30 липня 2025 року м. Харків Справа № 922/1203/25
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Лакіза В.В., суддя Медуниця О.Є.,
за участю секретаря судового засідання: Євтушенко Є.В.
від позивача: Турка-Романюк А.С., ордер серія АІ №1937608 від 01.07.2025;
від відповідача (апелянта): Феленко С.О., ордер серія ВВ №1047652 від 08.04.2025;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "Компанія "Вікс Оіл", м. Харків (вх. № 1354 Х/2),
на рішення Господарського суду Харківської області від 21.05.2025 (повне рішення від 26.05.2025) у справі № 922/1203/25 (суддя Ємельянова О.О.),
за позовом Фермерського господарства "Едельвейс Україна", с. Чубинське Бориспільського району Київської області,
до відповідача Приватного підприємства "Компанія "Вікс Оіл", м. Харків,
про стягнення 458500,00грн,
У квітні 2025 року Фермерське господарство "Едельвейс Україна" (далі - ФГ "Едельвейс Україна") звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Приватного підприємства "Компанія "Вікс Оіл" (далі - ПП "Компанія "Вікс Оіл") про стягнення грошових коштів у розмірі 458500,00грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки №2022/0401-32 від 04.01.2022 в частині порушення зобов'язання з поставки паливно-мастильних матеріалів (ПММ) та неповернення залишку попередньої оплати за цим договором.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 21.05.2025 у справі №922/1203/25 позов задоволено.
Стягнуто з ПП "Компанія "Вікс Оіл" на користь ФГ "Едельвейс Україна" грошові кошти у розмірі 458500,00грн та судовий збір у розмірі 6877,50грн.
Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд першої інстанції виходив з того, що в порушення умов укладеного між сторонами договору відповідач не здійснив поставку товару у повному обсязі на здійснену позивачем передоплату, у зв'язку з чим позивач на підставі п. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України має право вимагати повернення зробленої ним на користь відповідача залишку передплати у розмірі 458500,00грн за договором, оскільки відповідач свої договірні зобов'язання належним чином не виконав, товар за договором на суму 458500,00грн не поставив.
Не погодившись із вищевказаним судовим рішенням, відповідач - ПП "Компанія "Вікс Оіл" звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 21.05.2025 у справі №922/1203/25 та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Також просить вирішити питання про розподіл судових витрат у зв'язку із скасування судового рішення. Крім того, відповідач просить стягнути з позивача судові витрати, а саме витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10000,00грн та витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає його таким, що є прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, з огляду на наступне:
- суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про невиконання відповідачем своїх зобов'язань щодо поставки товару на загальну суму 598500,00грн, оскільки з урахуванням положень п.п. 6.1, 6.3 договору саме позивач зі свого боку не вчинив належних дій для отримання цього товару, який знаходився в місцях розташування ПММ, про які позивачу було достеменно відомо; водночас, позивачем не було підтверджено, що відповідач будь-яким чином відмовив йому у видачі товару чи здійсненні завантаження товару на транспортний засіб покупця;
- позивачем надано до матеріалів справи повідомлення про поставку товару від 24.04.2025, яке не може вважатися належним доказом по справі, оскільки: по-перше, копія цього листа, яка направлялася на електронну пошту відповідача, не була засвідчена цифровим підписом; по-друге, до примірник листа, направлений на поштову адресу відповідача, був оформлений не в оригіналі (містилась лише копія) та без належного підтвердження того, що представник позивача (адвокат) був уповноважений підписувати і надсилати на адресу інших учасників господарських правовідносинах відповідну кореспонденцію;
- обставини часткового повернення коштів зі сторони відповідача, у тому числі частини попередньої оплати на суму 140000,00грн, не є підтвердженням визнання відповідачем неможливість поставити товар та виконати свої зобов'язання перед позивачем, оскільки таке повернення відбулося саме на прохання позивача, а не у зв'язку з розірванням договору та/або невиконанням вимог договору зі сторони відповідача;
- судом першої інстанції невірно застосовано приписи ч. 2 ст. 693 ЦК України, оскільки позивач має право вимагати повернення суми попередньої оплати лише у випадку неналежного виконання відповідачем свого обов'язку зі своєчасного передання товару покупцю, однак, у даному випадку саме позивач не вчинив свого зустрічного обов'язку з отримання товару; в свою чергу, з боку відповідача відсутнє неналежне виконання свого обов'язку зі своєчасного передання (поставки) товару позивачу; при цьому, невиконання позивачем своїх договірних зобов'язань з отримання товару у місцях розташування ПММ не може свідчити про непоставну товару зі сторони відповідача;
