Постанова від 06.08.2025 по справі 903/103/25

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2025 року Справа № 903/103/25

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Гудак А.В.

судді Мельника О.В.

судді Петухова М.Г.

секретар судового засідання Новосельська О.В.

за участю представників:

прокурор:Гіліс І.В.

позивача: не з"явився

відповідача 1: не з"явився

відповідача 2: не з"явився

відповідача 3: не з"явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу заступника керівника Волинської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Волинської області від 30.04.2025 у справі №903/103/25 (суддя Бідюк С.В., м.Луцьк, повний текст складено 09.05.2025)

за позовом Волинської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Луцької районної військової адміністрації

до відповідача 1 Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях

відповідача 2 Приватного підприємства “Домініон Ло»

відповідача 3 Державного підприємства “Укрриба»

про визнання недійсним договору оренди нерухомого майна, зобов'язання повернути об'єкт оренди

Заступник керівника Волинської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Луцької районної військової адміністрації звернувся до Господарського суду Волинської області з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях, Приватного підприємства “Домініон Ло», Державного підприємства “Укрриба» про визнання недійсним договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 09.08.2022 №1394, укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях, Приватним підприємством “Домініон Ло» та Державним підприємством “Укрриба»; про зобов'язання Приватного підприємства “Домініон Ло» повернути Державному підприємству “Укрриба» гідротехнічні споруди, що є об'єктом оренди за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 09.08.2022 №1394 та розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером 0722855200:02:001:1418 площею 74,75 гектарів.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 30.04.2025 у справі №903/103/25 у задоволенні позовних вимог Волинської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Луцької районної військової адміністрації у справі №903/103/25 в частині визнання недійсним договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 09.08.2022 №1394, укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях, Приватним підприємством “Домініон Ло» та Державним підприємством “Укрриба» відмовлено. Позовні вимоги Волинської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Луцької районної військової адміністрації у справі №903/103/25 в частині зобов'язання Приватного підприємства “Домініон Ло» повернути Державному підприємству “Укрриба» гідротехнічні споруди, що є об'єктом оренди за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 09.08.2022 №1394 та розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером 0722855200:02:001:1418 площею 74,75 гектарів, залишено без розгляду.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням, заступник керівника Волинської обласної прокуратури звернувся з апеляційною скаргою в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Волинської області від 30.04.2025 у справі № 903/103/25. Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою суду від 16.06.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Волинської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Волинської області від 30.04.2025 у справі №903/103/25. Розгляд апеляційної скарги призначено на 06 серпня 2025 року.

25 червня 2025 року Регіональним відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях поданий через систему «Електронний суд» відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечує доводи прокурора та просить суд залишити апеляційну скаргу Волинської обласної прокуратури без задоволення, а судове рішення без змін.

09 липня 2025 року Луцькою районною державною (військовою) адміністрацією Волинської області через систему «Електронний суд» подано письмові пояснення в якій просить скасувати рішення Господарського суду Волинської області від 30 квітня 2025 року у справі №903/103/25. Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

22 липня 2025 року Приватним підприємством «Домініон Ло» поданий через систему «Електронний суд» відзив на апеляційну скаргу в якому заперечує доводи прокурора та просить суд в задоволенні апеляційної скарги заступника керівника обласної прокуратури відмовити повністю, а рішення Господарського суду Волинської області від 30 квітня 2025 року у справа №903/103/25 без змін.

22 липня 2025 року Державним підприємством «Укрриба» подано через систему «Електронний суд» заяву, в якій просило суд апеляційну скаргу Волинської обласної прокуратури залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Волинської області від 30.04.2025 у справі № 903/103/25 залишити без змін.

04 серпня 2025 року Приватним підприємством «Домініон Ло» подано через систему «Електронний суд» заяву, в якій просив провести судове засідання за відсутності представника відповідача 2.

Розпорядження керівника апарату Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.08.2025, у зв'язку із перебуванням у відпустці судді-члена колегії Філіпової Т.Л. з 04.08.2025 по 05.09.2025 включно, у справі №903/103/25 призначено автоматичну зміну складу колегії суддів автоматизованою системою документообігу суду.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.08.2025 у даній справі визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Гудак А.В., суддя Мельник О.В., суддя Петухов М.Г.

Ухвалою суду від 05.08.2025 прийнято апеляційну скаргу Волинської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Волинської області від 30.04.2025 у справі №903/103/25 до провадження Північно-західного апеляційного господарського суду у складі колегії суддів: головуючий суддя Гудак А.В., суддя Мельник О.В., суддя Петухов М.Г.

В судовому засіданні 06.08.2025 прокурор підтримала доводи апеляційної скарги та надала відповідні пояснення скасувати рішення Господарського суду Волинської області від 30.04.2025 у справі № 903/103/25. Просила прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В судове засідання 06.08.2025 Луцька районна військова адміністрація, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях, Державне підприємство “Укрриба» своїх представників не направили, про день, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Згідно ч.12 ст. 270 ГПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Північно-західний апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення прокурора, розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права,

ВСТАНОВИВ:

1. Зміст рішення суду першої інстанції.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог Волинської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Луцької районної військової адміністрації у справі №903/103/25 в частині визнання недійсним договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 09.08.2022 №1394, укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях, Приватним підприємством “Домініон Ло» та Державним підприємством “Укрриба», зазначив, що формально зміст позову зводиться і до захисту прав на земельну ділянку і до захисту права на об'єкт нерухомого майна, втім фактично позовні вимоги заявлені щодо відновлення права саме Фонду державного майна України, до сфери управління якого передані спірні гідротехнічні споруди, які є державною власністю, та такі вимоги нездатні здійснити захист прав землевласника, оскільки вимоги про повернення земельної ділянки, її звільнення, усунення перешкод у її користуванні, тощо не є предметом даного судового розгляду.

З матеріалів справи не вбачається існування між сторонами спору щодо права користування земельною ділянкою з кадастровим номером 0722855200:02:001:1418 площею 74,75 га.

Таким чином, суд першої інстанції зазначив, що визначений прокурором позивач - Луцька районна військова адміністрація не має повноважень на управління, розпорядження чи контролю за гідротехнічними спорудами, які розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером 0722855200:02:001:1418, тобто не є органом, уповноваженим державою на захист її інтересів у спірних правовідносинах.

Враховуючи, що позивач Луцька районна військова адміністрація не уповноважена на виконання функцій держави у спірних правовідносинах, а також те, що саме Фонд державного майна України є суб'єктом, який уповноважений державою управляти нерухомим майном - гідроспорудами, які передані в оренду на підставі оспорюваного договору оренди нерухомого майна №1394 від 09.08.2022, тобто захист прав держави в межах даного спору неможливий без участі в статусі позивача саме Фонду державного майна України, в особі якого держава здійснює функції власника спірних гідротехнічних споруд, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Волинської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Луцької районної військової адміністрації у справі №903/103/25 в частині визнання недійсним договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 09.08.2022 №1394, укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях, Приватним підприємством “Домініон Ло» та Державним підприємством “Укрриба».

Поряд з цим, суд першої інстанції позовні вимоги Волинської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Луцької районної військової адміністрації у справі №903/103/25 в частині зобов'язання Приватного підприємства “Домініон Ло» повернути Державному підприємству “Укрриба» гідротехнічні споруди, що є об'єктом оренди за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 09.08.2022 №1394 та розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером 0722855200:02:001:1418 площею 74,75 гектарів - залишив без розгляду, оскільки в порушення прямої заборони, наведеної в абз. 3 ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" позовні вимоги у даній частині фактично заявлені прокурором в інтересах державного підприємства, яке не є органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб'єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження. Навпаки, Державне підприємство “Укрриба» згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є державним підприємством, самостійною юридичною особою, з відповідною процесуальною дієздатністю, яка дозволяє самостійно здійснювати захист своїх прав та інтересів в суді. Отже, позовні вимоги прокурора, заявлені фактично в інтересах державного підприємства, слід залишити без розгляду.

2.Узагальнені доводи апеляційної скарги та заперечення інших учасників справи

В обґрунтування доводів апеляційної скарги прокурор посилається на те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що оскільки укладення договору оренди гідротехнічних споруд не належить до компетенції районної державної адміністрації, а договір оренди укладено між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях та ПП «Домініон Ло», Луцька районна військова адміністрація нібито не має підстав для ініціювання судового визнання цього договору недійсним.

Обмежившись встановленням відсутності у Луцької районної військової адміністрації повноважень щодо управління гідротехнічними спорудами, як об'єктами нерухомого майна, суд першої інстанції залишив поза увагою доводи прокурора про порушення інтересів держави в особі Луцької районної військової адміністрації щодо управління та розпорядження земельною ділянкою, на якій розташовані гідротехнічні споруди, що є предметом спірного договору оренди.

При цьому безпідставно зробив висновок, що позовні вимоги заявлені щодо відновлення права саме Фонду державного майна України, до сфери управління якого передані спірні гідротехнічні споруди, які є державною власністю, а вимоги про визнання недійсним договору та застосування реституції у вигляді повернення одержаного за договором майна нездатні здійснити захист прав землевласника, оскільки вимоги про повернення земельної ділянки, усунення перешкод у її користуванні, тощо не є предметом даного судового розгляду.

Натомість судом першої інстанції не перевірено та не спростовано доводи прокурора, щодо порушення спірним договором оренди гідротехнічних споруд інтересів держави, як власника земельної ділянки.

