12.08.2025 Справа № 756/11925/23
№756/11925/23
№4-с/756/47/25
12 серпня 2025 року Оболонський районний суд м.Києва у складі:
головуючого судді Майбоженко А.М.
секретаря Любін А.Ю.
за участі
стягувача ОСОБА_1
представника стягувача ОСОБА_2
представника боржника ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві звіт боржника ОСОБА_4 про виконання судового рішення,
Ухвалою Оболонського районного суду м.Києва від 25.06.2025 зобов'язано ОСОБА_4 у місячний строк з моменту отримання ним та/або його представником копії цієї ухвали подати звіт про виконання судового рішення, а саме: ухвали Київського апеляційного суду від 21.02.2025 щодо зобов'язання батька дитини ОСОБА_4 забезпечити надання дитини ОСОБА_1 для зустрічей дитини з матір'ю у встановлений судом графік побачень: кожної другої та четвертої суботи місяця з 11.00 год. до 19.00год. неділі. Звіт про виконання судового рішення має відповідати вимогам, визначеним ст.453-3 ЦПК України і охоплювати період з 21.02.2025 і по 25.06.2025.
11.07.2025 на адресу суду надійшов звіт боржника, в якому він посилається на те, що в зазначений судом період ним вживались всі необхідні заходи для виконання ухвали Київського апеляційного суду. Так, у дні, що визначені судом, він перебував з дитиною вдома, очікуючи прибуття стягувача, представників органів державної виконавчої служби, спілкувався з ними, надавав пояснення. До виконавчих дій він залучив приватного психолога ОСОБА_5 для роботи з дитиною з метою подолання її страхів та стресу. Незважаючи на вжиті ним заходи. Фактична передача дитини стягувачу не відбулась у зв'язку з категоричною і стійкою відмовою сина від будь-яких контактів з матір'ю. Це викликано глибоким психологічним стресом та страхом сина, який у грудні 2024 року повідомив боржника про неодноразові випадки побиття дитини матір'ю, психологічне насильство над ним з її боку та з боку її співмешканця. Крім того, виконання ухвали суду ускладнюється також діями самої стягувачки, які поглиблюють стрес та відчуження з сином, оскільки на виконавчі дії разом зі стягувачем приходить значна кількість осіб, що лякає дитину. На проведення виконавчих дій стягувач жодного разу не прибула з подарунком для сина щоб продемонструвати свою турботу та спробувати знайти до нього підхід. На день народження сина ІНФОРМАЦІЯ_1 стягувачка не зробила жодної спроби привітати сина чи передати йому подарунок.
Представником стягувача подано суду клопотання про відмову у прийнятті звіту, в якому зазначено, що він не містить жодних документальних підтверджень, які б свідчили про реальні дії боржника, спрямовані на виконання судового рішення. Боржник з моменту постановлення судового рішення ухилився від відвідувань Центру соціальних служб. Приватний психолог ОСОБА_5 не була присутня при вчиненні виконавчих дій, не контактувала зі стягувачкою чи державним виконавцем. При вчиненні виконавчих дій виконавцем зафіксовано факт невиконання судового рішення, перешкоджання матері у контакті з дитиною, психологічний тиск на дитину з боку батька. Жодного разу не було боржником вчинено дій, спрямованих на фактичну передачу дитини матері, дитина з матір'ю жодного разу не контактувала. Усі дії боржника спрямовані на відчуження матері, формування у дитини негативного ставлення до неї, нав'язування агресивних реакцій на матір, яка до цього мала з сином тісний емоційний зв'язок. Такі дії боржника суперечать інтересам дитини, оскільки обмежує її права на участь у його житті обох батьків.
Відповідно до ч.1 ст.453-3 ЦПК України, суд розглядає звіт про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня його надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням сторін - у судовому засіданні за правилами статті 450 цього Кодексу.
За клопотанням боржника, розгляд звіту призначено судом у судовому засіданні, у якому представниця боржника просила постановити ухвалу про прийняття звіту, а стягувачка і її представниця просили відмовити у його прийнятті.
Заслухавши всіх учасників справи, дослідивши матеріали справи суд приходить до наступних висновків.
Частинами 1-4 ст.453-4 ЦПК України визначено, що за наслідками розгляду звіту боржника суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п'ятої статті 453-2 цього Кодексу.
Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо боржником не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються боржником для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.
Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 453-3 цього Кодексу.
У разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд застосовує до боржника захід процесуального примусу у виді штрафу, а також додатково може встановити новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 453-2 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.
Суд застосовує до боржника захід процесуального примусу у виді штрафу за правилами статті 148 цього Кодексу.
Оцінюючи доводи боржника щодо причин невиконання судового рішення, суд вважає, що ним не наведено обґрунтованих обставин, які ускладнюють його виконання, а заходи, які вживаються ним є недостатніми для своєчасного і повного виконання рішення суду. Крім того, такі дії боржника розцінюються судом як такі, що поглиблюють відчуженість дитини від матері, сприяли і надалі сприяють у втраті між ними психоемоційного зв'язку і діють на шкоду інтересам дитини.
До таких висновків суд приходить, проаналізувавши наступне.
Рішенням Оболонського районного суду м.Києва від 10.05.2024 вирішено спір між батьками ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 і визначено місце проживання дитини з матір'ю ОСОБА_1 .
При ухваленні цього рішення судом було встановлено, що 12 лютого 2005 року року сторони уклали шлюб, зареєстрований Відділом реєстрації актів цивільного стану Оболонського районного управління юстиції м. Києва, про що зроблено актовий запис № 142.
Від шлюбу мають двох синів: повнолітнього ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та малолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 03 березня 2023 року, яке набрало законної сили, шлюб між сторонами розірвано.
З матеріалів справи та пояснень сторін вбачається, що малолітній ОСОБА_8 фактично проживає разом із матір'ю за адресою: АДРЕСА_1 .
Судовим наказом у справі № 756/10244/23 від 14.08.2023 з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на сина: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу) боржника, але не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з 07.08.2023 року і до досягнення дитиною повноліття.
Відповідно до листа Служби у справах дітей та сім'ї Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації, 14 вересня 2023 року до Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації, звернувся ОСОБА_4 із заявою щодо участі у вихованні малолітнього сина, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Для вирішення питання щодо участі одного з батьків у вихованні дитини та визначення способів такої участі, обстежено умови проживання та проведена оцінка потреб сім'ї батька, про що складені відповідні акти.
Згідно з Актом обстеження умов проживання здійсненого на підставі заяви ОСОБА_4 , проведено обстеження умов проживання квартири АДРЕСА_2 , яка знаходиться на 4 поверсі 9 поверхового будинку та частини належить на праві власності ОСОБА_4 , інша частина ОСОБА_1 . В квартирі проживають ОСОБА_4 та старший син ОСОБА_9 . Умови проживання добрі, квартира охайна, чиста, облаштована необхідними меблями та побутовою технікою. Для Ігната облаштована окрема кімната, в якій є окреме спальне місце, куточок для ігор та занять. В квартирі створені належні умови для проживання дитини.
Оскільки було встановлено, що дитина проживає з матір'ю, ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , батькові дитини було рекомендовано звернутись до органу опіки та піклування за територіальної належністю, а саме за місцем проживання дитини.
Відповідно до довідки від 01.11.2023 №73 Закладу дошкільної освіти (ясла-садок) №103 «Перлина» Подільського району м. Києва ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 перебуває в особовому складі та відвідує заклад дошкільної освіти (ясла-садок) з 19.09.2023 по теперішній час.
Крім того, з інформації на адвокатський запит, наданої директором Закладу дошкільної освіти (ясла-садок) №103 «Перлина» Подільського району м. Києва Габрук Ларисою, вбачається, що зарахування дитини до дошкільного закладу здійснено за заявою матері ОСОБА_1 від 19.09.2023. Приводить дитину вранці та забирає при поверненні додому - його мама. Наприкінці вересня 2023 року, до ЗДО №103 «Перлина» звернувся батько дитини, який цікавився, в яку групу зарахований його син, познайомився з вихователем групи. Батько та мати дитини спілкуються з вихователем за допомогою «Вайбер групи» та у приватних повідомленнях особисто.
Мама завжди повідомляє у приватних повідомлення вихователям, що ОСОБА_10 захворів, і не прийде в садочок, а батько запитує, чи присутній Ігнат садочку, якщо відсутній, то з яких причин. Батько та мати «реагують» на світлини та повідомлення вихователів, які були зроблені під час освітнього процесу протягом дня.
В листопаді 2023 року до ЗДО №103 «Перлина» приходив батько, який запитував вихователя, чи є в закладі підготовка дітей до школи, та як Ігнат себе поводить в групі.