- умовами укладеного між сторонами договору (п. 6.1.) передбачено, що поставка товару здійснюється саме за вимогою покупця; однак, у справі відсутні докази того, що позивач у період з 26.01.2022 по 21.05.2025 звертався до відповідача із вимогою про поставку товару; також відсутнє документальне підтвердження того, що позивач направляв транспортні засоби для завантаження палива, а відповідач відмовив позивачеві у видачі товару чи відмовився здійснити завантаження товару на прибулий транспортний засіб покупця;
- з урахуванням наведеного, апелянт вважає, що позивачем не надано доказів того, що він вжив усіх залежних від нього заходів щодо вчасного отримання товару за договором, у зв'язку з чим не підтверджено, що несвоєчасна поставка товару є виключно наслідком неправомірних дій зі сторони відповідача.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.06.2025 для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Лакіза В.В., суддя Медуниця О.Є.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 16.06.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПП "Компанія "Вікс Оіл" на рішення Господарського суду Харківської області від 21.05.2025 у справі №922/1203/25; встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань та письмових пояснень; призначено розгляд апеляційної скарги у справі №922/1203/25 на 30.07.2025 о 10:30 год у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61022, м. Харків, просп. Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань №105.
01.07.2025 до Східного апеляційного господарського суду від ФГ "Едельвейс Україна" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач заперечує проти доводів та вимог скарги відповідача, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.
Узагальнені доводи позивача зводяться до наступного:
- незважаючи на численні листи та вимоги позивача, відповідачем будь-яких дій щодо поставки оплаченого товару або повернення залишку отриманих коштів в сумі 458500,00грн не було здійснено;
- позивач, скориставшись наданим йому ч. 2 ст. 693 ЦК України правом, відмовився від зобов'язань за договором, внаслідок чого зобов'язання з поставки товару є припиненими та у відповідача виникло нове грошове зобов'язання з повернення отриманої попередньої оплати за товар, яку він не виконав;
- своїми діями, зокрема, частковим поверненням попередньої оплати з вказаним призначенням платежу, а також ігноруванням надісланих позивачем листів та вимог щодо повернення отриманих коштів та поставки товару, відповідач визнав неможливість поставки товару та свої зобов'язання перед позивачем з повернення попередньої оплати;
- позивач вважає, що ним належним чином підтверджено факт перерахування попередньої оплати за товар та здійснено всі необхідні дії щодо виконання відповідачем своїх зобов'язань з поставки оплаченого товару або повернення отриманих відповідачем коштів; натомість, відповідачем не надано доказів відсутності з його сторони порушень умов договору щодо поставки товару, що свідчить про наявність підстав для повернення сплаченої попередньої оплати.
Ухвалами Східного апеляційного господарського суду від 02.07.2025 та від 29.07.2025 задоволено заяви представників сторін про їх участь у судовому засіданні по справі №922/1203/25 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
У судовому засіданні апеляційної інстанції 30.07.2025 приймав участь в режимі відеоконференції представник відповідача (апелянта), який підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, просив скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Представниця позивача у судовому засіданні 30.07.2025 заперечувала проти задоволення апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві, просила залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.
Згідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 2 наведеної статті передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, судова колегія Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.
Як встановлено господарським судом першої інстанції та підтверджується дослідженими апеляційним судом матеріалами справи, 04.01.2022 між ФГ "Едельвейс Україна" (покупець) та ПП "Компанія "Вікс Оіл" (постачальник) було укладено договір поставки № 2022/0401-32, за умовами якого постачальник зобов'язується передавати у власність покупця встановлені договором строки пальне та нафтопродукти (далі - ПММ, або товар), покупець зобов'язується прийняти ПММ і сплатити його вартість в порядку та на умовах визначених цим договором.
