Справа № 150/435/25
Провадження № 33/801/788/2025
Категорія: 156
Головуючий у суді 1-ї інстанції Суперсон С. П.
Доповідач: Войтко Ю. Б.
11 серпня 2025 рокум. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Войтка Ю. Б., з участю секретаря судових засідань Кахно О. А.,
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Чернівецького районного суду Вінницької області від 01 липня 2025 року в справі про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, раніше до адміністративної відповідальності не притягувався,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП,
встановив:
Постановою Чернівецького районного суду Вінницької області від 01 липня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу, в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, а також стягнуто з нього на користь держави 605,60 гривень судового збору.
Відповідно до обставин, встановлених судовим рішенням, 18 травня 2025 року о 00 годині 00 хвилини, дорога Борівка-Джурин, ОСОБА_1 керував автомобілем ВАЗ 2109, державний номерний знак НОМЕР_2 з явними ознаками алкогольного сп'яніння (різкий запах алкоголю з ротової порожнини, порушення мови та координації рухів), від проходження огляду на стан сп'яніння відмовився, що було зафіксовано на технічний засіб (нагрудний відеореєстратор № 795774, № 798571). Вказаними діями ОСОБА_1 допустив порушення п. 2.5 ПДР, за що передбачено відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на незаконність оскаржуваної постанови у зв'язку з неповним з'ясування обставин справи, просить її скасувати і закрити провадження у справі за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, ОСОБА_1 вказує на те, що 18 травня 2025 року о 00 год 00 хв, дорога Борівка-Джурин, він керував автомобілем ВАЗ 2109, державний номерний знак НОМЕР_3 , але без наявних ознак алкогольного сп'яніння (різкий запах алкоголю з ротової порожнини, порушення мови та координації рухів), був в тверезому стані.
Зауважує, що під час його зупинки працівниками патрульної поліції протокол про адміністративне правопорушення не був оформлений, оформлення відбулося без його присутності, без можливості використати своє право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання, які долучаються до протоколу.
Також вказує, що йому не були роз'яснені права і обов'язки, передбачені ст. 268 КУпАП, не надано можливість подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу. Вважає, що зазначена бездіяльність уповноваженої посадової особи негативно впливає на процесуальне положення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, що в умовах рівноправності та змагальності сторін є недопустимим.
Звертає увагу, що під час його зупинки працівниками патрульної поліції відеозйомка не велась безперервно для здійснення повної та точної фіксації вчинення ним адміністративного правопорушення, про що свідчить відсутність складання протоколу про адміністративне правопорушення і вказує на неналежне фіксування події/факту вчинення правопорушення.
Вважає, що судом першої інстанції всупереч наданим доказам проходження ним військової служби та перебування в військовій частині на час призначення судового розгляду по справі, було порушено норми процесуального права, зокрема матеріали справи не містили доказів щодо того, чи особисто він отримав повістку, не взято до уваги поважність причини неявки у судове засідання та подальшу можливість відкладення розгляду справи для забезпечення його особистої присутності та не порушення його процесуальних прав.
Зазначає, що відповідно до вимог ст. 35 Закону України «Про національну поліцію» поліцейський зобов'язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.
Отже вважає, що під час розгляду адміністративної справи так і не було доведено жодним доказом факт його вини в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за порушення вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху України.
В судовому засіданні, проведеному в режимі відеоконференції, захисник ОСОБА_1 - адвокат Литовченко Р. В. підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та просив її задовольнити.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, доводи апеляції, приходжу до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Статтею 245 КУпАП визначені завдання провадження у справах про адміністративні правопорушення. Це своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган ( посадова особа ) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо підчас розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом. Згідно з п. 2 ч. 8 цієї статті за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.
Відповідно до положень ст. 251 КУпАП вина особи у вчиненні адміністративного правопорушення доводиться доказами. Доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків.
Частиною 1 ст. 130 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває у стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно з вимогами п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Ураховуючи склад адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 130 КУпАП, об'єктивна сторона такого правопорушення полягає у керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також у передачі керування транспортними засобами особі, яка перебуває у стані такого сп'яніння, а так само і за відмову осіб від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння.
Згідно з Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України від 09 листопада 2015 року № 1452/735, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за № 1413/27858, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Відповідно до п. 12 згаданої вище Інструкції у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в п. 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
Пунктом 8 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103 (зі змінами), передбачено, що у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Із матеріалів справи, зокрема, протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 334787 від 19.05.2025, убачається, що 18.05.2025 о 23 годині 55 хв на автодорозі сполученням Борівка-Джурин, ОСОБА_1 керував автомобілем ВАЗ 2109, державний номерний знак НОМЕР_2 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме, порушена координація рухів, нестійка хода, різкий запах алкоголю з порожнини рота, невиразна вимова. Від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки відмовився, що було зафіксовано на технічний засіб (технічний засіб відеозапису № 795774, № 798571). Вказаними діями ОСОБА_1 допустив порушення п. 2.5 Правил дорожнього руху.
