11 серпня 2025 року
м. Київ
справа № 754/2415/25
провадження № 61-10150зно25
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Коротенка Є. В., розглянувши заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Верховного Суду від 04 серпня
2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про стягнення незаконно неперерахованої пільги, відшкодування моральної шкоди,
У травні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з заявою про перегляд судового рішення в справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про стягнення незаконно неперерахованої пільги та відшкодування моральної шкоди.
03 червня 2025 року Верховний Суд ухвалою заяву повернув ОСОБА_1 про перегляд судового рішення.
У червні 2025 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду заяву про перегляд ухвали Верховного Суду від 03 червня 2025 року за нововиявленими обставинами.
Верховний Суд ухвалою від 01 липня 2025 року відмовив у прийнятті заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Верховного Суду від 03 червня 2025 року.
У липні 2025 року на електронну адресу Верховного Суду надійшла скріплена електронним цифровим підписом заява ОСОБА_1 про перегляд ухвали Верховного Суду від 01 липня 2025 року за нововиявленими обставинами, у якій заявник висловив недовіру колегії суддів у складі: Ситнік О. М. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07 липня 2025 року справу № 754/2415/25 призначено судді-доповідачеві: Ситнік О. М., судді, які входять до складу колегії:
Литвиненко І. В., Петров Є. В.
Матеріали провадження передано судді-доповідачу Ситнік О. М. 08 липня 2025 року.
Оскільки судді Литвиненко І. В. та Петров Є. В., яким заявлено відвід, перебували у щорічній відпустці до 25 липня 2025 року, Верховний Суд
28 липня 2025 року розглянув вказану заяву та постановив ухвалу, якою заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Верховного Суду: Ситнік О. М., Литвиненко І. В., Петрова Є. В. визнав необґрунтованою та передав вказану заяву для вирішення зазначеного питання у порядку, передбаченому частиною першою статті 33 ЦПК України, іншому судді.
04 серпня 2025 року заяву про відвід суддів Верховного Суду:
Ситнік О. М., Литвиненко І. В., Петрова Є. В. в порядку, встановленому частиною першою статті 33 ЦПК України, передано судді Верховного Суду
Коротенку Є. В.
Верховний Суд своєю ухвалою від 04 серпня 2025 року відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід суддів Верховного Суду:
Ситнік О. М., Литвиненко І. В., Петрова Є. В. від участі у розгляді заяви ОСОБА_1 про перегляд ухвали Верховного Суду від 01 липня 2025 року за нововиявленими обставинами у справі № 754/2415/25.
У серпні 2025 року до Верховного Суду надійшли заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Верховного Суду від
04 серпня 2025 року (вх.№24616/0/220-25 від 06 серпня 2025 року та вх.№24858/0/220-25 від 08 серпня 2025 року).
Згідно зі статтею 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до пунктів 2, 11 частини третьої статті 2 ЦПК України повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, неприпустимість зловживання процесуальними правами віднесено до основних засад (принципів) цивільного судочинства.
Учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу (пункт 1 частини другої статті 43 ЦПК України).
За приписами частини першої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року в справі № 199/6713/14-ц (провадження № 14-92цс19) зроблено висновок про те, що нецензурна лексика, образливі та лайливі слова чи символи, зокрема, для надання особистих характеристик учасникам справи, іншим учасникам судового процесу, їх представникам і суду (суддям) не можуть використовуватися ні у заявах по суті справи, заявах з процесуальних питань, інших процесуальних документах, ні у виступах учасників судового процесу та їхніх представників.
Використання одними учасниками судового процесу та їхніми представниками нецензурної лексики, образливих і лайливих слів чи символів у поданих до суду документах і у спілкуванні з судом (суддями), з іншими учасниками процесу та їхніми представниками, а також вчинення аналогічних дій є виявом очевидної неповаги до честі, гідності цих осіб з боку тих, хто такі дії вчиняє. Ці дії суперечать основним засадам (принципам) цивільного судочинства, а також його завданню, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. З огляду на це вчинення таких дій суд може визнати зловживанням процесуальними правами та застосувати, зокрема, заходи, передбачені частиною третьою статті 44 ЦПК України.