За умовами п.п. 1.2., 1.3. договору, ПММ поставляється погодженими партіями, у відповідності до специфікацій або рахунків та видаткових накладних належним чином оформлених сторонами. Найменування ПММ (номенклатура), асортимент, одиниця виміру, ціна за одиницю ПММ, сума (вартість) партії та кількість ПММ, що входить у партію, визначається специфікаціями або рахунками складеними постачальником та товарними (видатковими) накладними підписаними сторонами.
Пунктом 2.1. визначено, що кількість ПММ що входить у партію, визначається сторонами у специфікації, або у рахунках на оплату ПММ складених постачальником та видаткових накладних належним чином оформлених сторонами.
Згідно п.п. 4.1., 4.2. договору ціна ПММ визначається у специфікаціях до договору на кожну партію ПММ, або у рахунках на сплату ПММ складених постачальником. Сплата покупцем рахунку складеного постачальником означає згоду покупця з вартістю ПММ та загальною вартістю партії ПММ. Загальна сума договору визначається загальною сумою усіх видаткових накладних за якими постачальником передано, а покупцем прийнято ПММ.
Відповідно до п. 5.1. договору покупець здійснює оплату ПММ на умовах 100% попередньої оплати вартості ПММ. Специфікаціями до цього договору може бути встановлений інший порядок оплати ПММ.
За змістом 5.4. договору сторони погодили, що у випадку якщо сторонами не складено специфікацію на відповідну партію ПММ, сплатою рахунку складеного постачальником та наданого покупцю, останній надає свою згоду відносно ціни за одиницю ПММ, найменування (номенклатури) ПММ, кількості ПММ що входить у партію та вартості партії ПММ.
У відповідності до п.п. 6.1. - 6.3. договору поставка ПММ здійснюється на умовах DAP за вимогою покупця, або в місце, що зазначено у ліцензії на зберігання пального. Склад постачальника (відповідно до Інкотермс 2010) з урахуванням умов цього договору. В разі розбіжностей між положеннями цього договору і Правилами Інкотермс 2010, пріоритет в тлумаченні умов поставки мають положення цього договору. Сторони мають право змінити базис поставки щодо будь-якої партії ПММ шляхом складання специфікації з відмінними від базисних умовами поставки.
Строк поставки кожної партії ПММ визначається сторонами у специфікаціях, які з моменту їх укладання сторонами стають невід'ємною частиною цього договору.
Постачальник вважається таким, що виконав свої зобов'язання з поставки ПММ з моменту завантаження ПММ у прибулий транспортний засіб наданий покупцем якщо інше не передбачене специфікацією. Право власності на ПММ за цим договором переходить до покупця в момент отримання ПММ, що підтверджується видатковою накладною або будь-яким іншим доказом у випадку якщо підписання видаткової накладної не відбулось в момент передачі ПММ за будь-яких причин.
Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та засвідчення печатками сторін (за наявності) та діє до 31.12.2023, але в частині виконання грошових зобов'язань - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором (п. 9.1. договору).
Матеріалами справи підтверджується, що 26.01.2022 відповідачем було виставлено позивачу рахунок на оплату (попередній) №28 на суму 598500,00грн (паливо дизельне ДП-3-Євро 5-ВО (згідно дсту 7688:2015) код УКТ ЗЕД 2710 19 43 00) кількість 21000 л), який було повністю оплачено позивачем, про що свідчить банківська виписка.
Враховуючи те, що відповідач в порушення умов договору не здійснив поставку товару, у зв'язку із чим позивачем на адресу відповідача було направлено лист вих. № 131/08 від 31.08.2022 про повернення коштів.
Крім того, позивачем на адресу відповідача було направлено лист вих. №182/08 від 04.11.2022 про повернення коштів.
Відповідачем було частково повернута кошти на загальну суму 140000,00грн, а саме: 06.07.2022 на суму 50000,00грн, 31.08.2022 на суму 70000,00грн, 07.11.2022 на суму 20000,00грн, про що свідчить наявна в матеріалах справи банківська виписка по рахунку позивача.
Звертаючись до господарського суду першої інстанції з позовом у цій справі, позивач зазначає, що в порушення умов договору відповідачем не було поставлено оплачений позивачем товар та не здійснено повернення перерахованих позивачем грошових коштів в сумі 458500,00грн, у зв'язку із чим позивачем на адресу відповідача було направлено вимогу про повернення коштів від 17.12.2024, в якій останній вимагав повернути перераховані кошти у загальному розмірі 458500,00грн у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.