До протоколу про адміністративне правопорушення додане направлення водія ОСОБА_1 до медичного закладу Могилів-Подільська КМП ОЛІЛ м. Могилів-Подільський, на огляд з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції у зв'язку із виявленими ознаками: різкий запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода, невиразна вимова, порушення координації рухів.
До справи про вчинене ОСОБА_1 адміністративне правопорушення долучений відеозапис портативних відеореєстраторів поліцейських, яким зафіксована хронологія подій 18.05.2025 - 19.05.2025.
Вирішуючи питання про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, яка виразилася у його відмові від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, суд першої інстанції дійшов висновку, що вина водія цілком доведена сукупністю доказів, наявних у матеріалах справи.
За фактичних обставин, що дійсно мають місце у цій адміністративній справі, у діях ОСОБА_1 убачається склад адміністративного правопорушення, передбаченого вказаною нормою матеріального права, оскільки він відмовився пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння.
З висновками суду першої інстанції, викладеними в оскаржуваній постанові від 01 липня 2025 року, слід погодитися, вони є правильними, об'єктивними, справедливими, підтвердженими сукупністю доказів, перевірених у ході судового розгляду, належно оцінених судом.
Оскаржуючи постанову суду першої інстанції, ОСОБА_1 вказує, що він 18.05.2025 о 00:00 год на автодорозі Борівка-Джурин, керував автомобілем ВАЗ 2109, державний номерний знак НОМЕР_2 , але без наявних ознак алкогольного сп'яніння (різкий запах алкоголю з ротової порожнини, порушення мови та координації рухів), був в тверезому стані.
При цьому посилається на ті обставини, що під час його зупинки працівниками патрульної поліції протокол про адміністративне правопорушення не був оформлений, оформлення відбулося без його присутності, без можливості використати своє право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання, які долучаються до протоколу.
З такими доводами скарги погодитися не можна, з огляду на наступне.
Так відеозаписом чітко зафіксовано, що поліцейськими як передумовою неодноразових пропозицій пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння були виявлені у ОСОБА_1 ознаки сп'яніння, що безпосередньо зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення
Відеозапис дає змогу в повній мірі пересвідчитися в наявності у ОСОБА_1 ознак сп'яніння. При цьому, такі ознаки були встановлені співробітниками поліції під час безпосереднього спілкування з водієм, об'єктивних підстав ставити під сумнів зміст протоколу про адміністративне правопорушення не вбачається.
Зрештою у апеляційній скарзі апелянт вказує на неналежність та недопустимість як доказу відеозапису з портативних відеореєстраторів, оскільки вважає, що відеозапис проводився не безперервно і що свідчить про неналежне фіксування події/факту вчинення правопорушення.
Такі доводи апеляційної скарги про недопустимість долученого до матеріалів справи відеозапису не заслуговують на увагу з огляду на наступне.
Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Долучений відеозапис є чітким, змістовним та таким, що повністю відтворює хронологію подій, що відбувалися за участю правопорушника, та які мають значення для розгляду справи про адміністративне правопорушення. Процесуальний закон не передбачає ані необхідності фіксування відеозаписом тих обставин, які виходять за межі предмету доказування у справі, ані необхідності додання такого відеозапису до протоколу про адміністративне правопорушення.
Крім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що відеофіксація моменту зупинки при складанні протоколу за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, не є обов'язковим доказом його вчинення, а доведеність цих обставин встановлюється на підставі аналізу всіх доказів у їх сукупності. Саме під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису (ч. 2 ст. 266 КУпАП).
З дослідженого в судовому засіданні технічного засобу відеозапису встановлено, що ОСОБА_1 під час зупинки транспортного засобу категорично відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, а також від огляду в медичному закладі. Особу ОСОБА_1 встановлено працівниками поліції за допомогою додатку ДІЯ, оскільки реєстраційні документи у нього були відсутні, при цьому порушник поводив себе агресивно, висловлювався нецензурною лексикою.
Також з відеозапису встановлено, що ОСОБА_1 визнає, що перебуває в стані алкогольного сп'яніння. Двоє пасажирів, які перебували з ним, намагалися домовитися з працівниками поліції, зокрема пасажирка, під відповідальність якої було передано керування транспортним засобом, вказала, що вони добре погуляли з кумом, вона просто хоче забрати водія додому.
Крім того, поліцейськими під час фіксації події, роз'яснено порушнику, що відносно нього складається протокол за відмову пройти огляд на стан сп'яніння в установленому порядку, при цьому ОСОБА_1 вказав, що відмовляється від підпису в протоколі, що не заперечував захисник Литовченко Р. В. у судовому засіданні.
