Справа №:755/19097/24
Провадження №: 2/755/11754/25
"12" серпня 2025 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі головуючого судді Марфіна Н. В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради, Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації про відшкодування матеріальної шкоди, -
30 жовтня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Київської міської ради, Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації про відшкодування матеріальної шкоди.
Позов мотивовано тим, що 19 червня 2024 року близько 11 год. 30 хв. за адресою: м. Київ, вул. Райдужна, буд. 44, на відстані близько 80 м до будинку, ОСОБА_2 виявив, що на належний на праві власності позивачу автомобіль «Фольцваген» д.н.з. НОМЕР_1 впало трухляве дерево, внаслідок чого автомобіль зазначав значних пошкоджень.
При цьому дерево було в аварійному стані, про що свідчить його трухлявий стовбур.
На місце пригоди викликано працівників поліції, якими було прийнято від ОСОБА_2 заяву та зареєстровано в Дніпровському УП ГУНП у м. Києві до ЖЄО №30009 від 19 червня 2024 року.
19 червня 2024 року о 13 год 16 хв старшим лейтенантом поліції ВД Дніпровського УП ГУНП в м. Києві Лещенко А. А. складено протокол огляду місця події, згідно з яким встановлено, що об'єктом огляду являється відкрита ділянка місцевості, за адресою: АДРЕСА_1 , неподалік будинку на відстані близько 80 метрів. За вищезазначеною адресою було виявлено автомобіль «Фольцваген» д.н.з. НОМЕР_1 , синього кольору, на якому лежить дерево довжиною близько 8 метрів, діаметром близько 1 метра, а саме дерево пошкодило дах автомобіля, стойки даху, також було виявлено пошкодження лобового скла та пошкодження капоту автомобіля та виявлено пошкодження правого переднього крила.
Позивач зазначає, що дерево, що впало на автомобіль, не передавалось в упраління чи на облік жодному балансоутримувачу, а тому відповідальним за майнову шкоду, завдану ОСОБА_1 внаслідок падіння на його автомобіль дерева за вказаною адресою є саме орган місцевого самоврядування на підставі підпункту 7 пункту а частини 1 статті 30 ЗУ «Про місцеве самоврядування» та пункту 5.5. Правил утримання земельних насаджень у населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 10 квітня 2006 року №105.
Позивач звертає увагу, що падіння дерева не було пов'язане із наслідками несприятливих погодних умов чи будь-яких інших форс-мажорних обставин. Що свідчить про те, що дерева знаходилось в аварійному стані.
З метою визначення розміру матеріальної шкоди внаслідок пошкодження автомобіля «Фольцваген» д.н.з. НОМЕР_1 , судовим експертом Коваль І. М. складений висновок №156/24, відповідно до якого вартість відновлювального ремонту автомобіля «Фольцваген» д.н.з НОМЕР_1 в результаті пошкодження внаслідок падіння дерева, яке мало місце 19 червня 2024 року станом на дату проведення дослідження, становить 306 815,58 грн. Вартість проведення експертизи складає 7 500,00 грн.
Позивач зазначає, що відповідач прострочив виконання зобов'язання в частині виплати матеріального відшкодування внаслідок чого розмір 3 % річних за період з 19 вересня 2024 року до 23 жовтня 2024 року становить 857,00 грн та 1 гривня інфляційних збитків.
На підставі викладеного ОСОБА_1 просить суд стягнути з Київської міської ради на свою користь:
- 306 815,58 грн відшкодування матеріальної шкоди;
- 857,00 грн 3 % річних;
- 1,00 грн інфляційних витрат;
- 7 500,00 грн, витрат на оплату судової експертизи;
- 25 000,00 грн витрат на надання професійної правничої допомоги.
На підставі ухвали Дніпровського районного суду міста Києва від 04 листопада 2024 року провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Ухвалою Дніпровського районного суду від 30 грудня 2024 року клопотання представника позивача про залучення до участі у справі співвідповідача задоволено. Залучено Дніпровську районну в місті Києві державну адміністрацію в якості співвідповідача.
