номер провадження справи 4/60/25
05.08.2025 Справа № 908/1343/25
м.Запоріжжя Запорізької області
за позовом Заступника керівника Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області, (69035, м. Запоріжжя, вул. Якова Новицького, буд. 5) в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, - Запорізької міської ради, (69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 206)
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТ-РЕГІОН», (03038, м. Київ, вул. Миколи Грінченка, буд. 4)
про стягнення 890 057,72 грн.
Суддя Зінченко Н.Г.
при секретарі судового засідання Батрак М.В.
За участю представників сторін:
від прокуратури - Михальчук І.В., на підставі службового посвідчення № 075789 від 01.03.2023;
від позивача - Кисельова О.О., на підстави Витягу з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, довіреність № 02/03.3-20/00855 від 26.03.2025, посвідчення № 1857 від 17.02.2025;
від відповідача - не з'явився;
09.05.2025 до Господарського суду Запорізької області через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС надійшла позовна заява вих. № 52-103-3733ВИХ-25 від 09.05.2025, сформована в підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС 09.05.2025, (вх. № 1461/08-08/25 від 09.05.2025) Заступника керівника Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, Запорізької міської ради, м. Запоріжжя до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТ-РЕГІОН», м. Київ про стягнення 890 057,72 грн. заборгованості за договором оренди землі від 02.08.20210, зареєстрованим в ЗРФ ДП «Центр державного земельного кадастру при Державному комітету України по земельних ресурсах» 13.10.2010 за № 041026102125, за період з 03.04.2017 по 31.12.2019.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 14.05.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 908/1343/25 та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, присвоєний номер провадження справи 4/60/25, підготовче засідання призначено на 04.06.2025.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 04.06.2025 продовжено строк підготовчого провадження у справі № 908/1343/25 до 12.08.2025, підготовче засідання відкладено на 02.07.2025.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 02.07.2025 закрито підготовче провадження у справі № 908/1343/25, справу призначено до розгляду по суті та призначено судове засідання на 05.08.2025.
В судове засідання 05.08.2025 з'явилися представники прокуратури і позивача, фіксація судового процесу здійснювалася з використанням системи відеоконференцзв'язку: vkz.court.gov.ua.
В судовому засіданні 05.08.2025 справу розглянуто, на підставі ст. 240 ГПК України судом прийнято вступну та резолютивну частини рішення.
Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та долучених судом до матеріалів справи.
Представник відповідача в жодне судове засідання у справі № 908/1343/25 не з'явився, про поважність причин неявки суд завчасно жодного разу не повідомив.
Частиною 5 ст. 242 ГПК України унормовано, що учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Згідно п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Як вбачається з матеріалів справи, всі ухвали суду у справі № 908/1343/25 направлялися відповідачу до його Електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд» ЄСІКС. Зокрема, копія ухвали суду від 02.07.2025 про закриття підготовчого провадження у справі № 908/1343/25 та призначення справи до розгляду по суті доставлена до електронного кабінету Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТ-РЕГІОН» 03.07.2025 о 23:07 год., про що свідчить наявна в матеріалах справи Довідка Господарського суду Запорізької області про доставку електронного листа.
Отже, суд вважає, що ним вжито достатньо заходів для повідомлення відповідача про дату, час і місце проведення судового засідання у справі № 908/1343/25.
Судом також враховано, що відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Таким чином, не лише на суд покладається обов'язок належного повідомлення сторін про час та місце судового засідання, але й сторони повинні вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Про хід розгляду справи відповідач міг дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України «Єдиний державний реєстр судових рішень»://reyestr.court.gov.ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України «Про доступ до судових рішень» № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.
У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Також судом враховано, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа «Скопелліті проти Італії» від 23.11.1993), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа «Папахелас проти Греції» від 25.03.1999).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).
Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі «Красношапка проти України», від 02.12.2010 «Шульга проти України», від 21.10.2010 «Білий проти України»).
Дослідивши матеріали справи, суд не вбачає підстав для відкладення судового засідання та вирішив за можливе розглядати справу по суті в судовому засіданні 05.08.2025 за відсутністю відповідача, оскільки його неявка не перешкоджає вирішенню спору.
