печерський районний суд міста києва
757/28459/25-к
1-кс-25108/25
18 червня 2025 рокуСлідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю сторін кримінального провадження - прокурора ОСОБА_3 , захисника - адвоката ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Києві провадження за клопотанням Слідчого Першого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві, ОСОБА_5 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,-
Слідчий Першого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві, ОСОБА_5 , звернувся до слідчого судді з клопотанням про обрання стосовно підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави та строку дії запобіжного заходу у кримінальному провадженні № 42022100000000179 від 09.05.2022. Прокурор у судовому засіданні клопотання підтримав, посилаючись на викладені в ньому доводи. У судовому засіданні захисник підозрюваного заперечував проти задоволення клопотання. Вивчивши клопотання та докази, якими воно обґрунтовується, заслухавши пояснення учасників судового розгляду, слідчий суддя дійшов наступного висновку, що Територіальним управлінням Державного бюро розслідувань, розташованим у місті Києві, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42022100000000179 від 09.05.2022 за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України.
06.06.2025 у кримінальному провадженні повідомлено: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серія НОМЕР_1 , РПОКПП 3125601539, громадянина України, уродженця міста Торез, Донецької області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 раніше не судимого, про те, що він підозрюється в добровільному зайнятті громадянином України посади в незаконних правоохоронних органах, створених на тимчасово окупованій території, тобто у кримінальному правопорушенні, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України. У зв'язку з тим, що підозрюваний перебуває на тимчасово окупованій території України та переховується від органу досудового розслідування, вжито заходів для вручення даного повідомлення про підозру у спосіб, передбачений ч. 1 ст. 278, ст. 111, ст. 135 КПК України, а саме опубліковано у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора. Підозрюваний неодноразово викликався прокурором для особистого отримання повідомлення про підозру, допиту в якості підозрюваного, однак останній на виклик прокурора не з'явився. Так, 06.06.2025 у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора було розміщено повідомлення про підозру, пам'ятку про процесуальні права та обов'язки підозрюваного та повістки про виклик на 09.06.2025, 10.06.2025 та 11.06.2025 до Київської міської прокуратури, з метою проведення процесуальних дій. На виклик ОСОБА_6 не з'явився, про причини неявки не повідомив, на зв;язок із слідчим чи прокурором не вийшов. Відповідно до ч. 1 ст. 42 КПК України, підозрюваним є особа, якій у порядку ст. ст. 276-269 КПК України, повідомлено про підозру. У зв'язку з тим, що підозрюваний ОСОБА_6 перебуває на тимчасово окупованій території України та не з'явився без поважних причин на виклики прокурора, постановою слідчого від 11.06.2025 підозрюваного ОСОБА_6 оголошено у розшук, який доручено оперуповноваженим Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України. Точне місцезнаходження ОСОБА_6 наразі не відомо. Підозра ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, обґрунтовується зібраними під час досудового розслідування належними та допустимими доказами. Підозра ОСОБА_6 повністю відповідає вимогам Європейського суду з прав людини щодо поняття «обґрунтованості», відображеним зокрема у п. 175 рішення від 21.04.2011 р. у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182). Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування підозрюваному ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду: наявність даного ризику обґрунтовано тим, що у органу досудового розслідування на даний час є достатні підстави вважити, що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке є особливо тяжким, відповідальність за який за ч. 7 ст. 111-1 КК України передбачена у вигляді позбавленням волі на строк від дванадцяти до п'ятнадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п'ятнадцяти років та з конфіскацією майна або без такої, що вже саме по собі може бути підставою та мотивом для підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування та суду. Вищевикладене свідчить про те, що ОСОБА_6 , усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання за вчинення особливо тяжкого злочину, набувши після повідомлення йому про підозру відповідно процесуального статусу - підозрюваний, може планувати втечу з метою уникнення кримінальної відповідальності та переховування від органів досудового розслідування. Таким чином, в умовах воєнного стану на території України, такий підхід національних судів щодо обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, може породити позитивні прецеденти, для належного покарання осіб, які вчинили тяжкі та особливо тяжкі злочини, що поміж іншого, не допустить негативного впливу на обороноздатність держави в умовах воєнного стану та підриву авторитету державних органів влади. Згідно п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років. Заявлені ризики та неможливість застосування більш м'яких запобіжних заходів підтверджується показаннями свідків та іншими матеріалами кримінального провадження у своїй сукупності. За таких обставин застосування більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти цим ризикам, також суворість покарання за кримінальні правопорушення та особистість підозрюваного свідчить про те, що наслідки та ризик втечі для підозрюваного у цьому випадку можуть бути визнані ним менш небезпечними ніж кримінальне переслідування. З метою запобігання переховування ОСОБА_6 , від органів досудового розслідування та суду незаконно впливати на свідків та інших учасників у кримінальному провадженні, необхідно останньому обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. З огляду на те, що органом досудового розслідування доведено та підтверджено вищевказаними матеріалами існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, що підозрюваний ОСОБА_6 , має можливість переховуватися від органів досудового розслідування або суду, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, може здійснити вплив на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, схильний продовжити кримінальні правопорушення у якому підозрюється, або вчинити інше кримінальне правопорушення, тому що суворість покарання за кримінальне правопорушення, наслідки та ризик втечі для підозрюваного у цьому випадку можуть бути визнаними як менш небезпечними ніж покарання і процедура