Справа № 391/583/25
Провадження № 2-н/391/92/25
12.08.2025 р.селище Компаніївка
Суддя Компаніївського районного суду Кіровоградської області Ревякіна О.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) про видачу судового наказу про стягнення аліментів,
Заявник звернулася до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі частини заробітку платника аліментів до повноліття доньки, витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 1000 грн.
Компаніївським районним судом Кіровоградської області 12.08.2025 року видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 в розмірі частини заробітку (доходу) платника аліментів.
Заява в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу не відповідає вимогам п.3 ч.1 ст.165 ЦПК України.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.
Відповідно до частини першої сттаті 160 Цивільного процессуального кодексу України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбаченихстаттею 161 цього Кодексу.
Згідно пункту 3 частини першої статті 165 Цивільного процесуального кодексу України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заявлено вимогу, яка не відповідає вимогамстатті 161 цього Кодексу.
Наказне провадження є самостійним і спрощеним видом судового провадження у цивільному судочинстві при розгляді окремих категорій справ, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення.
Відповідно до частин першої-третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких також належать і витрати на професійну правничу допомогу.
За змістом частин п'ятої, шостої статті 137 ЦПК України розмір судових витрат може бути зменшений за клопотанням іншої сторони, якщо така особа доведе не співмірність таких витрат.
Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Таким чином, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
Вирішення судом питання про розподіл між сторонами витрат на правничу допомогу адвоката відбувається за участю сторін, статус яких статтею 42 ЦПК України визначений лише в справах позовного провадження, в той час, як за приписами частини другої наведеної норми процесуального права при розгляді вимог у наказному провадженні учасниками справи є заявник та боржник.
Порядок розгляду справ наказного провадження визначений розділом II ЦПК України, який не містить положень, які б передбачали можливість розподілу витрат на правничу допомогу.
Суд вважає, що при вирішенні питання про відшкодування витрат на правничу допомогу суд має забезпечити реалізацію сторонами дотримання принципу змагальності сторін, однак розділ ІІ «Наказне провадження» не передбачає застосування такого принципу.
На відміну від витрат по сплаті судового збору, розмір якого визначається Законом України «Про судовий збір», склад та розмір витрат на правничу допомогу входять до предмета доказування у справі, в якій сторони, користуючись принципами змагальності та диспозитивності судового процесу, обґрунтовують свої вимоги та заперечення не лише стосовно вимог по суті спору, й з приводу витрат на правничу допомогу.
Відповідно до положень ст.167 ЦПК України розгляд заяв про видачу судового наказу проводиться без судового засідання і повідомлення заявника і боржника, що позбавляє останнього можливості подати заперечення щодо стягнення витрат на правничу допомогу або клопотання про зменшення таких витрат.
Слід зазначити, що в наказному провадженні розглядаються безспірні вимоги, що виключає можливість стягнення судовим наказом витрат на професійну правничу допомогу.
З огляду на викладене вище відшкодування витрат на правничу допомогу можливе у справах позовного провадження, а у справах наказного провадження, з урахуванням особливостей розгляду цих справ, такі судові витрати не відшкодовуються.
Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, викладеній у постанові від 25 березня 2020 року у справі № 607/1219/18, про те, що відшкодування витрат на правничу допомогу можливе лише у справах позовного провадження.
Отже, у стягненні витрат на правничу допомогу, слід відмовити, з підстав передбачених пунктом 3 частини першої статті 161 ЦПК України.
Керуючись статтями 160, 161, 165, 166 ЦПК України, суд
Відмовити ОСОБА_1 у видачі судового наказу в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 1000 грн у справі за заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про видачу судового наказу про стягнення аліментів.
Роз'яснити заявнику що відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої статті 165 Цивільного процесуального кодексу України, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя О.В. Ревякіна