8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
11 серпня 2025 року м. ХарківСправа № 922/2706/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Шарко Л.В.
при секретарі судового засідання Колесніченко О.В.
розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Технохімреагент" про забезпечення доказів до подання позовної заяви
особа, яка може набути статус позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Технохімреагент", м. Запоріжжя
особа, яка може набути статус відповідача інша особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Ілві", м. Харків Головне управління ДПС у Харківській області, м. Харків
за участю представників учасників справи:
заявника - не з'явився;
особа, яка може набути статус відповідача - не з'явився;
інша особа - з'явився;
Заявник, Товариство з обмеженою відповідальністю "Технохімреагент", звернувся до Господарського суду Харківської області із заявою про забезпечення доказів до подання позовної заяви шляхом витребовування від Головного управління ДПС у Харківській області (61057, м.Харків, вул Пушкінська, 46, код 43983495, емейл kh.official@tax.gov.ua):
- інформації про віднесення підприємством ТОВ "Ілві" (36372452) до податкового кредиту складених підприємством ТОВ "Технохімреагент" (34155997, індивідуальний податковий номер - 341559908255) податкових накладних №244 від 29.04.2021 р. та №46 від 05.07.2021;
- витяги з додатку №1 до податкової декларації з податку на додану вартість ТОВ ІЛВІ" (36372452), а саме таблиці 2.1, в яких наявний Постачальник з індивідуальним податковим номером 341559908255 у період з квітня 2021 р. до липня 2022;
- копії додатків №1 до податкової декларації з податку на додану вартість ТОВ "Ілві" (36372452) за період з квітня 2021 р. до липня 2022 р., в яких наявний Постачальник з індивідуальним податковим номером 341559908255.
В обґрунтування заяви заявник зазначає, що протягом 2010-2021 років ТОВ "Технохімреагент" (далі - постачальник, позивач, заявник) на підставі усних замовлень ТОВ "Ілві" (далі - покупець, відповідач, боржник) поставляв останньому хімічні речовини власного виробництва. Протягом 2010-2021 років було здійснено близько ста поставок, що підтверджується реєстром бухгалтерських документів. Поставки були належним чином оплачені боржником, окрім двох останніх. До цього часу не оплачені поставки по видатковим накладним: РН-00980 від 29.04.2021 на суму 21168,00 грн, РН-01592 від 05.07.2021 на суму 21168,00 грн. Боржник до цього часу не повернув зазначені видаткові накладні із підписом отримувача товару, що робить неможливим стягнення боргу в судовому порядку. Позивач звертався до боржника з претензією, пропонував оплатити отриманий товар. Проте, боржник навіть не отримав листа, Укрпошта повернула його за закінченням терміну зберігання. Отже, вирішити спір в досудовому порядку не виявляється можливим. На вказані поставки складені податкові накладні №244 від 29.04.2021 р. та №46 від 05.07.2021. Ці податкові накладні можуть бути використані в суді як непрямий доказ отримання боржником товару за умови, якщо він поставив ці податкові накладні до податкового кредиту. Згідно ст.198 Податкового кодексу України поставити до податкового кредиту можливо тільки ПДВ з отриманого товару. Податкові накладні, отримані з ЄРПН, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункт 198.6 статті 198 ПКУ). Отже, з урахуванням норм пунктів 198.1, 198.2 статті 198 ПКУ, а також пунктів 187.1 статті 187, 201.1, 201.7, 201.10 статті 201 ПКУ право на віднесення сум ПДВ до податкового кредиту виникає у платника податку - покупця товарів/послуг на підставі податкової накладної, складеної з дотриманням норм податкового законодавства та зареєстрованої в ЄРПН платником податку - постачальником товарів/послуг на такого покупця за фактом здійснення господарської операції з постачання товарів/послуг на дату виникнення податкових зобов'язань за операцією з постачання таких товарів/послуг, показники якої відповідають первинним (бухгалтерським) документам, складеним за такою господарською операцією. Згідно п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України віднести до складу податкового кредиту з ПДВ можливо тільки суми ПДВ з податкових накладних за умови отримання товару. Якщо боржник відніс до складу податкового кредиту з ПДВ податкові накладні № 244 від 29.04.2021 та №46 від 05.07.2021, це буде непрямим доказом отримання боржником товару. Позивач намагався самостійно отримати доказ віднесення боржником податкових накладних до податкового кредиту, звертався до податкового органу. Головне управління ДПС У Харківській області відмовила у наданні запитаної інформації, пославшись на можливість ознайомлення з нею за рішенням суду. Отже, збирання та подання відповідних доказів стане згодом неможливим та утрудненим, оскільки воно унеможливлюється суб'єктом владних повноважень вже зараз.