Однак, вищевказана вимога позивача залишена відповідачем без задоволення.
Неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором в частині непоставки товару та відмова повернути залишок попередньої оплати стали підставою для звернення позивача до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 458500,00грн.
Як вже зазначалося, за результатами розгляду позовних вимог Господарським судом Харківської області ухвалено оскаржуване рішення від 21.05.2025 у справі №922/1203/25, яким позов задоволено та стягнуто з відповідача на користь позивача грошові кошти у розмірі 458500,00грн.
Надаючи кваліфікацію спірних правовідносин, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову, з огляду на наступне.
За приписами ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають, зокрема, з договорів та інших правочинів.
Згідно положень ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Аналогічні положення закріплено у ст. 173 ГК України.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
У відповідності до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
При цьому у ст. 629 ЦК України законодавець обумовив, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як вбачається з матеріалів справи, спірні правовідносини у даній справі виникли між сторонами за договором поставки №2022/0401-32 від 04.01.2022, який підпадає під правове регулювання § 3 глави 54 ЦК України.
Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Як встановлено судом з матеріалів справи, у пункті 5.1. договору сторонами досягнуто згоди та встановлено обов'язок позивача повністю оплатити товар (попередня оплата) до його передання продавцем згідно підписаної Специфікації.
На виконання умов договору 26.01.2022 відповідачем було виставлено позивачу рахунок на оплату (попередній) №28 на суму 598500,00грн (паливо дизельне ДП-3-Євро 5-ВО (згідно ДСТУ 7688:2015) код УКТ ЗЕД 2710 19 43 00) кількість 21000 л).
Зазначений рахунок було повністю оплачено позивачем, про що свідчить банківська виписка по його рахункам (а.с. 16 - 142, т.1) та сторонами ці обставин не заперечується.
В подальшому, у зв'язку з неотриманням від відповідач товару позивач направив відповідачу лист вих. № 131/08 від 31.08.2022 про повернення коштів, сплачених за договором (а.с. 143, т.1).
Крім того, 04.11.2022 позивачем на адресу відповідача було направлено лист вих. №182/08 від 04.11.2022, в якому останній у зв'язку з неотриманням товару просив відповідача повернути кошти в сумі 120000,00грн (а.с. 144, т.1).
З досліджених судом матеріалів справи вбачається, що у відповідь на вказані листи відповідачем було частково повернуто кошти на загальну суму 140000,00грн, а саме: 06.07.2022 на суму 50000,00грн, 31.08.2022 на суму 70000,00грн, 07.11.2022 на суму 20000,00грн, про що свідчить наявна в матеріалах справи банківська виписка по рахунку позивача.
Залишок неповернутої попередньої оплати складає 458500,00грн, спір про стягнення яких є предметом даного судового розгляду.
17.12.2024 ФГ "Едельвейс Україна" повторно направило ПП "Вікс Оіл" вимогу про повернення коштів. У зазначеній вимозі позивач вимагав від відповідача повернути перераховані кошти у загальному розмірі 458500,00грн у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.
На підтвердження направлення вимоги позивачем надано опис вкладення у цінний лист та фіскальний чек про направлення рекомендованого листа №0811200086595 від 24.12.2024.
Разом з тим, відповідачем не було здійснено ані поставки товару, ані повернення грошових коштів позивачу, що і стало підставою звернення позивача до суду із даною позовною заявою.
Судом встановлено, що розділом 6 договору передбачено умови поставки. Так, відповідно до п. 6.1. договору поставка ПММ здійснюється на умовах DAP за вимогою покупця, або в місці, що зазначено у ліцензії на зберігання пального. Склад постачальника (відповідно до Інкотермс 2010) з урахуванням умов цього договору. Строк поставки кожної партії ПММ визначається сторонами у Специфікаціях, які з моменту їх укладання сторонами стають невід'ємною частиною цього договору.
Нормою ч. 1 ст. 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
Колегію суддів з'ясовано, що в матеріалах справи відсутні підписані між сторонами Специфікації, передбачені умовами договору, у зв'язку з чим не вбачається за можливе встановити конкретні місце відвантаження товару (склад постачальника ПММ), строк поставки та кінцевий термін виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором.