Прокурор зазначає, що повноваження щодо передачі в оренду водних об'єктів, які розташовані в межах населеного пункту належить до повноважень районних державних адміністрацій, у даному випадку Луцькій районній військовій адміністрації. Крім того, рішенням Господарського суду Волинської області від 27.02.2024 у справі №903/1328/23 визнано за Луцькою районною військовою адміністрацією право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 0722855200:02:001:1418, на якій розташовані гідротехнічні споруди, що є предметом спірного договору оренди нерухомого майна. Відтак, саме Луцька районна військова адміністрація має виключне право здійснювати розпорядження цією земельною ділянкою та захищати інтереси держави у випадках порушення порядку її використання.

Разом з тим, прокурор зазначає, що фактичним предметом оренди є саме ставки як водні об'єкти, а не гідротехнічні споруди, що їх обслуговують. Такий висновок підтверджується як формулюванням договору, так і об'єктивною відсутністю конкретизації переданого майна. Зазначеного судом першої інстанції не враховано.

Крім того, прокурор зазначає, що судом першої інстанції не вірно визначено повноваження органів державної влади щодо розпорядження об'єктами нерухомого майна, переданими за спірним договором, оскільки з урахуванням приписів абз. 1 п. 2 ч. 2 ст. 3, п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", статей 1, 4, 6, 51 Водного кодексу України, визначено спеціальний порядок набуття права користування водними об'єктами. Таке право може бути надане виключно на підставі рішення уповноваженого органу державної влади - у даному випадку Луцької районної військової адміністрації - та за результатами проведення земельних торгів (аукціону).

Таким чином, прокурор вважає, що укладення договору оренди без дотримання зазначеного порядку є прямим порушенням вимог чинного законодавства, а також інтересів Луцької районної військової адміністрації, як розпорядника земельної ділянки, на якій розташовано відповідні водні об'єкти, оскільки укладення цього договору спрямоване на ухилення від укладення договору оренди землі, плата за користування якою є значно більшою ніж встановлена у спірному договорі, враховуючи нормативну грошову оцінку в розмірі 64770875 грн.

Прокурор зазначає, що судом першої інстанції не спростовано доводи прокурора щодо неможливості передачі в користування гідротехнічних споруд, як окремих об'єктів нерухомого майна без оформлення прав на земельну ділянку, на якій вони розташовані. Судом першої інстанції неправильно визначено характер спірних правовідносин. Суд розглядав укладений договір оренди виключно як правочин щодо гідротехнічної споруди, як об'єкта нерухомого майна, не врахувавши, що фактично в оренду передано ставок, як водний об'єкт, розташований на земельній ділянці державної форми власності. Водночас гідротехнічна споруда є лише приналежністю водного об'єкта та не може бути самостійним предметом договору без правових підстав користування водним об'єктом і відповідною земельною ділянкою. Такі помилкові висновки суду першої інстанції призвели до того, що не було враховано правовий статус Луцької районної державної адміністрації, як уповноваженого органу, що діє від імені держави - власника земельної ділянки.

Поряд з цим, прокурор зазначає, що судом першої інстанції помилково залишено без розгляду позовну вимогу прокурора про зобов'язання Приватного підприємства «Домініон Ло» повернути державному підприємству «Укрриба» гідротехнічні споруди, передані в оренду за договором від 09.08.2022 №1394, укладеним з порушенням вимог законодавства, оскільки прокурором позов заявлено в інтересах Луцької районної військової адміністрації як органу державної влади, уповноваженого на розпорядження земельною ділянкою, на якій розташовані гідротехнічні споруди, тобто як заінтересованої особи, права та інтереси якої порушуються спірним правочином. Залишивши це поза увагою, суд першої інстанції фактично проігнорував, що прокурором в межах єдиного правового комплексу заявлено позов про визнання недійсним договору оренди державного майна та зобов'язання повернути об'єкт оренди, укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях, ПП «Домініон Ло» та ДП «Укрриба». При цьому, відповідно до акта приймання-передачі від 09.08.2022, саме ДП «Укрриба» передавало майно в оренду ПП «Домініон Ло», а тому вимога про його повернення є логічним продовженням заявленого позову про недійсність договору та спрямована на застосування передбачених законом наслідків недійсності правочину. Відтак, суд першої інстанції неправомірно звузив правову суть заявленої вимоги, штучно ототожнивши її з вимогою в інтересах державного підприємства, і тим самим позбавив Луцьку районну військову адміністрацію як представника інтересів держави належного засобу захисту від порушення права державної власності.

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях заперечуючи доводи прокурора у відзиві на апеляційну скаргу зазначело, що договір оренди №1394 від 09.08.2022 був укладений відповідно до вимог Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та постанови Кабінету Міністрів України №483 від 03.06.2020 «Про затвердження Порядку передачі в оренду державного та комунального майна». Оренда здійснена через електронний аукціон у системі «Прозорро.Продажі». Прокуратура, звертаючись до суду в інтересах держави, має чітко визначити, в чиїх саме інтересах держави вона діє та яким чином ці інтереси були порушені. У даному випадку, порушення інтересів саме Луцької РВА, як суб'єкта, що має право оспорювати договір оренди саме гідротехнічних споруд, не було належним чином обґрунтовано в позовній заяві. Поряд з цим, зазначає, що ДП «Укрриба», як балансоутримувач державного майна, є суб'єктом господарювання. Незважаючи на його державну форму власності, звернення з вимогою про повернення майна цьому підприємству, а не безпосередньо державі чи уповноваженому державному органу, може бути розцінено, як втручання в господарську діяльність та представництво інтересів конкретного суб'єкта господарювання, що виходить за межі повноважень прокурора. Якщо метою позову є повернення майна до державної власності, то належним позивачем має бути або Фонд державного майна України як орган, що здійснює управління державним майном, або інший уповноважений державний орган. Вимога про «повернення гідротехнічних споруд ДП «Укрриба» прямо вказує на захист інтересів саме цього підприємства, а не держави в цілому. Суд першої інстанції вірно встановив цей факт. Позиція Верховного Суду неодноразово підкреслювала, що прокурор може звертатися до суду в інтересах держави, якщо захист цих інтересів не може бути забезпечений іншим органом державної влади. Проте, у даному випадку, Фонд державного майна України є саме тим органом, який уповноважений на захист та управління державним майном і міг би самостійно звернутися до суду у разі виявлення порушень.

Щодо доводів апеляційної скарги про неправильне тлумачення предмета договору оренди та принципу «приналежності» відповідач 2 Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях зазначає, що договір оренди №1394 від 09.08.2022 передбачає передачу в користування гідротехнічних споруд, а не водного об'єкта. Регіональне відділення діяло в межах повноважень, передаючи державне нерухоме майно, що відповідає Закону України «Про оренду державного та комунального майна». Водні об'єкти та гідротехнічні споруди мають різний правовий режим: перші є складовою водного фонду і регулюються Водним кодексом, другі - об'єкти цивільних прав, які можуть бути самостійним предметом оренди. Принцип «приналежності» та єдності долі землі й споруд не змінює їх правової природи. Доказів передачі в оренду водного об'єкта немає, передані саме гідротехнічні споруди, що перебувають у державній власності. Суд першої інстанції обґрунтовано встановив предмет договору та правильно застосував норми матеріального права.

Поряд з цим, відповідач 1 звернув увагу суду на те, що листом від 20.05.2025 ПП «Домініон Ло» звернулось до Управління забезпечення реалізації повноважень у Волинській області Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях щодо розірвання договору оренди. Причиною розірвання договору оренди зазначено неможливість отримання в оренду земельної ділянки, на якій розташовані об'єкти нерухомого майна. Також, ПП «Домініон Ло» зазначає, що не здійснювало господарську діяльність з риборозведення, орендовані гідротехнічні споруди не використовувались. Звернення до компетентних органів, щодо укладення договору оренди земельної ділянки залишаються без відповіді. Між орендарем, орендодавцем та балансоутримувачем 02.06.2025 підписаний договір про припинення договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 09 серпня 2022 року № 1394. Акт повернення з оренди нерухомого майна, що належить до державної власності підписаний між орендарем та балансоутримувачем 03.06.2025.

Луцькою районною державною (військовою) адміністрацією Волинської області у поданих письмових поясненнях зі змісту яких вбачається, що останньою подано відзив на апеляційну скаргу, підтримано доводи прокурора, зокрема заначено, що відповідно до ст. 51 Водного кодексу України, водосховища, ставки, озера та інші водні об'єкти можуть передаватись у користування лише за договором оренди землі разом із розташованим на ній водним об'єктом, укладеним з органом, уповноваженим розпоряджатися земельною ділянкою. Єдиний законний спосіб користування водним об'єктом - оренда земельної ділянки під ним. Рішенням Господарського суду Волинської області від 27.02.2024 у справі №903/1328/23 за Луцькою РДА визнано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 0722855200:02:001:1418, на якій розташовані гідротехнічні споруди, що є предметом спірного договору. Згідно зі ст. 186 ЦК України, гідротехнічна споруда як приналежність водного об'єкта функціонально та технологічно з ним пов'язана і не може використовуватись окремо. Право користування гідротехнічною спорудою можливе лише разом з правом користування земельною ділянкою, на якій розташований водний об'єкт. Ізольована передача споруди без оформлення права на землю суперечить принципу єдності об'єктів та положенням ст. 51 ВК і ст. 186 ЦК України. Оскільки укладення спірного договору порушує інтереси держави, Луцька РДА, як розпорядник землі має право вимагати визнання його недійсним і застосування реституції для відновлення права ефективного управління земельними ресурсами.