Ухвалою суду від 06.08.2025 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Технохімреагент" про забезпечення доказів до подання позовної заяви призначено до розгляду у судовому засіданні на "11" серпня 2025.
11.08.2025 у судове засідання представник заявника не з'явився, подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутністю.
Представник особи, яка може набути статус відповідача та інша особа в судове засідання 11.08.2025 не з'явилися, про місце, дату та час проведення судового засідання повідомлялися належним чином, відповідно до ст.ст. 120, 121 ГПК України.
Відповідно до ч. 3 ст. 112 ГПК України заявник та інші особи, які можуть отримати статус учасників справи, повідомляються про дату, час і місце судового засідання, проте їх неявка не перешкоджає розгляду поданої заяви.
Враховуючи обмежений ст. 112 ГПК України строк для розгляду заяви, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами за відсутності представників сторін.
Суд, розглянувши клопотання про забезпечення доказів до подання позовної заяви, зазначає таке.
Згідно з ч. ч. 3-4 ст. 110 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення доказів може бути подана до суду як до, так і після подання позовної заяви. Забезпечення доказів до подання позовної заяви здійснюється судом першої інстанції за місцезнаходженням засобу доказування або за місцем, де повинна бути вчинена відповідна процесуальна дія. Забезпечення доказів після подання позовної заяви здійснюється судом, який розглядає справу.
Отже, забезпечення доказів надає додаткову гарантію збереження доказів.
Згідно зі ст.ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Заява про забезпечення доказів обґрунтована тим, що без вказаних доказів заявник позбавлений можливості звернутися до суду з обґрунтованим позовом, а збирання та подання відповідних доказів стане згодом неможливим та утрудненим, оскільки воно унеможливлюється суб'єктом владних повноважень вже зараз.
Відповідно до ч. 1 ст. 110 Господарського процесуального кодексу України, суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо:
- є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений;
- збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим.
Забезпечення доказів це не тільки спосіб здобути докази, які стосуються предмета доказування і мають значення/потрібні для вирішення справи, це насамперед спосіб одночасно запобігти їх імовірній втраті у майбутньому і ризик такої втрати повинен ґрунтуватися на об'єктивних фактах і тільки в сукупності усіх наведених умов суд може вжити заходів для забезпечення доказів.
Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 9901/845/18, від 09.10.2019 у справі № 9901/385/19.
З огляду на наявні в матеріалах документи, за висновками суду, заявником не обґрунтовано та не доведено, що є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим.
Суд звертає увагу, що таку процесуальну дію як забезпечення доказів (ст. 110 Господарського процесуального кодексу України) не можна ототожнювати з процесуальною дією щодо витребування доказів (ст. 81 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ст. 81 Господарського процесуального кодексу України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом, в якому повинно бути зазначено: який доказ витребовується; обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.
Отже, забезпечення доказів способом їх витребування хоча і спрямоване на забезпечення права учасника процесу належним чином довести свої вимоги та заперечення, проте носить відмінний характер від витребування доказів у порядку ст.ст. 80, 81 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вживається у випадку наявності в такого учасника процесу підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений, або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим.
Суд зазначає, що відсутність, як обґрунтування підстав для вжиття таких заходів з посиланням на відповідні докази, так і обґрунтування необхідності термінового вжиття заходів забезпечення доказів є підставою для відмови в задоволенні заяви про забезпечення доказів.
З урахуванням викладеного вище, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови в задоволенні заяви Товариство з обмеженою відповідальністю "Технохімреагент" про забезпечення доказів у зв'язку з її необґрунтованістю.
Водночас, суд звертає увагу заявника про законну можливість заявити клопотання про витребування доказів на підставі та у порядку, передбаченому статтею 81 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 110, 111, 112, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Технохімреагент" про забезпечення доказів до подання позовної заяви - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена, в порядку ст.ст. 255 - 257 ГПК України до Східного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня підписання ухвали.
Ухвала підписана "11" серпня 2025 р.
Суддя Л.В. Шарко
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі - http://reyestr.court.gov.ua.