Справа №478/910/25 пров. №1-в/478/256/2025
11 серпня 2025 року Казанківський районний суд Миколаївської області
в складі: головуючої судді ОСОБА_1
з участю: секретаря ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
представника ВК №93 ОСОБА_4
засудженого ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні у дистанційному режимі відеоконференції клопотання засудженого ОСОБА_5 про приведення вироків у відповідність до Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18 липня 2024 року №3886-IX,
01 серпня 2025 року засуджений ОСОБА_5 звернувся до суду з клопотанням про приведення вироків у відповідність до Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18 липня 2024 року №3886-IX.
Клопотання обґрунтоване тим, що він засуджений: 1) 03.08.2023 року вироком Ленінського районного суду м. Миколаєва за ч.4 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років; 2) 27.09.2023 року вироком Ленінського районного суду м. Миколаєва за ч.4 ст.186, ч.1 ст.122, ч.1 ст.70, ч.4 ст.70 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років; 3) 26.01.2024 року вироком Ленінського районного суду м. Миколаєва за ч.2 ст.190, ч.4 ст.70 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років. З 13.03.2024 року відбуває покарання у ДУ «Казанківська виправна колонія (№93)».
Засуджений ОСОБА_5 посилаючись на те, що відповідно до ч.1 ст.5 КК України, закон про кримінальну відповідальність, який скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання, але судимість не знято і не погашено, просить вирішити питання щодо приведення вироку відносно нього у відповідність до вимог Закону України №3886-IX.
Засуджений ОСОБА_5 в судовому засіданні клопотання підтримав, просив задовольнити.
Представник ДУ «Казанківська виправна колонія (№93)» в судовому засіданні просила відмовити в задоволенні клопотання, посилаючись на його не обґрунтованість.
Прокурор в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні клопотання.
Вислухавши пояснення учасників судового провадження, дослідивши матеріали клопотання та особової справи засудженого ОСОБА_5 , суд приходе такого висновку.
Згідно із ч.1 ст.539 КПК України питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом.
Пунктом 2 ч.2 ст.539 КПК України передбачено, що клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 10 (у частині клопотань про заміну покарання відповідно до частини третьої статті 57, частини першої статті 58, частини першої статті 62 Кримінального кодексу України), 11, 13, 13-2 частини першої статті 537 цього Кодексу.
Відповідно до п.13 ч.1 ст.537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України.
Частинами 2 і 3 ст.74 КК України передбачено, що особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання. Призначена засудженому міра покарання, що перевищує санкцію нового закону, знижується до максимальної межі покарання, встановленої санкцією нового закону. У разі якщо така межа передбачає більш м'який вид покарання, відбуте засудженим покарання зараховується з перерахуванням за правилами, встановленими ч.1 ст.72 цього Кодексу.
Судом встановлено, що вироком Ленінського районного суду м. Миколаєва від 03.08.2023 року ОСОБА_5 засуджено за ч.4 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років. Строк відбуття покарання ОСОБА_5 рахувати з часу приведення вироку до виконання. Запобіжний захід ОСОБА_5 до набрання вироком законної сили не застосовувати.
Вирок набрав законної сили 04.09.2023 року.
Вироком Ленінського районного суду м. Миколаєва від 27.09.2023 року ОСОБА_5 засуджено за ч.4 ст.186, ч.1 ст.122, ч.1 ст.70 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років. На підставі ч.4 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання за вироком Ленінського районного суду м. Миколаєва від 03.08.2023 року більш суворим за цим вироком визначено ОСОБА_5 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років. Запобіжний захід ОСОБА_5 до набрання вироком законної сили залишено тримання під вартою. Зараховано в строк відбуття покарання ОСОБА_5 строк перебування під вартою з 26.01.2023 року по 27.01.2023 року, а також з 04.07.2023 року і до дня набрання вироком законної сили, з розрахунку день за день.
Вирок набрав законної сили 28.10.2023 року.
Вироком Ленінського районного суду м. Миколаєва від 26.01.2024 року ОСОБА_5 засуджено за ч.2 ст.190 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки 6 місяців. На підставі ч.4 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень за даним вироком та вироком Ленінського районного суду м. Миколаєва від 27.09.2023 року шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим визначено ОСОБА_5 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років. Строк відбуття покарання ОСОБА_5 рахувати з 04.07.2023 року. Запобіжний захід ОСОБА_5 до набрання вироком законної сили не застосовувати.
Вирок набрав законної сили 26.02.2024 року.