Мати дитини постійно спілкується з вихователями, цікавиться чи син займався протягом дня, надсилає фото оплачених квитанцій за харчування дитини в приватні повідомлення вихователів.
Потреби дитини забезпечуються повною мірою, тобто, хлопчик приходить в садочок завжди охайно одягнений, у чистому одязі та взутті відповідно до сезону. Страхів по відношенню до дорослих та скарг на жорстке ставлення з боку батьків у дитини не було.
Як вбачається з висновку про визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_8 від 14.02.2024 року, складеного працівниками Подільської районної в м. Києві державної адміністрації, як органом опіки та піклування, ОСОБА_1 разом з сином ОСОБА_10 проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Дитина має місце для сну та ігор, місце для занять. Для проживання ОСОБА_10 створені всі необхідні умови.
ОСОБА_4 разом зі старшим сином ОСОБА_11 проживає за адресою: АДРЕСА_3 . Діти мають місця для сну та занять. Умови для проживання дітей створені. На засіданні комісії з питань захисту прав дитини Подільської районної в місті Києві державної адміністрації яке відбулося 14.02.2024, були присутні ОСОБА_1 та ОСОБА_4 .
ОСОБА_1 зазначила, що постійно піклується за сина, забезпечує матеріально, належним чином виконує свої батьківські обов'язки по вихованню. Батько систематично забирає сина по суботам та проводить з ним час.
ОСОБА_4 пояснив, що вважає що ОСОБА_10 буде краще проживати разом з ним, оскільки з ним проживає старший повнолітній син. Має бажання більше часу приділяти вихованню дітей. Належним чином виконує свої батьківські обов'язки по вихованою дитини.
В рамках розгляду заяв про визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , родину ОСОБА_12 направлено до Міського центру дитини для проведення психологічного обстеження малолітнього ОСОБА_10 , з метою вивчення психоемоційного стану дитини, особливостей дитячо-батьківських відносин, прихильності до батьків.
З листа Міського центру дитини від 12.02.2024 вбачається, що в Ігната високий рівень емоційної прихильності до мами, він пов'язує з нею свої інтереси, відчуває її підтримку та захист. Зустріч з батьком на території Центру продемонструвала прихильність дитини і до батька. Хлопчик поводився природно, спокійно. Разом з татом гралися, спілкувалися, ділилися враженнями.
Центром рекомендовано: не залучати дитину до конфліктів, встановити стабільний графік зустрічей батька з сином, із завчасно обумовленим місцем та часом зустрічі, який враховуватиме бажання, вподобання, інтереси та вікові потреби хлопчика; батькам скористатися сімейною медіацією для вирішення спірних питань та пройти консультацію з дитячим психолога щодо розуміння вікових особливостей дитини.
Одночасно з питанням визначення місця проживання дитини, розглянуто заяву. ОСОБА_4 про встановлення порядку участі у вихованні сина ОСОБА_10 , при якому визначили порядок участі таким чином: кожної першої та третьої п'ятниці місяця батько забирає сина з дитячого садочку і повертає до закладу в ранці понеділка; кожного другого та четвертого понеділка батько забирає сина з дитячого садочку і повертає в ранці вівторка.
В зв'язку з вищезазначеним комісією з питань захисту прав дитини від 14.02.2024 вирішено за доцільне визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з матір'ю ОСОБА_1 .
На це рішення батьком дитини подано апеляційну скаргу і на момент розгляду звіту воно не завершено, оскільки у справі ухвалою суду апеляційної інстанції від 21.01.2025 призначено проведення судово-психологічної експертизи.
21.12.2024 після чергової зустрічі дитини з батьком, згідно з графіком, визначеним органом опіки, батько дитину матері не повернув, звернувся до органів поліції з заявою про вчинення насильства відносно дитини, про наслідки розгляду якої суду доказів не представлено.
19.02.2025 представник ОСОБА_1 - адвокат Череда Т.М. звернулась до суду апеляційної інстанції з заявою про забезпечення позову і ухвалою суду від 21.02.2025 встановлено до набранням рішення законної сили наступний порядок зустрічей матері з сином: кожної другої та четвертої суботи місяця з 11 по 19 годину неділі без присутності батька і зобов'язано ОСОБА_4 забезпечити надання дитини матері для зустрічі з нею у встановлений судом графік побачень.
