Новосанжарський районний суд Полтавської області
Справа № 542/1249/25
Провадження № 2/542/581/25
12 серпня 2025 року селище Нові Санжари
Новосанжарський районний суд Полтавської області в складі:
головуючого судді - Шарової-Айдаєвої О.О.,
за участю:
секретаря судового засідання - Карась В.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в селищі Нові Санжари цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
16 липня 2025 року до Новосанжарського районного суду Полтавської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі також - позивачка, ОСОБА_1 ) до ОСОБА_2 (надалі також - відповідач, ОСОБА_2 ), в якій позивачка просила розірвати шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище - ОСОБА_3 ), зареєстрований Центральним відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Полтавського міського управління юстиції, актовий запис № 1335 від 05 вересня 2015 року. Після розірвання шлюбу просила залишити прізвище - « ОСОБА_4 ».
Ухвалою Новосанжарського районного суду Полтавської області від 17 липня 2025 року після отримання інформації про зареєстроване місце проживання відповідача позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження (а.с. 14).
В обґрунтування позовних вимог позивачкою зазначено, що між нею та відповідачем укладено шлюб, який зареєстровано Центральним відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Полтавського міського управління юстиції, актовий запис № 1335 від 05 вересня 2015 року.
Вказала, що із відповідачем, вони мають спільного неповнолітнього сина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Зазначила, що шлюбно - сімейні відносини між ними фактично припинені, вони не ведуть спільного господарства та бюджету, що свідчить про те, що шлюб існує лише формально. Позивачка втратила бажання будувати сімейний союз із відповідачем, оскільки між ними вже давно втрачені почуття підтримки, взаєморозуміння, поваги та любові, що є основою шлюбу.
Вказала, що подальше спільне життя і збереження шлюбу суперечить її інтересам.
У судове засідання, призначене на 12 серпня 2025 року, позивачка не з'явилась, про час, дату та місце судового засідання повідомлялась належним чином шляхом направлення повістки на вказану у позові адресу, однак рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення із судовою повісткою повернулось до суду із зазначенням причини невручення - «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с. 17-20).
З огляду на положення пункту 4 частини 8 статті 128 ЦПК України, судова повістка вважається врученою позивачці.
У прохальній частині позовної заяви ОСОБА_1 просила розглянути справу за її відсутності (а.с. 3).
Відповідач у судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином (а.с. 16). Правом подати до суду відзив на позовну заяву ОСОБА_2 не скористався.
06 серпня 2025 року від відповідача до суду надійшла заява в якій він просив справу розглядати без його участі, визнав позовні вимоги та не заперечував проти їх задоволення (а.с. 21).
Відповідно до частини 1 статті 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно з частиною 2 статті 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
З огляду на викладені норми цивільно-процесуального законодавства, судове засідання проведено за відсутності учасників справи та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позовної заяви, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, встановив наступне.
Судом встановлено, що 05 вересня 2015 року у Центральному відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Полтавського міського управління юстиції зареєстровано шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ,про що складено актовий запис № 1335 та видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 (а.с. 5).
Від спільного шлюбу сторони мають малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується наданою до суду копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , актовий запис про народження № 3 (а.с. 9).
Вказуючи на неможливість подальшого спільного життя в якості подружжя, позивачка звернулась до суду із зазначеним позовом.
Надаючи оцінку позовним вимогам, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 51 Конституції України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
Частиною першою статті 8 Конвенції про захист прав та основоположних свобод визначено право особи на повагу до свого приватного та сімейного життя.
Згідно з частиною 1 статті 110 СК України, позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Відповідно до частини 2 статті 112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Згідно зі статтею 24 СК України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Таке положення національного законодавства України відповідає статті 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.
Частинами третьою, четвертою статті 56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Згідно з частиною 3 статті 115 Сімейного кодексу України, документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
Оскільки позивачка наполягала на розірванні шлюбу, то відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбних відносин, що є неприпустимим.
Враховуючи, що сторони припинили подружні стосунки, спільне життя подружжя і збереження шлюбу буде суперечити їх інтересам, сім'я фактично розпалась та її відновлення неможливе, й відповідач проти задоволення позовних вимог заперечень не надав, є підстави для розірвання шлюбу.
Позивачка скористалась правом на вибір прізвища після розірвання шлюбу в порядку статті 113 Сімейного кодексу України, та просила залишити їй прізвище - « ОСОБА_4 », із огляду на що, суд залишає їй шлюбне прізвище - « ОСОБА_4 ».
Отже, позовні вимоги про розірвання шлюбу підлягають задоволенню у повному обсязі.
Питання про розподіл судових витрат між сторонами суд вирішує відповідно до положень статті 141 ЦПК України.
Відповідно до частини 1 статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 141 ЦПК України, судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються у разі задоволення позову на відповідача.
Відповідно до частини 1 статті 142 ЦПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
З огляду на те, що позивачкою за подачу вказаного позову сплачено судовий збір відповідно до платіжної інструкції № 2Т56-Р5ВС-А9Х4-81МС від 15 липня 2025 року у сумі 1211 грн 20 коп., враховуючи те, що відповідач позов про розірвання шлюбу визнав до початку розгляду справи по суті, про що вказав у поданій до суду заяві, суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 має бути повернуто з державного бюджету 50 відсотків судового збору в сумі 605 грн 60 коп., сплаченого нею при поданні цього позову відповідно до частини 1 статті 142 ЦПК України, та про стягнення з відповідача на користь позивача 50 відсотків судового збору у сумі 605 грн 60 коп.
На підставі викладеного, керуючись статтями 110, 112, 113 СК України та статтями 141, 259, 263-265 ЦПК України,
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.
Шлюб, укладений між ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований 05 вересня 2015 року у Центральному відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Полтавського міського управління юстиції, про що складено актовий запис № 1335, - розірвати.
Після розірвання шлюбу прізвище позивачки ОСОБА_1 залишити без змін - « ОСОБА_4 ».
Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , судовий збір у сумі 605 грн 60 коп. (шістсот п'ять гривень шістдесят копійок).
Повернути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , з державного бюджету 50 відсотків судового збору, тобто 605 грн 60 коп. (шістсот п'ять гривень шістдесят копійок), сплаченого нею при подачі позовної заяви відповідно до платіжної інструкції № 2Т56-Р5ВС-А9Х4-81МС від 15 липня 2025 року.
Документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу, є рішення суду, яке набрало законної сили.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі проголошення скороченого (вступної та резолютивної частин) судового рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи до Полтавського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи:
позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ;
відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 .
Суддя О.О. Шарова-Айдаєва