Заявлені прокурором позовні вимоги викладені позовній заяві і обґрунтовані посиланням на приписи ст., ст. 11, 525, 526, 626-629, 632, 638, 651, 652, 759, 762 ЦК України, ст., ст. 173 193, 283 ГК України, ст., ст. 83, 93, 120, 206 Земельного кодексу України, ст., ст. 1, 13, 15, 21, 22, 24 Закону України «Про оренду землі», ст., ст. 5, 13, 15, 18, 23 Закону України «Про оцінку земель», п. 2 ч. 1 ст. 270, ст. 271, пп. 287.1 ст. 287 Податкового кодексу України. Мотивуючи позовні вимоги прокурор зазначає, що 02.08.2010 між Запорізькою міською радою (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТ-РЕГІОН» (орендар) укладено договір оренди землі (зареєстрований у Запорізькій регіональній філії ДП «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» 13.10.2010 за № 041026102125) щодо земельної ділянки площею 0,2730 га, кадастровий номер 2310100000:05:003:0027 за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 74. Відповідно до п. 8 договір укладено на строк до 25.07.2027. Пунктом 9 договору оренди землі передбачено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та в розмірі: 134 017 грн. 88 коп., за календарний рік в цінах 2010 року. Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно право власності на об'єкти нерухомого майна: нежитлова будівля автозаправної станції літ. А, площею 118,3 кв.м., яка розташовані на земельній ділянці за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 74, зареєстровано за ТОВ «ІНВЕСТ-РЕГІОН». Власником зазначеної земельної ділянки є територіальна громада міста Запоріжжя, що підтверджується інформацією Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку та інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. 01.12.2021 між позивачем та відповідачем укладена додаткова угода № 202105000400129 про внесення змін до договору оренди землі від 02.08.2010 (зареєстрований у ЗРФ ДП «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» від 13.10.2010 № 041026102125), відповідно до якої, пункти 5 та 9 договору оренди землі виклали в наступній редакції: « 5. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить: 11 761 713 грн. 60 коп., в цінах 2019 року.», « 9. Орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі та в розмірі: 705 702 грн. 82 коп., що складає 6 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки за календарний рік в цінах 2019 року». Згідно п. 12 договору оренди землі розмір орендної плати переглядається зокрема у разі: зміни розмірів земельного податку; підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством; прийняття орендодавцем рішення про збільшення або зменшення орендної плати у відповідності до чинного законодавства; затвердження нової нормативної грошової оцінки землі; в інших випадках, передбачених законом. В п. 30 договору оренди землі зазначено, що орендар зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі вносити орендну плату. Прокурор вважає, що у орендаря за результатом підписання договору оренди землі та додаткової угоди виник обов'язок щомісячно, рівними частинами протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця на розрахунковий рахунок місцевого бюджету сплачувати орендну плату у передбаченому розмірі. 30.06.2015 Запорізькою міською радою прийнято рішення № 7 «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя», яким вирішено впровадити оподаткування земель міста на підставі нової нормативної грошової оцінки з 01.01.2016. Рішення за № 7 оприлюднене 14.07.2015 в газеті «Запорізька Січ» та набрало чинності з 01 січня 2016 року. В даному випадку має місце зміна нормативної грошової оцінки землі, що призвело до зміни розміру орендної плати за договором. Проте, відповідач не сплачував орендну плату за договором оренди землі у відповідності до нової НГО з 2017 року. Як зазначає прокурор, орендар за період з 03.04.2017 по 31.12.2019 не виконав в повному обсязі свої зобов'язання за договором оренди землі та лише частково здійснив оплату орендної плати за земельну ділянку. Зокрема, відповідачем сплачувалася орендна плата в 2017 - 2019 роках у розмірі 381 390,28 грн. щорічно (31 782,52 грн. щомісячно). Наявність заборгованості з орендної плати, а саме - факт часткової оплати за вищевказаний період, підтверджена Департаментом фінансової та бюджетної політики Запорізької міської ради. Виходячи із змісту норм чинного земельного права на відповідача покладено обов'язок щодо повної та своєчасної сплати орендних платежів за користування земельної ділянкою за договором. Відповідно до розрахунку прокурора за період з 03.04.2017 по 31.12.2019 за відповідачем рахується заборгованість з орендної плати за договором оренди землі № 041026102125 від 013.10.2010 в розмірі 890 057,72 грн. з урахуванням здійсненних відповідачем за цей період оплат. На підставі зазначеного, прокурор просить суд позовні вимоги задовольнити повністю, а також покласти на відповідача судові витрати зі сплати судового збору.
Позивач про відмову від позову прокурора не заявив, заявлені прокурором вимоги підтримує з підстав, наведених прокурором у позовній заяві, та просить суд їх задовольнити.
Письмового відзиву на позовну заяву у встановлені судом строки відповідач суду не надав.
Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
За таких обставин, суд вирішив розглянути справу за наявними матеріалами.
У зв'язку із не поданням відповідачем відзиву на позовну заяву відповідь на відзив на позовну заяву від прокурора та/або позивача не надходила.
Розглянувши зібрані у справі письмові докази у їх сукупності, заслухавши пояснення представників прокуратури та позивача, суд
02.08.2010 між Запорізькою міською радою (Орендодавець, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТ-РЕГІОН» (Орендар, відповідач у справі) укладено Договір оренди землі (далі за текстом - Договір оренди), який 13.10.2010 зареєстрований у Запорізькій регіональній філії ДП «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» за № 041026102125.
Пунктом 1 Договору оренди обумовлено, що відповідно до рішення Запорізької міської ради № 87/204 від 24.03.2010 Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для розташування автозаправної станції, яка знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 74.
За умовами п., п. 2-4 Договору оренди в оренду передається земельна ділянка площею 0,2730 га. На земельній ділянці знаходяться об'єкти нерухомого майна - будівлі і забудови Орендаря. Земельна ділянка передається в оренду разом із будівлями і забудовами Орендаря.
Згідно кадастрового плану земельної ділянки, який є невід'ємним додатком до Договору оренди, кадастровий номер земельної ділянки за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 74, 2310100000:05:003:0027.
Власником земельної ділянки загальною площею 0,2730 га, кадастровий номер 2310100000:05:003:0027 за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 74 є територіальна громада міста Запоріжжя, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 423520719 від 21.04.2025.
Пунктом 8 Договору оренди передбачено, що він укладається строком до 25.07.2027.
Згідно з п. 5 Договору оренди нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 3 350 447,10 грн. (в цінах 2010 року).
Орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі та в розмірі 134 017,88 грн., що складає чотирьохкратний розмір земельного податку за календарний рік в цінах 2010 року. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням її цільового призначення та коефіцієнтів індексації. (п., п. 9, 10 Договору оренди)
Відповідно до п. 11 Договору оренди орендна плата вноситься щомісячно рівними частинами протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Згідно пункту 12 Договору розмір орендної плати переглядається зокрема у разі: зміни розмірів земельного податку; підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством; прийняття Орендодавцем рішення про збільшення або зменшення орендної плати у відповідності до чинного законодавства; затвердження нової нормативної грошової оцінки землі; в інших випадках, передбачених законом.
Пунктом 27 Договору оренди встановлено право Орендодавця вимагати від Орендаря своєчасного та повного внесення орендної плати; здійснювати контроль за виконання умов Договору з боку Орендаря, в тому числі за правильністю індексування та повнотою перерахування орендної плати.
В свою чергу, п. 30 Договору оренди закріплено обв'язок Орендаря своєчасно та в повному обсязі вносити орендну плату.
Відповідно до Акту прийому-передачі земельної ділянки Запорізька міська рада як Орендодавець повністю виконала покладені на неї зобов'язання, передбачені Договором оренди, та передала Товариству з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТ-РЕГІОН» земельну ділянку загальною площею 0,2730 га, кадастровий номер 2310100000:05:003:0027 за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 74, а Орендар прийняв вказану земельну ділянку в оренду.
19.03.2013 між позивачем та відповідачем укладений Додатковий договір № 201305000800042 до Договору оренди землі від 13.10.2010 № 041026102125, відповідно до якого пункти 9 та 11 Договору оренди землі виклали в наступній редакції:
« 9. Орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі та в розмірі: 201 026 грн. 82 коп., що складає шестикратний розмір земельного податку за календарний рік в цінах 2013 року.
11. Орендна плата вноситься щомісячно рівними частинами протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця на відповідний рахунок Управління державної казначейської служби у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Запорізької області.».
До Додаткового договору № 201305000800042 від 19.03.2013 доданий розрахунок розміру орендної плати за земельну ділянку, який є невід'ємною частиною Додаткового договору.
01.12.2021 між позивачем та відповідачем укладена Додаткова угода № 202105000400129 про внесення змін до Договору оренди землі від 02.08.2010 (зареєстровано у Запорізькій регіональній філії ДП «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» від 13.10.2010 № 041026102125), відповідно до якого пункти 5 та 11 Договору оренди землі виклали в наступній редакції:
« 5. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить: 11 761 713 грн. 60 коп., в цінах 2019 року.»,
« 11. Орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі та в розмірі: 705 702 грн. 82 коп., що складає 6 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки за календарний рік в цінах 2021 рік».
Відповідно до п. 6 Додаткової угоди дана угода набуває чинності після підписання сторонами та є невід'ємною частиною Договору оренди землі від 02.08.2010 (зареєстровано у Запорізькій регіональній філії ДП «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» від 13.10.2010 № 041026102125).
До Додаткової угоди № 202105000400129 від 01.12.2021 доданий розрахунок розміру орендної плати за земельну ділянку, який є невід'ємною частиною Додаткової угоди.
За таких умов, у Орендаря за наслідками підписання Договору оренди та Додаткового договору і Додаткової угоди виник обов'язок щомісячно рівним частинами протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця, на розрахунковий рахунок місцевого бюджету сплачувати орендну плату.
Згідно Інформаційної довідки № 423520342 від 21.04.2025 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна за Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТ-РЕГІОН» зареєстровано право власності на: нежитлову будівлю автозаправної станції літ. А, площею 118,1 кв.м., яка розташовані на земельній ділянці за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 74, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 6022022.
Відповідачем не надано суду належних і допустимих доказів, в розумінні ст., ст. 76, 77 ГПК України, на спростування зазначених фактів.
Згідно ст. 289 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.
Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель, зазначеної в технічній документації з нормативної грошової оцінки земель та земельних ділянок.
Відповідно до п. 30 Договору оренди Орендар зобов'язаний самостійно щорічно індексувати розмір орендної плати відповідно до індексації нормативної грошової оцінки земель згідно з чинним законодавством.
За даними з офіційного сайту Державної податкової служби України (https://tax.gov.ua/nove-pro-podatki--novini-/print-553960.html) Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру на виконання статті 289 Податкового кодексу України листом від 11.01.2022 № 6-28-0.222-275/2-22 повідомила про значення коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земель і земельних ділянок за 1996-2021 роки.
Відповідно до листа Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 12.01.2024 № 6-28-0.222-323/2-23 на виконання статті 289 Податкового кодексу України Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру повідомила про значення коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земель і земельних ділянок за 1996-2023 роки. Так, коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель і земельних ділянок за 2017 рік складав 1,0, за 2018 рік - 1,0, за 2019 рік - 1,0, за 2020 рік - 1,0, за 2021 рік - 1.1, за 2022 рік - 1.15 та за 2023 рік - 1,051.
Рішенням Запорізької міської ради від 30.06.2015 № 7 затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя та з 01.01.2016 введено в дію нову нормативну грошову оцінку земель міста Запоріжжя.
Згідно з п. 8 рішення № 7 від 30.06.2015 нормативна грошова оцінка земель м. Запоріжжя підлягає щорічній індексації відповідно до вимог діючого законодавства.
Пунктом 11 вказаного рішення відповідному управлінню Запорізької міської ради доручено здійснити з 01.01.2016 нарахування земельного податку і орендної плати за землю на підставі відповідних витягів з нормативної грошової оцінки земель.
