Справа № 298/1051/25
Номер провадження 3/298/675/25
11 серпня 2025 року с-ще Великий Березний
Суддя Великоберезнянського районного суду Закарпатської області Зизич В.В., за участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши матеріали об'єднаної справи №298/1051/25 (провадження 3/298/675/25), які надійшли з відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ІНФОРМАЦІЯ_2 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця смт. Чинадійово Мукачівського району Закарпатської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , тимчасово непрацюючого, за ч.1 ст. 185-10, ч.1 ст.204-1 КУпАП, -
До суду одночасно надійшло дві справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених за ч.1 ст. 185-10, ч.1 ст.204-1 КУпАП.
Постановою суду від 11 серпня 2025 року справи: №298/1051/25 (провадження №3/298/675/25) та №298/1070/25 (провадження №3/298/694/25) про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 185-10, ч.1 ст. 204-1 КУпАП об'єднано в одне провадження, об'єднаній справі присвоєно номер №298/1051/25 (провадження №3/298/675/25).
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення ЗхРУ №146886 від 24 червня 2025 року, 24 червня 2025 року о 17 год. 30 хв. на околиці населеного пункту «Жорнава» (територія Ставненської сільської громади ужгородського району Закарпатської області) в межах контрольованого прикордонного району на відстані близько 5100 метрів до державного кордону України, на напрямку 24 прикордонного знаку Словацької Республіки був затриманий гр.України ОСОБА_1 під час спроби незаконного перетинання державного кордону в пішому порядку з України в Словацьку Республіку поза встановленими пунктами пропуску через державний кордон, в умовах воєнного стану. Своїми діями порушив вимоги ст.ст. 9, 12 Закону України «Про державний кордон» від 04.11.1991 року, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.204-1 КУпАП.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення ЗхРУ №146885 від 24 червня 2025 року, 24 червня 2025 року о 17 год. 30 хв. на околиці населеного пункту Жорнава (територія Ставненської сільської громади Ужгородського району Закарпатської області) в межах контрольованого прикордонного району на відстані близько 5100 метрів до державного кордону України, в районі 24 прикордонного знаку Словацької Республіки був затриманий гр.України ОСОБА_1 , під час спроби незаконного перетинання державного кордону в пішому порядку з України в Словацьку Республіку поза встановленими пунктами пропуску через державний кордон в умовах воєнного стану. Під час спроби незаконного перетину державного кордону України вдався до втечі та вчинив злісну непокору, а саме не виконав неодноразово повторену закону вимогу військовослужбовця ДПСУ зупинитись і продовжував тікати. Своїми діями порушив вимоги ст. 34 Закону України «Про державну прикордонну службу України», чим вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена за ч. 1 ст. 185-10 КУпАП.
У судовому засіданні ОСОБА_1 вину у скоєнні інкримінованих йому правопорушень заперечив. Пояснив, що він жодного правопорушення не вчиняв. Працює водієм у таксі. Того дня, він виконував замовлення та віз клієнтку, його зупинили працівники поліції в м. Мукачево та люди на білому автомобілі Рено Дастер, звинуватили, що він причетний до переправлення осіб через державний кордон. Сказали, що чоловік, якого він відвіз в ОСОБА_2 п'ять днів тому, в незаконний спосіб перетнув кордон. Наполягали на тому, що він сприяв у незаконному переправленні осіб через державний кордон. Ствердив, що події викладені у складених відносно нього протоколах не відповідають дійсності. Він ніколи не був у селі Жорнава і не знає, де воно знаходиться. Його затримали в місті Мукачево і привезли на ВПС " ІНФОРМАЦІЯ_4 ", де надали на підпис документи, протоколи, заяви та пояснення, і сказали, що якщо він такі не підпише, то вони затримають його на три доби. Так як він не хотів там знаходитись, то підписав усе, що йому дали на підпис. Повідомив, що пояснення, які містяться в матеріалах справи він не писав, а лише поставив свій підпис. Наголосив, на тому, що жодного опору під час затримання не чинив, одразу погодився проїхати з ними, лише попросив пасажирку покинути авто, щоб мав змогу замкнути своє авто. Розповів, що коли йому показали фото хлопця, то він впізнав його, відвозив його в Лумшори через Сваляву, за що пасажир заплатив йому 1700 гривень переказом на карту. Наполягав на тому, що він лише таксист та виконує отримані замовлення. Свою вину категорично заперечує.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи, оцінивши докази по справі, суд приходить до наступних висновків.
Згідно з вимогами ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
У відповідності зі ст.280 КУпАП, суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчинення, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Вирішуючи питання про те, чи було вчинене адміністративне правопорушення, чи винен ОСОБА_1 у вчиненні такого і чи підлягає він адміністративній відповідальності, суддя виходить з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Адміністративним правопорушенням (проступком), згідно з ч.1 ст. 9 КУпАП, визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно ч.1 ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів, протоколами про вилученні речей і документів, а також іншими вказаними у ній засобами і документами.