Єдиним доказом на підтвердження асортименту замовленого товару, його кількості та загальної вартості є рахунок на оплату №28 від 26.01.2022 (а.с. 15 т.1), який, в свою чергу, не міститься строків поставки та місця отримання товару.
З наведеного слідує, що сторони не погодили конкретного строку поставки ПММ та не визначили місця для відвантаження товару,
У відповідності до ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Відповідно до ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього Кодексу.
Термін DAP "поставка в пункті" (новий термін, введений в Інкотермс 2010) означає, що продавець виконав своє зобов'язання по постачанню, коли він надав покупцеві товар, готовий до розвантаження з транспортного засобу, що прибув в узгоджене місце призначення. Продавець несе всі ризики, пов'язані з доставкою товару в узгоджене місце призначення. Продавець не зобов'язаний виконувати митні формальності або сплачувати імпортні мита при ввезенні товару. Даний термін може застосовуватися при поставках будь-яким видом транспорту.
Матеріалами справи підтверджується, що 31.08.2022 та 04.11.2022 позивачем надіслано відповідачу листи про повернення коштів, сплачених у якості попередньої оплати, які обґрунтовані неотриманням покупцем товару від постачальника.
У відповідь на вказані листи відповідачем у період 06.07.2022 по 07.11.2022 було здійснено часткове повернення коштів позивачу у загальному розмірі 140000,00грн. При цьому, судом з'ясовано, що призначенням платежу для такого повернення ПП "Вікс Оіл" визначило: непоставку товару та відсутність можливості поставки товару за договором (а.с. 137 - 138 т.1).
Колегія суддів зауважує, що відповідно до положень чинного законодавства саме на відповідача як платника покладено обов'язок заповнення платіжного документа в частині реквізиту "призначення платежу" та саме він відповідає за дані, що зазначені в цьому реквізиті платіжного доручення.
Отже, дослідженими судом матеріалами справи підтверджується, що станом на кінець 2022 року зобов'язання відповідача з поставки обумовленої сторонами партії товару не були виконані, що було самостійно підтверджено відповідачем у платіжних документах, на підставі яких здійснювалося часткове повернення грошових коштів.
В ході розгляду справи відповідач не заперечував обставин отримання від позивача попередньої оплати на загальну суму 598500,00грн та часткового повернення коштів в сумі 12000,00грн (із відповідним призначенням платежу), у зв'язку з чим відповідач на даний час утримує залишок невикористаного авансу в сумі 458500,00грн, за відсутності доказів належного виконання зобов'язання.
Водночас, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що будь-яких обґрунтованих аргументів та доказів на підтвердження фактичної можливості передачі товару позивачу, як і визначення конкретних строків, часу та місця поставки товару та здійснення його відвантаження покупцем, відповідачем суду не надано.
У зв'язку з цим, суд звертає увагу, що з моменту перерахування відповідачу попередньої оплати за товар пройшло вже 3,5 років, а передплачений товар позивачу так і не було поставлено. Доказів можливості його поставки матеріали справи не містять та відповідачем суду такі обставини у встановленому порядку не підтверджено.
Згідно з ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю.
У разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.
Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.
Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.
Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.
Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 15.02.2024 у справі №910/3611/23, від 09.02.2023 у справі №910/5041/22, від 07.02.2018 у справі №910/5444/17
Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.
Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Враховуючи те, що укладеним між сторонами договором поставки визначено, що передача товару у власність покупця здійснюється продавцем в порядку та строки, обумовлені в Специфікації, яких, в свою чергу, сторонами суду надано не було, колегія суддів зауважує, що відповідач мав поставити позивачу товар та/або запропонувати його самостійно завантажити щонайменше впродовж 7-денного строку з моменту отримання від позивача першої претензії про повернення коштів від 31.08.2022.
У свою чергу, дослідженими судом матеріалами справи підтверджується, що відповідач як до отримання вказаної претензії (06.07.2022), так і після (31.08.2022, 07.11.2022) здійснював поетапне часткове повернення позивачу сплаченої попередньої оплати товару на загальну суму 140000,00грн, при цьому, самостійно визначив призначення такого платежу як: непоставка та неможливість поставки товару за договором.