Приватне підприємство «Домініон Ло», заперечуючи доводи прокурора в апеляційній скарзі у відзиві на апеляційну скаргу зазначено, що договір було укладено у порядку та у спосіб визначені Законом України «Про оренду державного та комунального майна». Приватне підприємство «Домініон ЛО» є добросовісним орендарем державного майна, набуло майнові права в ході відкритої публічної процедури, організованої згідно визначеного нормативного порядку. Доказів того, що відповідачу-2 Приватному підприємству «Домініон Ло» було відомо про нібито неможливість передачі гідроспоруд в оренду без земельної ділянки, матеріали справи не містять.

Разом з тим, відповідач 2 Приватне підприємство «Домініон Ло» зазначає, що земельна ділянка з кадастровим номером 0722855200:02:001:1418 не може виступати об'єктом оренди, оскільки знаходиться в межах Орнітологічного заказника місцевого значення «Рокинівський». Таким чином, в силу нормативного регулювання природоохоронного законодавства, земельна ділянка з кадастровим номером 0722855200:02:001:1418 взагалі не може бути об'єктом оренди для використання в рибогосподарських потребах. Тому прокурор, представляючи інтереси власника земельної ділянки, обрав неефективний спосіб захисту, оскільки визнання недійсним договору оренди жодним чином не вплине на права та інтереси позивача. Оскільки укладення договору оренди гідротехнічних споруд не входить до компетенції районної державної адміністрації, а договір оренди укладено між РВ ФДМ України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях та ПП «Домініон», у Луцької районної військової адміністрації відсутні підстави для ініціювання судового визнання недійсності цього договору. Щодо вимоги прокурора про зобов'язання Приватного підприємства «Домініон Ло» повернути Державному підприємству «Укрриба» гідротехнічні споруди, що є об'єктом оренди зазначив, що вказана позовна вимога всупереч приписів ч.3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» фактично заявлена в інтересах Державного підприємства «Укрриба».

Державне підприємство «Укрриба» у поданій до суду апеляційної інстанції заяві зі змісту якої вбачається, що відповідачем 3 подано відзив на апеляційну скаргу, вважає доводи апеляційної скарги Волинської обласної прокуратури необґрунтованими та такими, що не спростовує висновків покладених в основу судового рішення Господарського суду Волинської області від 30.04.2025 у справі № 903/103/25. Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції обґрунтовано погодився з наведеними доводами у процесуальних документах Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях, а саме: визначений прокурором позивач - Луцька районна військова адміністрація не має повноважень на управління, розпорядження чи контролю за гідротехнічними спорудами, які розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером 0722855200:02:001:1418, тобто не є органом, уповноваженим державою на захист її інтересів у спірних правовідносинах; здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, що є порушенням абз. 3 ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

3. Обставини, встановлені судом апеляційної інстанції.

19 липня 2003 року наказом Державного департаменту рибного господарства №803 затверджено акт прийому-передачі гідротехнічних споруд, які не увійшли до статутного фонду відкритого акціонерного товариства «Луцька РМС» (Волиньська область, с.Лище) на баланс Державного підприємства «Укрриба» та закріплено зазначене в акті майно за ДП «Укрриба» на праві господарського відання (а.с. 27-28 т.1).

Згідно акту обстеження державного нерухомого майна від 19.02.2018 №22 та схеми ставків ТРХ «Рокині», наданих державним підприємством «Укрриба», площа гідротехнічних споруд, які розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером 0722855200:02:001:1418 площею 74,75 гектарів, загалом складає 38,8 гектарів (а.с.29 т.1).

06 травня 2003 року спільним наказом Міністерства аграрної політики та Фонду державного майна України «Про передачу гідротехнічних споруд» №126/752 передано до сфери управління Міністерства аграрної політики України гідротехнічні споруди, включаючи ставкові рибоводні споруди та пов'язані з ними робочі машини і обладнання, інше майно, яке на момент приватизації не увійшло до статутних фондів господарських товариств, створених в процесі приватизації на базі підприємств рибного господарства, зазначених в додатку. Встановлено, що з дозволу Фонду державного майна України (регіональних відділень) орендодавцем майна, переданого згідно з цим наказом, виступає Державне підприємство «Укрриба». Орендна плата спрямовується до Державного бюджету України у розмірі визначеному чинним законодавством (а.с.101-102 т.1).

04 липня 2003 року комісією Державного департаменту рибного господарства складено акт приймання-передачі гідротехнічних споруд, які не увійшли до статутного фонду господарського товариства, до сфери управління Міністерства аграрної політики України, згідно якого передано до сфери управління Міністерства аграрної політики України на баланс державного підприємства «Укрриба» гідротехнічні споруди, включаючи ставкові рибоводні споруди та пов'язані з ними робочі машини і обладнання, інше майно (далі - гідротехнічні споруди), що не увійшли до статного фонду ВАТ «Волиньрибгосп» та передані до сфери управління Міністерства аграрної політики України на баланс Державного підприємства «Укрриба», перелік яких наведено у Додатку №1, що є невід'ємною частиною цього акту. Згідно вказаного додатку серед іншого вбачається передача гідротехнічних споруд: зимувальні ставки 1-6, Луцький р-н, смт. Рокині, ставу №1 Рокині Луцький р-н, смт. Рокині, ставу № 2 Рокині Луцький р-н, смт. Рокині, ставу № 3 Рокині Луцький р-н, смт. Рокині за адресою: Волинська область, Луцький район, смт. Рокині (а.с.46-49 т.1).

27 липня 2003 року наказом Державного департаменту рибного господарства №210 затверджено акт прийому-передачі гідротехнічних споруд, які не увійшли до статуного фонду Відкритого акціонерного товариства «Волиньрибгосп» на баланс Державного підприємства «Укрриба» та закріплено заначене в акті майно за ДП «Укрриба» на праві повного господарського відання (а.с.45, 103, т.1).

09 серпня 2022 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях (орендодавцем), Приватним підприємством «Домініон Ло» (орендарем) та Державним підприємством «Укрриба» (балансоутримувачем нерухомого майна), за результатами електронного аукціону №LLE001-UA-20220629-45259 укладено договір оренди нерухомого майна державної власності №1394 (а.с.30-38 т.1).

Відповідно до п. 4.1 договору об'єктом оренди є гідротехнічні споруди зимувальних ставів 1-6, Луцький р-н, смт. Рокині, ставу №1 Рокині Луцький р-н, смт. Рокині, ставу № 2 Рокині Луцький р-н, смт. Рокині, ставу № 3 Рокині Луцький р-н, смт. Рокині за адресою: Волинська область, Луцький район, смт. Рокині.

Пунктом 6.1 договору визначено, що балансова залишкова вартість визначена на підставі фінансової звітності балансоутримувача та становить 73731,63 гривень.

Згідно положень п. 7.1 договору майно може бути використане орендарем за будь-яким цільовим призначенням на розсуд орендаря.

Орендна плата, визначена за результатами проведення аукціону становить 810 грн в місяць, з яких 30 % сплачується балансоутримувачу, а 70 % до Державного бюджету. (пункти 9.1, 16 договору).

Зазначений договір укладено на строк, який розпочинається з дати набрання ним чинності на період дії воєнного стану та 12 місяців після припинення чи скасування воєнного стану (п. 12.1 договору).

Договір оренди підписано електронними цифровими підписами, про що наявна інформація на сайті аукціону https://prozorro.sale/auction/ LLE001-UA-20220629-45259 (№ лоту 50036).

09 серпня 2022 року відповідно до акту приймання-передачі в оренду нерухомого майна, що належить до державної власності на виконання договору оренди №1394, балансоутримувач, Державне підприємство «Укррриба» передало, а орендар Приватне підприємство «Домініон Ло», прийняло в строкове платне користування нерухоме майно, що належить до державної власності гідротехнічні споруди зимувальних ставів 1-6 та стави №№ 1-3, що розташовані в смт. Рокині Луцького району (а.с.40 т.1).

Прокурором з'ясовано, що гідротехнічні споруди зимувальних ставів 1-6 та ставів №№ 1- 3, що є предметом зазначеного договору оренди, розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером 0722855200:02:001:1418 площею 74,75 га, відомості про яку внесено до Державного земельного кадастру ще 12.12.2012 з цільовим призначенням для рибогосподарських потреб (10.07). Умови Договору оренди об'єктів нерухомого майна (гідротехнічних споруд) №1394 від 09.08.202 не містять інформації щодо користування земельною ділянкою, на якій розташоване це майно, а також не зобов'язано орендаря оформити право оренди на земельну ділянку. В Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні відомості про існування в приватного підприємства «Домініон Ло» права оренди на земельну ділянку.

Поряд з цим, прокурор зазначає, що земельна ділянка з кадастровим номером 0722855200:02:001:1418 площею 74,75 гектарів була предметом судового спору у справі №903/1328/23 за позовом заступника керівника Волинської обласної прокуратури в інтересах Луцької районної військової адміністрації до Луцької міської ради про повернення земельної ділянки та скасування реєстрації права комунальної власності. Рішенням Господарського суду Волинської області від 27.02.2024, залишеним в силі постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.06.2024, позов прокурора задоволено повністю (а.с.58-62 т.1). На даний час, вказане рішення суду виконано, скасовано реєстрацію права комунальної власності Луцької міської ради та передано зазначену земельну ділянку у державну власність Луцької районної військової адміністрації, про що 02.08.2024 внесено відповідні відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Державного земельного кадастру (а.с.20-24 т.1).

Прокурор зазначає, що використання гідротехнічних споруд за укладеним договором оренди нерухомого майна є неможливим без використання земельної ділянки, на якій вони розташовані. Таким чином, за договором оренди нерухомого майна від 09.08.2022 № 1394 всупереч порядку, що визначений чинним на час його укладення законодавством, фактично передано у користування Приватного підприємства «Домініон Ло» земельну ділянку водного фонду з кадастровим номером 0722855200:02:001:1418, площею 74,75 га, з цільовим призначенням 10.07 «Для рибогосподарських потреб».