Відповідно до Витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 09.12.2019 № 4047/207-19 нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:05:003:0027 становить 11 761 713,60 грн.
Запорізькою міською радою на підставі Витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 09.12.2019 № 4047/207-19 здійснено розрахунки розміру орендної плати за 2017-2019 роки, складені за формою, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 13.12.2006 № 1724.
Так, відповідно до вказаних розрахунків розмір орендної плати за земельну ділянку з кадастровим номером 2310100000:05:003:0027 у 2017-2021 роках мав складати 705 702,82 грн. (58 808,57 грн. щомісячно).
Як вбачається з умов Додаткової угоди № 202105000400129 від 01.12.2021 нормативна грошова оцінка земельної ділянки загальною площею 0,2730 га, кадастровий номер кадастровий номер 2310100000:05:003:0027 за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 74, в цінах 2021 року склала 11 761 713,60 грн.; розмір річної орендної плати у 2021 році - 705 702,82 грн. (11 761 713,60 грн. * 6 % (від нормативної грошової оцінки землі за 2021 рік).
Разом з тим, згідно з інформацією Головного управління ДПС у Запорізькій області від 18.10.2024 № 11804/5/08-01-04-01-04 ТОВ «ІНВЕСТ-РЕГІОН» за земельну ділянку з кадастровим номером 2310100000:05:003:0027 нараховувало та сплачувало орендну плату у 2017-2019 роках у розмірі 381 390,28 грн. щорічно (31 782,52 грн. щомісячно).
Прокурором до матеріалів справи наданий розрахунок розміру орендної плати не сплаченої Орендарем - ТОВ «ІНВЕСТ-РЕГІОН» за Договором оренди землі від 13.10.2010 № 041026102125 за період з 03.04.2017 по 31.12.2019 у зв'язку із зміною розміру НГО, який розраховано наступним чином:
1) Сума орендної плати з 03.04.2017 по 31.12.2017 (8 місяців 28 днів) становить:
11 761 713,60 грн. (НГО в цінах 2019 року) / 1,0 (коефіцієнт індексації НГО за 2018 рік) = 11 761 713,60 грн. (НГО в цінах 2018 року);
11 761 713,60 грн. (НГО в цінах 2018 року) / 1,0 (коефіцієнт індексації НГО за 2017 рік) = 11 761 713,60 грн. (НГО в цінах 2017 року);
11 761 713,60 грн. (НГО в цінах 2017 року) * 6 % / 12 * 8 місяців = 470 468,56 грн. (за 8 місяців 2017 року);
58 808,57 грн. (орендна плата в 2017 році за 1 місяць) / 30 = 1 960,21 грн. (за 1 день);
1 960,29 грн. * 28 = 54 888,00 грн. (за 28 днів);
470 468,56 грн. + 54 888,00 грн. = 525 356,56 грн. (за 8 місяців 28 днів);
Сума заборгованості за період з 03.04.2017 по 31.12.2019 з урахуванням часткової оплати становить:
525 356,56 грн. - 283 923,92 грн. = 241 432,64 грн.
2) Сума орендної плати з 01.01.2018 по 31.12.2018 дорівнює:
11 761 713,60 грн. (НГО в цінах 2018 року) * 6 % = 705 702,82 грн.
Сума заборгованості за період з 01.01.2018 по 31.12.2018 з урахуванням часткової оплати становить:
705 702,82 грн. - 381 390,28 грн. = 324 312,54 грн.
3) Сума орендної плати з 01.01.2019 по 31.12.2019 дорівнює:
11 761 713,60 грн. (НГО в цінах 2019 року) * 6 % = 705 702,82 грн.
Сума заборгованості за період з 01.01.2019 по 31.12.2019 з урахуванням часткової оплати становить:
705 702,82 грн. - 381 390,28 грн. = 324 312,54 грн.
Всього, заборгованість відповідача з орендної плати за період з 03.04.2017 по 31.12.2019 становить: 890 057,72 грн. (241 432,64 грн. + 324 312,54 грн. + 324 312,54 грн.), яка заявлена прокурором до стягнення в межах даної справи.
Розглянувши та проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши представлені прокурором і позивачем письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на наступне.
Щодо правомірності звернення прокурора з даним позовом до суду.
Аналізуючи підстави подання позову прокурором, суд зазначає таке.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти передбачено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Частиною 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» встановлено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.
Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.
Частинами 1, 3 ст. 4 ГПК України визначено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Відповідно до ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Водночас, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Виходячи з аналізу наведених правових норм, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. При цьому, в кожному конкретному випадку прокурор при зверненні до суду з позовом повинен довести існування обставин порушення або загрози порушення інтересів держави.
Конституційний Суд України у своєму рішенні від 08.04.1999 № 3-рп/99 з'ясовуючи поняття «інтереси держави» визначив, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорони землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.
З урахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (ч. 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України).
Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття «інтереси держави» має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».
З огляду на викладене, з урахуванням ролі прокуратури у демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.
Таким чином, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).
Враховуючи зазначене, наявність інтересів держави повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 924/1256/17 та від 15.05.2019 у справі № 911/1497/18.
Разом з тим, участь прокурора в судовому процесі можлива за умови, крім іншого, обґрунтування підстав для звернення до суду, а саме має бути доведено нездійснення або неналежне здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах суб'єктом влади, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, або підтверджено відсутність такого органу (ч., ч. 3, 4 ст. 53 ГПК України, ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру»).
Перший «виключний випадок» передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокурором у цих двох випадках істотно відрізняються.
