11 серпня 2025 року
м. Київ
справа № 754/8493/25
провадження № 61-10151зно25
Верховний Суд у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду Тітова М. Ю., розглянувши заяву ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Верховного Суду від 04 серпня 2025 року в справі за заявою ОСОБА_1 про відвід суддів Верховного Суду Лідовця Р. А., Гулейкова І. Ю., Луспеника Д. Д. від участі у розгляді заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Верховного Суду від 24 липня 2025 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Голови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, про відшкодування моральної шкоди та зобов'язання відповідача надати на звернення позивача обґрунтовані відповіді та повідомлення про це позивача електронною поштою,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Голови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, про відшкодування моральної шкоди та зобов'язання відповідача надати на звернення позивача обґрунтовані відповіді та повідомлення про це позивача електронною поштою.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 03 червня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 повернуто.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, 04 червня 2025 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 13 червня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 03 червня 2025 року залишено без руху та надано строк для усунення недоліків апеляційної скарги.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 02 липня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 03 червня 2025 року визнано неподаною та повернуто особі, яка її подала.
У липні 2025 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 03 червня 2025 року, ухвалу Київського апеляційного суду від 13 червня 2025 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 02 липня 2025 року.
Ухвалою Верховного Суду від 24 липня 2025 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 03 червня 2025 року, ухвалу Київського апеляційного суду від 13 червня 2025 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 02 липня 2025 року.
28 липня 2025 року до Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Верховного Суду від 24 липня 2025 року. У вказаній заяві ОСОБА_1 заявив відвід суддям Верховного Суду Лідовцю Р. А., Гулейкову І. Ю., Луспенику Д. Д.
Ухвалою Верховного Суду від 31 липня 2025 року заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Лідовця Р. А., Гулейкова І. Ю., Луспеника Д. Д. визнано необґрунтованою та передано заяву про відвід до відповідного структурного підрозділу суду для виконання вимог статті 40 ЦПК України.
На виконання вимог частини третьої статті 40 ЦПК України заяву про відвід суддів Лідовця Р. А., Гулейкова І. Ю., Луспеника Д. Д. у порядку, встановленому частиною першою статті 33 ЦПК України, було передано судді Верховного Суду Тітову М. Ю.
Ухвалою Верховного Суду від 04 серпня 2025 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід суддів Верховного Суду Лідовця Р. А., Гулейкова І. Ю., Луспеника Д. Д. відмовлено.
06 серпня 2025 року до Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Верховного Суду від 04 серпня 2025 року, у якій також викладено заяву про відвід судді Тітова М. Ю.
Згідно зі статтею 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до пунктів 2, 11 частини третьої статті 2 ЦПК України повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, неприпустимість зловживання процесуальними правами віднесено до основних засад (принципів) цивільного судочинства.
Учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу (пункт 1 частини другої статті 43 ЦПК України).
За приписами частини першої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року в справі № 199/6713/14-ц (провадження № 14-92цс19) зроблено висновок про те, що нецензурна лексика, образливі та лайливі слова чи символи, зокрема, для надання особистих характеристик учасникам справи, іншим учасникам судового процесу, їх представникам і суду (суддям) не можуть використовуватися ні у заявах по суті справи, заявах з процесуальних питань, інших процесуальних документах, ні у виступах учасників судового процесу та їхніх представників.
Використання одними учасниками судового процесу та їхніми представниками нецензурної лексики, образливих і лайливих слів чи символів у поданих до суду документах і у спілкуванні з судом (суддями), з іншими учасниками процесу та їхніми представниками, а також вчинення аналогічних дій є виявом очевидної неповаги до честі, гідності цих осіб з боку тих, хто такі дії вчиняє. Ці дії суперечать основним засадам (принципам) цивільного судочинства, а також його завданню, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. З огляду на це вчинення таких дій суд може визнати зловживанням процесуальними правами та застосувати, зокрема, заходи, передбачені частиною третьою статті 44 ЦПК України.