10 серпня 2023 року заступник керівника Волинської обласної прокуратури звернувся до Державного підприємства «Укрриба» з листом №15-1378ВИХ-23 в якому просив підтвердити або спростувати інформацію щодо розміщення гідротехнічних споруд, які перебувають на балансі ДП «Укрриба» (а.с.25 т.1).

25 серпня 2023 року Державне підприємство «Укрриба» на лист заступника керівника Волинської обласної прокуратури №15-1378ВИХ-23 від 10.08.2023 надала запитувану інформацію (а.с.26-29 т.1).

20 листопада 2023 року заступник керівника Волинської обласної прокуратури звернувся до Фонду державного майна України та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях з листом №15-1931ВИХ23, в якому просив надати інформацію чи перебувають у державній власності гідротехнічні споруди: стави №№1-3 (інвентарні номери 028-030) та Зимувальні стави 1-6 (інвентарний номер 031), що розташовані в селищі Рокині Луцького району Волинської області та розміщені на земельній ділянці 0722855200:02:001:1418. У разі підтвердження права власності на зазначене майно прокурор просив надати відповідні копії документів, щодо права власності на користування зазначеним майном.(а.с.42 т.1).

27 листопада 2023 року Управлінням забезпечення реалізації повноважень у Волинській області Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях на вказаний запит прокурора надано лист-відповідь №01-03-1247 в якому зазначено, що на виконання спільного наказу Фонду державного майна України та Міністерства аграрної політики України від 06.05.2003 №126/752 «Про передачу гідротехнічних споруд» регіональним відділення ФДМУ по Волинській області згідно із актом приймання-передачі гідротехнічних споруд, які не увійшли до статутного фонду господарського товариства «ВАТ «Волиньрибгосп»), до сфери управління Міністерства аграрної політики від 04.07.2003, затвердженого наказом Департаменту рибного господарства Міністерства аграрної політики України від 29.07.2003 №210 гідротехнічні споруди, включаючи ставкові рибоводні споруди, передані до сфери управління Міністерства аграрної політки України на баланс Державного підприємства «Укрриба». На даний час органом управління запитуваних об'єктів є Державне агентство меліорації та рибного господарства України. На даний час у сфері управління Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях на території Волинській області відсутні гідротехнічні споруди, тому надати підтвердження права власності на вищезазначене державне майно немає можливості (а.с.43-44 т.1).

13 грудня 2024 року заступник керівника Волинської обласної прокуратури звернувся до Луцької районної військової адміністрації з листом №15-1858ВИХ-24, в якому повідомив про укладення відповідачами спірного договору та з метою встановлення наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді в особі Луцької районної військової адміністрації просив надати інформацію чи передавалась в оренду будь-яким особам земельна ділянка з кадастровим номером 0722855200:02:001:1418 (а.с.63 т.1).

23 грудня 2024 року Луцька районна військова адміністрація листом №4441/18/2-24 від 23.12.2024 повідомила Волинську обласну прокуратуру, що на земельну ділянку з кадастровим номером 0722855200:02:001:1418, яка розташована в селі Рокині не укладався договір оренди землі. Разом з цим, повідомлено про те, що відповідно до норм чинного законодавства, Луцька районна військова адміністрація не має повноважень щодо управління, розпорядження чи контролю за гідротехнічними спорудами, які розташовані на зазначеній земельній ділянці. Оскільки укладення договору оренди гідротехнічних споруд не входить до компетенції районної державної адміністрації, а договір оренди укладено між Регіональним відділенням ФДМУ по Львівській, Закарпатській та Волинській областях та ПП «Домініон ЛО», Луцька районна військова адміністрація не володіє підставами для ініціювання судового визнання недійсності цього договору. Водночас, у разі виявлення порушень інтересів держави чи необхідності представництва таких інтересів у суді, Луцька районна військова адміністрація готова надати необхідне сприяння в межах повноважень (а.с.64 т.1).

16 січня 2025 року заступник керівника Волинської обласної прокуратури на виконання вимог ч.4 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» звернувся до Луцької районної військової адміністрації з повідомленням №15-80ВИХ-25 в якому зазначено про ініціювання Волинською обласною прокуратурою пред'явлення позову у даній справі (а.с.65 т.1).

4. Правові норми, застосовані апеляційним судом до спірних правовідносин та правова позиція апеляційного суду стосовно обставин справи і доводів апеляційної скарги.

Щодо позовної вимоги заступника керівника Волинської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Луцької районної військової адміністрації про визнання недійсним договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 09.08.2022 №1394, укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях, Приватним підприємством “Домініон Ло» та Державним підприємством “Укрриба», колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 15 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ч.1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частинами першою та четвертою статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права і обов'язки виникають як із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, так і з інших дій, які за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування.

Спірний договір оренди гідротехнічних споруд є правочином.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 Цивільного кодексу України).

За частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.

Частиною першої статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.ст. 16, 203, 215 Цивільного кодексу України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред'явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорювання правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб'єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.

Отже, крім учасників правочину (сторін договору), позивачем у справі про визнання недійсним правочину може бути будь-яка заінтересована особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин.

В даному випадку, прокурор обґрунтовує позовні вимоги в частині визнання недійсним договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 09.08.2022 №1394 тим, що порушуються право та інтерес держави в особі Луцької районної військової адміністрації, як власника та розпорядника земельної ділянки з кадастровим номером 0722855200:02:001:1418, площею 74,75 га, на якій розташовані передані в оренду гідротехнічні споруди.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо уточнення порядку передачі в оренду водних об'єктів у комплексі з земельними ділянками» від 04.11.2020 №963-ІХ статтю 15 Закону України «Про оренду землі» доповнено частиною 7, згідно якої істотними умовами договору оренди земельної ділянки в комплексі з розташованим на ній водним об'єктом зазначається перелік гідротехнічних споруд, лінійних споруд, мостових переходів, а також інших об'єктів інфраструктури, розташованих на земельній ділянці (за наявності), їх характеристики та стан. Крім того, обов'язковою умовою такого договору є зобов'язання орендаря щодо необхідності оформлення права користування гідротехнічними спорудами та права спеціального водокористування.

Аналогічні вимоги щодо оформлення права користування гідротехнічними спорудами містяться в ч. 15 ст. 51 Водного кодексу України.

В силу Закону України «Про оренду державного та комунального майна України» від 03.10.2019 №157-ІХ (в редакції чинній на момент укладення договору оренди), договори користування гідротехнічними спорудами повинні укладатись як договори оренди державного майна через електронну торгову систему, відповідно до умов примірного договору оренди.

Невиконання орендарем обов'язку щодо укладання договору оренди гідротехнічних споруд є підставою для розірвання договору оренди землі з розташованим на ній водним об'єктом.

Згідно із ст. ст. 215, 216 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Невідповідність умов конкретних договорів оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об'єктом статті 15 Закону України «Про оренду землі» та положенням типового договору оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об'єктом є підставою для визнання його недійсним.

Відповідно до ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

Таким чином, прокурор вважає, що договір оренди нерухомого майна від 09.08.2022 №1394, суперечить інтересам держави в особі Луцької районної військової адміністрації, оскільки надає можливість орендарю безоплатно користуватися земельною ділянкою площею 74,75 га, нормативна грошова оцінка якої згідно витягу від 24.10.2024 становить 64770875 грн.

За висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц, у постанові від 06.07.2021 у справі №911/2169/20 та постанові від 18.01.2023 у справі №488/2807/17, оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Частиною 2 статті 19 Конституції України на органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи покладено обов'язок діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто органи державної влади і їх посадові особи повинні дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу.

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно зі ст. 53 ГПК України у випадках, встановлених законом, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до суду в інтересах інших осіб, державних чи суспільних інтересах та брати участь у цих справах. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, які звертаються до суду за захистом прав і інтересів інших осіб, повинні надати суду документи, які підтверджують наявність передбачених законом підстав для звернення до суду в інтересах таких осіб. У визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Верховний Суд у постановах від 25.04.2018 у справі №806/1000/17, від 20.09.2018 у справі №924/1237/17 виснував, що здійснення захисту неналежним чином проявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною. Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Захищати інтереси держави повинні, насамперед, відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Таким чином, як невиконання, так й неналежне виконання своїх обов'язків щодо захисту інтересів держави уповноваженим суб'єктом є рівнозначними підставами для здійснення такого захисту прокурором (див., зокрема постанову Верховного Суду від 12.11.2024 у справі №916/1329/24).

Згідно висновку, наведеного у п. 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва". Верховний Суд у постанові від 20.04.2023 у справі № 922/5002/21 звернув увагу на те, що "критерій "розумності", який наведений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, має визначатися судом з урахуванням великого кола чинників. До таких чинників відноситься, зокрема, але не виключно, обізнаність позивача про наявність правопорушення або про можливе порушення інтересів держави та вжиті ним заходи з моменту виникнення такої обізнаності, спрямовані на захист інтересів держави. Схожі за змістом висновки сформовані у постановах Верховного Суду від 07.04.2021 у справі №913/124/10, від 08.04.2021 у справі № 925/11/19.