У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.
«Нездійснення захисту» виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
«Здійснення захисту неналежним чином» виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
«Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.
При цьому прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень для захисту інтересів держави.
У кожному такому випадку прокурор повинен навести, а суд перевірити причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду.
У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 № 1604 (2003) «Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві права» передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені і ефективні органи.
При цьому, на сьогодні однозначною є практика ЄСПЛ, яка відстоює позицію про можливість участі прокурора у справі тільки за наявності на це підстав.
У свою чергу, Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, цей довід прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу (пункт 70 постанови від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц). Тобто, суд самостійно перевіряє, чи справді відсутній орган, що мав би для захисту інтересів держави звернутися до суду з таким позовом як заявив прокурор. Процедура, передбачена абзацами третім і четвертим частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту (пункт 70 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц). Іншими словами, прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб'єкта лише тоді, коли той має повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, але не здійснює чи неналежно їх здійснює.
Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно (наведені правові висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18).
Органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах прокурором у позовній заяві вказано Запорізьку міську раду, якою на теперішній час не здійснено достатніх заходів спрямованих на захист інтересів держави щодо стягнення у судовому порядку заборгованості з орендної плати за договором оренди землі від 02.08.20210.
Спірна земельна ділянка з кадастровим номером 2310100000:05:003:0027 площею 0,2730 га, яка розташована по вул. Перемоги, 74 у м. Запоріжжі відноситься до земель комунальної власності.
Запорізька міська рада відповідно до вимог пунктів 3, 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» та ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України є органом, який від імені територіальної громади здійснює права власника щодо спірної земельної ділянки.
Відповідно до вимог ст.ст. 2, 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» Запорізька міська рада є органом, через який територіальною громадою міста Запоріжжя безпосередньо здійснюється місцеве самоврядування.
Вознесенівською окружною прокуратурою міста Запоріжжя до Запорізької міської ради направлено запити від 13.12.2024 № 52-103-11606ВИХ-24 та від 04.03.2025 № 52-103-1749вих-25 про надання інформації про вжиті заходи претензійно-позовного характеру щодо стягнення з ТОВ «ІНВЕСТ-РЕГІОН» несплаченої орендної плати за фактичне використання земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:05:003:0027 площею 0,2730 га, яка розташована по вул. Перемоги, 74 у м. Запоріжжі.
Листом від 29.01.2025 №, № 27846/03.3-20/03, 28567/03.3-20/03 Запорізька міська рада надала окружній прокуратурі розрахунки розміру орендної плати за земельну ділянку (кадастровий номер 2310100000:05:003:0027) за 2017-2024 роки, складені за формою, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 13.12.2006 № 1724.
У подальшому, Департамент управління активами Запорізької міської ради листом від
19.03.2025 № 1823/01/01-07/2553 повідомив про те, що Департаментом управління активами Запорізької міської ради а також Департаментом правового забезпечення Запорізької міської ради не вживалися заходи претензійно-позовного характеру щодо стягнення з ТОВ «ІНВЕСТ-РЕГІОН» несплаченої орендної плати за використання земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:05:003:0027.
Таким чином, Запорізька міська рада, як власник земельної ділянки та Орендодавець земельної ділянки, не вжила достатніх заходів щодо приведення розміру орендної плати у відповідність до вимог законодавства та не звернулась до суду з відповідним позовом.
Вказані обставини свідчать про нездійснення Запорізькою міською радою захисту порушених інтересів держави та територіальної громади міста Запоріжжя та наявність передбачених ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» підстав для їх представництва.
З огляду на викладене, з метою не допущення залишення інтересів держави незахищеними заступником керівника Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя подано позов у даній справі до суду.
Як свідчать матеріали справи, на виконання вимог ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» Вознесенівською окружною прокуратурою міста Запоріжжя повідомлено Запорізьку міську раду про намір звернутись до Господарського суду Запорізької області із вказаним позовом в інтересах держави.
На підставі вищевикладеного, суд дійшов до висновку про наявність законних підстав для представництва прокурором в суді інтересів держави в особі Запорізької міської ради.
Щодо заявлених позовних вимог.
Обставини справи свідчать, що спірні правовідносини сторін врегульовані Договором оренди землі від 02.08.2010, зареєстрованим в ЗРФ ДП «Центр державного земельного кадастру при Державному комітету України по земельних ресурсах» від 13.10.2010 за № 041026102125.
Правовідносини сторін за договором оренди землі регулюються спеціальним Законом України «Про оренду землі», Земельним кодексом України, Податковим кодексом України та загальними нормами Цивільного та Господарського кодексів України.
Відповідно до ст. 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування; землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до Закону.
Статтями 206 Земельного кодексу України та ст. 270 Податкового кодексу України визначено, що використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати.
Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 270 Податкового кодексу України (розділ «Податок на майно») об'єктами оподаткування платою за землю є об'єкти оподаткування орендною платою - земельні ділянки державної та комунальної власності, надані в користування на умовах оренди.
Передача прав володіння і користування земельною ділянкою згідно статті 206 Земельного кодексу України, пп. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України здійснюється за плату, що має вноситися на користь міської територіальної громади, на підставі договору оренди земельної ділянки.
Передача землі в оренду здійснюється на підставі цивільно-правової угоди. (стаття 124 Земельного кодексу України)
Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
У статті 21 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).
За положеннями статті 24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.
