08 серпня 2025 року
м. Київ
справа № 376/1732/22
провадження № 61-6341св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В.,
учасники справи:
позивач -ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
особа, яка подала апеляційну скаргу, - ОСОБА_3 ,
особа, яка подала касаційну скаргу, - ОСОБА_4 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 , в інтересах якого діє адвокат Хейніс Олександр Григорович, на ухвалу Київського апеляційного суду від 21 січня 2025 року в складі колегії суддів Приходька К. П., Писаної Т. О., Журби С. О., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно,
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2022 року ОСОБА_1 подала до суду позов до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно.
В обґрунтування своїх вимог зазначала, що у листопаді 2009 року померла прабабуся сторін ОСОБА_5 , після смерті якої відкрилася спадщина на таке майно:
- земельну ділянку площею 2,2428 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 6824289100:05:009:0018, що розташована за адресою: Хмельницька область, Старокостянтинівський район, Губчанська сільська рада;
- земельну ділянку площею 3,0357 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 6824288000:05:020:0047, що розташована за адресою: Хмельницька область, Старокостянтинівський район, Сербинівська сільська рада, яка належала брату спадкодавця ОСОБА_6 ;
- земельну ділянку площею 1,8095 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 6824281300:04:016:0151, що розташована за адресою: Хмельницька область, Старокостянтинівський район, Великочернятинська сільська рада, яка належала брату спадкодавця ОСОБА_7 ;
- земельну ділянку площею 6,4540 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 3220385910:03:012:0219, що розташована за адресою: Київська область, Сквирський район, Буківська сільська рада.
Позивач зазначала, що оскільки спадкодавець ОСОБА_5 постійно проживала зі своїми братами ОСОБА_7 та ОСОБА_6 на час відкриття спадщини у 2006 та 2008 роках, то вона фактично прийняла спадщину і є власником спірних земельних ділянок з кадастровими номерами 6824281300:04:016:0151 та 6824283800:05:020:0047.
У зв'язку з чим позивач просила суд визнати за нею право власності на спадкове майно, а саме:
- земельну ділянку площею 3,0357 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 6824288000:05:020:0047, що розташована за адресою: Хмельницька область, Старокостянтинівський район, Сербинівська сільська рада;
- земельну ділянку площею 2,2428 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 6824289100:05:009:0018, що розташована за адресою: Хмельницька область, Старокостянтинівський район, Губчанська сільська рада;
- земельну ділянку площею 1,8095 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 6824281300:04:016:0151, що розташована за адресою: Хмельницька область, Старокостянтинівський район, Великочернятинська сільська рада;
- земельну ділянку площею 6,4540 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 3220385910:03:012:0219, що розташована за адресою: Київська область, Сквирський район, Буківська сільська рада.
21 вересня 2022 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали до суду спільну заяву про затвердження мирової угоди.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Сквирський районний суд Київської області ухвалою від 21 вересня 2022 року, з урахуванням ухвал про виправлення описки від 03 жовтня 2022 року та від 18 вересня 2023 року, визнав мирову угоду, укладену між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Визнав за ОСОБА_1 у порядку спадкування за законом право власності на земельну ділянку, площею 3,0357 га, яка розташована на території Сербинівської сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області, кадастровий номер 6824288000:05:012:0001, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що належала ОСОБА_6 , який помер у 2009 році.
Визнав за ОСОБА_2 у порядку спадкування за законом право власності на земельну ділянку, площею 2,2428 га, яка розташована на території Губчанської сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області, кадастровий номер 6824289100:05:009:0018, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що належала ОСОБА_5 .
Визнав за ОСОБА_2 у порядку спадкування за законом право власності на земельну ділянку, площею 1,8095 га, яка розташована на території Великочернятинської сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області, кадастровий номер 6824281300:04:016:0151, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що належала ОСОБА_7 .
Визнав за ОСОБА_2 у порядку спадкування за законом право власності на земельну ділянку, площею 13,4540 га, яка розташована на території Буківської сільської ради Сквирського району Київської області (нині - територія Сквирської міської ради Київської області), кадастровий номер 3220385910:03:012:0219, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що належала ОСОБА_8 , яка померла у листопаді 2009 року.