Аналогічно Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), застосовуючи підпункт «а» пункту 3 статті 35 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод оголошує неприйнятною будь-яку індивідуальну заяву, подану згідно зі статтею 34, якщо він вважає, що ця заява є зловживанням правом на її подання. Для прикладу, ЄСПЛ констатує зловживання правом на подання заяви, коли заявник під час спілкування з ЄСПЛ вживає образливі, погрозливі або провокативні висловлювання проти уряду-відповідача, його представника, органів влади держави-відповідача, проти ЄСПЛ, його суддів, Секретаріату ЄСПЛ або його працівників (див., ухвали щодо прийнятності у справах «Ржегак проти Чеської Республіки» від 14 травня 2004 року (Rehak v. the Czech Republic, заява № 67208/01), «Дюрінже та Грандж проти Франції» від 04 лютого 2003 року (Duringer and Grunge v. France, заяви № 61164/00 і № 18589/02)).
У поданих заявах ОСОБА_1 використовує образливі висловлювання, які є недопустимими під час написання ділових документів, виходять за межі нормальної, коректної та легітимної критики, відображають зневажливе ставлення до судової гілки влади, надає особисту характеристику суддям, оцінку їхній професійній діяльності, що неприпустимо при оформленні заяви.
Зокрема, ОСОБА_1 використовує в тексті обох заяв однакові образливі висловлювання: «… (це я пишу для того, щоб він не розглядав цю заяву - маються на увазі вищевказаний суддя) … це буде наочний ЗЛОЧИН, якщо знову цей же суддя буде розглядати і вирішувати цю заяву. Вам це зрозуміло?»; «Вищевказаний суддя постановляє НЕЗАКОННУ ухвалу, бо вона постановлена не ПО СУТІ, … (ця ухвала для розумового обмежених, а не для мене) …»; «… уви деякі судді КЦС цих простих істин на жаль не розуміють … це «попахує» КРИМІНАЛОМ І КОРУПЦІЄЮ …»; «… окремо зупинюсь на нелицеприємних висловлюваннях у цій заяві про особу (це я про вищевказаного суддю), який порушив мої права і порушив свій конституційний обов*язок»; «Висновки: 1. І на цій т.з. «об*єктивності» і на т.з. «неупередженості» (це ще я м*яко про т.з «справедливе судочинство» цього судді (поки не доведено протилежне) … короче: я ж не дурень, щоб цю «лапшу» вищевказаний суддя «проковтнути» і йому за «це» ще й ПОДЯКУВАТИ! 2. Може у вас і хоч «грам» СОВІСТІ і МОРАЛІ все ж є … короче: я на ваше реагування подивлюсь і потім «заціню» ваше беззаконня (звісно, якщо воно буде) і подам на вас ОБОВ*ЯЗКОВО позовну заяву … мені постійна прихована неповага суддів КЦС (звісно з ким мав справу) до вимог КУ і до моїх прав вже набридла - прийшла черга мені діяти!»; «В) вимагаю, щоб цю суд.справу було надіслано вами у Деснянський райсуд м. Києва для об*єктивного розгляду її саме ПО СУТІ - повторюся: це моє правовід вас це вимагати … Вам це ЗРОЗУМІЛО чи НІ? - воно це моє право вище за рангом виконання чим ЛЮБІ вимоги ЦПКУ і ваші «хАтєлки», а може вам конституційне «Верховенство права» вже пусте місце? … а може ви зі злочинної організації РФ?».
Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання (частина третя статті 44 ЦПК України).
Ураховуючи викладене, Верховний Суд визнає подання ОСОБА_1 заяв в таких редакціях виявом неповаги до суду та зловживанням процесуальними правами, у зв'язку з чим заяви належить повернути заявникові.
Повернення заяви перешкоджає її розгляду по суті, як бажає заявник. Але не позбавляє його можливості за наявності підстав подати нову заяву із дотриманням вимог ЦПК України, зокрема вимоги щодо неприпустимості зловживання процесуальними правами.
Керуючись статтями 43, 44, 260, 263, 392 ЦПК України,
Повернути ОСОБА_1 його заяви про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Верховного Суду від 04 серпня
2025 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Є. В. Коротенко