.
Ухвалою суду від 12.08.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2438/25, присвоєно справі номер провадження 15/134/25. Розгляд справи здійснюється за правилами загального позовного провадження. Підготовче судове засідання призначено на 11.09.2025.
Разом із матеріалами позовної заяви від Запорізької міської ради надійшла заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, що належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Арматура України», а саме: об'єкт нежитлової нерухомості, інв. № 580, загальною площею 602.3 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, буд. 1а.
Обґрунтовуючи заяву позивач зазначає, що 08.09.2014 Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Арматура України» набуло у власність об'єкти нерухомого майна, які розташовані за адресою: м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, буд. 1а, а саме: об'єкт нежитлової нерухомості, інв. № 580, загальною площею 602.3 кв.м., на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна № 966 від 08.09.2020, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №432474940 від 23.06.2025. Також, за інформацією Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку відомо, що за відповідачем не обліковується договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:05:016:0038. Відповідно до листа Державної податкової служби України ГУ ДПС у Запорізькій області вих. №13707/5/08-01-08-01-04 від 13.12.2024 відповідач за період 2020-2024 роки не звітує та не сплачує земельний податок, орендну плату за землю з юридичних осіб за земельну ділянку з кадастровим номером 2310100000:05:016:0038. У зв'язку з тим, що відповідач безпідставно використовує земельну ділянку, яка є комунальною власністю, не сплачуючи орендну плату за відсутності правових підстав для такого користування, Запорізька міська рада планує звернутися до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою про стягнення з відповідача доходу від безпідставно набутого майна у вигляді збереженої орендної плати в розмірі 1 139 500,97 грн.Таким чином, на думку позивача, необхідно забезпечити позов, шляхом накладення арешту на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Зелена, 50 та належить на праві власності Відповідачу, а саме: об'єкт нежитлової нерухомості, інв. №580, загальною площею 602.3 кв.м.
Розглянувши заяву Запорізької міської ради, суд вважає її такою, що підлягає задоволенню з урахуванням наступного.
Згідно з ст. 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 Господарського процесуального кодексу України заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.
Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення у майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17).
Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України).
У випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.
Виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов'язане з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову.
При цьому обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.
Можливість накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є для позивача додатковою гарантією того, що рішення суду у разі задоволення позову буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог.
Крім того, у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника.
Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17.06.2022 у справі № 908/2382/21 дійшов висновку про необхідність відступити від висновків щодо застосування, зокрема, ст. 137 Господарського процесуального кодексу України про неможливість накладення арешту на (нерухоме) майно відповідача в порядку забезпечення позову про стягнення коштів, викладених у низці постанов Верховного Суду.
Крім того, подібні висновки про те, що у справах, де предметом спору є стягнення грошових коштів, накладення арешту на нерухоме майно є належним видом забезпечення позову, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18.
Згідно з ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Однак ч. 4 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків від заборони відповідачу/ іншим особам здійснювати певні дії (постанова Верховного Суду від 22.07.2021 у справі №910/4669/21).
Отже, вирішуючи питання про забезпечення позову та виходячи з приписів статей 13, 15, 74 Господарського процесуального кодексу України (змагальність сторін та пропорційність у господарському судочинстві, обов'язок доказування і подання доказів), господарський суд також має здійснити оцінку обґрунтованості доводів протилежної сторони (відповідача) щодо відсутності підстав та необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову з урахуванням, зокрема, того, чи порушує вжиття відповідних заходів забезпечення позову права цього учасника (відповідача), а відповідно, чи порушується при цьому баланс інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу та яким чином; чи спроможний відповідач фактично (реально) виконати судове рішення в разі задоволення позову у випадку, якщо захід забезпечення позову не буде вжито судом (такий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 904/5876/19, від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20).
Суд констатує, що заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав інших учасників (акціонерів) юридичної особи.
Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні блокуватися господарська діяльність юридичної особи, порушуватися права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов'язані з предметом спору.
Відповідно до п. 1, 4 ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать відповідачу або підлягають передачі або сплаті і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання.
За своєю суттю арешт майна - це тимчасовий захід, який має наслідком накладання заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження та який триває до визначення подальшої долі відповідного майна. При вжитті такого заходу власник майна не обмежується у правах володіння та користування своїм майном, та не позбавляється їх.
Отже накладення арешту на майно не завдасть шкоди та збитків відповідачу, не позбавить його конституційних прав на володіння та користування вказаним нерухомим майном, здійснення господарської діяльності, отримання доходів, сплату податків тощо, а лише тимчасово обмежить право відповідача реалізувати вказане майно третім особам.
Крім цього Європейський суд з прав людини у низці своїх рішень нагадував, що вилучення власності в інтересах судочинства, яке не позбавляє власника його майна, а тільки тимчасово припиняє його можливості користуватися та розпоряджатися цим майном, зазвичай пов'язане із здійсненням контролю за використанням власності, що охоплюється сферою застосування другого абзацу ст. 1 Першого протоколу до Конвенції.
Отже, допускається накладення судами арешту або інших обмежень щодо розпорядження майном особи, за умови дотримання таких вищенаведених вимог, встановлених статтею 1 Першого протоколу до Конвенції як законність, пропорційність та загальний інтерес.
Суд зазначає, що вжиття заходів забезпечення позову, щодо яких подано заяву, сприятиме запобіганню порушення прав позивача на час вирішення спору в суді і в разі задоволення позову - забезпечить захист прав і законних інтересів позивача.
Отже, заходи забезпечення позову, із заявою про застосування яких позивач звернувся до суду, є розумним, адекватним та ефективним способом забезпечення позову та відповідають меті вжиття заходів щодо забезпечення позову, якою є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів заявника, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову у даній справі.
Керуючись ст. ст. 86, 136, 137, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
ухвалив
Заяву Запорізької міської ради про забезпечення позову у справі № 908/2438/25, задовольнити.
Вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, що належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Арматура України» (69006, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, буд. 4; ідентифікаційний код юридичної особи 36246614), а саме: об'єкт нежитлової нерухомості, інв. № 580, загальною площею 602.3 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, буд. 1а.
Стягувачем за даною ухвалою є: Запорізька міська рада (69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 206; ідентифікаційний код юридичної особи 04053915)
Боржником за даною ухвалою є: Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Арматура України» (69006, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, буд. 4; ідентифікаційний код юридичної особи 36246614)
Дана ухвала є виконавчим документом та підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження. Особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом (ч. ч. 1, 4 ст. 144 ГПК України).
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи (ч. 8 ст. 140 ГПК України).
Ухвала про забезпечення позову набирає законної сили з моменту її прийняття -12.08.2025, підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому чинним законодавством України для виконання судових рішень, та може бути пред'явлена до виконання в строк до 12.08.2028.
Ухвалу складено та підписано 12.08.2025.
Відповідно до положень ст.ст. 140, 235, 255, 256 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її складення в порядку, встановленому ст. 257 цього Кодексу.
Суддя І. С. Горохов