За фабулою протоколу про адміністративне правопорушення ЗхРУ №146886 від 24 червня 2025 року, ОСОБА_1 інкриміновано спробу незаконного перетинання державного кордону України, в пішому порядку, поза пунктами пропуску через державний кордон, з України в Словацьку Республіку, в умовах воєнного стану, і такі дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 1 ст. 204-1 КУпАП.
Положеннями ч.1 ст.204-1 КУпАП встановлено відповідальність за перетинання або спробу перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого статтею 204-1 КУпАП, полягає у перетинанні або спробі перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або за документами, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади.
Перетинання державного кордону поза пунктами пропуску через державний кордон може означати, що особа перетнула державний кордон: поза місцем розташування пункту пропуску; поза місцем, визначеним у пункті пропуску для безпосереднього перетинання державного кордону; хоча і в зазначеному місці, але в час, коли пункт пропуску не функціонував.
Відповідно спроба перетнути кордон поза пунктами пропуску через державний кордон означає певні умисні дії особи спрямовані на те, щоб перетнути державний кордон: поза місцем розташування пункту пропуску; поза місцем, визначеним у пункті пропуску для безпосереднього перетинання державного кордону; хоча і в зазначеному місці, але в час, коли пункт пропуску не функціонував.
Разом з цим, у протоколі складеному відносно ОСОБА_1 не вказано, в чому саме полягає суть вчиненого ним правопорушення, не зазначено в чому саме полягали дії ОСОБА_1 , не наведено, які саме дії здійснював останній, не вказано жодної дії, вчиненої ОСОБА_1 , яка б відповідала об'єктивній стороні правопорушення, передбаченого ст.204-1 КУпАП.
Суддя зауважує, що наведення в описовій частині протоколу відомостей про виявлення та затримання ОСОБА_1 за спробу незаконного перетинання державного кордону з України в Словацьку Республіку поза межами пунктів пропуску, без зазначення в чому саме виразились дії ОСОБА_1 щодо вчинення такої спроби, є неконкретним формулюванням обвинуваченням.
Матеріали справи не містять належних даних щодо умисних дій ОСОБА_1 спрямованих на спробу перетину державного кордону поза межами пунктів пропуску.
Зазначаючи у протоколі про адміністративне правопорушення, що ОСОБА_1 було виявлено та затримано під час спроби незаконного перетину державного кордону, до матеріалів не долучено жодного доказу того, що даного громадянина було затримано при безпосередній спробі незаконного перетину державного кордону.
Перебування ОСОБА_1 у контрольованому прикордонному районі без надання належних та допустимих доказів, не може свідчити про те, що він намагався незаконно перетнути державний кордон України. Більше того, наданими ОСОБА_1 у судовому засіданні поясненнями, з приводу обставин події та місця фактичного його затримання, спростовані наведені в протоколі обставини.
Посадовою особо, яка склала протокол відносно ОСОБА_1 , не доведено навіть факту присутності особи у населеному пункті поряд із державним кордоном, не доведено і факт спроби перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України.
Доказів про те, що ОСОБА_1 рухався в напрямку державного кордону, оминаючи населені пункти, що давало б підстави стверджувати, що він мав намір уникнути зустрічі із працівниками прикордонної служби, і таким чином незаконно перетнути кордон, матеріали справи не містять. Працівниками прикордонної служби не долучено до матеріалів справи ні фото чи відео фіксації факту вчинення правопорушення чи інших беззаперечних доказів вини ОСОБА_1 .
Доказів, які б беззаперечно вказували на винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованому йому правопорушенні за ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, матеріали справи не містять.
Що стосується наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 185-10 КУпАП, суд зазначає наступне.
Положеннями ч.1 ст.185-10 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за злісну непокору законному розпорядженню чи вимозі військовослужбовця або працівника Державної прикордонної служби України під час виконання ним службових обов'язків, пов'язаних з охороною державного кордону, суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні чи здійсненням прикордонного контролю в пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон України або контрольних пунктах в'їзду-виїзду, або члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, який бере участь в охороні державного кордону України.
Об'єктивна сторона складу зазначеного адміністративного правопорушення полягає у вчиненні такого діяння: відкритої відмови виконати законне розпорядження чи вимогу, військовослужбовця або працівника Державної прикордонної служби України під час виконання ним службових обов'язків, пов'язаних з охороною державного кордону чи суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні або члена громадського формування: або охорони громадського порядку і державного кордону, який бере участь в охороні державного кордону України, а так само іншого умисного невиконання зазначених розпоряджень та вимог. Відмова правопорушника проявляється у недвозначній формі словами, жестами, мовчанням тощо. Розпорядження та вимоги, які зазначені у диспозиції статті мають бути законними, тобто походити від правомочних осіб та знаходитися у межах їхньої компетенції. Права органів, підрозділів, військовослужбовців та працівників Державної прикордонної служби України викладено уст.20 Закону України «Про Державну прикордонну службу України».
Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 11.10.2011 №10-рп/2011 надав тлумачення визначенню непокори: «Слово «непокора» означає відмову від виконання або ігнорування виконання певної вимоги».
Постановою Пленуму Верховного Суду України №8 від 26 червня 1992 року визначено, що злісною непокорою є відмова від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень працівника міліції при виконанні ним службових обов'язків, члена громадських формувань з охорони громадського порядку чи військовослужбовця у зв'язку з їх участю в охороні громадського порядку або відмова, виражена в зухвалій формі, що свідчить про явну зневагу до осіб, які охороняють громадський порядок.
З протоколу про адміністративне правопорушення слідує, що ОСОБА_1 24 червня 2025 року о 17 год. 30 хв. на околиці населеного пункту Жорнава (територія Ставненської сільської громади Ужгородського району Закарпатської області) в межах контрольованого прикордонного району на відстані близько 5100 метрів до державного кордону України, в районі 24 прикордонного знаку Словацької Республіки був затриманий під час спроби незаконного перетинання державного кордону в пішому порядку з України в Словацьку Республіку поза встановленими пунктами пропуску через державний кордон в умовах воєнного стану. Під час спроби незаконного перетину державного кордону України вдався до втечі та вчинив злісну непокору, а саме не виконав неодноразово повторену закону вимогу військовослужбовця ДПСУ зупинитись і продовжував тікати.
З метою доведення вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому адміністративних правопорушень за ч. 1 ст. 204-1, ч. 1 ст.185-10 КУпАП, посадовою особою до матеріалів справи долучено протокол про адміністративне затримання від 24 червня 2025 року; протокол особистого огляду, огляду речей та вилучення речей і документів від 24 червня 2025 року; копію паспорта громадянина України виданого на ім'я ОСОБА_3 ; письмові пояснення ОСОБА_1 від 24 червня 2025 року; схему затримання;письмові пояснення начальника відділення інспекторів прикордонної служби ВПС « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ОСОБА_4 від 23 червня 2025 року; довідку про результати проведення фільтраційно-перевірочних заходів від 24 червня 2025 року, що «поза розумним сумнівом» не доводять винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому правопорушень.
За змістом складеного протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 інкриміновано вчинення злісної непокори військовослужбовцю ДПСУ, однак у протоколі не конкретизовано особу такого військовослужбовця. Крім цього до матеріалів справи не долучено ні рапорту, ні письмових пояснень такого військовослужбовця, з приводу події, яка являється предметом судового розгляду.
Матеріалами справи не доведено, що вчинені ОСОБА_1 дії свідчать про вчинення злісної непокори, зокрема, не виконання законної вимоги військовослужбовця Державної прикордонної служби України. Не надано жодних доказів щодо того, що ОСОБА_1 вчиняв дії, які б були виражені в зухвалій формі, яка б свідчила про явну зневагу до прикордонного наряду та їм передувала відмова від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень. Більше того, з наданих ОСОБА_1 у судовому засіданні пояснень, судом встановлено, що останній не відмовлявся виконувати жодних вимог працівників ДПСУ.
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
В матеріалах справи про адміністративне правопорушення відсутні належні та допустимі докази, які б підтверджували факт злісної непокори законному розпорядженню чи вимозі військовослужбовця або працівника Державної прикордонної служби України під час виконання ним службових обов'язків, як зазначено у протоколі, та наявності умисної форми вини у діях ОСОБА_1 суду не надано.
Згідно ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Така ж позиція встановлена і в Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
При цьому, всі викладені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини повинні бути належним чином перевірені та доводитися сукупністю належних і допустимих доказів.
Доведення вини правопорушника покладається на орган, що складає протокол про адміністративне правопорушення. Під доказуванням у провадженні у справах про адміністративні правопорушення слід розуміти процесуальну діяльність суб'єктів щодо збору, перевірки та оцінки доказів з метою встановлення об'єктивної істини у справі й прийняття на цій основі законного рішення.
Суд не має права перебирати на себе визначений ст. 251 КУпАП обов'язок збирання доказів, який покладений у даному випадку на начальника відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ОСОБА_4 , який склав протоколи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 .
Суд наголошує, що він не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже, діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Оцінюючи надані докази в їх сукупності в частині названого обвинувачення, суд приходить висновку про недоведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.185-10, ч.1 ст.204-1 КУпАП, а тому, беручи до уваги загальний правовий принцип, закріплений в ст. 62 Конституції України, який передбачає, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, вина особи не була доведена належними доказами, поза розумним сумнівом, суд у даній справі дійшов висновку про недоведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.185-10, ч.1 ст.204-1 КУпАП, відтак провадження в даній справі підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.
Керуючись ч. 1 ст. 185-10, ч. 1 ст.204-1, п. 1 ч. 1 ст.247, ст.ст.283, 284 КУпАП, суд,-
Закрити провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 185-10, ч.1 ст.204-1 КУпАП у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративних правопорушень.
Постанова може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду через Великоберезнянський районний суд Закарпатської області протягом 10 днів з дня її винесення.
Суддя Зизич В.В.