У постанові від 04.07.2023 у справі № 922/1394/21 Верховний Суд виснував, що у випадку якщо за обставинами справи вбачається, що відповідному органу було відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, (у тому числі до моменту отримання інформації від прокурора) про таке порушення, але такий орган не здійснював та/або не здійснює захист порушених інтересів, то, у такому випадку вимога про надання відповідному органу "розумного строку" для самостійного реагування на порушення і, як наслідок, залишення позову прокурора без розгляду з цих підстав є проявом правового пуризму та надмірного формалізму, який порушує право на справедливий розгляд справи (див. також постанови Верховного Суду від 26.05.2021 у справі № 926/14/19, від 14.07.2021 у справі № 911/3211/19).

Волинська обласна прокуратура звернулася з листом від 13.12.2024 №15-1858ВИХ-24 до Луцької районної військової адміністрації з проханням надати інформацію про причини не вжиття адміністрацією заходів щодо визнання недійсним укладеного договору оренди нерухомого майна (гідротехнічних споруд); проінформувати чи вживатимуться заходи цивільно-правового характеру шляхом звернення до суду (а.с. 63 т.1).

В свою чергу, Луцька районна військова адміністрація у листі від 23.12.2024 №4441/18/2-24 повідомила Волинську обласну прокуратуру, що адміністрація не має повноважень щодо управління, розпорядження чи контролю за гідротехнічними спорудами, які розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером 0722855200:02:001:1418. Оскільки укладення договору оренди гідротехнічних споруд не входить до компетенції районної державної адміністрації, а договір оренди укладено між РВ ФДМ України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях та ПП “Домініон», Луцька районна військова адміністрація не володіє підставами для ініціювання судового визнання недійсності цього договору. У разі виявлення порушень інтересів держави чи необхідності представництва таких інтересів в суді, Луцька районна військова адміністрація готова надати необхідне сприяння в межах повноважень (а.с. 64 т.1).

У листі від 16.01.2025 №15-80ВИХ-25 заступник керівника Волинської обласної прокуратури повідомив Луцьку районну військову адміністрацію про ініціювання пред'явлення позову в інтересах держави в особі Луцької районну військової адміністрації. Роз'яснено, що наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді може бути оскаржена суб'єктом владних повноважень (а.с. 65 т.1).

На думку заступника керівника Волинської обласної прокуратури обґрунтовано обізнаність та бездіяльність компетентного органу - Луцької районної військової адміністрації щодо захисту порушених інтересів держави упродовж розумного строку.

Проте, колегія суддів не погоджується з вказаним твердженням прокурора, враховуючи наступне.

Згідно приписів статті 4 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" до суб'єктів управління об'єктами державної власності віднесено, зокрема, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері управління об'єктами державної власності.

Пунктом 4 частини 1 статті 5-2 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" встановлено, що до повноважень центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері управління об'єктами державної власності, відповідно до покладених на нього завдань у сфері управління об'єктами державної власності, у тому числі віднесено здійснення методологічного та, у межах власних повноважень, нормативно-правове забезпечення питань управління об'єктами державної власності, зокрема щодо інвентаризації та обліку державної власності, оцінки ефективності управління об'єктами державної власності, захисту майнових прав держави.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державне агентство України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 № 895, Державне агентство меліорації та рибного господарства України (Держрибагенство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері рибного господарства та рибної промисловості, охорони, використання та відтворення водних біоресурсів, регулювання рибальства, продовольчого забезпечення, меліорації земель та експлуатації державних водогосподарських об'єктів комплексного призначення, міжгосподарських зрошувальних і осушувальних систем.

Відповідно до покладених на нього завдань Держрибагенство здійснює управління об'єктами державної власності, що належать до сфери його управління (підпункт 67 пункту 4 Положення).

Спільним наказом Міністерства аграрної політики України та Фонду державного майна України від 06.05.2003 № 126/752 "Про передачу гідротехнічних споруд", до сфери управління Міністерства аграрної політики України передано гідротехнічні споруди, включаючи ставкові рибоводні споруди та пов'язані з ними робочі машини і обладнання, інше майно, з метою організації ефективного використання гідротехнічних споруд, які не увійшли до статутного фонду ВАТ “Волиньрибгосп» с. Рокині (а.с. 101-102 т.1).

Згідно Акту приймання-передачі гідротехнічних споруд від 04.07.2003, затвердженого наказом Державного департаменту рибного господарства України від 29.07.2004 №210, на баланс Державного підприємства “Укрриба» передано гідротехнічні споруди, включаючи ставкові рибоводні споруди та пов'язані з ними робочі машини і обладнання, інше майно, з метою організації ефективного використання гідротехнічних споруд згідно переліку, наведеному у Додатку №1, у тому числі гідротехнічні споруди ставів №1-3, зимувальних ставів №1-6 смт. Рокині Луцького р-ну, з інвентарними номерами: 028, 029, 030, 031. Майно закріплено за ДП “Укрриба» на праві повного господарського відання (а.с. 103-107 т.1).

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 14.10.2022 № 910-р “Деякі питання управління об'єктами державної власності» затверджено перелік єдиних майнових комплексів державних підприємств, установ та організацій і пакетів акцій (часток), що належать державі у статутних капіталах господарських товариств, які передаються із сфери управління уповноважених органів управління (Держрибагентство) до сфери управління Фонду державного майна, до якого включено ДП “Укрриба».

Тобто, єдиний майновий комплекс ДП “Укрриба» передано із сфери управління Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм до сфери управління Фонду державного майна України, про що 07.06.2024 затверджено відповідний Акт приймання-передачі.

Враховуючи вищевикладене, право на управління Державним підприємством “Укрриба» виникло у Фонду державного майна України з дати затвердження акта приймання-передачі.

В свою чергу, відповідно до ч.1 ст.1 Закону України “Про Фонд державного майна України» Фонд державного майна України є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об'єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об'єктів державної власності, що належать до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності.

Наказом Фонду державного майна України №1500 від 02.07.2024 затверджено зміни до Статуту Державного підприємства “Укрриба», шляхом викладення його у новій редакції (а.с. 202-214 т.1).

Згідно пунктів 1.1, 7.1 Статуту ДП “Укрриба», підприємство є державним унітарним підприємством, що діє як державне комерційне підприємство, засноване на державній власності та належить до сфери управління Фонду державного майна України. Майно підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання.

З матеріалів справи вбачається, що 19.07.2022 відбувся електронний аукціон №LLE001-UA-20220629- 45259 про передачу в оренду державного нерухомого майна: гідротехнічних споруд зимувальних ставів 1-6, Луцький р-н, смт. Рокині, ставу №1 Рокині Луцький р-н, смт. Рокині, ставу № 2 Рокині Луцький р-н, смт. Рокині, ставу № 3 Рокині Луцький р-н, смт. Рокині за адресою: Волинська область, Луцький район, смт. Рокині. Організатор аукціону: Регіональне відділення ФДМУ по Львівській, Закарпатській та Волинських областях. Переможцем цього електронного аукціону визнано ПП “Домініон Ло» (а.с. 30-32 т.1).

З результатами вказаного аукціону 09 серпня 2022 року укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №1394 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях (орендодавцем), Приватним підприємством “Домініон Ло» (орендарем) та Державним підприємством “Укрриба» (балансоутримувачем нерухомого майна) (а.с. 33-39 т.1).

Умовами договору сторони передбачили, що об'єктом оренди є гідротехнічні споруди зимувальних ставів 1-6, Луцький р-н, смт. Рокині, ставу №1 Рокині Луцький р-н, смт. Рокині, ставу № 2 Рокині Луцький р-н, смт. Рокині, ставу № 3 Рокині Луцький р-н, смт. Рокині за адресою: Волинська область, Луцький район, смт. Рокині. Балансова залишкова вартість визначена на підставі фінансової звітності балансоутримувача та становить 73 731,63 грн. Майно може бути використане орендарем за будь яким цільовим призначенням на розсуд орендаря. Місячна орендна плата, визначена за результатами проведення аукціону, становить 810 грн без ПДВ, з яких 30 % сплачується балансоутримувачу, а 70 % до Державного бюджету. Договір укладено на строк, який розпочинається з дати набрання ним чинності на період дії воєнного стану та 12 місяців після припинення чи скасування воєнного стану. До складу орендної плати не входить витрати на утримання орендованого майна, а також компенсація витрат балансоутримувача за користування земельною ділянкою. Орендар несе ці витрати на основі окремих договорів, укладених із балансоутримувачем та/або безпосередньо з постачальниками комунальних послуг в порядку, визначеному п. 6.5 цього договору. Договір набирає чинності в день його підписання сторонами.

Згідно приписів ст.170 ЦК України держава у цивільних відносинах діє через органи державної влади.

В судовому процесі держава бере участь у справі, як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах, тобто під час розгляду справи у суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган.

В свою чергу, заступник керівника Волинської обласної прокуратури звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Луцької районної військової адміністрації до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях, Приватного підприємства “Домініон Ло», Державного підприємства “Укрриба» про визнання недійсним договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 09.08.2022 №1394, укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях, Приватним підприємством “Домініон Ло» та Державним підприємством “Укрриба».

Прокурор зазначає, що порушення інтересів Луцької районної військової адміністрації, як власника земельної ділянки з кадастровим номером 0722855200:02:001:1418 площею 74,75 га, яка розташована в межах населеного пункту смт. Рокині Луцького району, відноситься до земель - землі водного фонду, цільове призначення: 10.07 Для рибогосподарських потреб, на якій розташовані гідротехнічні споруди, проявляється у незаконному використанні земельної ділянки без правовстановлюючих документів, несплаті орендної плати за користування земельною ділянкою.

Колегія суддів з урахуванням досліджених доказів встановлених обставин справи погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо правомірності користування ПП «Домініон Ло» земельною ділянкою з кадастровим номером 0722855200:02:001:1418 площею 74,75 га, на якій розташовані гідротехнічні споруди, а також законність набуття прав на цю ділянку не є предметом розгляду у даній справі.