На виконання ухвали Київського апеляційного суду від 21.02.2025 у справі № 756/11925/23 державним виконавцем Оболонського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) 03.03.2025 року відкрито виконавче провадження №77324286.
Неодноразово у цьому виконавчому провадженні здійснювались виконавчі дії, спрямовані на виконання судового рішення про забезпечення позову.
При розгляді судом скарги на дії державного виконавця та заяви стягувача про зобов'язання подати звіт про виконання судового рішення встановлено, що зустрічі матері з дитиною відбувались за місцем фактичного перебування дитини у квартирі батька.
Матір дитини не була допущена далі порогу квартири, спілкувалась з дитиною виключно з загального коридору у той час як дитина знаходилась у кімнаті, з якої не виходила. Це спілкування носило односторонній характер з боку матері, оскільки переривалось поведінкою батька дитини і членів його родини.
До проведення виконавчих дій державним виконавцем було залучено психолога Оболонського районного у м.Києва Центру соціальних служб, а саме ОСОБА_13 , за підписом якої складено інформаційну довідку щодо її присутності на зустрічі 12.04.2025, у якій зазначено наступне: «Залучений до участі у проведенні вищевказаної виконавчої дії психолог Центру Кротова Тамара прибула 12.04.2025 об 11год. 00 хв. за адресою: АДРЕСА_4 . ОСОБА_4 вийшов з під?їзду будинку та підійшов до учасників провадження, що зібралися (в.о. начальник відділу виконавчої служби, державний виконавець, ОСОБА_1 , адвокат, психолог Центру, два поліцейських). Поведінка гр. ОСОБА_4 до представників виконавчої служби була демонстративною. Він в агресивній формі з?ясовував правомірність присутності в.о. начальника відділу виконавчої служби, психолога центру, адвоката колишньої дружини. За сприянням поліції всі учасники провадження піднялися до дверей квартири, де знаходилася дитина, ОСОБА_14 . З дозволу ОСОБА_4 психолог Центру зайшла у квартиру, щоб подивитися на дитину та з'ясувати, в якому психоемоційному стані вона знаходиться. Хлопчик перебував у великій кімнаті (вітальні). Він сидів на дивані, накрившись покривалом. Дитина проявила цікавість до того, хто увійшов, і на якусь мить, показалася з-під покривала. Психолог Центру привіталася, представилася і запитала хлопчика, як його звати. Він назвав своє ім?я, Ігнат, й відразу знову сховався під покривалом. Психолог Центру намагалася встановити контакт з дитиною в ігровій формі наскільки, це було можливо, враховуючи те, що хлопчик сховався та інколи підглядав з-під покривала. Під час, коли психолог увійшла у кімнату до дитини; в ній знаходилися бабуся хлопчика та стороння особа, невідома жінка. Співмешканка гр. ОСОБА_4 з коридору весь час знімала на телефон психолога Центру, поки та знаходилася поруч з дитиною. В кімнаті було чутно гучний голос батька дитини, який кричав запитуючи хлопчика, чи хоче він зустрітися з матір?ю. Дитина з-під покривала відповідала, що ні. Так як дитина сховалася, а з коридору був чутний лише голос батька дитини, психолог Центру вийшла з кімнати з?ясувати, що коїться зовні. ОСОБА_4 став висловлювати психологу Центру претензію, що вона його не ознайомила з питаннями, які буде задавати його синові. Психолог вдруге пояснила ОСОБА_4 , що її залучено в рамках провадження для збереження інтересів дитини, що її задача - спостерігати та виключити можливість негативного впливу ситуації, що склалася, на психоемоційний стан дитини. Після спілкування з батьком дитини психолог Центру повернулася в кімнату до хлопчика та почула, як бабуся в цей час тихо, але наполегливо, говорила Ігнату «Помоги папе!». Як раз батько з коридору голосно звертався до сина, щоб той гучніше відповів; чи хоче він бачити свою маму. Дитина, все також знаходячись під покривалом, гучно крикнула «Ні!». Психолог Центру знову присіла біля дивану, на якому знаходився хлопчик, та знову стала намагатися встановити контакт з дитиною. Вона почала розпитувати хлопчика про мультик, який в той час йшов на екрані телевізора.