29 листопада 2024 року на адресу Дніпровського районного суду міста Києва надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого Київська міська рада просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Відзив мотивований тим, що балансоутримувачем зелених насаджень є уповноважене органами місцевого самоврядування підприємство, яке відповідає за утримання та збереження зелених насаджень, а місцеві органи самоврядування на безхазяйних територіях і пустирях.
Зазначає, що до відання виконавчого органу міської ради належить організація благоустрою населених пунктів, визначення балансоутримувача та контроль за станом зелених насаджень, обов'язок з відшкодування заподіяної позивачу майнової шкоди внаслідок падіння дерева покладається саме на балансоутримувача, визначеного органом місцевого самоврядування, як відповідальну особу за стан зелених насаджень.
За таких обставин відповідач зазначає, що позивачем не доведено причинно-наслідкового зв'язку між пошкодженим автомобілем та бездіяльністю Київської міської ради.
Звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні належні докази того, що дерево, в результаті падіння якого завдано шкоду майну позивача, росло на ділянці, що проінвентаризована за територіальною громадою міста Києва в особі Київської міської ради.
03 грудня 2024 року на адресу Дніпровського районного суду міста Києва надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого Київська міська рада просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Відзив мотивовано тим, що зелені насадження за адресою: АДРЕСА_1 не перебувають на балансі комунальних підприємств, підпорядкованих відповідачу.
Зазначає, що Київська міська рада є неналежним відповідачем у даній справі, а використання районними комунальними підприємствами по утриманню зелених насаджень м. Києва бюджетних асигувань на виконання заходів з догляду за позабалансовими зеленими насадженнями призведе до нецільового використання коштів.
Зазначає, що розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 31 січня 2011 року №121 «Про реалізацію районними у місті Києві державними адміністраціями окремих повноважень» районним у місті Києві державним адміністраціям доручена організація благоустрою території відповідного району, залучення на жоговірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення; здійснення контролю за станом благоустрою, у т. ч. виробничих територій, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян.
Таким чином, в даному випадку є делегування повноважень одного суб'єкта до іншого, у зв'язку з чим має бути залучений належний відповідач.
27 грудня 2024 року на адресу суду надійшла відповідь на відзив, відповідно до якого позивач просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Позивач вказує, що в матеріалах справи містить вичерпний перелік доказів, які вказують що Київська міська рада є відповідальною за завдану позивачу шкоду.
13 січня 2025 року на адресу Дніпровського районного суду міста Києва надійшов відзив на позовну завчу від Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації в якій відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Відзив мотивований тим, що саме до виконавчого органу міської ради належить організація благоустрою населених пунктів, а обов'язок з відшкодування заподіяної позивачу майнової шкоди внаслідок падіння дерева покладається на балансоутримувача, визначеного органом місцевого самоврядування.
Згідно вимог частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
У відповідності до частини восьмої статті 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.
Таким чином, розглянувши подані сторонами документи, з'ясувавши фактичні обставини, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що надані позивачем докази та повідомлені ним обставини, на яких вони грунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, є достатніми для прийняття рішення у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику у судове засідання сторін, як це передбачено статті 279 ЦПК України.
Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об'єктивно та всебічно з'ясувавши обставини справи, приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником автомобіля «Фольцваген» д.н.з. НОМЕР_1 (а. с. 16)
Відповідно до протоколу прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію складеного Дніпровським УП ГУНП від 19 червня 2024 року, ОСОБА_2 19 червня 2024 року о 11 годині 30 хвилин за адресою: м. Київ, вул. Райдужна, 44 виявив пошкодження автомобіля «Фольцваген» д.н.з. НОМЕР_1 через падіння на нього дерева. (а. с. 18).
