Справа № 634/534/24
Провадження № 2-п/634/2/25
Категорія 40
12.08.2025 року
Сахновщинський районний суд Харківської області в складі:
головуючого судді - Зимовського О.С.,
за участю секретаря - Лісняк С.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відео конференції в залі суду в сел. Сахновщина Харківської області цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
У травні 2024 року позивач Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк» (далі АТ «ПУМБ») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 74742,9 грн. та судового збору.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між АТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 23.05.2018 року укладено кредитний договір №2001040714401 (надалі кредитний договір), на підставі якого відповідачу видано кредитну картку з кредитним лімітом в сумі 4300 грн, який пізніше було збільшено до 43400 грн. Відповідач не виконує свої кредитні зобов'язання належним чином довготривалий строк. Заборгованість відповідача перед позивачем станом на 31.03.2024 року складає 74742,9 грн., з яких: 43365,89 грн. - заборгованість за кредитом; 31377,01 грн. - заборгованість процентами. Зазначене стало підставою для звернення представника АТ «ПУМБ» до суду.
Ухвалою суду від 12 березня 2025 року за заявою представника відповідача Чальцева Д.В., скасовано заочне рішення Сахновщинський районний суд Харківської області від 03.09.2024 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Подальший розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Ухвалою суду від 04 квітня 2025 року частково задоволено клопотання представника відповідача про витребування доказів у позивача.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, в позовній заяві просив слухати справу за його відсутності, позовні вимоги підтримує. В направленій до суду відповіді на відзив зазначив, що 23 травня 2018 року відповідач звернулася до Банку з метою отримання кредиту. Підтвердженням надання відповідачу кредиту є: заява на приєднання до договору комплексного банківського обслуговуванні фізичних осіб № 2001040714401 від 23.05.2018, яка була підписана відповідачем; паспорт споживчого кредиту від 23.05.2018, який також був підписаний відповідачем. Відповідач погодилася із запропонованими умовами кредитування, підписала заяву, паспорт споживчого кредиту та фактично отримувала кредитні кошти. У заяві, яка підписана відповідачем передбачено:
відповідач, підписанням заяви беззастережно підтверджує, та приймає публічну пропозицію AT «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування (надалі за текстом - ДКБО), яке розміщена на сайті: pumb.ua в повному обсязі з урахуванням умов надання всіх послуг як обраних безпосередньо при прийнятті ДКБО так і послуг, що можуть бути надані в процес обслуговування; відповідач ознайомлена із ДКБО та цілком згодна з ним; всі умови ДКБО відповідачу зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення (розділ Заяви «Підтвердження та запевнення»).
Правова підстава кредитування на умовах надання кредитної картки з відновлювальною кредитною лінією зазначена у п.4.2. Умови надання Кредитної картки з відновлювальною Кредитною лінією Кредитна картка із відновлювальною Кредитною лінією може бути надана Клієнтам - резидентам України, які у встановленому Договором порядку обрали дану послугу чи Пакет послуг, до наповнення якого входить ця послуга, і Акцептували Публічну пропозицію Банку на укладення цього Договору. У п. 4.2.4 При прийнятті рішення про встановлення Кредитного ліміту Банк керується внутрішніми нормативними документами Банку та законодавством України. Приєднання Клієнта до Публічної пропозиції Банку на укладення цього Договору є прямою та безумовною згодою Клієнта щодо прийняття будь- якого розміру Кредитного ліміту, встановленого та повідомленого Клієнту шляхом надіслання SMS-повідомленням на Номер мобільного телефону Клієнта.
Таким чином, відповідно до п.4.2.4. ДКБО, відповідач, приєднавшись до ДКБО надала згоду щодо зміни кредитного ліміту, встановленого та повідомленого шляхом надіслання SMS-повідомленням на номер мобільного телефону. Протягом дії кредитного договору відповідач не надавала заперечень банку, що не погоджується з розміром збільшеного кредитного ліміту, навпаки активно користувалася карткою після збільшення розміру кредитного ліміту, що підтверджується випискою з особового рахунку. Окрім того, ні на момент укладення кредитного договору, ні протягом строку його дії відповідач не звертався до Банку про надання роз'яснень незрозумілих умов договору, або за додатковою інформацією щодо умов кредитування, а також з пропозицією про внесення будь-яких змін до запропонованої редакції договору.