виконання покарання, а також беручи до уваги вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінальних правопорушень, тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання підозрюваного винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, його вік, репутацію, стан здоров'я, майновий стан та інші обставини, беручи до уваги особливу суспільну небезпеку протиправних дій ОСОБА_6 , для запобігання вказаним ризикам об;єктивно необхідним є обрання щодо нього запобіжного заходу - тримання під вартою як до раніше не судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк від десяти до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п'ятнадцяти років та з конфіскацією майна або без такої. Обґрунтованість підозри у відповідності до рішень Європейського суду з прав людини вказує на те, що узагальнююче визначення поняття «обґрунтованість підозри» у вчиненні особою кримінального правопорушення сформульовано у правових позиціях ЄСПЛ. Зокрема, у рішенні у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011 ЄСПЛ зазначив, що термін «обґрунтована підозра» означає наявність фактів або відомостей, які здатні переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа могла вчинити це правопорушення. Від сукупності обставин справи залежить, що саме можна вважати обґрунтованою підозрою. При цьому така підозра не може ґрунтуватися лише на тому, що особа вчинила в минулому правопорушення, навіть аналогічне. Таким чином, підозра буде вважатися обґрунтованою лише у випадку, коли вона ґрунтується на відомостях, що об'єктивно пов'язують підозрюваного із вчиненим кримінальним правопорушенням. Це означає, що у слідчого мають бути докази, які вказують на причетність особи до вчинення кримінального правопорушення (показання свідків, потерпілих, речові докази, протоколи слідчих дій тощо). Дане визначення склалося за загальною практикою європейського суду з прав людини, з рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти сполученого королівства» (fox, campbellandhartley v. Theunitedkingdom) від 30 серпня 1990 року, п. 32. У рішенні у справі «Летельє проти Франції» від 26.06.1991 ЄСПЛ вказав, що наявність вагомих підстав підозрювати затриманого у вчиненні злочину є неодмінною умовою правомірності тримання під вартою. Розглядаючи скаргу у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28.10.1994, ЄСПЛ підкреслив також, що при визначенні «ступеня підозри» підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту може бути «більш низький поріг обґрунтованості підозри» при вчиненні особливої категорії злочинів». У справі «Мироненко і Мартенко проти України» від 10.12.2009 ЄСПЛ зазначив, що компетентний суд повинен перевірити не лише дотримання процесуальних вимог національного законодавства, а й обґрунтованість підозри, на підставі якої здійснено затримання, та законність мети цього затримання й подальшого тримання під вартою. Власну думку щодо визначення початкового моменту кримінального переслідування висловив Конституційний Суд України. У Рішенні від 27.10.1999 у справі № 1-15/99 він дійшов висновку, що притягнення до кримінальної відповідальності як стадія кримінального переслідування починається з моменту висунення особі обвинувачення. Обґрунтовуючи твердження про те, що поняття «притягнення до кримінальної відповідальності» (кримінальне переслідування) включає пред'явлення особі постанови про притягнення її як обвинуваченої, Суд спирається на існування в Кримінальному кодексі України статті, яка передбачає кримінальну відповідальність за притягнення завідомо невинного до кримінальної відповідальності. У плані здійснення прокурором у досудовому розслідуванні функції підготовки державного обвинувачення є важливим розгляд позиції Європейського суду з прав людини (далі -ЄСПЛ) щодо визначення початкового моменту офіційного висунення особі «кримінального обвинувачення» й порівняння її з позицією українських вищих органів законодавчої та судової влади. Відповідно до листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №511-550/0/4-13 від 04.04.2013 «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України», слідчому судді, суду слід враховувати, що рішення про застосування одного із видів запобіжних заходів, який обмежує права і свободи підозрюваного, обвинуваченого, має відповідати характеру певного суспільного інтересу, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості. Крім цього, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Відповідно до ч. 6 ст. 193 КПК України слідчий суддя розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених ст. 177 Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний перебуває на тимчасово окупованій території України та на території держави-агресора РФ. Відповідно до ч. 6 ст. 193 КПК України слідчий суддя, суд може розглянути клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого, лише у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що підозрюваний, обвинувачений оголошений у міжнародний розшук. Зважаючи на викладене, слідчий суддя дійшов висновку про наявність правових підстав, з якими закон пов'язує можливість вирішення питання про обрання особі запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України. Згідно зі ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний в сукупності оцінити тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі, дані про особу підозрюваного. Вирішуючи клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя у відповідності до ст. 177, 178 КПК України враховує тяжкість покарання за інкриміновані діяння, у зв'язку з чим оголошений у розшук та вважає наявними підстави для обрання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави для запобігання її подальшим спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду, відтак клопотання підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 29 Конституції України, ст. 177, 178, 179, 180, 193, 194, 196, 205, 309, 376 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання - задовольнити. Обрати стосовно підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця міста Торез, Донецької області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави та строку дії запобіжного заходу у кримінальному провадженні № 42022100000000179 від 09.05.2022, за підозрою ОСОБА_6 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 278, ст. 111, ст. 135 КПК України. У разі затримання особи, відносно якої обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу. Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її проголошення. Ухвала слідчого судді може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Повний текст ухвали буде проголошено 23.06.2025 року о 10-00 год.
Слідчий суддя ОСОБА_1