Верховний Суд, зокрема у справах №922/4097/17, № 205/2480/19, зазначав, що дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати: визнання пред'явленої претензії, тощо.
З огляду на те, що порядку узгодження визначення конкретної дати поставки укладений між сторонами договір не містить (відсутні Специфікації), судова колегія вважає, що продавець був зобов'язаний здійснити поставку передплаченого товару відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України у 7-денний строк з моменту отримання вимоги про повернення коштів від 31.08.2022, тобто до 07.09.2022, та в будь-якому випадку в межах визначеного договором строку дії договору до 31.12.2023.
Натомість, з наданих сторонами до справи доказів вбачається, що відповідач, у порушення взятих на себе зобов'язань, не виконав свого обов'язку щодо поставки передплаченого товару позивачеві ані з моменту отримання від позивача письмових претензій (від 31.08.2022, 04.11.2022), ані з моменту звернення позивача з позовом до суду.
При цьому, оскільки відповідачем упродовж тривалого часу (3,5 років) не було повідомлено позивача про можливість поставки товару, як і не було вчинено жодних дій щодо його інформування про місце можливого відвантаження такого товару, у зв'язку з чим колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що відповідачем свого обов'язку по поставці товару не виконано, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання у розумінні ст. 610 ЦК України.
Колегією суддів також враховується, що відсутність дій відповідача щодо поставки товару надає позивачу право на "законне очікування", що йому будуть повернуті кошти попередньої оплати. Неповернення відповідачем цих коштів прирівнюється до порушення права на мирне володіння майном (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Брумареску проти Румунії" (п. 74), "Пономарьов проти України" (п. 43), "Агрокомплекс проти України" (п. 166).
Враховуючи вищенаведене, а також зважаючи на відсутність в матеріалах справи доказів на підтвердження поставки позивачу товару та повернення відповідачем попередньої оплати, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду щодо обґрунтованості та законності заявлених позовних вимог про стягнення основного боргу у розмірі 458500,00грн.
При цьому, колегія суддів відхиляє твердження апелянта з приводу того, що саме позивач не вчиняв активних дій по отриманню товару та не направляв відповідачу вимоги про отримання товару, з огляду на таке.
Як вже зазначалося, за умовами укладеного сторонами договору постави конкретні строки та місце відвантаження ПММ повинні узгоджуватися сторонами в Специфікаціях (п. 6.1., 6.2. договору), які, в свою чергу, сторонами суду не надано та у справі відсутні.
Перелік, кількість та вартість товару була визначена лише у рахунку на оплату №28 від 26.01.2022 на суму 598500,00грн, який був оплачений позивачем.
Матеріалами справи підтверджено фактичне направлення позивачем та отримання відповідачем вимоги від 31.08.2022 про повернення грошових коштів саме у зв'язку з непоставкою обумовленого товару. При цьому, у справі наявні докази часткового повернення відповідачем сплачених коштів на суму 120000,00грн саме з підстав неможливості виконання умов договору та поставки товару.
Разом з цим, проаналізувавши наявні матеріали справи, апеляційним господарським судом не встановлено наявності будь-яких доказів того, що ПП "Вікс Оіл" повідомляло ФГ "Едельвейс Україна" про готовність товару до відвантаження, у тому числі після отримання претензії про повернення коштів у зв'язку з невиконанням постачальником зобов'язань за договором.
Як вже зазначалося раніше, згідно ч. 1 ст. 664 ЦК України, товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це.
Умови поставки DAP згідно "Інкотермс-2010" ("Поставка в пункт призначення") означають, що продавець здійснює поставку, коли товар наданий у розпорядження покупця на прибулому транспортному засобі, готовим до розвантаження, в узгодженому місці призначення. Продавець несе всі ризики, пов'язані з доставкою товару в зазначене місце.
У відповідності до пункту А4 DAP "Інкотермс-2010" продавець зобов'язаний поставити товар шляхом надання його в розпорядження покупця на прибулому транспортному засобі, готовим до розвантаження, в узгодженому пункті, якщо такий є, в пойменованому місці призначення в узгоджену дату або період.
Покупець, згідно пункту Б4 DAP "Інкотермс-2010", зобов'язаний прийняти поставку товару, коли вона здійснена у відповідності з пунктом А4.