Заперечуючи заявлені позивачем вимоги, відповідач, свого розрахунку, у встановленому законом порядку до суду не надав. Відповідачем по справі не спростовано доводів позивача щодо отримання, використання, в тому числі і погашення, кредитних коштів.
Відповідач ОСОБА_1 , у судове засідання не з'явилася, заяв та клопотань про відкладення розгляду справи не надала.
Представник відповідача Чальцев Д.В. в судовому засіданні визнав частину позовних вимог на суму 16885,13 грн, з яких: 14894,11 грн сума основного боргу та 1991,02 грн відсотки за користуванням кредитними коштами а також просив стягнути з позивача витрати на правничу допомогу в сумі 24000 грн. В направленому до суду відзиві на позовну заяву зазначив, що вобґрунтування збільшення кредитного ліміту позивач посилається на п. 4.2 частини 4 Публічної пропозиції, яким передбачено інформування клієнта про збільшення кредитного ліміту шляхом направлення SMS-повідомлення.
Враховуючи, що публічна пропозиція ПАТ «ПУМБ», яка міститься в матеріалах справи не містить підпису відповідача, можна прийти до висновку, що її неможна розцінювати як частину кредитного договору. Укладеного між сторонами 23.05.2018 року шляхом підписання заяви, а тому відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді застосування штрафних санкцій.
Крім того, з наданого позивачем розрахунку заборгованості незрозуміло на яку суму та за якою ставкою обраховані відсотки за користування коштами, так само незрозуміло які суми були використані відповідачем, а які були нараховані позивачем в односторонньому порядку.
У зв'язку з викладеним представник відповідача Чальцев Д.В. просив відмовити у задоволенні позовних вимог позивача до відповідача на суму 30 919, 39 грн,
що складається з 11 643, 57 грн. - заборгованості за відсотками за користування
кредитом, 19 275, 82 грн. - заборгованості з погашення суми кредиту. Понесені судові витрати відповідача просив покласти на позивача
Суд, заслухавши доводи представника відповідача, вивчивши матеріали справи, встановив фактичні обставини справи та відповідні правовідносини, які виникли між сторонами. що АТ «Перший український міжнародний банк» та ОСОБА_1 , 23.05.2018 року на підставі кредитного договору № 2001040714401 (надалі кредитний договір) видано кредитну картку з кредитним лімітом в сумі 4300,00 грн, який пізніше було збільшено до 43400,00 грн.
Заборгованість відповідача перед позивачем станом на 31.03.2024 року складає 74742,90 грн, з яких: 43365,89 грн заборгованість за кредитом; 31377,01 грн заборгованість процентами; - 0 грн заборгованість за комісією.
Відповідно до змісту Заяви № 2001040714401 від 23.05.2018 року, клієнт просила відкрити на її ім'я рахунок № НОМЕР_1 у гривнях та надати кредитну картку, на який встановити кредитний ліміт у сумі 4300 грн. Умовами заяви визначено, що розрахунковий день та платіжна дата - 30 число кожного місяця. Строк дії кредитного ліміту, процентна ставка за користування кредитним лімітом, розмірі мінімального платежу та інші умови надання та обслуговування кредитної картки встановлюються відповідно до умов ДКБО. Реальна річна процентна ставка 59,32 % річних, орієнтовна загальна вартість кредиту за весь строк користування 5396,92 грн.
Згідно інформації, викладеної у вказаній заяві, її підписання є беззастережним підтвердженням, що відповідач ОСОБА_1 приймає публічну пропозицію АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (ДКБО), яка розміщена на сайті ПАТ «ПУМБ» в повному обсязі, з урахуванням умов надання всіх послуг, як обраних безпосередньо при прийнятті ДКБО, так і послуг, що можуть бути надані їй в процесі обслуговування і погоджується з тим, що може обрати будь-які передбачені ДКБО послуги, в тому числі через дистанційні канали обслуговування (за наявності можливості Банку, а при обранні послуги з укладання договору страхування, підписанням Заяви підтверджує свою згоду на укладання договору страхування на зазначених умовах.
23 травня 2018 року ОСОБА_1 шляхом підписання Паспорту споживчого кредиту підтвердила отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, надані виходячи із обраних нею умов кредитування, а саме: процентна ставка 49 % річних, тип процентної ставки фіксована, загальні витрати за кредитом 1096, 92 грн, орієнтовна загальна вартість кредиту за весь строк користування 5396,92 грн, реальна річна процентна ставка 59,32 % річних.