Умовами спірного договору оренди від 09.08.2022 передбачено, що до складу орендної плати не входить компенсація витрат балансоутримувача за користування земельною ділянкою.

З матеріалів справи, зокрема з листа ГУ ДПС у Волинській області від 11.11.2024 №10228/503-20-04-01-05 вбачається, що у ПП «Домініон Ло» відсутні зареєстровані речові права на об'єкти нерухомості за адресою смт Рокині Луцького району та на вказану земельну ділянку, податкова звітність з плати за землю за 2022- 2024 роки не подавалася, плата за землю не сплачувалась (а.с. 57 т.1).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає обгрунтованим висновок суду першої інстанції, що хоча позов формально стосується і захисту прав на земельну ділянку, і прав на об'єкт нерухомості, фактично він спрямований на відновлення прав Фонду державного майна України як органу управління спірними гідротехнічними спорудами - державною власністю. Заявлені вимоги не забезпечують захисту прав землевласника, оскільки питання повернення земельної ділянки, її звільнення чи усунення перешкод у користуванні не є предметом розгляду у цій справі.

Матеріали справи не містять доказів наявності спору між сторонами щодо права користування земельною ділянкою з кадастровим номером 0722855200:02:001:1418.

В свою чергу, як встановлено судом першої інстанції представник ПП «Домініон Ло» пояснив, що після укладення спірного договору підприємство не здійснювало господарська діяльність з риборозведення та не використовувалася земельна ділянка з кадастровим номером 0722855200:02:001:1418 у зв'язку з наявністю іншого судового спору щодо визначення розпорядника цієї землі (справа №903/1328/23).

Так, з матеріалів справи вбачається, що 25.12.2023 заступник керівника Волинської обласної прокуратури звернувся з позовом в інтересах Луцької районної військової адміністрації до Луцької міської ради про повернення цієї земельної ділянки та скасування реєстрації права комунальної власності. Рішенням Господарського суду Волинської області від 27.02.2024 у справі №903/1328/23, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного суду від 05.06.2024, позов задоволено. Усунуто перешкоди Луцькій районній військовій адміністрації у здійснення права користування та розпорядження земельною ділянкою водного фонду шляхом зобов'язання Луцької міської ради повернути Луцькій районній військовій адміністрації земельну ділянку з кадастровим номером 0722855200:02:001:1418 площею 74,75 гектарів. Скасовано державну реєстрацію прав комунальної власності на земельну ділянку площею 74,75 га з кадастровим номером 0722855200:02:001:1418. 02 серпня 2024 року Луцька РДА зареєструвала право власності на зазначену земельну ділянку.

18 жовтня 2024 року ПП “Домініон Ло» звернулося з заявою до Луцької районної державної адміністрації про надання в оренду земельної ділянки з кадастровим номером 0722855200:02:001:1418, оскільки останнє є орендарем гідротехнічних споруд, розташованих на вказані земельній ділянці (а.с. 124 т.1).

Однак, рішення Луцької районної державної адміністрації про надання/відмову в наданні в оренду земельної ділянки в матеріалах справи відсутнє.

Жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт використання відповідачем ПП “Домініон Ло» земельної ділянки площею 74,75 га з кадастровим номером 0722855200:02:001:1418 прокурором та позивачем суду не надано.

Разом з тим, колегія суддів відзначає, що у листі Луцької РВА від 23.12.2024 №4441/18/2-24 до Волинської обласної прокуратури зазначено, що адміністрація не має повноважень щодо управління, розпорядження чи контролю за гідротехнічними спорудами, які розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером 0722855200:02:001:1418. Договір оренди укладено між Регіональним відділенням ФДМ України та ПП «Домініон Ло», тому Луцька РВА не має підстав ініціювати визнання його недійсним (а.с. 64 т.1).

Враховуючи вищевикладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що визначений прокурором позивач - Луцька районна військова адміністрація не має повноважень на управління, розпорядження чи контролю за гідротехнічними спорудами, які розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером 0722855200:02:001:1418, тобто не є органом, уповноваженим державою на захист її інтересів у спірних правовідносинах.

А отже, питання землекористування не є предметом розгляду в межах даної справи з визначеним прокурором суб'єктним складом про визнання недійсним договору оренди нерухомого майна (гідротехнічних споруд), що належить до державної власності, яким користується на праві господарського відання ДП «Укрриба», яке належить до сфери управління Фонду державного майна України.

Підсумовуючи, судова колегія дійшла висновку, що матеріали даної справи не містять належних доказів передання саме гідротехнічних споруд: зимувальних ставів 1-6, Луцький р-н, смт. Рокині, ставу №1 Рокині Луцький р-н, смт. Рокині, ставу № 2 Рокині Луцький р-н, смт.Рокині, ставу № 3 Рокині Луцький р-н, смт. Рокині за адресою: Волинська область, Луцький район, смт. Рокині до сфери управління Луцької районної військової адміністрації, що, в свою чергу, свідчить про те, що визначений прокурором орган, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах - Луцької районної військової адміністрації не є та не був ані власником, ані користувачем спірних гідротехнічних споруд.

Таким чином, як було вірно висновано судом першої інстанції, визначений наразі прокурором позивач по даній справі - Луцька районна військова адміністрація, виходячи з визначених прокурором підстав позову, не є органом, уповноваженим державою на захист її інтересів у спірних правовідносинах, його права не порушені, тобто вказана особа є неналежним позивачем.

Суд, розглядаючи справу, повинен вирішити питання про правильність визначення процесуальної правосуб'єктності сторін, зокрема, що позивач дійсно є суб'єктом тих прав, законних інтересів та юридичних обов'язків, які становлять зміст спірних правовідносин і з приводу яких суд повинен ухвалити судове рішення.

Якщо позов пред'явила особа, якій не належить право вимоги, суд повинен відкрити провадження, встановити дійсні обставини і, переконавшись у тому, що вимоги пред'явлено неналежним позивачем, відмовити йому у задоволенні позову.

У п. 114 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2021 у справі №761/45721/16-ц (провадження №14-122цс20) зазначено: "Велика Палата Верховного Суду погоджується з позивачкою в тому, що кожна особа, чиї права чи інтереси було порушено, має право звернення до суду для їх захисту. Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Водночас зазначені норми не означають, що кожний позов, поданий до суду, має бути задоволений. Якщо позивач не довів порушення його права чи безпосереднього інтересу, в позові слід відмовити".

А тому, встановлення судом обставини звернення прокурора в інтересах неналежного позивача, тобто особи, яка не уповноважена на виконання функцій держави у спірних правовідносинах, має процесуальним наслідком відмову в задоволенні відповідного позову (зазначений висновок підтверджується позицією Верховного Суду, висловленою в постанові від 26.08.2020 у справі №911/2032/17, а також іншими постановами Верховного Суду від 17.04.2019 у справі №923/560/18, від 10.04.2019 у справі №909/569/18, від 07.12.2018 у справі №924/1256/17, від 16.04.2019 у справі №925/650/18.)).

Підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, якій це право належить, і саме з метою його захисту, в той час як відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, чи охоронюваного законом інтересу, є підставою для відмови у задоволенні такого позову (правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 25.06.2019 у справі №904/3169/18, від 28.01.2020 у справі №916/495/19, у постанові Верховного Суду України від 21.10.2015 у справі №3-670гс15). Враховуючи відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права осіб, за захистом яких звернувся прокурор в даній справі, зазначене є підставою для відмови у задоволенні такого позову. Водночас, прокурором не надано належні докази існування таких обставин.

В контексті викладеного, колегія суддів відзначає, що встановлення факту звернення прокурора в інтересах держави в особі неналежного позивача, є самостійною підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.

Велика Палата Верховного Суду також неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні, у тому числі господарські, правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов'язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у конкретних, зокрема цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов'язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах. Інакше кажучи, органи державної влади, насправді, не діють як юридичні особи, навіть якщо вони формально наділені таким статусом, а діють від імені держави, що відповідає за своїми зобов'язаннями державним майном, яким наділяє, зокрема, її органи (див. постанови від 20.11.2018 у справі №5023/10655/11, від 26.02.2019 у справі №915/478/18, від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц, від 15.01.2020 у справі №698/119/18, від 18.03.2020 у справі №553/2759/18, від 06.07.2021 у справі №911/2169/20, від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц, від 15.02.2022 у справі №910/6175/19, від 20.07.2022 у справі №910/5201/19, від 14.12.2022 у справі №2-3887/2009, від 12.07.2023 у справі №757/31372/18-ц, від 08.08.2023 у справі №910/5880/21).

Враховуючи, встановлені обставини справи та дослідженні подані на їх обгрунтування докази, вищевикладені правові висновки Верховного Суду та встановлення обставин, що позивач Луцька районна військова адміністрація неуповноважена на виконання функцій держави у спірних правовідносинах, а також те, що саме Фонд державного майна України є суб'єктом, який уповноважений державою управляти нерухомим майном - гідроспорудами, які передані в оренду на підставі оспорюваного договору оренди нерухомого майна №1394 від 09.08.2022, тобто захист прав держави в межах даного спору неможливий без участі в статусі позивача саме Фонду державного майна України, в особі якого держава здійснює функції власника спірних гідротехнічних споруд, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог Волинської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Луцької районної військової адміністрації у справі №903/103/25 в частині визнання недійсним договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 09.08.2022 №1394, укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях, Приватним підприємством “Домініон Ло» та Державним підприємством “Укрриба».