Згідно протоколу огляду події складеного Дніпровським УП ГУ НП в місті Києві від 19 червня 2024 року, оглядом місця події встановлено, що об'єктом огляду являється відкрита ділянка місцевості, за адресою: м. Київ, вул. Райдужна, буд. 44, неподалік будинку на відстані близько 80 метрів. За вищезазначеною адресою було виявлено автомобіль «Фольцваген» д.н.з. НОМЕР_1 , синього кольору, на якому лежить дерево довжиною близько 8 метрів, діаметром близько 1 метра, а саме дерево пошкодило дах автомобіля, стойки даху, також було виявлено пошкодження лобового скла та пошкодження капоту автомобіля та виявлено пошкодження правого переднього крила.
23 липня 2024 року за результатами проведення експертно транспортно-товарознавчого дослідження з визначення розміру матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу складено висновок експерта №156/24, відповідно до якого вартість відновлювального ремонту автомобіля «Фольцваген» д.н.з. НОМЕР_1 в результаті його пошкодження внаслідок падіння дерева, яке мало місце 19 червня 2024 року складає суму у розмірі 306 815, 58 грн (а. с. 30-35).
Вказана експертиза проведена експертом ОСОБА_3 , який маж вищу технічну освіту, кваліфікацію судового експерта - автотоварознавця та стаж експертної роботи з 1996 року. Висновок експерта підготовлено згідно договору на проведення експертного дослідження, для подальшого подання до суду. Про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок за статтею 384 КК України експерт повідомлений під підпис.
Відповідно до платіжної інструкції від 18 липня 2024 року №0.0.3771790996.1 ОСОБА_1 сплатив на рахунок судового експерта Коваля І. М. 7 500,00 грн. (а. с. 59)
Згідно відповіді Українського гідрометеорологічної центру від 25 червня 2024 року, за оперативними даними метеорологічної станції Київ погодні умови з 09 год 00 хв до 11 год 15 хв 19 червня 2024 року були такими: 09 год 00 хв хмарність 8 балів, температура повітря 25,1 градусів тепла, без опадів, метеорологічна дальність видимості 20 км, відносна вологість повітря 54%, штиль; 12 год 00 хв - хмарність 3 бали, температура повітря 27,6 градусів тепла, без опадів, метеорологічна дальність видимості 20 км, відносна вологість повітря 45%, вітер південний, 4 м/с (а. с. 65)
Дніпровська районна в місті Києві державна адміністрація листом від 25 липня 2024 року повідомила представника позивача про те, що Дніпровській районній в місті Києві державній адміністрації, в тому числі підпорядкованим комунальним підприємствам, дерева та зелені насадження поблизу житлового будинку АДРЕСА_1 на баланс не передавались. (а. с. 75).
КО «Київзеленбуд» листом від 27 жовтня 2024 року повідомило представника позивача що дерева та зелені насадження поблизу житлового будинку АДРЕСА_1 не передавались на баланс КО «Київзеленбуд». (а. с. 83)
КП по утриманню зелених насаджень Дніпровського району м. Києва листом від 22 липня 2024 року повідомило представника позивача що дерева та інші зелені насадження та елементи благоустрою за адресою; вулиця Райдужна, 44 у Дніпровському районі міста Києва не передавались на баланс КП. (а. с. 91)
Департамент територіального контролю міста Києва листом від 20 вересня 2024 року повідомило представника позивача паспорт благоустрою прибудинкової території на вул. Райдужній, 44 у Дніпровському районі міста Києва не надходив до Департаменту на погодження. Відповідно до Офіційного порталу Києва в розділі «Міські сервіси» будинок за адресою: м. Київ, вул. Райдужна, 44 та прибудинкова територія знаходиться на балансі ТОВ «Район-Сервіс» (а. с. 102).
Дніпровська районна в місті Києві державна адміністрація листом від 23 вересня 2024 року повідомила представника позивача про те що за інформацією Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради від 19 версеня 2024 року №057-12685 відповідно витягу з бази даних міського земельного кадастру земельна ділянка, де знаходиться зазначені зелені насадження, з кадастровим номером :8000000000:66:148:0136 обліковується, як землі не надані у власність чи користування (а. с. 104).
