11 серпня 2025 року
м. Київ
справа № 932/5830/24
провадження № 61-10286ск25
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 18 лютого 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 липня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна лікарня» № 16 Дніпровської міської ради про визнання наказів про накладення дисциплінарних стягнень, звільнення з роботи протиправними та їх скасування, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
У липні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до КНП «Міська клінічна лікарня» № 16 Дніпровської міської ради про визнання наказів про накладення дисциплінарних стягнень, звільнення з роботи протиправними та їх скасування, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати наказ № 343 від 07 травня 2024 року про винесення догани лікарю-невропатологу неврологічного кабінету консультативно-діагностичного відділення № 2 КНП «Міська клінічна лікарня» № 16 Дніпровської міської ради;
- визнати протиправним та скасувати наказ № 361 від 23 травня 2024 року про винесення догани лікарю-невропатологу неврологічного кабінету консультативно-діагностичного відділення №2 КНП «Міська клінічна лікарня» № 16 Дніпровської міської ради;
- визнати протиправним та скасувати наказ № 383 від 07 червня 2024 року про звільнення лікаря-невропатолога неврологічного кабінету консультативно-діагностичного відділення №2 КНП «Міська клінічна лікарня» № 16 Дніпровської міської ради;
- поновити ОСОБА_1 на посаді лікаря-невропатолога неврологічного кабінету консультативно-діагностичного відділення №2 КНП «Міська клінічна лікарня» № 16 Дніпровської міської ради з 08 червня 2024 року;
- стягнути з КНП «Міська клінічна лікарня» № 16 Дніпровської міської ради суму середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Бабушкінський районний суд міста Дніпропетровська ухвалою від 15 липня 2024 року справу визнав малозначною.
Бабушкінський районний суд міста Дніпропетровська рішенням від 18 лютого 2025 року, яке залишив без змін Дніпровський апеляційний суд постановою від 09 липня 2025 року, позовні вимоги задовольнив частково.
Визнав протиправним та скасував наказ № 361 від 23 травня 2024 року про винесення догани лікарю-невропатологу неврологічного кабінету консультативно-діагностичного відділення №2 КНП «Міська клінічна лікарня» № 16 Дніпровської міської ради.
Стягнув із КНП «Міська клінічна лікарня» №16 Дніпровської міської ради судовий збір на користь держави в особі Державної судової адміністрації України у розмірі 1 211,20 грн.
В іншій частині вимог відмовив.
08 серпня 2025 року ОСОБА_2 , яка діє від імені ОСОБА_1 , через систему «Електронний суд» подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 18 лютого 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 липня 2025 року у вказаній справі.
Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на такі обставини.
За змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви.
Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 жовтня 2020 року у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур.
У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), та принципом остаточності судових рішень res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Верховний Суд як суд касаційної інстанції у цивільних справах із перегляду в касаційному порядку судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, має виконувати повноваження щодо усунення порушень норм матеріального та/або процесуального права, виправлення судових помилок і недоліків, а не нового розгляду справи та нівелювання ролі судів першої та апеляційної інстанцій у вчиненні правосуддя та розв'язанні цивільних спорів (абзац п'ятий пункту 7.7 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Встановлення у процесуальному законі виняткових підстав для касаційного оскарження судових рішень у малозначних справах (справах незначної складності) та справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, лише у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним (зокрема, коли касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу), має гарантувати право на остаточне та обов'язкове до виконання судове рішення, сприяти стабільності й визначеності у цивільних правовідносинах.
Предметом спору у справі є вимоги про визнання наказів про накладення дисциплінарних стягнень, звільнення з роботи протиправними та їх скасування, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Ціна позову у цій справі станом на 01 січня 2025 року не перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028,00 грн х 250 = 757 000,00 грн), справа є незначної складності, виходячи із приписів частини четвертої статті 274 ЦПК України, не входить до переліку тих справ, що підлягають обов'язковому розгляду в порядку загального позовного провадження.
Обґрунтовуючи наявність підстав для відкриття касаційного провадження заявник покликається на підпункти «а», «б», «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, зокрема вказує, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, він позбавлений можливості спростувати обставини, встановлені оскаржуваними судовими рішеннями, при розгляді інших справ, а також справа має виняткове для нього значення.
Обґрунтування касаційної скарги щодо позбавлення можливості спростувати обставини, встановлені оскарженими судовими рішеннями, при розгляді інших справ, не підтверджують наявність таких випадків у відповідності до положень підпункту «б» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Посилання заявника у касаційній скарзі на те, що справа має виняткове для нього значення не є достатніми для застосування пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики означає, що заявник у своїй касаційній скарзі ставить на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження Верховним Судом, впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.
Верховним Судом досліджено та взято до уваги: предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено передбачених законом підстав для перегляду оскаржуваних судових рішень в касаційному порядку, оскільки заявником не наведено даних щодо фундаментального значення цього питання.
Суд зазначає, що учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами «а», «б», «в», «г» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип «правової визначеності» буде порушено.
Таким чином, обставин, за наявності яких судові рішення у справі з ціною позову, що не перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, підлягають касаційному оскарженню, Верховним Судом у цій справі не встановлено.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.
Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають статті 129 Конституції України, згідно з якою, основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведене повністю узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини (далі - Суд) згідно з якою умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції), «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії)).
Суд вказує, що важко погодитись з тим, що Верховний Суд, у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволяло йому відфільтровувати справи, що надходять на розгляд до нього, зобов'язаний враховувати помилки, яких припустилися суди нижчої інстанції при визначенні того, чи надавати доступ до нього. Ухвалення іншого рішення могло б суттєво завадити роботі Верховного Суду і унеможливило б виконання Верховним Судом своєї особливої ролі.
У практиці Суду вже підтверджувалося, що повноваження Верховного Суду визначати свою юрисдикцію не можуть обмежуватися у такий спосіб (п. 122 рішення у справі «Zubac v. Croatia» (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018року).
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З урахуванням наведеного, оскільки заявник подав касаційну скаргу на судові рішення, що згідно положень ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.
Керуючись статтями 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 18 лютого 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 липня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна лікарня» № 16 Дніпровської міської ради про визнання наказів про накладення дисциплінарних стягнень, звільнення з роботи протиправними та їх скасування, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подавала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: А. І. Грушицький
І. В. Литвиненко
Є. В. Петров