Справа № 588/1311/25
Провадження № 3/588/501/25
12 серпня 2025 року м. Тростянець
Суддя Тростянецького районного суду Сумської області Огієнко О.О., розглянувши справу про адміністративне правопорушення за матеріалами, що надійшли з Відділення поліції № 1 (м. Тростянець) Охтирського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Тростянець Сумської області, громадянина України, одруженого, працюючого водієм у ТОВ «Макс-автотранс», проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч. 3 ст. 184 КУпАП,
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 715585 від 22.07.2025 ОСОБА_1 обвинувачується в тому, що він 21.07.2025 о 21 години 00 хвилин у АДРЕСА_1 ухилився від виконання передбачених ст. 150 Сімейного кодексу України обов'язків щодо догляду та виховання відносно свого неповнолітнього сина, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не проконтролював дозвілля сина, внаслідок чого останній здійснив наїзд елктросамокатом на пішохідному переході на неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у АДРЕСА_2 та було заподіяно тілесні ушкодження, чим порушив ст. 124 КУпАП.
Дії ОСОБА_1 інспектором ЮП СП Охтирського РВП ГУНП в Сумській області Ворожко К.В. кваліфіковано за ч. 3 ст. 184 КУпАП.
У судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, про причини неявки не повідомив.
Відповідно до частини 2 статті 268 КУпАП при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 184 КУпАП, участь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, є не обов'язковою.
Таким чином, з урахуванням викладеного вважаю, що справа може бути розглянута без участі ОСОБА_1 на підставі наявних у справі матеріалів.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, вважаю, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 184 КУпАП не була доведена поза розумним сумнівом, тому провадження у справі необхідно закрити, виходячи з таких мотивів.
Згідно із ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно із статтею 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності.
Положення частин 1, 2 статті 7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Об'єктивна сторона складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 3 ст. 184 КУпАП, полягає у вчиненні неповнолітніми віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років правопорушення, відповідальність за яке передбачено цим Кодексом, крім порушень, передбачених частинами третьою або четвертою статті 173-4 цього Кодексу.
Разом з тим, у протоколі про адміністративне правопорушення, складеному відносно ОСОБА_1 , викладено звинувачення за ухилення від виконання батьківських обов'язків, за що передбачено адміністративну відповідальність ч. 1 ст. 184 КУпАП, а також за порушення неповнолітнім ОСОБА_2 ст. 124 КУпАП. Тобто фактично пред'явлено звинувачення за двома різними звинуваченнями, однак кваліфіковано дії за однією нормою закону.
Судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Малофєєва проти Росії» серед іншого зазначено, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принцип рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей, передбачає бездіяльність, внаслідок якої обов'язки по вихованню виконуються неякісно та не в повному обсязі.
Таке ухилення може полягати у різних формах бездіяльності, пов'язаної з незабезпеченням необхідних умов життя, належного виховання, навчання неповнолітніх дітей: залишення впродовж тривалого строку дитини без будь-якого нагляду, ухилення від виховання дітей (у тому числі незабезпечення відвідування ними школи, контролю за дозвіллям), незабезпечення безпечних умов перебування за місцем проживання чи в іншому місці, невжиття заходів щодо їх лікування, безпідставне обмеження в харчуванні, одязі, інших предметах першої необхідності, штучне створення незадовільних побутових умов, тощо.
ОСОБА_1 звинувачується в ухиленні від виконання передбачених ст. 150 Сімейного кодексу України обов'язків щодо виховання сина ОСОБА_2 , який здійснив наїзд електросамокатом на пішохода.
Обставини невиконання обов'язків щодо виховання дитини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД № 715585 від 22.07.2025, не дозволяють зробити висновок про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, оскільки не зазначено, від виконання яких саме обов'язків, передбачених ст. 150 СК України, ухилився останній.
Також суд враховує і те, що ОСОБА_1 працює, тому не може постійно перебувати поряд із сином, щоб постійно контролювати його поведінку.
До матеріалів справи не додано доказів на підтвердження тих обставин, що ОСОБА_1 умисно не контролював поведінку сина, веде аморальний спосіб життя, тощо, що дало б підстави вважати, що він ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків.
Отже, установлені обставини не свідчать про те, що дії неповнолітнього ОСОБА_2 щодо наїзду електросамокатом на пішохода є наслідком бездіяльності батька.
Крім того, недоведеними є обставини про вчинення неповнолітнім ОСОБА_2 правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП, зважаючи на таке.
Об'єктивна сторона складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 124 КУпАП, полягає в порушенні учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Отже, обов'язковою ознакою об'єктивної сторони правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП є порушення правил дорожнього руху, якщо таке порушення посягнуло на суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та у сфері власності у формі завдання шкоди.
У протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено, які саме положення правил дорожнього руху порушив ОСОБА_2 , а також до протоколу не додано доказів на підтвердження такого факту, зокрема не додано схеми ДТП з відображенням місця події.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події, складу адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП.
Статтею 62 Конституції України встановлено, що обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно ст. 129 Конституції України, однією з основних засад судочинства, є забезпечення доведеності вини.
У справах «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року та «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанїї» від 06 грудня 1998 року Європейський Суд з прав людини зазначив, що «суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою».
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Зважаючи на те, що у справі відсутні належні, допустимі та достатні докази на підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 184 КУпАП, суд приходить до висновку про відсутність в його діях складу вказаного правопорушення, у зв'язку з чим провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю.
Керуючись статтями 7, 184, 247, 251, 280, 283, 284 КУпАП, суддя
Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 184 КУпАП відносно ОСОБА_1 закрити на підставі пункту 1 статті 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Сумського апеляційного суду через Тростянецький районний суд Сумської області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя О. О. Огієнко