Ігнат став потроху спілкуватися з психологом про мультики, інколи підглядаючи з-під покривала. Коли психологу вдалося встановити невеликий контакт з дитиною; жінка, яка знаходилася весь час у кімнаті та також спостерігала за психологом та дитиною, несподівано в стверджувальній формі звернулася до хлопчика «Игнат, ти злишсья?"»: Здивований психолог Центру спитала жінку, чому вона вирішила, що хлопчик злиться, адже за голосом дитини немає ознак, що дитина злиться. На що жінка стверджено відповіла «Я знаю». Психолог Центру знову здивувалася, по якім ознакам вона це стверджує, адже дитина весь час ховається під покривалом. Жінка відповіла, що вона його побачила у щілину, яку він відкрив, підглядаючи. Психолог Центру озвучила жінці, що не бачить ніяких ознак того, що дитина злиться.
Після того, як психолог Центру побувала поруч з дитиною, вона вийшла з квартири та продовжила спостерігати за тим, що відбувається на сходовому майданчику. Державний виконавець пояснювала гр. ОСОБА_4 , що він зобов?язаний виконати рішення суду. ОСОБА_4 не слухав державного виконавця, перебивав його, сперечався, посилаючись на те, що дитина не хоче спілкуватися з матір?ю. ОСОБА_4 говорив: «Передати, як передати? Мені взяти його насильно зараз за вуха ... Схватити його за ногу, за руку ...!». Також гр. ОСОБА_4 провокував матір дитини, гр. ОСОБА_1 , пропонував їй говорити з дитиною зі сходової клітини. Психолог Центру не рекомендувала матері у такому форматі звертатися до дитини. У будь якому разі важливі присутність, зоровий контакт, спокійна атмосфера, спілкуватися з дитиною на відстані, за кількома стінами, не маючи зорового контакту, неприпустимо взагалі.
ОСОБА_1 залишилась на сходовому майданчику, не прийнявши той формат спілкування з дитиною, якій їй запропонував колишній чоловік. Тоді гр. ОСОБА_4 став підтрунювати над колишньою дружиною, що та «в 37 років стане бабусею і не буде про це знати». Співмешканка ОСОБА_4 стояла поруч в ним біля виходу з квартири і також підсміювалася над ОСОБА_1 , виявляла демонстративно нешанобливе ставлення до державного виконавця та в.о. начальника виконавчої служби
За підсумком ОСОБА_4 не взяв до уваги рішення суду і не виконав вимогу.
Аналізуючи спостереження психолога Центру під час перебування в кімнаті, де знаходилася дитина, виявлено наявність ознак того, що на дитину чиниться психологічний вплив з боку сім?ї гр. ОСОБА_4 щодо зустрічей та спілкування матері з дитиною. Те, що хлопчик весь час ховався під покривалом, є ознакою того, що дитина не знає, як себе поводити в ситуації, яка знаходиться за межами її розуміння, враховуючи її вік.»
У інші дні зустрічі матері з дитиною також проведені не були, що підтверджується актами державного виконавця, наявними у виконавчому провадженні, відповідями Оболонського управління поліції на адвокатські запити.
Державним виконавцем, в межах наданим йому Законом повноважень, двічі було притягнуто боржника до відповідальності за невиконання рішення у вигляді штрафу (24.03.2025, 14.04.2025), встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортним засобом, повідомлено Оболонське УП ГУНП в м.Києві про вчинення кримінального правопорушення боржником за ч.1 ст.382 КК України.
Незважаючи на всі дії, вчинені державним виконавцем ЖОДНОГО разу, з моменту набрання чинності ухвалою апеляційного суду про забезпечення позову, зустріч дитини з матір'ю без присутності батька не відбулась.
При цьому, суд вважає важливим звернути увагу на те, що при ухваленні рішення про визначення місця проживання Ігната з матір'ю судом було оцінено докази, зокрема інформацію, надану Міським центром дитини, в якій зазначалось про стійкий емоційний контакт, теплоту і ніжність у стосунках між ними. За результатами проведено психологічної роботи в період з 09.01.2024 з'ясовано, що у Ігната високий рівень емоційної прихильності до мами, він пов'язує з нею свої інтереси, відчуває її підтримку і захист.
Після зміни батьком місця проживання дитини у грудні 2024 протягом місяця, батько припинив співпрацю з Оболонським районним центром соціальних служб, лише тричі привівши дитину на консультацію з психологом, обірвавши подальший графік відвідин Центру з 15.01.2025, що унеможливило складання інформаційної довідки про психоемоційний стан дитини. За проведені три зустрічі психологом Центру зафіксовано високий рівень тривожності у дитини, емоційна напруженість, уникання контакту з дорослими, дезорганізованість, наявність прихованої агресії.