Тож, згідно положень ст. 21 Закону України «Про оренду землі» та підпункту 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
Цивільні зобов'язання виникають з підстав, передбачених ст. 11 ЦК України, зокрема з договорів та інших правочинів.
У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 283 ГК України, яка кореспондується з приписами ст. 759 ЦК України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Згідно з ч. 1 статті 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
За приписами пункту 287.1 статті 287 Податкового кодексу України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.
Податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця (пункт 287.3 статті 287 Податкового кодексу України).
За змістом ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтями 525, 526 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У відповідності до ч., ч. 1, 2 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до приписів ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Виходячи із змісту вищенаведених норм права, на відповідача покладено обов'язок щодо повної та своєчасної сплати орендних платежів за користування земельною ділянкою за договором, а саме: обов'язок щомісячно рівним частинами протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця, на розрахунковий рахунок місцевого бюджету сплачувати орендну плату.
Відповідно до п. 30 Договору оренди Орендар зобов'язаний самостійно щорічно індексувати розмір орендної плати відповідно до індексації нормативної грошової оцінки земель, згідно з чинним законодавством.
30.06.2015 Запорізькою міською радою прийнято рішення № 7 «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя», яким вирішено впровадити оподаткування земель міста на підставі нової нормативної грошової оцінки з 01.01.2016.
Рішення за № 7 оприлюднене 14.07.2015 в газеті «Запорізька Січ» та набрало чинності з 01 січня 2016 року.
28.11.2018 Запорізька міська рада прийняла рішення № 26 «Про встановлення розміру орендної плати за землю» (повний текст рішення знаходиться у відкритому доступі на офіційному сайту Запорізької міської ради за посиланням: https://zp.gov.ua/uk/documents/item/33564). Зазначеним рішення Запорізькою міською радою було встановлено розміри орендної плати за використання земельних ділянок, які перебувають у державній або комунальній власності (у відсотках від їх нормативної грошової оцінки).
Нормативна грошова оцінка земельної ділянки загальною площею 0,2730 га, кадастровий номер кадастровий номер 2310100000:05:003:0027 за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 74, в цінах 2010 року склала 3 350 447,10 грн.; розмір річної орендної плати у 2010 році - 134 017,88 грн. за календарний рік в цінах 2010 року. (п., п. 5, 9 Договору оренди)
Нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки в цінах 2019 року склала 11 761 713,60 грн., про що свідчить наданий прокурором до матеріалів справи Витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 09.12.2019 № 4047/207-19.
Укладенням Додаткової угоди від 01.12.2021 № 202105000400129 про внесення змін до Договору оренди землі від 02.08.2010 (зареєстрований у ЗРФ ДП «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» від 13.10.2010 № 041026102125), сторони погодили, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 11 761 713,60 грн. в цінах 2019 року, розмір орендної плати становить 705 702,82 грн., що складає 6 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки за календарний рік в цінах 2019.
Для визначення розміру орендної плати за землі державної та комунальної власності базою для обрахунку є нормативна грошова оцінка земельних ділянок.
Порядок проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок встановлено Законом України «Про оцінку земель».
Відповідно до частини 5 статті 5 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується, зокрема, для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.
Статтею 13 Закону України «Про оцінку земель» встановлено випадки обов'язкового проведення грошової оцінки земельних ділянок. Відповідно до абзацу другого частини першої статті 13 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі, зокрема, визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.
Згідно із частиною першою статті 15 Закону України «Про оцінку земель» підставою для проведення оцінки земель (бонітування ґрунтів та нормативної грошової оцінки земельних ділянок) є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.
За змістом статті 18 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться: розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років; розташованих за межами населених пунктів земельних ділянок сільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років, а несільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 7-10 років. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться юридичними особами, які є розробниками документації із землеустрою відповідно до Закону України «Про землеустрій».
Порядок затвердження технічної документації з оцінки земель визначений статтею 23 Закону України «Про оцінку земель». Частинами першою, третьою та четвертою цієї статті передбачено, що технічна документація з бонітування ґрунтів та нормативної грошової оцінки земельних ділянок затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою. Протягом місяця з дня надходження технічної документації з бонітування ґрунтів, нормативної грошової оцінки відповідна сільська, селищна, міська рада розглядає та приймає рішення про затвердження або відмову в затвердженні такої технічної документації. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається органами, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру. Рішення рад, зазначених у цій статті, щодо технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок набирають чинності у строки, встановлені відповідно до пункту 271.2 статті 271 Податкового кодексу України.
Пунктом 271.2 статті 271 Податкового кодексу України встановлено, що рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
Положеннями пункту 289.1 статті 289 Податкового кодексу України передбачено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.
Отже, нормативна грошова оцінка земель встановлюється шляхом затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, яка здійснюється відповідною сільською, селищною, міською радою. Зазначене імперативне регулювання унеможливлює встановлення нормативної грошової оцінки земельних ділянок договором, зокрема договором між органом місцевого самоврядування і орендарем.
Водночас обов'язковість врахування нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної та комунальної власності під час визначення розміру орендної плати встановлена законом (абзац другий частини першої статті 13 Закону України «Про оцінку земель»). Отже, у разі зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної та комунальної власності змінюється також розмір орендної плати. Зазначене відповідає положенням частини другої статті 632 ЦК України, відповідно до якої зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.
З наведеного слідує висновок, що з моменту початку застосування відповідно до пункту 271.2 статті 271 Податкового кодексу України нового розміру нормативної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності автоматично змінюються і права та обов'язки сторін договору оренди в частині розміру орендної плати, якщо він визначений у відсотковому співвідношенні до нормативної грошової оцінки.