11 вересня 2024 року представником позивача направлено претензію до Київської міської ради про відшкодування майнових шкоди, заподіяної внаслідок пошкодження майна у розмірі 306 815,58 грн., та витрати на оплату послуг експерта у розмірі 7 500,00 грн. Вказану претензію Київська міська рада отримала 12 вересня 2024 року. (а. с. 104 - 108, 110).
Департамент захисту довкілля та адаптації до зміни клімату листом від 20 вересня 2024 року повідомила представника позивача про те що зелені насадження поблизу житлового будинку АДРЕСА_1 не передавались на балансі Департаменту, а тому відсутні правові підстави для відшкодування вказаної у претензії шкоди. (а. с. 111)
ОСББ «Дім Райдужний» листом від 08 жовтня 2024 року повідомило представника позивача про те, що земельна ділянка під деревом не належить до земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:66:148:0118, або прибудинкової території ОСББ «Дім Райдужний» (а. с. 120).
У частинах першій, другій та п'ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним
і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.
Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 1166 ЦК України майнова шкода завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини (частина друга статті 1166 ЦК України).
Шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи. Для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв'язок між шкодою та поведінкою заподіювача, г) вина.
Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини, якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
З огляду на викладене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу, саме на відповідача покладено обов'язок доведення відсутності вини у завданні шкоди, а позивач доводить наявність шкоди, її розмір, наявність причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та спричиненою шкодою
Згідно зі статтею 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
У разі встановлення конкретної особи, яка завдала шкоду, відбувається розподіл тягаря доказування: позивач повинен довести наявність шкоди та причинний зв'язок, відповідач доводить відсутність протиправності та вину (схожий висновок див. постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20 (провадження № 61-21130сво21).
Сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами (частина перша статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування»).
За приписами частини першої та другої статті 11 Закону України «Про місцеве самоврядування» виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.
До повноважень сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить здійснення самоврядного контролю за станом благоустрою та утриманням територій населених пунктів, інженерних споруд та об'єктів, підприємств, установ та організацій, майданчиків для паркування транспортних засобів (у тому числі щодо оплати послуг з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів), озелененням таких територій, охороною зелених насаджень, водних об'єктів тощо (пункт 5 частини другої статті 10 Закону України «Про благоустрій населених пунктів»).
Правила утримання зелених насаджень міст та інших населених пунктів затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, за погодженням із заінтересованими центральними органами виконавчої влади (частина сьома статті 28 Закону України «Про благоустрій населених пунктів»).
У пункті 3.2 Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 10 квітня 2006 року № 105 (далі - Правила), передбачено, що елементами благоустрою є: покриття доріжок відповідно до норм стандартів; зелені насадження (у тому числі снігозахисні, протиерозійні) уздовж вулиць і доріг, у парках, скверах і алеях, бульварах, садах, інших об'єктах благоустрою загального користування, санітарно-захисних зонах, на прибудинкових територіях; будівлі та споруди системи збирання і вивезення відходів; засоби та обладнання зовнішнього освітлення та зовнішньої реклами; комплекси та об'єкти монументального мистецтва; обладнання дитячих, спортивних та інших майданчиків; малі архітектурні форми; інші елементи благоустрою.
Відповідальними за збереження зелених насаджень, належний догляд за ними є: на об'єктах благоустрою державної чи комунальної власності - балансоутримувачі цих об'єктів; на територіях установ, підприємств, організацій та прилеглих територіях - установи, організації, підприємства; на територіях земельних ділянок, які відведені під будівництво, - забудовники чи власники цих територій; на безхазяйних територіях, пустирях - місцеві органи самоврядування; на приватних садибах і прилеглих ділянках - їх власники або користувачі (пункту 5.5. Правил).
До відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать організація благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення; здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян (підпунктом 7 пункту «а» частини першої статті 30 Закону України «Про місцеве самоврядування»).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 вересня 2019 року у справі № 200/22129/16-ц (провадження № 61-43478св18), на яку посилається позивач у касаційній скарзі, зазначеної, що, «…до відання виконавчого органу міської ради належить організація благоустрою населених пунктів, визначення балансоутримувача та контроль за станом зелених насаджень, а обов'язок з відшкодування заподіяної позивачу майнової шкоди внаслідок падіння гілки з дерева покладається саме на балансоутримувача, визначеного органом місцевого самоврядування, як відповідальну особу за стан зелених насаджень у дворі біля будинку АДРЕСА_1. Місцевий суд установив, що відповідач КП «Міськзеленбуд» Дніпровської міської ради було створено на підставі рішення Дніпровської міської ради №45/22 від 08 грудня 2004 року, при створенні якого на його баланс жодних зелених насаджень не передавалось. Рішенням Дніпропетровської міської ради від 30 листопада 2011 року №53/17 «Про внесення змін до рішення міської ради від 02 березня 2011 року № 16/9 «Про проведення реорганізації комунальних житлово-експлуатаційних підприємств, підпорядкованих департаменту житлово-комунального господарства та капітального будівництва Дніпропетровської міської ради» КП «Жилсервіс-2» Дніпровської міської ради є балансоутримувачем житлового будинку АДРЕСА_1, проте не об'єктів благоустрою зеленого господарства, що розташовані на прибудинковій території вказаного будинку.
Покладаючи на Дніпровську міську раду обов'язок по відшкодуванню заподіяної позивачу майнової шкоди, місцевий суд врахував, що дерево, з якого впала гілка на належний позивачу автомобіль, було розташовано на землі комунальної власності, його власником є територіальна громада міста та виходив із відсутності даних, що дане дерево відповідно до вимог частини п'ятої статті 28 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» перебувало на балансовому обліку виконавчого комітету чи будь-якої організації, в той час як організація роботи з цього питання проводиться виключно органами місцевого самоврядування».
Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного суду від 25 січня 2023 року
у справі № 522/2891/20 (провадження № 61-9688св22).
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
Оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням як кожен окремо, так і у їх сукупності, суд приходить до висновку, що дерево, яке впало на належний позивачу автомобіль, розташовано на землі комунальної власності, його власником є територіальна громада міста, дані, що дане дерево відповідно до вимог частини п'ятої статті 28 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» перебуває на балансовому обліку виконавчого комітету чи будь-якої організації відсутні, в той час як організація роботи з цього питання проводиться виключно органами місцевого самоврядування, таким чином відповідальність щодо відшкодування майнової шкоди внаслідок падіння дерева в даній справі покладається на Київську міську раду.
Відповідно до статті 102 ЦПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.
Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.
Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.
Висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи.
У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (ім'я, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством.
У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом - також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків.
23 липня 2024 року за результатами проведення експертно транспортно-товарознавчого дослідження з визначення розміру матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу складено висновок експерта №156/24, відповідно до якого вартість відновлювального ремонту автомобіля «Фольцваген» д.н.з. НОМЕР_1 в результаті його пошкодження внаслідок падіння дерева, яке мало місце 19 червня 2024 року складає суму у розмірі 306 815, 58 грн (а. с. 30-35).
Вказана експертиза проведена експертом Ковалем І. М., який маж вищу технічну освіту, кваліфікацію судового експерта - автотоварознавця та стаж експертної роботи з 1996 року. Висновок експерта підготовлено згідно договору на проведення експертного дослідження, для подальшого подання до суду. Про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок за статтею 384 КК України експерт повідомлений під підпис.
За наведених обставин позовні вимоги ОСОБА_1 до Київської міської ради про стягнення 306 815,58 грн відшкодування матеріальної шкоди внаслідок пошкодження автомобіля є обгрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, при визначені суми матераільного збитку суд бере до уваги висновок експерта від 23 липня 2024 року №156/24.
Відповідно до положень частини першої статі 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У частині третій статті 510 ЦК України визначено, що якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.