З того часу батьком дитини не забезпечено проведення постійних консультацій дитини з будь-яким психологом задля здійснення комплексного психологічного дослідження його психоемоційного стану, виявлення причин для виниклої агресії щодо матері, відшукування можливості її подолати.
Психолог, яка за волею батька залучена до виконавчих дії, у наданих нею протоколах лише контстатувала небажання дитини спілкуватись з матір'ю і зазначила, що «Для проведення особистісного спілкування з дитиною та встановлення того, чи поведінка дитини, її негативне ставлення до матері є наслідком психологічних, психічних, фізичних чи будь-яких інших обставин, дій чи фактів, які створює ОСОБА_4 , що перешкоджають матері брати участь у вихованні малолітнього сина не є можливим. На це питання у межах участі психолога у виконавчих діях надати відповідь не представляється можливим».
Будучи обізнаним з зазначеними протоколами, батько дитини ОСОБА_4 не вжив заходів щодо подальшого і більш ретельного діагностування психоемоційного стану дитини. 04.02.2025 дитина була оглянута клінічним психологом ОСОБА_15 , який також зафіксував негативне ставлення до матері і рекомендував роботу з психологом щоб допомогти дитині опрацювати її емоції та подолати травматичні переживання.
Отримавши такі рекомендації ще у лютому 2025 батько дитини ОСОБА_4 жодним чином не сприяв у їх дотриманні.
Ці всі дії боржника у своїй сукупності призвели до відчуження дитини від матері, втрату сталого емоційного зв'язку між ними, погіршення психологічного стану дитини порівняно з часом до ухвалення рішення щодо визначення його місця проживання з матір'ю.
Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Статтею 153 СК України передбачено, що мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
За приписами ст. 159 СК України якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.
Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.
Згідно статті 9 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року, держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Суть висновків Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Крістіан Кетелін Унгуряну проти Румунії» («Сristian Сatalin Ungureanu v. Romania», заява № 6221/14, п.п. 29-34, рішення від 04 вересня 2018 року) зводиться до того, що допущення державою ситуації, коли один з батьків втрачає доступ до власної дитини ще й протягом тривалого часу, у тому числі за наявності судового спору між батьками, від якого, зокрема, залежить характер цього доступу, навіть якщо це відбувається без порушення існуючих нормативних правил держави, є порушенням статті 8 Європейської конвенції з прав людини 1950 року - права на повагу до приватного і сімейного життя того з батьків, доступ до дитини якого обмежується або унеможливлюється. Відповідно до обставин справи «Крістіан Кетелін Унгуряну проти Румунії» мова не йшла про ситуацію, коли є об'єктивні підстави вважати, що зазначений доступ до дитини явно суперечить її інтересам.
Згідно з практикою ЄСПЛ оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагає від судів ретельної оцінки низки факторів з точки зору збалансованості інтересів. Залежно від обставин конкретної справи вони можуть відрізнятися. Але надзвичайно важливими є врахування найкращого інтересу дитини. При визначенні найкращого інтересу дитини у кожному конкретному випадку необхідно врахувати дві умови: по-перше, у найкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», заява № 10383/09, п. 100, від 11 липня 2017 року в справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, п. 76).
У постанові Верховного Суду від 29 вересня 2021 року у справі № 490/1087/21 (провадження № 61-12931св21) вказано, що: «судове рішення про визначення місця проживання дитини і відібрання дитини від батька (матері) без позбавлення батьківських прав спрямовано на передачу дитини від однієї особи (батька/матері) до іншої особи (матері/батька). Заходи ж забезпечення позову, що полягають у визначенні часу та місця побачення і спілкування дитини з одним із батьків, який на час розгляду справи про визначення місця проживання дитини проживає окремо від неї, спрямовані на усунення перешкод у спілкуванні дитини з цим із її батьків на час вирішення по суті спору щодо місця її проживання.
ЄСПЛ наголошував на необхідності та важливості контакту дитини з кожним із батьків під час тривалого судового процесу та відсутності остаточного рішення щодо визначення місця проживання дитини. Так, у рішенні «Крістіан Кетелін Унгуряну проти Румунії» від 04 вересня 2018 року ЄСПЛ вказав, що тривалий судовий процес, пов'язаний, у тому числі зі встановленням графіка відвідування дитини, невиправдано позбавив батька можливості бачитися з сином протягом чотирьох років, що свідчить про порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод щодо права на повагу до його приватного і сімейного життя, а тому є допустимим встановлення такого графіка до закінчення розгляду справи по суті.