Аналогічний правовий висновок викладений в п. 103 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2024 у справі № 914/2848/22.
За таких обставин, судом з'ясовано, що у спірних правовідносинах має місце зміна нормативної грошової оцінки землі, що призвело до зміни розміру орендної плати за Договором оренди.
Проте, матеріалами справи доведено та відповідачем не спростовано належними і допустимими доказами, в розумінні ст., ст. 76, 77 ГПК України, що ТОВ «ІНВЕСТ-РЕГІОН» не сплачувало орендну плату за Договором оренди землі у відповідності до нової НГО з 2017 року.
Значення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель і земельних ділянок за попередній рік застосовується для розрахунку податкового зобов'язання на наступний рік.
Згідно приписів п. 289.2 ст. 289 ПК України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка земель і земельних ділянок на 1 січня поточного року.
Відповідно до листа Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 12.01.2024 № 6-28-0.222-323/2-23 на виконання статті 289 Податкового кодексу України Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру повідомила про значення коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земель і земельних ділянок за 1996-2023 роки. Так, коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель і земельних ділянок за 2017 рік складав 1,0, за 2018 рік - 1,0, за 2019 рік - 1,0, за 2020 рік - 1,0, за 2021 рік - 1.1, за 2022 рік - 1.15 та за 2023 рік - 1,051.
Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель, зазначеної в технічній документації з нормативної грошової оцінки земель та земельних ділянок.
Згідно абзацу 3 пункту 289.2 статті 289 Податкового кодексу України встановлено, що коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель.
Поряд з цим, можливість кумулятивного (тобто накопичувального) застосування коефіцієнту індексації нормативної грошової оцінки земель пов'язано із датою проведення нормативної грошової оцінки земель, а отже, стосується вже проведеної нормативної грошової оцінки земель, для обрахунку конкретного розміру земельного податку чи орендної плати з метою врахування показників інфляції, які мали місце після проведення нормативної грошової оцінки земель.
Такий порядок індексації нормативно-грошової оцінки земельної ділянки відповідає вимогам законодавства, оскільки пункт 289.2 статті 289 ПК України прямо передбачає, що коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель, а не від дати її затвердження. Податковий кодекс України є єдиним нормативно-правовим актом, який встановлює порядок накопичувального застосування коефіцієнту індексації нормативної грошової оцінки земель.
З матеріалів справи судом встановлений факт нездійснення відповідачем в повному обсязі прийнятих на себе відповідно до Договору оренди обов'язків щодо своєчасного та повного внесення орендної плати за період з 03.04.2017 по 31.12.2019.
За розрахунком прокурора і позивача за період з 03.04.2017 по 31.12.2019 у відповідача виникла заборгованість за Договором оренди землі від 13.10.2010 № 041026102125 в сумі 890 057,72 грн., в тому числі 241 432,64 грн. за 2017 рік, 324 312,54 грн. за 2018 рік і 324 312,54 грн. за 2019 рік.
Оренда плата є одним із основних джерел наповнення міського бюджету, а отже існуюча заборгованість відповідача з орендної плати за землю порушує інтереси територіальної громади м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради в частині позбавлення можливості ефективного використання права комунальної власності та недоотримання місцевим бюджетом відповідного доходу, які можуть бути використані для задоволення її нагальних потреб.
В пунктах 82, 83, 84 постанови Верховного Суду від 13.10.2021 у справі № 910/14176/20 зазначено, що виходячи із системного аналізу норм земельного та податкового законодавства України, орендна плата за земельну ділянку, яка перебуває в державній або в комунальній власності, має подвійну правову природу, оскільки, з одного боку, є передбаченим договором оренди землі платежем, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (частина перша статті 21 Закону України «Про оренду землі», п.п. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України), з другого боку, є однією з форм плати за землю як обов'язкового платежу в складі податку на майно нарівні із земельним податком (п.п. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України). Разом з тим підставою для нарахування орендної плати за землю є саме договір оренди земельної ділянки (ч. 2 ст. 21 Закону України «Про оренду землі», п. 288.1 ст. 288 Податкового кодексу України). За змістом ч. 2 ст. 21 Закону України «Про оренду землі» Податковим кодексом України регулюються виключно строки внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, тоді як всі інші питання, зокрема, розмір, умови нарахування та внесення орендної плати за землю, порядок та підстави зміни такого розміру, встановлюються за згодою сторін у договорі оренди, про що також зазначено в п. 288.4 ст. 288 цього Кодексу (аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 27.03.2018 у справі № 925/258/17).
Відповідно до ст. 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, платник орендної плати - орендар земельної ділянки, об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.
При цьому розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (п. 288.4 ст. 288 Податкового кодексу України).
Згідно ч. 5 ст. 5 Закону України «Про оцінку земель» для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності використовується нормативна грошова оцінка.
Крім того, за змістом ст. 289 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.
Аналіз наведених положень Податкового кодексу України, Закону України «Про оцінку земель» та Закону України «Про оренду землі» дає підстави для висновку, що зазначені законодавчі акти не встановлюють конкретного розміру орендної плати за земельну ділянку, який має бути зазначено в договорі оренди. Податковий кодекс України передбачає порядок визначення орендної плати за землю, а тому саме у договорі оренди визначаються розмір та умови сплати орендної плати.