Крім того, судова колегія вважає за необхідне надати оцінку доводам прокурора щодо правового режиму гідротехнічних споруд.

Згідно із ст. 1 Водного кодексу України, водний об'єкт - природний або створений штучно елемент довкілля, в якому зосереджуються води (море, лиман, річка, струмок, озеро, водосховище, ставок, канал (крім каналу на зрошувальних і осушувальних системах), а також водоносний горизонт).

З приписів даної статті вбачається, що водний об'єкт може бути природнім, тобто таким, що створений без спрямованого втручання людини, або штучним, тобто таким, який створений людиною з використанням певних засобів. Якщо в першому випадку (природнього виникнення водного об'єкту) зосередження води в певному місці забезпечується природніми властивостями довкілля, особливостями місцевості, її ландшафту, то в другому варіанті існування водного об'єкту без створення штучного елементу, в якому зосереджуються води, є неможливим.

Таким чином, водний об'єкт це не лише безпосередньо води (озеро, ставок, канал), але й той елемент довкілля, в якому вони зосереджені. Відповідно, якщо мова йде про штучно створений водний об'єкт, його невід'ємною складовою, окрім самої води, є ті засоби, предмети, які забезпечують зосередження води в певному місці. В даному випадку мова йде про гідротехнічні споруди як невід'ємні складові штучних водних об'єктів (ставків).

Згідно положень ст. 4 Водного кодексу України, до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об'єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.

Відповідно до п. п. ґ, д ч. 4 ст. 83 Земельного кодексу України, до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі водного фонду, крім випадків, визначених цим Кодексом. До земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі водного фонду, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Згідно із ст. 1 Закону України "Про аквакультуру", гідротехнічні споруди для цілей аквакультури - об'єкти нерухомого майна державної або комунальної власності або власник яких невідомий чи його неможливо встановити на підставі даних, документів та/або інформації з відповідних державних реєстрів (земляні греблі та дамби, водозабірні споруди, повеневі водоскиди, донні водовипуски, водопостачальні, скидні та рибозбірно-осушувальні канали, рибовловлювачі, камери облову, причали, водоскиди, бистротоки, перепади, перегороджувальні рибозахисні та інші споруди), що є інженерними спорудами, які призначені для управління водними ресурсами (підготовка, постачання, збереження, транспортування води та водовідведення), а також для запобігання шкідливій дії вод та розташовані на водних об'єктах, наданих у користування на умовах оренди для цілей аквакультури. Гідротехнічні споруди рибогосподарської технологічної водойми - об'єкти нерухомого майна державної власності (земляні греблі та дамби, водозабірні споруди, повеневі водоскиди, донні водовипуски, водопостачальні, скидні та рибозбірно-осушувальні канали, рибовловлювачі, камери облову, причали, водоскиди, бистротоки, перепади, перегороджувальні рибозахисні та інші споруди), що є інженерними спорудами, які призначені для управління водними ресурсами (підготовка, постачання, збереження, транспортування води та водовідведення), а також для запобігання шкідливій дії вод.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 ЦК України, до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Частиною 2 цієї статті визначено, що рухомими речами є речі, які можна вільно переміщувати у просторі.

Неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення (ч. 2 ст. 183 ЦК України).

Річ, призначена для обслуговування іншої (головної) речі і пов'язана з нею спільним призначенням, є її приналежністю. Приналежність слідує за головною річчю, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 186 ЦК України).

Згідно із ст. 187 ЦК України, складовою частиною речі є все те, що не може бути відокремлене від речі без її пошкодження або істотного знецінення. При переході права на річ її складові частини не підлягають відокремленню.

Відповідно до ч. 1 ст. 188 ЦК України, якщо кілька речей утворюють єдине ціле, що дає змогу використовувати його за призначенням, вони вважаються однією річчю (складна річ).

Згідно Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого і введеного в дію наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 року №507, під спорудами розуміється будівельні системи, пов'язані з землею, які створені з будівельних матеріалів, напівфабрикатів, устаткування та обладнання в результаті виконання різних будівельно-монтажних робіт.

У Наказі Державного комітету України у справах містобудування і архітектури від 19.12.95 року №252 "Про затвердження Методики обстеження і паспортизації гідротехнічних споруд систем гідравлічного вилучення та складування промислових відходів", зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 21.12.95 року за №466/1002, визначено гідротехнічні споруди, як споруди для використання водних ресурсів, а також для боротьби з шкідливим впливом вод.

Відповідно до п. 1.3 Правил безпеки при експлуатації каналів, трубопроводів, інших гідротехнічних споруд у водогосподарських системах, затверджених Наказом МНС України 03.04.2012 року №661, гідротехнічна споруда - інженерна споруда, призначена для керування водним режимом, використовування водних ресурсів або для запобігання шкідливій дії вод.

Отже, гідротехнічна споруда нерозривно пов'язана з водним об'єктом, не може бути відокремлена від нього та її переміщення може призвести до надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру.

При цьому суд апеляційної інстанції враховує правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 17.08.2023 у справі №911/30/22, відповідно до яких державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що є самостійним об'єктом цивільно-правових відносин; гідротехнічна споруда є інженерною спорудою, що виконує допоміжну функцію у здійсненні певних водогосподарських заходів як щодо використання водних ресурсів, так і для захисту від шкідливої дії води. Таким чином, гідроспоруда забезпечує функціонування водного об'єкта та не може існувати окремо від нього.

Проте, з матеріалів наявних в матеріалах справи вбачається, що на підставі спірного договору укладеного 09.08.2022 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях (орендодавцем), Приватним підприємством «Домініон Ло» (орендарем) та Державним підприємством «Укрриба» (балансоутримувачем нерухомого майна) передано Приватному підприємству «Домініон Ло» в оренду гідротехнічні споруди зимувальних ставів 1-6, Луцький р-н, смт. Рокині, ставу №1 Рокині Луцький р-н, смт. Рокині, ставу № 2 Рокині Луцький р-н, смт. Рокині, ставу № 3 Рокині Луцький р-н, смт. Рокині за адресою: Волинська область, Луцький район, смт. Рокині, які належать до державної власності, якими користується на праві господарського відання ДП «Укрриба», що належить до сфери управління Фонду державного майна України.

Водночас, вказані гідротехнічні споруди - стави №1-6 та стави №№ 1-3, які є водними об'єктами, розташованими на земельній ділянці з кадастровим номером 0722855200:02:001:1418, площею 74,75 га, що має цільове призначення для рибогосподарських потреб (10.07) та перебуває у державній власності. Розпорядником цієї земельної ділянки є Луцька районна військова адміністрація.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія дійшла висновку, що в даному випадку вбачається порушення принципу "належного урядування".

У рішенні ЄСПЛ у справі "Рисовський проти України" (заява N 29979/04, пункт 70) Суд підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування". Він зазначив, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі №912/2797/21 наголошено, що принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Таким чином, станом на момент подання позову у даній справі державними органами Луцькою районною військовою адміністрацією та Фондом державного майна України не врегульовано правового режиму єдиного цілого - гідротехнічних споруд нерозривно з водними об'єктами з земельною ділянкою з кадастровим номером 0722855200:02:001:1418, площею 74,75 га на якій вказані споруди розміщенні. Тобто, існує факт порушення вказаними державними органами принципу "належного урядування".

Водночас вказані обставини є порушенням принципу "правомірних очікувань", оскільки у рішенні ЄСПЛ у справі "Пайн Велі Девелопмент ЛТД" та інші проти Ірландії" від 23.10.91 зазначено, що статтю 1 Першого протоколу до Конвенції можна застосувати до захисту "правомірних очікувань" щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності. "Правомірні очікування" виникають у особи, якщо нею було дотримано всіх вимог законодавства для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, а тому вона мала усі підстави вважати, що таке рішення є дійсним, та розраховувати на певний стан речей.

За наявності відповідного рішення органу публічної влади щодо передання у користування земельної ділянки особі в останньої виникають правомірні очікування мирно володіти майном (право користування). При цьому такі правомірні очікування є об'єктом правового захисту згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції та національного законодавства України.

Тобто, виправлення державної помилки дійсно не повинно призводити до непропорційного втручання у права приватної особи, оскільки це суперечить не лише внутрішньому законодавству, а й загальним засадам міжнародного права, які вимагають дотримання балансу між приватними і публічними інтересами.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання Приватне підприємство «Домініон Ло» повернути Державному підприємству «Укрриба» гідротехнічні споруди, що є об'єктом оренди за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 09.08.2022 №1394 та розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером 0722855200:02:001:1418 площею 74,75 гектарів, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з оскаржуваного рішення, залишаючи вказані позовні вимоги Волинської обласної прокуратури без розгляду суд першої інстанції виходив з того, що в порушення прямої заборони встановленої у абз. 3 ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" позовні вимоги у даній частині фактично заявлені прокурором в інтересах Державного підприємства “Укрриба», яке не є органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб'єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.

Колегія суддів відзначає, що питання щодо представництва прокурором інтересів громадянина або держави в господарському суді, а також особливості здійснення ним окремих форм представництва таких інтересів врегульовані положеннями Конституції України, Закону України "Про прокуратуру" та Господарським процесуальним кодексом України.

Відповідно до частини третьої статті 3 Господарського процесуального кодексу України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Згідно з частиною третьою статті 41 Господарського процесуального кодексу України у господарських справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Стаття 53 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до частини четвертої статті 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов'язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема, цивільних правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов'язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (постанови Великої Палати Верховного Суду у справах №5023/10655/11, №915/478/18, №587/430/16-ц).