За змістом ст. 254, 256 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення є важливим процесуальним документом, у якому фіксується сутність вчиненого правопорушення і лише який є підставою для подальшого провадження справи у суді. Для протоколу про адміністративне правопорушення передбачена як спеціальна його форма, так і вимоги, які регламентують його зміст, а саме: викладення об'єктивної сторони вчиненого адміністративної правопорушення із зазначенням усіх складових, які утворюють об'єктивну сторону цього правопорушення, в тому числі часу, місця і способу вчинення адміністративного правопорушення; зазначення обставин, які дають можливість характеризувати суб'єктивну сторону правопорушення, із зазначенням усіх її складових, необхідних для розгляду справи даних, зокрема щодо особи, яка притягається до відповідальності, потерпілих, свідків; фіксуються вчиненні процесуальні дії, у тому числі і ті, які гарантують забезпечення процесуальних прав особи, яка притягається до відповідальності. При розгляді справи службові особи, що здійснюють розгляд, повинні керуватися виключно даними, які містяться у протоколі про адміністративне правопорушення.
Наведене дає підстави стверджувати те, що підстави для складання протоколу про адміністративне правопорушення у відповідної службової особи виникають після вчинення адміністративного правопорушення, а також наявності даних, які вказують про наявність у діях особи складу адміністративного правопорушення в цілому та його об'єктивної сторони зокрема.
Щодо посилань в апеляційній скарзі на недоліки оформлення адміністративних матеріалів, зокрема, відсутність безперервного відеозапису складання протоколу про адміністративне правопорушення , то такі посилання не спростовують висновок суду першої інстанції про наявність в діях ОСОБА_1 складу інкримінованого йому правопорушення, а саме факту відмови водія від проходження огляду на стан сп'яніння та не можуть слугувати підставою для скасування постанови суду першої інстанції.
Апелянт також вказує, що відповідно до вимог ст. 35 Закону України «Про національну поліцію» поліцейський зобов'язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.
З такими доводами скарги погодитися не можна, з огляду на наступне.
Так, ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» встановлено перелік підстав для зупинки транспортних засобів.
Аналіз цієї статті дає підстави стверджувати, що вимоги норм, зазначених у ній здебільшого спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху, а також на забезпечення норм, визначених Законом.
Згідно п. 8 Порядку перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян підчас забезпечення заходів правового режиму воєнного стану, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2021 року №1456 (далі - Порядок №1456), уповноважена особа має право вимагати в особи пред'явлення нею документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, у таких випадках: якщо особа має зовнішні ознаки, схожі на ознаки особи, яка перебуває в розшуку, або безвісно зниклої особи; якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення; якщо особа перебуває на території чи об'єкті із спеціальним режимом; якщо в особи є зброя, боєприпаси, наркотичні засоби та інші речі, обіг яких обмежений або заборонений або для зберігання, використання чи перевезення яких потрібен дозвіл, якщо встановити такі права іншим чином не можливо; якщо особа перебуває в місці вчинення кримінального, адміністративного правопорушення або дорожньо-транспортної пригоди, іншої надзвичайної події; якщо зовнішні ознаки особи чи транспортного засобу або дії особи дають достатні підстави вважати, що особа причетна до вчинення правопорушення, транспортний засіб може бути знаряддям чи об'єктом вчинення правопорушення; порушення особою відповідних заборон, введених на території, де запроваджено правовий режим воєнного стану.
Згідно з п. 10 Порядку уповноважена особа має право зупиняти транспортні засоби в разі: порушення водієм Правил дорожнього руху; якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу; якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об'єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення; якщо транспортний засіб перебуває в розшуку; необхідності здійснення опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути; необхідності залучення водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод; необхідності обмеження чи заборони руху транспортних засобів; якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху; порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв; проїзду транспортних засобів через блокпости та контрольні пункти в'їзду-виїзду.
Таким чином, оскільки як дійсно слідує із матеріалів справи ОСОБА_1 був зупинений на автодорозі сполученням Борівка-Джурин, неможливо стверджувати про безпідставність зупинки транспортного засобу, тим більше з огляду те, що події відбувалися у нічний час в умовах правового режиму воєнного стану.
Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому правопорушення, а саме факту відмови водія від проходження огляду на стан сп'яніння.
Наведені в апеляційній скарзі аргументи загалом не свідчать про порушення судом першої інстанції при розгляді адміністративної справи стосовно ОСОБА_1 норм матеріального чи процесуального права, не спростовують правильний висновок суду першої інстанції. З урахуванням наведеного, посилання в апеляційній скарзі на необхідність закриття провадження у справі апеляційний суд визнає необґрунтованими та не знаходить законних підстав для їх задоволення.
На підставі вищевикладеного апеляційний суд дійшов переконання про відсутність законних підстав для скасування постанови Чернівецького районного суду Вінницької області від 01 липня 2025 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Чернівецького районного суду Вінницької області від 01 липня 2025 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, залишити без змін.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя апеляційного суду Ю. Б. Войтко