Подібний правовий висновок наведено у постановах Верховного Суду від 01.10.2018 у справі № 916/3233/16, від 07.10.2019 у справі № 922/3321/18, від 16.03.2020 у справі № 922/1658/19.
З моменту укладення між землекористувачем та органом місцевого самоврядування договору оренди землі припиняються адміністративні відносини між цими суб'єктами та у подальшому виникають договірні відносини, які характеризуються рівністю їх учасників та свободою договору (правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 р. у справі № 1917/1188/2012 (№ 826/1291/17) (провадження № 11-1317апп18)).
За таких обставин, пріоритетність застосування судом норм податкового законодавства у порівнянні з положеннями земельного законодавства та Закону України «Про оренду землі», якими регулюються спірні орендні правовідносини між сторонами у даній справі, є безпідставними, що відповідає правовій позиції Верховного Суду у постановах від 09.06.2020 у справі № 911/2685/18, від 13.10.2021 у справі № 910/14176/20.
Адже справи у спорах, що виникають із земельних відносин, про невиконання або неналежне виконання зобов'язань за договорами оренди землі, в тому числі ті, де предметом дослідження є наявність заборгованості з орендної плати або предметом є стягнення заборгованості з орендної плати, розглядаються саме господарськими судами в рамках договірних відносин, а не адміністративними судами в рамках контролюючих відносин, з урахуванням положень земельного законодавства, Цивільного кодексу України, Податкового кодексу України.
Суд вправі самостійно, за наданими сторонами доказами, досліджуючи умови договору оренди землі у сукупності з наданими доказами, встановлювати наявність або відсутність заборгованості з орендної плати за договором оренди землі та розмір такої заборгованості. Це жодним чином не є підміною функцій органу доходів і зборів, адже предметом розгляду у даній справі є стягнення заборгованості саме з орендної плати за договором оренди землі, тобто у зв'язку з неналежним виконанням договірних зобов'язань Орендарем земельної ділянки перед Орендодавцем.
Висновки щодо належного суб'єкта отримання плати за землю у вигляді орендної плати за земельні ділянки комунальної форми власності, яким виступає міська рада, за позовами про її стягнення з орендаря, були неодноразово підтверджені Верховним Судом у постановах від 13.10.2021 у справі № 910/14176/20, від 04.05.2023 у справі № 910/15023/21.
Крім того, Верховний Суд в ухвалі від 18.03.2021 у справі № 904/5955/19, закриваючи касаційне провадження вказав, що відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 27.11.2018у справі № 912/1385/17, до правовідносин, які склалися саме між Орендодавцем та Орендарем у межах виконання договору оренди земельної ділянки, підлягають застосуванню норми ст. 2 Закону України «Про оренду землі», відповідно до ч. 1 якої відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Відповідно до статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідачем належними і допустимими доказами, в розумінні ст., ст. 76, 77 ГПК України, відсутність порушень умов Договору від 13.10.2010 № 041026102125 та чинного законодавства не доведено, доказів сплати орендної плати у встановленому розмірі суду не надано, контррозрахунку суми заборгованості, заявленої до стягнення, суду також не надано.
Відповідно до ч., ч. 1-4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ст. 74 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). (ст. 86 ГПК України)
Відповідно до частини першої статті 74 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.
Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов'язку сприяти всебічному, повному та об'єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.
При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності. (ч., ч. 1-4 ст. 13 ГПК України)
Названий принцип полягає в тому, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 20.08.2020 у справі № 914/1680/18).
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).
Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
Прокурор і позивач надали всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.
Відповідач своїм правом на участь у судовому розгляді справи не скористався, проти позову не заперечив, належними доказами доводи позивача не спростував.
На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, доведеними, законними та такими, що підлягають задоволенню судом повністю.
Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача, оскільки спір доведено до суду з його вини.
Керуючись ст., ст. 123, 129, 231, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Заступника керівника Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, Запорізької міської ради, м. Запоріжжя до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТ-РЕГІОН», м. Київ про стягнення 890 057,72 грн. заборгованості за договором оренди землі від 02.08.20210 за період з 03.04.2017 по 31.12.2019 задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТ-РЕГІОН», (03038, м. Київ, вул. Миколи Грінченка, буд. 4, ідентифікаційний код юридичної особи 34532275) на користь Запорізької міської ради, (69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 206, ідентифікаційний код юридичної особи 04053915) заборгованості з орендної плати за договором оренди землі від 02.08.210 за період з 03.04.2017 по 31.12.2019 в розмірі 890 057 (вісімсот дев'яносто тисяч п'ятдесят сім) грн. 72 коп. Видати наказ.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТ-РЕГІОН», (03038, м. Київ, вул. Миколи Грінченка, буд. 4, ідентифікаційний код юридичної особи 34532275) на користь Запорізької обласної прокуратури в особі Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя, (69035, м. Запоріжжя, вул. Якова Новицького, буд. 5, ідентифікаційний код юридичної особи 02909973; на розрахунковий рахунок UA438201720343180001000000271, відкритий в Державній казначейській службі України, м. Київ, МФО 820172, отримувач: Запорізька обласна прокуратура, код класифікації видатків бюджету - 2800) кошти, витрачені у 2025 році на сплату судового збору при здійсненні представництва інтересів держави в розмірі 10 680 (десять тисяч шістсот вісімдесят) грн. 69 коп. Видати наказ.
Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст. ст. 240, 241 ГПК України « 12» серпня 2025 р.
Суддя Н.Г. Зінченко
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.