Відповідно до пункту А7 DAP "Інкотермс-2010" продавець зобов'язаний передати покупцеві належне повідомлення, що дозволяє покупцеві прийняти заходи, зазвичай необхідні для того, щоб він міг здійснити прийняття товару.
Згідно пункту Б7 DAP "Інкотермс-2010" оскільки покупцеві надано право визначити дату в межах узгодженого періоду і/або пункт прийняття поставки в пойменованому місці призначення, він зобов'язаний передати продавцю належне повідомлення про це.
Східний апеляційний господарський суд зазначає, що правила постачання DAP "Інкотермс-2010" чітко не визначають першочерговість повідомлення покупцю (п. А7) чи продавцю (п. Б7). Однак, виходячи з того, що згідно умов постачання DAP "Інкотермс-2010" обов'язком продавця є доставка товару до погодженого місця, де відбувається його передача покупцю, тому, відповідно, продавець зобов'язаний сповістити покупця в порядку пункту А 4 для того, щоб покупець мав можливість прийняти заходи, необхідні для прийняття товару.
Наведеним спростовуються доводи скаржника про те, що саме позивач не вчинив належних дій для отримання цього товару, який знаходився в місцях розташування ПММ, про які позивачу було достеменно відомо.
Судовою колегіє враховується, що у продовж 2022 - 2025 років відповідач не повідомляв позивача про готовність товару до відвантаження та про конкретні місця його знаходження, а здійснював часткове повернення попередньої оплати, зазначивши при цьому про неможливість виконання договірних зобов'язань.
У свою чергу, відсутність фактичних обставин відвантаження товару, свідчить про невиконання відповідачем зобов'язань з постачання товару згідно укладеного між сторонами договору.
Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідач ані у листах у позивача про повернення коштів, ані під час розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій не заперечував щодо отримання грошових коштів від позивача в якості попередньої оплати за договором поставки, однак не надав доказів повідомлення позивача про можливість здійснення заходів щодо отримання товару.
Що стосується посилання апелянта на те, що направлений позивачем повідомлення про поставку товару від 24.04.2025, яке не може вважатися належним повідомленням відповідача оскільки не містило електронного підпису та доказів на підтвердження повноважень представника позивача, колегія суддів зазначає, що умовою для застосування ч. 2 ст. 693 ЦК України є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. Оскільки закон не визначив форми пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.
Отже, враховуючи те, що позивач належним чином виконав свій обов'язок зі здійснення попередньої оплати (авансового платежу) за товар за договором, а відповідач на час розгляду справи свого обов'язку щодо поставки партії товару не виконав, господарський суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Аналогічна правова позиція викладена також у постановах ВС від 23.07.2024 у справі №911/3400/23, від 09.02.2023 у справі № 910/5041/22.
З огляду на встановлені судом обставини у цій справі щодо відсутності доказів поставки відповідачем на користь позивача товару на суму попередньої оплати, передачу та надсилання будь-яких повідомлень про готовність відвантаження товару та про конкретну дату та місце, коли саме і де саме товар буде наданий в розпорядження покупця, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з обґрунтованими висновками суду першої інстанції про те, що відповідач у встановленому законом порядку не підтвердив виконання ним зобов'язань з поставки товару, а відтак не спростував доводів позивача про необхідність повернення грошових коштів, які були сплачені покупцем як передоплата.
Таким чином, оскільки доводи заявника апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджені обставини, що мають значення для справи, а викладені в оскаржуваному судовому рішенні висновки відповідають фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим апеляційна скарга ПП "Компанія "Вікс Оіл" задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Харківської області від 21.05.2025 у справі № 922/1203/25 підлягає залишенню без змін.
З огляду на те, що апеляційна скарга залишається без задоволення, відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір за її подання покладається судом на скаржника.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Компанія "Вікс Оіл" на рішення Господарського суду Харківської області від 21.05.2025 у справі № 922/1203/25 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Харківської області від 21.05.2025 у справі №922/1203/25 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення; порядок і строки оскарження постанови передбачені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повну постанову складено 11.08.2025.
Головуючий суддя Н.О. Мартюхіна
Суддя В.В. Лакіза
Суддя О.Є. Медуниця