У таких чутливих правовідносинах, враховуючи можливий тривалий судовий розгляд справи про визначення місця проживання малолітньої дитини, сприяння забезпеченню відновлення відносин та емоційного контакту малолітньої дитини особисто з її матір'ю повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити або взагалі відгородити дитину від зустрічей із матір'ю. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 25 листопада 2020 року у справі № 760/15413/19 (провадження № 61-9164св20), від 17 травня 2021 року в справі № 761/25101/20 (провадження № 61-1092св21), від 15 вересня 2021 року в справі № 752/6099/20 (провадження № 61-13598св20).
Системний аналіз наведених норм права та судової практики дає підстави вважати, що мати, яка на час вирішення справи про визначення місця проживання дитини проживає окремо від дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а батько не має права перешкоджати матері спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини і таке спілкування відбувається саме в інтересах дитини».
Доказів того, що спілкування з матір'ю негативно впливає на розвиток дитини і воно відбувається не у її інтересах матеріали справи не містять і не можуть містити, оскільки будь-яке спілкування матері і сина не відбувається взагалі. Посилання батька на те, що така поведінка дитини викликана вчиненим відносно неї насильством не підтверджується будь-якими доказами окрім заяви ОСОБА_4 до органів Національної поліції і посиланням у ній на звукозапис його розмови з дитиною, де це зафіксовано.
Отже, суд вважає, що боржником не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення і заходи, які вживаються боржником для виконання судового рішення є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення, а тому слід постановити ухвалу про відмову у прийнятті звіту.
Відповідно до ч.1 ст.148 ЦПК України, суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі до від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках:
1) невиконання процесуальних обов'язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу;
2) зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству;
3) неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин;
4) невиконання ухвали про забезпечення позову або доказів, ненадання копії відзиву на позов, апеляційну чи касаційну скаргу, відповіді на відзив, заперечення іншому учаснику справи у встановлений судом строк;
5) порушення заборон, встановлених частиною дев'ятою статті 203 цього Кодексу.
Під час здійснення судового контролю за виконанням судового рішення суд може стягнути в дохід державного бюджету з відповідача, боржника чи їх керівників (якщо відповідач, боржник є юридичною особою) штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно Розділу VII ЦПК України, питання про зобов'язання боржника подати звіт про виконання судового рішення і розгляд такого звіту є однією з форм судового контролю за виконанням судового рішення.
Отже, зважаючи на тривалість невиконання судового рішення, негативний вплив цього на взаємовідносини між матір'ю та дитиною, втрату між ними сталого емоційного зв'язку, суд вважає правильним стягнути з боржника ОСОБА_4 на користь держави штраф у розмірі 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», що становить 90 840 (дев'яносто тисяч вісімсот сорок) гривень.
Згідно з ч.3 ст.435 ЦПК України, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
У відповідності до пункту 10 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» № 14 від 26 грудня 2003 року при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що, відповідно до статті 373 ЦПК та статті 121 ГПК їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).
Поняття «спосіб і порядок» виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке розраховане на виконавче провадження. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем. Спосіб виконання судового рішення це спосіб реалізації та здійснення способу захисту, що встановлено ст.16 ЦК України. Під зміною способу виконання рішення суду слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у спосіб, раніше встановлений.
Отже, зміна способу та порядку виконання рішення суду - це визначена законом послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем. Спосіб виконання рішення суду визначається на підставі ст.16 ЦК України. При вирішенні питання про зміну способу виконання рішення суду суд має з'ясувати обставини, що свідчать про абсолютну неможливість виконання рішення суду. При цьому у будь-якому випадку при зміні способу і порядку виконання рішення суду суд не може змінювати останнє по суті.
При вирішенні питання про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення, суд повинен з'ясовувати обставини, що свідчать про неможливість такого виконання.