Провадження у цій справі закрив.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Не погодившись з ухвалою Сквирського районного суду Київської області від 21 вересня 2022 року та ухвалою цього суду від 18 вересня 2023 року, ОСОБА_3 , як особа, яка не брала участі у розгляді справи, однак вважав, що оскаржуваними судовими рішеннями порушено його права та законні інтереси, подав апеляційну скаргу, в обґрунтування доводів якої зазначав, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 6824288000:05:020:0047 на підставі рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 10 жовтня 2011 року на праві спільної часткової власності належить ОСОБА_3 та ОСОБА_3 у рівних частках, як спадкоємцям померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 .
На підставі зазначеного судового рішення на ім'я власників земельної ділянки з кадастровим номером 6824288000:05:020:0047 - ОСОБА_3 та ОСОБА_3 Старокостянтинівською районною державною адміністрацією 31 січня 2012 року видано державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯК № 299606, який 23 січня 2012 року зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 682420001000480.
На підставі договору оренди землі від 24 травня 2012 року зазначену земельну ділянку її власники передали в оренду Фермерському господарству «Династія» строком на 10 років.
У червні 2024 року у зв'язку з необхідністю перереєстрації права оренди власники земельної ділянки звернулися до державного реєстратора Хмельницької міської ради з метою державної реєстрації права власності на зазначену земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Однак рішенням державного реєстратора Хмельницької міської ради Роїк І. Д. від 03 червня 2024 року індексний номер 73461005 заявникам відмовлено у зв'язку з тим, що 24 травня 2024 року на земельну ділянку з кадастровим номером 6824288000:05:020:0047 вже зареєстровано право власності за іншою особою, відмінною від заявників на підставі оскаржуваних рішень. Крім того, як стало відомо скаржнику спірна земельна ділянка була відчужена на підставі договору купівлі-продажу від 24 травня 2024 року, посвідченого державним нотаріусом Третьої білоцерківської державної нотаріальної контори Карпусь І. О., ОСОБА_4 , за яким 24 травня 2024 року зареєстровано право власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Посилаючись на те, що Сквирський районний суд Київської області ухвалами від 21 вересня 2022 року та від 18 вересня 2023 року визнав право власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 6824288000:05:020:0047, яка з 31 січня 2012 року належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_3 та ОСОБА_3 , чим порушив право власності останніх на зазначену земельну ділянку, просив суд скасувати оскаржувані судові рішення в частині визнання за ОСОБА_1 у порядку спадкування за законом права власності на земельну ділянку, площею 3,0357 га, яка розташована на території Сербинівської сільської ради Старокостянтинівського району хмельницької області, кадастровий номер 6824288000:05:020:0047, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що належала ОСОБА_6 , який помер у 2009 році, та відмовити у цій частині у затвердженні мирової угоди.
Київський апеляційний суд постановою від 21 січня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнив частково.
Ухвали Сквирського районного суду Київської області від 21 вересня 2022 року та від 18 вересня 2023 року скасував, справу направив для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що суд першої інстанції, не витребувавши з нотаріальної контори матеріали спадкової справи після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 , не з'ясувавши коло спадкоємців ОСОБА_6 , не проаналізувавши умови мирової угоди на дотримання пункту 1 частини п'ятої статті 207 ЦПК України, а саме, щодо можливого порушення інтересів інших осіб, дійшов передчасного висновку про затвердження мирової угоди.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
У травні 2025 року особа, яка не брала участь у справі, - ОСОБА_4 , в інтересах якого діє адвокат Хейніс О. Г., через засоби поштового зв'язку, подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 21 січня 2025 року та повернути справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.
Підставою касаційного оскарження зазначеного судового рішення заявник зазначає порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.
Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що заявник є власником спірної земельної ділянки з кадастровим номером 6824288000:05:020:0047 на підставі договору купівлі-продажу від 24 травня 2024 року, укладеного із ОСОБА_1 , посвідченого державним нотаріусом Третьої білоцерківської державної нотаріальної контори Карпусь І. О. та зареєстрованого в реєстрі за № 1-994. Тобто заявник є добросовісним набувачем зазначеної земельної ділянки. Оскільки на час розгляду справи в апеляційному суді ОСОБА_4 був власником земельної ділянки, то він є особою, яка відповідно до статті 389 ЦПК України, не була залучена до участі у справі, але має правовий зв'язок зі сторонами спору, тому в вправі оскаржувати рішення апеляційного суду до суду касаційної інстанції.
Також, заявник зазначає, що суд апеляційної інстанції, розглядаючи справу, не з'ясував чи порушено оскаржуваними судовими рішеннями безпосередньо права та обов'язки ОСОБА_3 , дійшов передчасного висновку про скасування цих рішень.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 06 червня 2025 року відкрив касаційне провадження у цій справі та витребував її матеріали із Сквирського районного суду Київської області.