Велика Палата Верховного Суду також виснувала, що в судовому процесі держава бере участь у справі, як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.02.2019 у справі №761/3884/18). Тобто, під час розгляду справи в суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц).

Пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України "Про прокуратуру". Частина перша цієї статті визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Згідно з абзацами першим та другим частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Абзац третій частини третьої цієї статті передбачає заборону здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов'язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об'єднань.

У пунктах 8.10-8.12, 8.14, 8.17-8.18 постанови Великої Палати Верховного Суду від 06.07.2021 у справі №911/2169/20 сформульовано такі правові висновки:

"Беручи до уваги викладене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що заборона на здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, передбачена абзацом третім частини третьої статті 23 Закону України від 14.10.2014 №1697-VII "Про прокуратуру" (далі - Закон), має застосовуватись з урахуванням положень абзацу першого частини третьої цієї статті, який передбачає, що суб'єкт, в особі якого прокурор може звертатись із позовом в інтересах держави, має бути суб'єктом владних повноважень, незалежно від наявності статусу юридичної особи.

Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на положення частини другої статті 19 Конституції України, відповідно до якого органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У контексті цього засадничого положення відсутність у Законі інших окремо визначених заборон на здійснення представництва прокурором, окрім спеціальної заборони на представництво державних компаній, не слід розуміти як таку, що розширює встановлені в абзаці першому частини третьої статті 23 Закону межі для здійснення представництва прокурором законних інтересів держави.

Цим висновком Велика Палата Верховного Суду відступає від висновку щодо застосування частини третьої статті 23 Закону в подібних правовідносинах, викладеного в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15.04.2020 у справі №363/4656/16-ц, який зводиться до необхідності визначення організаційно-правової форми суб'єкта, в особі якого звертається прокурор, з метою підтвердження підстав для представництва інтересів держави в суді в особі державного підприємства.

Беручи до уваги наведене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для представництва Прокурором інтересів держави в особі ДП та вважає правильними висновки судів попередніх інстанції про необхідність залишення позову, поданого Прокурором в інтересах держави в особі ДП, без розгляду відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України. Ураховуючи наведене, доводи Скаржника, викладені в підпунктах 4.1 та 4.2 цієї постанови, Велика Палата відхиляє як неналежні з огляду на викладені вище висновки.

Здійснивши аналіз абзацу першого частини третьої статті 23 Закону, Велика Палата Верховного Суду в пункті 37 постанови від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц дійшла висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

У пункті 76 постанови від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду підтримала вищевказаний висновок та зазначила, що відповідно до частини третьої статті 23 Закону прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу. При цьому поняття "компетентний орган" у цій постанові вживається в значенні органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (див. пункт 27 зазначеної постанови)".

Крім того, в пунктах 83-85 постанови від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила таке:

"На відміну від прокурора та органів, через які діє держава, юридичні особи, які не є такими органами, діють як самостійні суб'єкти права - учасники правовідносин. Конституцією України та законом не передбачена можливість прокурора здійснювати процесуальні та інші дії, спрямовані на захист інтересів юридичних осіб. Зокрема, до повноважень прокурора не належить здійснення представництва в суді державних підприємств. При цьому інтереси юридичної особи можуть не збігатися з інтересами її учасників (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019 у справі №923/876/16 (провадження №12-88гс19, пункт 62)). Тому інтереси державного підприємства можуть не збігатися з інтересами держави, яка має статус засновника (вищого органу) такого підприємства (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі №910/2861/18 (провадження N 12-140гс19, пункт 71)).

Відповідно до статті 170 ЦК України держава у цивільних відносинах діє через органи державної влади, а не через державні підприємства.

Виходячи з викладеного Велика Палата Верховного Суду підтверджує свій висновок про відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі державного підприємства (пункт 8.14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 06.07.2021 у справі №911/2169/20 (провадження №12-20гс21))".

Наведене переконливо свідчить про те, що в постановах Великої Палати Верховного Суду від 06.07.2021 у справі №911/2169/20 та від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц викладено уточнюючий (в співвідношенні з постановою Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18) правовий висновок щодо недопустимості представництва прокурором інтересів держави в особі державного підприємства, яке не є суб'єктом владних повноважень, але є самостійним суб'єктом права.

Відповідно до статті 45 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Велика Палата Верховного Суду: 1) у визначених законом випадках здійснює перегляд судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права; 2) діє як суд апеляційної інстанції у справах, розглянутих Верховним Судом як судом першої інстанції; 3) аналізує судову статистику та вивчає судову практику, здійснює узагальнення судової практики; 4) здійснює інші повноваження, визначені законом.

Таким чином, саме Велика Палата Верховного Суду є спеціально створеним колегіальним органом Верховного Суду, метою діяльності якого є забезпечення однакового застосування судами норм права.

При цьому, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.01.2019 у справі №755/10947/17 зазначила, що суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.

За таких обставин, колегія суддів наголошує, що під час апеляційного перегляду оскаржуваного рішення в частині залишення без розгляду позовної вимоги Волинської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Луцької районної військової адміністрації у справі №903/103/25 в частині зобов'язання Приватного підприємства “Домініон Ло» повернути Державному підприємству “Укрриба» гідротехнічні споруди, що є об'єктом оренди за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 09.08.2022 №1394 та розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером 0722855200:02:001:1418 площею 74,75 гектарів врахуванню підлягає остання правова позиція щодо питання застосування положень абзацу 3 частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру", яку (правову позицію) викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц, яка зводиться до необхідності визначення організаційно-правової форми суб'єкта, в особі якого звертається прокурор, з метою підтвердження підстав для представництва інтересів держави в суді в особі державного підприємства.

З матеріалів справи вбачається, що Державне підприємство “Укрриба» згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є державним підприємством, самостійною юридичною особою, з відповідною процесуальною дієздатністю, яка дозволяє самостійно здійснювати захист своїх прав та інтересів в суді (а.с. 17-19 т.1).

Поряд з цим, згідно пунктів 1.1, 4.5 Статуту Державного підприємства «Укрриба» затвердженого наказом Фонду державного майна України від 09.07.2024 №1500, підприємство є державним унітарним підприємством, що діє як державне комерційне підприємство, засноване на державній власності та належить до сфери управління Фонду державного майна України. Підприємство має право виступати позивачем, відповідачем, третьою особою в судах, а також мати інші права та обов'язки, що надаються юридичній особі (а.с. 20-214 т.1).

Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що в даному випадку наявне фактичне звернення прокурора в інтересах ДП “Укрриба», яке не відповідає викладеному в постановах Великої Палати Верховного Суду від 06.07.2021 у справі №911/2169/20, від 23.11.2021 у справі №359/3337/16-ц, від 21.06.2023 у справі №905/1907/21 і в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.11.2021 у справі №917/269/21, від 16.08.2022 у cправі № 905/820/21 висновку про те, що заборона на здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, передбачена абзацом 3 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", має застосовуватися з урахуванням положень абзацу 1 частини 3 цієї статті, який передбачає, що суб'єкт, в особі якого прокурор може звертатись із позовом в інтересах держави, має бути суб'єктом владних повноважень, незалежно від наявності статусу юридичної особи.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що в силу імперативних приписів абзацу 3 частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України позовні вимоги прокурора про зобов'язання Приватне підприємство «Домініон Ло» повернути Державному підприємству «Укрриба» гідротехнічні споруди, що є об'єктом оренди за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 09.08.2022 №1394 та розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером 0722855200:02:001:1418 площею 74,75 гектарів, заявлені фактично в інтересах Державного підприємства «Укрриба», слід залишити без розгляду.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що доводи прокурора викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні в частині залишення без розгляду позовної вимоги про зобов'язання Приватне підприємство «Домініон Ло» повернути Державному підприємству «Укрриба» гідротехнічні споруди, що є об'єктом оренди за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 09.08.2022 №1394 та розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером 0722855200:02:001:1418 площею 74,75 гектарів, у зв'язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення в цій частині, за наведених скаржником доводів апеляційної скарги.

5. Висновки за результатами апеляційного розгляду.

Таким чином, у апеляційній скарзі заступника керівника Волинської обласної прокуратури не наведено достатніх та переконливих доводів, на підставі яких колегія суддів могла дійти висновку про помилковість рішення суду першої інстанції.

Виходячи з положень статті 11 ГПК України, апеляційний суд виходить з того, що як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України», хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відтак, застосовуючи наведену практику європейського суду, апеляційний суд вважає що, враховуючи зміст статті 269 ГПК України, надавши оцінку основним доводам апеляційної скарги, а також не встановивши у рішенні суду першої інстанції неправильного застосування норм матеріального права в сукупності з відсутніми порушеннями норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, дійшла висновку про відсутність таких доводів, які б були оцінені як переконливі і достатні для скасування рішення суду.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів за наслідком апеляційного перегляду приходить до висновку, що доводами апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовано, підстав скасування чи зміни рішення, передбачених ст.277-279 Господарського процесуального кодексу України не встановлено, а відтак апеляційну скаргу заступника керівника Волинської обласної прокуратури слід залишити без задоволення, рішення Господарського суду Волинської області від 30.04.2025 у справі №903/103/25 без змін.

Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта згідно ст.129 ГПК України.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу заступника керівника Волинської обласної прокуратури залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Волинської області від 30.04.2025 у справі №903/103/25 без змін.

2. Справу №903/103/25 повернути Господарському суду Волинської області.

3. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту в порядку, передбаченому главою 2 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "12" серпня 2025 р.

Головуючий суддя Гудак А.В.

Суддя Мельник О.В.

Суддя Петухов М.Г.