Аналогічно Європейський суд з прав людини (далі -ЄСПЛ), застосовуючи підпункт «а» пункту 3 статті 35 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод оголошує неприйнятною будь-яку індивідуальну заяву, подану згідно зі статтею 34, якщо він вважає, що ця заява є зловживанням правом на її подання. Для прикладу, ЄСПЛ констатує зловживання правом на подання заяви, коли заявник під час спілкування з ЄСПЛ вживає образливі, погрозливі або провокативні висловлювання проти уряду-відповідача, його представника, органів влади держави-відповідача, проти ЄСПЛ, його суддів, Секретаріату ЄСПЛ або його працівників (див., ухвали щодо прийнятності у справах «Ржегак проти Чеської Республіки» від 14 травня 2004 року (Rehak v. the Czech Republic, заява № 67208/01), «Дюрінже та Грандж проти Франції» від 04 лютого 2003 року (Duringer and Grunge v. France, заяви № 61164/00 і № 18589/02)).
У поданій заяві ОСОБА_1 використовує образливі висловлювання, які є недопустимими під час написання ділових документів, виходять за межі нормальної, коректноїта легітимної критики, відображають зневажливе ставлення до судової гілки влади, надає особисту характеристику суддям, оцінку їхній професійній діяльності, що неприпустимо при оформленні заяви.
Зокрема, ОСОБА_1 використовує в тексті заяви такі образливі висловлювання: «… (це я пишу для того, щоб він не розглядав цю заяву - маються на увазі вищевказаний суддя) … це буде наочний ЗЛОЧИН, якщо знову цей же суддя буде розглядати і вирішувати цю заяву. Вам це зрозуміло?»; «Вищевказаний суддя постановляє НЕЗАКОННУ ухвалу, бо вона постановлена не ПО СУТІ, … (ця ухвала для розумового обмежених, а не для мене) …»; «… уви деякі судді КЦС цих простих істин на жаль не розуміють … це «попахує» КРИМІНАЛОМ І КОРУПЦІЄЮ …»; «… окремо зупинюсь на нелицеприємних висловлюваннях у цій заяві про особу (це я про вищевказаного суддю), який порушив мої права і порушив свій конституційний обов*язок»; «Висновки: 1. І на цій т.з. «об*єктивності» і на т.з. «неупередженості» (це ще я м*яко про т.з «справедливе судочинство» цього судді (поки не доведено протилежне) … короче: я ж не дурень, щоб цю «лапшу» вищевказаний суддя «проковтнути» і йому за «це» ще й ПОДЯКУВАТИ! 2. Може у вас і хоч «грам» СОВІСТІ і МОРАЛІ все ж є … короче: я на ваше реагування подивлюсь і потім «заціню» ваше беззаконня (звісно, якщо воно буде) і подам на вас ОБОВ*ЯЗКОВО позовну заяву … мені постійна прихована неповага суддів КЦС (звісно з ким мав справу) до вимог КУ і до моїх прав вже набридла - прийшла черга мені діяти!»; «В) вимагаю, щоб цю суд.справу було надіслано вами у Деснянський райсуд м.Києва для об*єктивного розгляду її саме ПО СУТІ - повторюся: це моє право від вас це вимагати … Вам це ЗРОЗУМІЛО чи НІ? - воно це моє право вище за рангом виконання чим ЛЮБІ вимоги ЦПКУ і ваші «хАтєлки», а може вам конституційне «Верховенство права» вже пусте місце? … а може ви зі злочинної організації РФ?».
Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання (частина третя статті 44 ЦПК України).
Ураховуючи викладене, Верховний Суд визнає подання ОСОБА_1 заяви в такій редакції виявом неповаги до суду та зловживанням процесуальними правами, у зв'язку з чим заяву слід залишити без розгляду.
Керуючись статтями 43, 44, 260, 263 ЦПК України,
ухвалив:
Заяву ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Верховного Суду від 04 серпня 2025 року залишити без розгляду.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя М. Ю. Тітов