У липні 2025 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
За змістом частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
У частині першій статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 підлягає закриттю з огляду на таке.
Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції.
Судове рішення повинно безпосередньо стосуватися прав та обов'язків цих осіб, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право в правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом були незалучені особи, або міститься судження про права та обов'язки цих осіб у відповідних правовідносинах.
Рішення є таким, що прийняте про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або в резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки таких осіб.
Подібний висновок викладений в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 07 квітня 2020 року в справі № 504/2457/15-ц (провадження № 14-726цс19).
Питання про те, чи вирішено судовим рішенням питання щодо прав, свобод, інтересів та (або) обов'язків особи, яка не брала участі в справі, має вирішуватись виходячи з конкретних обставин справи та з урахуванням змісту судового рішення.
Отже, під час вирішення питання, чи прийнято оскаржуване рішення про права, обов'язки, свободи чи інтереси особи, яка не брала участі в справі, суд має з'ясувати, чи буде в зв'язку із прийняттям судового рішення з цієї справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов'язки, або змінено її наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав, свобод та/або обов'язків у майбутньому (постанова Верховного Суду від 24 квітня 2024 року в справі № 548/1887/21 (провадження № 61-4306св23)).
Незалучена до участі в справі особа повинна довести наявність у неї правового зв'язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов'язок, і такий зв'язок має бути очевидним і безумовним, а не ймовірним (постанови Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15 травня 2024 року в cправі № 914/2259/17 та від 13 травня 2024 року в cправі № 913/567/19).
Предметом перегляду апеляційного суду були ухвали Сквирського районного суду Київської області від 21 вересня 2022 року про затвердження мирової угоди та від 18 вересня 2023 року про виправлення описки.
Звертаючись до Верховного Суду з касаційною скаргою, ОСОБА_4 як особа, яка не брала участі у справі, просив скасувати постанову апеляційного суду та направити справу на новий розгляд до апеляційного суду, посилаючись на те, що після затвердження мирової угоди у цій справі, на підставі якої за ОСОБА_1 у порядку спадкування визнано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6824288000:05:020:0047, остання на підставі договору купівлі-продажу від 24 травня 2024 року відчужила її заявнику. ОСОБА_4 зазначав, що він є добросовісним набувачем, якого не залучено до участі у справі та який має правовий зв'язок зі сторонами спору, тому в вправі оскаржувати рішення апеляційного суду до суду касаційної інстанції.
ОСОБА_4 в касаційній скарзі зазначає, що суд апеляційної інстанції, розглядаючи справу не залучив його до участі у справі як власника спірної земельної ділянки, а також зазначав, що він має правовий зв'язок зі сторонами спору.
Заявник ОСОБА_4 у касаційній скарзі не зазначає чим саме, на його думку, порушено його право чи інтерес оскаржуваною постановою суду апеляційної інстанції.
Колегія суддів враховує те, що оскаржуваною постановою скасовано ухвалу суду про затвердження мирової угоди та ухвалу про виправлення описки, а справу направлено на новий розгляд. Апеляційний суд не ухвалював свого рішення щодо спірної земельної ділянки, не вирішував питання про права чи інтереси ОСОБА_4 . Крім того, договір купівлі-продажу спірної земельної ділянки на підставі якого заявник набув право власності на спірне майно не був предметом розгляду.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Тим не менше, право доступу до суду не може бути обмежено таким чином або такою мірою, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати законну мету, і має бути досягнута пропорційність між використаними засобами та досягнутими цілями (див., mutatis mutandis, рішення ЄСПЛ від 28 березня 2006 року у справі «Мельник проти України» («Melnyk v. Ukraine»), заява № 23436/03, § 22).
Правила, визначені законом щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, згідно зі статтею 129 якої основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 396 ЦПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом першої чи апеляційної інстанції питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося.
З огляду на викладене, а також враховуючи те, що оскаржуваною постановою Київського апеляційного суду від 21 січня 2025 року не вирішувалось питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки ОСОБА_4 як особи, яка не брала участі у справі, касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 підлягає закриттю.
Керуючись статтями 389, 396, 400, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 , в інтересах якого діє адвокат Хейніс Олександр Григорович, в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно закрити.
Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді Є. В. Петров
А. І. Грушицький
І. В. Литвиненко