Отже, грошовим необхідно вважати зобов'язання, що складається, зокрема, з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій відповідає кореспондуючий обов'язок боржника сплатити кошти на користь кредитора.
Саме до таких грошових зобов'язань належить правовідносини між позивачем та відповідачем.
З огляду на юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов'язань на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України як спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.
За правилами частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.
З огляду на викладене позивач правомірно пред'явив вимоги до Київської міської ради про стягнення 857,00 грн 3 % річних та 1,00 грн інфляційних втрат за період з 19 вересня 2024 року до 23 жовтня 2024 року.
Аналізуючи зібрані по справі докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Київської міської ради, Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації про відшкодування матеріальної шкоди є обгрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, ухвалюючи рішення, суд присуджує до стягнення з Київської міської ради на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 306 815, 58 грн, 857,00 грн 3 % річних та 1,00 грн інфляційних втрат за період з 19 вересня 2024 року до 23 жовтня 2024 року.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 133 Цивільного процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до статті 141 ЦК України суд присуджує до стягнення з Київськох міської ради на користь Держави судовий збір у розмірі 3 076,74 грн. відповідно до задоволеним позовним вимогам (307 673,58 * 1%), оскільки позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до пункту 13 частини 1 статті 5 ЗУ «Про судовий збір».
У постанові від 22 листопада 2023 року у справі № 712/4126/22 (провадження № 14-123цс23) Велика Палата Верховного Суду зауважила, що внаслідок розвитку суспільних відносин у сфері процесуального законодавства, які знайшли своє відображення у внесених змінах до процесуальних кодексів Законом від 15 грудня 2017 року № 2147-VIII, задля забезпечення єдності судової практики щодо вирішення питання можливості відшкодування стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, витрат на складення висновку експерта, виготовленого та отриманого на замовлення сторони у справі до відкриття провадження в такій справі, необхідно відступити від висновку, висловленого в постановах Верховного Суду: у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 16 грудня 2020 року у справі № 824/647/19-а (провадження № К/9901/31359/20) та від 13 липня 2021 року у справі № 640/19089/20 (провадження № К/9901/22986/21), у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 липня 2022 року у справі № 524/710/21 (провадження № 61-1693св22), у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 31 травня 2023 року у справі № 914/3881/21.
Такий відступ полягає в тому, що відшкодування витрат за проведення експертизи не обмежується випадком її призначення та проведення після відкриття провадження у справі. Відтак сторона, на користь якої ухвалено рішення, має право на відшкодування витрат за експертизу, проведену до подання позову, якщо такі витрати пов'язані з розглядом справи, зокрема якщо судом враховано відповідний висновок експерта як доказ.
Відмова у відшкодуванні судових витрат за проведення експертизи стороні, на користь якої ухвалене судове рішення (особливо, якщо суд врахував відповідний висновок експерта як доказ), не узгоджується із засадами розумності, добросовісності, справедливості та правової визначеності, а також не забезпечує передбачуваності застосування процесуальних норм, отже, не є такою, що відповідає принципу верховенства права.
З огляду на викладене з Київської міської ради на користь ОСОБА_1 підлягають компенсації витрати, пов'язані з оплати експертизи у розмірі 7 500,00 грн., які сплачені ОСОБА_1 на рахунок судового експерта Коваля І. М. відповідно до платіжної інструкції від 18 липня 2024 року №0.0.3771790996.1.
Згідно положень ч. 1, 2 статті 137 Цивільного процесуального кодексу України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. (ч. 3 ст. 137 Цивільного процесуального кодексу України)
При розгляді справи судом питання про відшкодування витрат на правничу допомогу учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань і саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони (саме така позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).
Згідно пункту 25 постанови Верховного Суду від 21 січня 2021 року у справі № 280/2635/20 зауважено, що: «Судова колегія зазначає, що КАС України (та відповідно, ЦПК України) у редакції, чинній з 15.12.2017, імплементував нову процедуру відшкодування витрат на професійну правову допомогу, однією з особливостей якої є те, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною / третьою особою чи тільки має бути сплачено.»