Проаналізувавши всі обставини цієї справи у їх сукупності, зважаючи на те, що матір жодного разу з грудня 2024 не мала можливості особисто спілкуватись з сином, що призвело до відчуження дитини від неї, а відновлення попередніх стосунків буде можливо лише шляхом поступового налагодження контакту, суд визнає те, що заходи забезпечення цивільного позову, вжиті ухвалою Київського апеляційного суду від 21.02.2025 у вигляді передачі дитині матері на строк понад добу в цей час (з урахуванням відносин між ними) виконати не можливо без значної шкоди інтересам дитини. При цьому суд враховує також те, що батьком дитини не надано доказів, які б свідчили про те, що спілкування матері з сином негативно впливає на розвиток останнього та суперечить його інтересам, а також те, що рішення суду ним не виконується у визначеному судом порядку і вважає правильним змінити порядок виконання судового рішення, а саме ухвали Київського апеляційного суду від 21.02.2025, змінивши час та місце побачень матері ОСОБА_1 з сином ОСОБА_10 та визначає наступний спосіб її участі у вихованні сина:
- побачення матері з дитиною кожного понеділка, середи в період часу з 16:00 до 18:00, у приміщенні Оболонського районного в м.Києві центру соціальних служб (м.Київ, вул.Йорданська, 7Г) без присутності батька дитини та будь-яких інших осіб (за винятком державного виконавця) за обов'язковою участю психолога Центру;
- побачення матері з дитиною кожної п'ятниці в період часу з 14:00 до 16:00, у приміщенні Оболонського районного в м.Києві центру соціальних служб (м.Київ, вул.Йорданська, 7Г) без присутності батька дитини та будь-яких інших осіб (за винятком державного виконавця) за обов'язковою участю психолога Центру;
- за наявності згоди дитини, отриманої в результаті такого спілкування, продовжити спілкування матері з дитиною з 16:00 години кожної п'ятниці до 16:00 години неділі поточного тижня.
При цьому, суд також вважає правильним та необхідним зобов'язати батька дитини ОСОБА_4 кожного понеділка, середи і п'ятниці передавати дитину співробітникам Оболонського районного в м.Києві центру соціальних служб та/або матері дитини у приміщенні Центру за адресою: АДРЕСА_5 у визначений судом час початку побачень.
Суд вважає, що вжиття саме таких заходів забезпечить виконання рішення про забезпечення позову у спорі між батьками щодо місця проживання дитини до моменту набрання сили рішенням суду про це.
Керуючись ст.453-3, 453-4 ЦПК України, суд
Відмовити у прийнятті звіту боржника ОСОБА_4 про виконання судового рішення, а саме ухвали Київського апеляційного суду від 21.02.2025 у справі №756/11925/23.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави штраф у розмірі 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 90 840 (дев'яносто тисяч вісімсот сорок) гривень.
Змінити порядок виконання ухвали Київського апеляційного суду від 21.02.2025 у справі №756/11925/23, визначивши ОСОБА_1 наступний спосіб її участі у вихованні сина - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 :
- побачення матері з дитиною кожного понеділка, середи в період часу з 16:00 до 18:00, у приміщенні Оболонського районного в м.Києві центру соціальних служб (м.Київ, вул.Йорданська, 7Г) без присутності батька дитини - ОСОБА_4 та будь-яких інших осіб (за винятком державного виконавця) за обов'язковою участю психолога Центру;
- побачення матері з дитиною кожної п'ятниці в період часу з 14:00 до 16:00, у приміщенні Оболонського районного в м.Києві центру соціальних служб (м.Київ, вул.Йорданська, 7Г) без присутності батька дитини ОСОБА_4 та будь-яких інших осіб (за винятком державного виконавця) за обов'язковою участю психолога Центру;
- за наявності згоди дитини, отриманої в результаті такого спілкування, продовжити спілкування матері з дитиною з 16:00 години кожної п'ятниці до 16:00 години неділі поточного тижня, про що слід повідомити батька дитини - ОСОБА_4 . Після спливу цього строку дитину слід повернути за місцем проживання батька: АДРЕСА_6 , передавши його батьку поблизу під'їзду будинку, у якому розміщена ця квартира.
Зобов'язати батька дитини ОСОБА_4 кожного понеділка, середи і п'ятниці забезпечити надання дитини співробітникам Оболонського районного в м.Києві центру соціальних служб та/або матері дитини у приміщенні Центру за адресою: АДРЕСА_5 у визначений судом час початку побачень.
Стягувач (щодо штрафу): Державна судова адміністрація України (01601, м.Київ, вул.Липська, 18/5).
Стягувач (в іншій частині ухвали): ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_3 .
Боржник: ОСОБА_4 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_6 ).
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Суддя А.М. Майбоженко