09.08.2024 року набрав чинності Закон України №3886-ІХ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» (далі - Закон №3886-ІХ).
Цим Законом ст.51 Кодексу України про адміністративні правопорушення була викладена у новій редакції, внаслідок чого, дрібним викраденням чужого майна вважається крадіжка, шахрайство, привласнення чи розтрата, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ч.6 ст.3 КК України зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення.
Згідно з п.5 підрозділу 1 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 ст.169 розділу ІV цього Кодексу для відповідного року.
Відповідно до пп. 169.1.1 пункту 169.1 ст.169 Податкового кодексу України податкова соціальна пільга дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь-якого платника податку.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» №2710-IX від 03.11.2022 року встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2023 року у розмірі 2684 грн, а отже сума соціальної пільги становить 1 342 грн, тобто два неоподатковуваних мінімуми доходів громадян в даному випадку складають 2684 грн.
Таким чином, згідно з Законом №3886-ХІ, кримінальна відповідальність настає за таємне викрадення чужого майна вартістю понад 2684 грн, вчинене у 2023 році.
Відповідно до вироку Ленінського районного суду м. Миколаєва від 03.08.2023 року ОСОБА_5 26.06.2023 року вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, в умовах воєнного стану, заподіявши потерпілому майнову шкоду в розмірі 3700 грн, що перевищує розмір 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (2684 грн), та дії ОСОБА_5 утворюють склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, як на день ухвалення вироку, так і на день розгляду цього клопотання.
Згідно вироку Ленінського районного суду м. Миколаєва від 26.01.2024 року ОСОБА_5 08.05.2023 року заволодів чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно, заподіявши потерпілому матеріальну шкоду на суму 4186 грн 33 коп., що перевищує розмір 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, та дії ОСОБА_5 утворюють склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.190 КК України, як на день ухвалення вироку, так і на день розгляду цього подання.
Відповідно до ч.3 ст.3, ч.2 ст.4 КК України кримінальна протиправність діяння, а також його караність та інші кримінально-правові наслідки визначаються тільки Кримінальним кодексом, що діяв на час вчинення цього діяння.
Закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість (ч.1 ст.5 КК України)
Таким чином, з наведеного вбачається, що, має місце часткова декриміналізація, а саме діянь, які полягають у крадіжці майна, вартістю до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Враховуючи зазначені зміни до законодавства, а також положення наведеної вище ч.2 ст.4 КК України та ч.1 ст.5 КК України, таємне викрадення чужого майна вартістю до 2684 грн на час, до якого відносяться інкриміновані засудженому діяння, кваліфікувалися б за ч.1 ст.51 КУпАП, як дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, а таємне викрадення чужого майна вартістю понад вказаної суми - за ч.1 ст.185 КК України (крадіжка), а за наявності кваліфікуючих ознак (наприклад вчинення повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднаної з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище, в умовах воєнного стану) - за відповідною частиною статті 185 КК України, та заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою (шахрайство) вартістю понад вказаної суми - за ч.1 ст.190 КК України, а за наявності кваліфікуючих ознак (наприклад вчинення повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або таке, що завдало значної шкоди потерпілому) - за відповідною частиною статті 190 КК України.
За таких обставин, враховуючи, що суд саме звільняє засудженого від відбування покарання відповідно до ч.2 ст.74 КК України і не має повноважень змінювати вирок на стадії його виконання, у суду відсутні підстави для звільнення засудженого ОСОБА_5 від покарання призначеного вироком Ленінського районного суду м. Миколаєва від 03.08.2023 року за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України оскільки вчинене ним 26.06.2023 року таємне викрадення чужого майна, вчинене повторно, в умовах воєнного стану, на день розгляду клопотання відповідає цій правовій кваліфікації, та від покарання призначеного вироком Ленінського районного суду м. Миколаєва від 26.01.2024 року за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.190 КК України оскільки вчинене ним 08.05.2023 року заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно, на день розгляду клопотання відповідає цій правовій кваліфікації, тому суд не знаходить підстав для звільнення засудженого від відбування покарання або пом'якшення покарання, призначеного вироками суду від 03.08.2023 року та від 26.01.2024 року, на підставі ст.74 КК України.
На підставі викладеного суд приходить до висновку про відмову у задоволенні клопотання.
Керуючись ст.ст.537-539 КПК України, суд
Відмовити у задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_5 про приведення вироків у відповідність до Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18 липня 2024 року №3886-IX.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Миколаївського апеляційного суду через Казанківський районний суд протягом семи днів з дня її проголошення.
Суддя ОСОБА_1