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу надано до суду: копію Договору про надання професійної правничої допомоги №27/06/24-ЦС від 27 червня 2024 року, додаткову угоду №1 до Договору про надання професійної правничої допомоги №27/06/24-ЦС від 27 червня 2024 року, платіжну інструкцію від 27 червня 2024 року, а всього на 25 000,00 грн..
У постанові Верховного Суду від 13.02.2019 р. у справі №756/2114/17. «при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), і розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін. Ті самі критерії застосовує ЄCIIJI. присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У рішеннях від 12 жовтня 2006 р. у справі «Двойних проти України», від 10 грудня 2009 р. у справі «Гімайдуліна і інші проти України», від 23 січня 2014 р. у справі «East/West Alliance Limited проти України», від 26 лютого 2015 р. у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 р. у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
У постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св 19) та від 30 вересня 2020 року в справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61 -22962св 19) викладено правовий висновок про те. що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Крім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» від 26.02.2015, пунктах 34-36 рішення у справі «Гімайдуліна і інших проти України» від 10.12.2009, пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» від 12.10.2006, пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення; надання правової допомоги свідку у кримінальному провадженні; представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань; захист прав, свобод і законних інтересів викривача у зв'язку з повідомленням ним інформації про корупційне або пов'язане з корупцією правопорушення.
Склад витрат, пов'язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмету доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19) зазначила, що суд повинен оцінювати необхідність та розумність судових у вигляді «гонорару успіху», саме в контексті компенсації цих витрат за рахунок іншої сторони судової справи.
Аналогічним чином тлумачить це питання і ЄСПЛ, висновки якого зокрема у рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (latridis v. Greece, заява № 31107/96) свідчать, що договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом, може підтверджувати, що у клієнта дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові, якщо така угода є юридично дійсною. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли між адвокатом і клієнтом, не може зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але ураховуючи також те, чи були вони розумними.
Разом з тим чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. Відповідно, суд зазначив, що процесуальним законодавством передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.
В питанні критеріїв також слід згадати висновки Великої Палати у справі № 755/9215/15-ц. Так, суд наголосив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
За наведених обставин, враховуючи що витрати які поніс позивач у справі є неминучими, підтверджені належними доказами з урахуванням вимог розумності, справедливості, складності справи, та роботу яку виконав представник позивача для відновлення порушених прав позивача, суд вважає що визначена позивачем та його адвокатом сума витрат у розмірі 25 000,00 грн є обгрунтованою.
Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 22, 23, 1166, 1192 Цивільного кодексу України, ст. ст. 2, 4, 12, 76-81, 89, 133, 141, 200, 206, 223, 259, 263-265, 273, 280, 284, 288, 354,355 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Київської міської ради, Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації про відшкодування матеріальної шкоди задовольнити.
Стягнути з Київської міської ради на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 306 815, 58 грн, 857,00 грн 3 % річних та 1,00 грн інфляційних втрат за період з 19 вересня 2024 року до 23 жовтня 2024 року, а всього
307 673 (триста сімдесят три тисячі шістсот сімдесят три) гривні 58 копійок.
Стягнути з Київської міської ради на користь Держави судовий збір у розмірі 3076 (три тисячі сімдесят шість) гривень 74 копійок.
Стягнути з Київської міської ради на користь ОСОБА_1 витрати пов'язані з проведнням експертизи у розмірі 7 500,00 грн та витрати пов'язані з наданням професійної правничої допомоги у розмірі 25 000,00 грн, ва всього 32 000 (тридцять дві тисячі) гривні 00 копійок.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 12 серпня 2025 року.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 );
Відповідач - Київська міська рада (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 36, код ЄДРПОУ 22883141);
Відповідач - Дніпровська в місті Києві державна адміністрація (02094, м. Київ, вул. І. Котляревського, буд. 1/1, ЄДРПОУ 37203257)