Справа № 948/386/25
Номер провадження 2/948/286/25
11.08.2025 Машівський районний суд Полтавської області в складі:
головуючого - судді Косик С.М.,
за участю секретаря Асауленко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Машівка цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
у травні 2025 року до Машівського районного суду Полтавської області надійшла вказана позовна заява, мотивована тим, що 08.12.2020 між ТОВ «Споживчий центр», правонаступником якого є ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР», та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 08.12.2020-100000324, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 9 000,00 грн, що підтверджується довідкою (випискою) з первинним строком користування 14 календарних днів з дати отримання за процентоною ставкою «Економ» у розмірі 2% за один день користування кредитом, після/в період закінчення первинного та пролонгованого строків застосовується фіксована процентна ставка «Стандарт» -2,5% за один день користування кредитом. Позивач свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі.
В свою чергу відповідач ОСОБА_1 свої зобов'язання за договором належним чином не виконує, в зв'язку з чим станом на 27.03.2025 утворилася заборгованість у розмірі 27 000,93 грн, що складається із заборгованості по тілу кредиту у розмірі 9 000,00 грн та відсотками у розмірі 18 000,00 грн, чим порушуються права та інтереси позивача.
На підставі вище викладеного, позивач просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 27 000, 93 грн, витрати на правничу допомогу у розмірі 4 000,00 грн та суму сплаченого ним судового збору.
Ухвалою від 19.05.2025 Машівський районний суд Полтавської області відкрив провадження у справі за цим позовом за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін (а.с. 38).
У судове засідання сторони вдруге та повторно не з'явилися, про розгляд справи повідомлені належним чином та завчасно, зокрема, позивач шляхом направлення електронного листа на електронну адресу (а.с.41-44, 53, 54), відповідач рекомендованим повідомленням, яке 27.05.2025 повернуто з відміткою про відсутність адресата за вказаною адресою» (а.с.45,46) та особисто 20.06.2025 (а.с.52).
Позивач у змісті позовної заяви просить розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження за відсутності представника позивача (а.с.4 на зв.).
Відповідач 11.08.2025 подав заяву з проханням розглядати справу без його участі та одночасно повідомив, що позов визнає в частині стягнення тіла кредиту в розмірі 9000,00 грн, в іншій частині позовних вимог прохав відмовити з врахуванням того, що він є військовослужбовцем та учасником АТО (а.с.55-63).
Ураховуючи викладене, суд вирішив можливим розглянути справу за відсутності сторін, дослідивши надані письмові докази.
Судом установлено, що 08.12.2020 ОСОБА_1 електронним цифровим підписом підписав заявку, яка є невід'ємною частиною пропозиції про укладення договору (оферти), пропозицію про укладення кредитного договору, відповідно яких кредит надано в розмірі 9 000,00 грн, строком на 14 календарних днів (а.с.14-15,32-33).
Як видно з підтвердження укладання кредитного договору, сума кредиту у розмірі 9 000,00 грн та проценти у розмірі 2 520,00 сплачуються до 21.12.2020. Фіксована процентна ставка «Економ» - 2% за один день користування кредитом застосовується протягом первинного та пролонгованого сторків, після/в період закінчення первинного та пролонгованого стоків застосовується фіксована процентна ставка «Стандарт» - 2,5% за один день користування кредитом (а.с.12).
Цього ж числа відповідачем за допомогою електронного підпису у формі одноразового ідентифікатора підписано Паспорт споживчого кредиту продукту «V144», в якому зазначена інформація, яка надається споживачу до укладення договору (а.с.7).
Як видно з документу №320093700, 08.12.2020 перераховано грошові кошти у розмірі 9 000,00 грн на карту № НОМЕР_1 згідно договору №08.12.2020-100000324 (а.с.31).
09.10.2024 між ТОВ «Споживчий Центр» та ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» укладено договір факторингу № СЦ-091024-14, за умовами якого останньому перейшло право вимоги за кредитним договором в обсязі та на умовах, передбачених договором(а.с.27-30).
Згідно з Переліком №1, що є додатком до договору факторингу № СЦ-091024-14 від 09.10.2024, до позивача перейшло право вимоги до ОСОБА_1 у розмірі 27 000,00 грн (а.с.16-18).
09.10.2024 позивачем направлено ОСОБА_1 повідомлення про відступлення права вимоги за договором факторингу № СЦ-091024-14 від 09.10.2024 та сплату заборгованості у розмірі 27 000,00 грн за зазначеними в повідомленні реквізитами, а також вимога про сплату заборгованості (а.с.24, 24 на зв.).
Згідно з довідкою про розмір простроченої заборгованості за кредитним договором №08.12.2020-100000324 від 08.12.2020, загальна сума заборгованості ОСОБА_1 складає 27 000,00 грн, в тім числі: 9 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 18 000,00 грн - заборгованість за відсотками (а.с.25).
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Так, за змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч.ч. 1-2 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно зі ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Частинами 1-3 ст.1056-1 ЦК України визначено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.
Частиною 1 ст.1055 ЦК України встановлено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Відповідно до ч.ч.1-2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно ч. 2 ст.639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Згідно п. 5 ч. 1 ст.3Закону України«Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч.ч. 3-6,8 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Відповідно до ч. 12 ст. 11 вказаного Закону, електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Згідно ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Частини 1, 5 ст. 81 ЦПК України визначають, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Враховуючи те, що позичальник взяті на себе зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконав, кредитні кошти разом з процентами вчасно не повернув, суд вважає, що з відповідача на користь ТОВ «ФК «НОВИЙ КРЕДИТОР» слід стягнути заборгованість за тілом кредиту в розмірі 9 000,00 грн.
Водночас, вирішуючи заявлену вимогу про стягнення відсотків суд зазначає таке.
Відповідно до підпункту 3 пункту 4 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» від 20 травня 2014 року статтю 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» доповнено пунктом 15, згідно з яким військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов'язаним з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.
Пунктом 1 Розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України«Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» дію підпункту 3 пункту 4 цього Закону поширено на військовослужбовців з початку і до закінчення особливого періоду, а на резервістів та військовозобов'язаних з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду, на час проходження військової служби.
Особливий період відповідно до абзацу п'ятого статті 1 Закону України від 21 жовтня 1993 року №3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Вирішуючи питання щодо меж дії особливого періоду в розумінні Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26 серпня 2020 року усправі №813/402/17(провадження№ 11-609апп19) дійшла висновку, що за змістом наведених вище визначень, навіть за невведення у країні воєнного стану, особливий період, початок якого пов'язаний з моментом оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової чи прихованої), хоч і охоплює час мобілізації, однак не може вважатися закінченим лише зі спливом строку, протягом якого підлягали виконанню визначені у відповідному рішенні про мобілізацію заходи.
Особливий період закінчується з прийняттям Президентом України відповідного рішення про переведення усіх інституцій України на функціонування в умовах мирного часу.
На підставі Указу Президента України від 17 березня 2014 року № 303/2014 «Про часткову мобілізацію», затвердженого Законом України від 17 березня 2014 року № 1126-VII, з 18 березня 2014 року в Україні розпочався особливий період, який триває на час розгляду справи.
Пункт 15 статті 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» є самостійною нормою і будь-якого посилання про можливість застосування вказаного пункту лише при наявності у військовослужбовця відповідного статусу (учасника бойових дій) закон не передбачає. Крім цього, дія зазначеної норми поширюється на всіх військовослужбовців без виключення.
Вказані правовівисновки викладені у постанові Верховного Суду від 26 грудня 2018 року у справі № 522/12270/15-ц, провадження № 61-21025св18.
Як убачається з копії військового квитка серії НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_1 (а.с.59-61), ОСОБА_1 з 20.10.2010 року перебуває на військовій служба та з 11.04.2012 року перебуває на військовій службі за контарктом (а.с.59-61).
Довідкою військової частини НОМЕР_3 №297 Міністерства Оборони України від 17.07.2025 року підтверджується, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, а саме: солдатом вказаної військової частини з 25.03.2021 року (а.с.58).
22 вересня 2016року ОСОБА_1 отримав посвідчення серія НОМЕР_4 ветерана війни учасника бойових дій (а.с.56).
Отже, відповідач ОСОБА_1 , як військовослужбовець, який перебував на військовій службі, в силу положень п.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовці та членів їх сімей», який набрав чинності з 08 червня 2014 року, звільняється від нарахування процентів в сумі 18 000,00 грн. за невиконання зобов'язань за користування кредитом.
Відповідно до ч. 1ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно п. 1 ч. 3 цієї статті до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно зі ст. 141 ЦПК України, оскільки позов задоволено частково, а тому з відповідача на користь позивача потрібно стягнути пропорційно розміру задвоолених позовних вимог судовий збір у розмірі 807,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1333,00 грн.
Щодо стягнення з відповідача судового збору, суд зазначає, що згідно із ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати збору, зокрема, звільняються: 1) військовослужбовці, військовозобов'язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, - у справах, пов'язаних з виконанням військового обов'язку, а також під час виконання службових обов'язків (п. 12); 2) учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав (п. 13). Тобто відповідач не звільнений від сплати судового збору у цій справі.
На підставі викладеного, керуючись ст. 1-18, 81, 141, 209-245, 259, 264, 265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд
позов Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КРЕДИТОР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КРЕДИТОР» заборгованість за кредитним договором №08.12.2020-100000324 від 08.12.2020 у розмірі 9000, 00 грн, витрати на правничу допомогу у розмірі 1333,00 грн та судовий збір у розмірі 807,00 грн.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР», місцезнаходження юридичної особи: вул.Алмазова Генерала, 13, оф.601, м.Київ, код ЄДРПОУ - 43170298.
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 .
Суддя С. М. Косик