Також клієнт ознайомилася з орієнтовним графіком платежів по кредитній лінії, який зазначено в п. 5 Паспорту споживчого кредиту.
Згідно з п. 4.3.6.4. частини 4 Публічної пропозиції ПАТ «ПУМБ» на укладення Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб встановлено, що змінити (зменшити, збільшити) розмір наданого Кредитного ліміту або закрити Кредитний ліміт взагалі за умови інформування Клієнта шляхом направлення SMS-повідомлення на Номер мобільного телефону. В SMS-повідомленні про зміну розміру Кредитного ліміту Банк повідомляє Клієнту новий розмір Кредитного ліміту. У разі незгоди Клієнта із зміненим розміром Кредитного ліміту, за винятком випадку, передбаченого п. 4.2.19. Розділу ІІ цього Договору Клієнт протягом 30 (тридцяти) календарних днів повинен звернутися до Банку та особисто подати відповідну письмову заяву. У випадку, якщо Клієнт протягом вказаного строку не заявив про свою незгоду зі зміною розміру Кредитного ліміту та/або здійснив першу Платіжну операцію після отримання вказаного SMS-повідомлення Банку згода Клієнта зі зміною умов Договору вважається підтвердженою.
Відповідно до Довідки про збільшення кредитного ліміту по договору № 2001040714401 від 23.05.2018 року, боржник ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , 23.05.2018 року було встановлено кредитний ліміт у розмірі 4 300,00 грн, в подальшому, 12.12.2018 року кредитний ліміт збільшено до 8800 грн; 04.04.2019 року 13 600 грн; 13.08.2019 року 18 600 грн; 10.12.2019 року 23 600 грн; 04.06.2020 року 26 600грн; 15.10.2020 року 29 500,00 грн; 18.02.2021 року 32 400, 00 грн; 22.07.2021 року 33 400, 00 грн; 18.08.2021 року 38 400, 00 грн; 21.10.2021 року 40000, 00 грн, а з 27.02.2022 року зменшено до 38 837, 00 грн; з 03.03.2022 року збільшено до 40000, 00 грн; 26.05.2023 року 43 400, 00 грн.
Відомостей про те, що ОСОБА_1 , відповідно до умов ДКБО, заявила про свою незгоду зі зміною розміру кредитного ліміту матеріали справи не містять.
Згідно з наданої АТ «ПУМБ» виписки з рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 за період з 23.05.2018 року по 31.03.2024 року вбачається, що відповідачці були надані кредитні кошти шляхом встановлення та збільшення кредитного ліміту, остання користувалася кредитними коштами, зокрема знімала кошти та розраховувалась через РОS термінал, а також частково погашала заборгованість.
З розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за Кредитним договором № 2001040714401 від 23.05.2018 року, вбачається, що станом на 31.03.2024 року ОСОБА_1 свій обов'язок щодо своєчасного та повного погашення суми кредиту та сплати процентів за користування кредитними коштами виконала не належним чином, у зв'язку з чим станом на 31.03.2024 року утворилася заборгованість у розмірі 74742,90 грн, з яких: 43365,89 грн заборгованість за сумою кредиту; 31377,01 грн заборгованість за відсотками; 0 грн заборгованість за комісією.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ «ПУМБ»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав у борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками.
Відповідно до ст.ст. 526, 530, 610, ч.1 ст. 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Оскільки відповідачем підписана Заява № 2001040714401 від 23.05.2018 року на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, де вказана відсоткова ставка в розмірі 49 % на рік, то заборгованість за процентами слід рахувати саме за цією відсотковою ставкою.
Сума заборгованості відповідача за відсотками в межах строку кредитування становить 31377,01 грн.
Виходячи з вищевикладеного суд вважає, що стягненню з ОСОБА_1 на користь позивача підлягає заборгованість за кредитним договором № 2001040714401 від 23.05.2018 року у розмірі 74742,90 грн, з яких: 43365,89 грн заборгованість за сумою кредиту; 31377,01 грн заборгованість за відсотками.
Доводи представника відповідача, що наданий позивачем розрахунку заборгованості є неналежним доказом, оскільки з його змісту незрозуміло на яку суму та за якою ставкою обраховані відсотки за користування коштами, так само незрозуміло які суми були використані відповідачем, а які були нараховані позивачем в односторонньому порядку суд вважає безпідставними.
На підтвердження позовних вимог АТ «ПУМБ» додано до позовної заяви розрахунок заборгованості за кредитним договором № 2001040714401 від 23.05.2018 року станом на 31.03.2024, а також на підставі ухвали суду про витребування доказів станом 24.04.2025 року в яких наявні данні про період нарахування, порядок фактичного нарахування відсотків за користування, дата погашення, фактичне погашення, залишок непогашеної суми.
Надані позивачем до суду розрахунки заборгованості є зрозумілим та містять усі необхідні дані, узгоджується з умовами кредитного договору, нарахування позивачем процентів за користування кредитом відповідають умовам укладеного між сторонами договору.
Тобто є достатнім та допустимим доказом розміру заборгованості відповідача за кредитним договором.
Крім того, визнаючи частково позовні вимоги, а саме суму 16885,13 грн, з яких: 14894,11 грн сума основного боргу та 1991,02 грн відсотки за користуванням кредитними коштами відповідач та представник відповідача будь-яких доказів на підтримання своїх доводів не надали, свого розрахунку не представили.
За змістом висновку Верховного Суду у постанові від 25 січня 2023 року у справі № 209/3103/21 саме на сторону відповідача покладено процесуальний обов'язок спростування розміру заборгованості, заявленого стороною позивача.
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з вказаною нормою Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо, безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Згідно зі статтею 41 Закону України «Про Національний банк України» та частинами першою, другою статті 68 Закону України «Про банки та банківську діяльність» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), Національний банк України встановлює обов'язкові для банківської системи стандарти та Правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності. Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі Правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов'язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.
Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку відповідно до підпункту 2.1.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 30 грудня 1998 року № 566, чинного на час виникнення спірних правовідносин, зі змінами та доповненнями, є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії.
Пунктом 5.1 глави 5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа.
Згідно з пунктом 5.4 цього Положення, особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня.
Пунктом 5.6 вказаного Положення визначено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Отже, виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.
Подібні висновки зроблені у постанові Верховного Суду від 20 листопада 2024 року у справі № 214/1423/15-ц (провадження № 61-8821св24).
На підтвердження факту виконання умов укладеного між сторонами Кредитного договору, в частині надання відповідачці у розпорядження кредитних коштів та користування останньою цими коштами, позивач надав виписку з особового рахунку відповідачки № НОМЕР_1 , що є належним та допустимим доказом.
Доводи представника відповідача, що не підлягають стягнення з відповідача у виконавчому провадженні №76933179 на користь позивача грошові кошти в сумі 9195,96 грн є необґрунтованими, оскільки надана представником відповідача копія скріншоту екрана мобільного телефону не є належним та допустимим доказом.
Відповідно до ст. 76, ч. 1, 2, 3 ст. 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
При цьому, згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Крім того, обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
На підтвердження позиції про те, що існує заборгованість за кредитним договором в частині яку визнає відповідач ОСОБА_1 не надано жодного доказу, який би свідчив про виконання нею взятих на себе зобов'язань.
Таким чином, надаючи оцінку належності, допустимості і достовірності кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи обраний позивачем спосіб захисту і недоведеність обставин щодо наявності спору про право або майновий інтерес позивача, не спростування наявної заборгованості, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Суд розподіляє судові витрати згідно зі статтею 141 ЦПК України.
Відповідно до ч. 1, 2, 8 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Враховуючи, що судом було задоволено позовні вимоги в повному обсязі то судові витрати позивача у виді сплати судового збору покладаються на відповідача а понесені витрати відповідача на правничу допомогу стягненню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 19, 81, 133, 141, 264, 265, 280 - 282 ЦПК України суд, -
ухвалив:
Позовні вимоги Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» (код ЄДРПОУ 14282829, вул. Андріївська, 4, м. Київ) заборгованість за кредитним договором № 2001040714401 у розмірі 74742 грн. 90 коп. (сімдесят чотири тисячі сімсот сорок дві гривні 90 коп.).
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» (код ЄДРПОУ 14282829, вул. Андріївська, 4, м. Київ) витрати по сплаті судового збору в сумі 2422 грн. 40 коп. (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 коп.).
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду в тридцяти денний строк з дня його складання.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: