СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
пр. № 4-с/759/81/25
ун. № 759/14917/20
11 серпня 2025 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді П'ятничук І.В.,
за участю секретаря судових засідань Кульбовської В.В.,
скаржника ОСОБА_1 ,
заінтересованої особи ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця, заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Фастівський відділ державної виконавчої служби у Фастівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ),
Скаржник ОСОБА_1 19.06.2025 року звернулась до Святошинського районного суду м. Києва зі скаргою на дії державного виконавця, якою просить визнати формулювання, використане державним виконавцем при винесенні оскаржуваних вимог і постанов у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 «Відібрати у ОСОБА_2 дитину ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 та повернути матері ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 незаконним; визнати незаконною та скасувати постанову про залучення працівників органів внутрішніх справ (від 10.06.2025 ) у виконавчому провадженні № НОМЕР_1; визнати незаконною та скасувати постанову про залучення органу опіки і піклування для участі у проведенні виконавчих дій ( від 10.06.2025 ) у виконавчому провадженні № НОМЕР_1; визнати незаконною та скасувати вимогу виконавця (без дати) у виконавчому провадженні № НОМЕР_1.
В обґрунтування скарги посилається на те, що в провадженні Фастівського відділу державної виконавчої служби у Фастівському району Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Київ) перебуває виконавче провадження № НОМЕР_1 від 05.02.2025 року.
Зазначила, що вона категорично проти її відібрання від батька і самостійно визначає місце свого проживання разом з батьком у відповідності до ст. 29 Цивільного кодексу України та ч. 3 ст. 160 Сімейного кодексу України, оскільки місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.
Однак в порушення вимог законодавства державним виконавцем було винесено постанову про залучення органу опіки і піклування для участі у проведенні виконавчих дій від 10.06.2025 року, постанову про залучення працівників органів внутрішніх справ від 10.06.2025 року, що прямо створює ризик застосування до неї примусу всупереч її волі.
На підставі викладеного просить скаргу задовольнити.
Скаржник ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримала скаргу та просила її задовольнити.
Заінтересована особа ОСОБА_2 в судовому засіданні просив скаргу задовольнити.
Заінтересована особа ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилась, про день, час та місце розгляду скарги повідомлена належним чином, подала до суду заяву, якою просить скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця залишити без розгляду та повернути скаржнику.
Фастівський відділ державної виконавчої служби у Фастівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в судове засідання явку свого представника не забезпечив, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Суд, вислухавши думку скаржника ОСОБА_1 , заінтересованої особи ОСОБА_2 , дослідивши матеріали скарги, встановив наступне.
Відповідно до ст. 447, 448 Цивільного процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до ст.18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно з ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані, зокрема, на примусове виконання рішень судів, які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших Законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби.
Тобто, з метою забезпечення реального виконання судового рішення та ефективного захисту порушених прав ЦПК України передбачає спеціальні форми реагування, зокрема розділом VІІ «Судовий контроль за виконанням судових рішень» ЦПК України визначено порядок судового контролю за виконанням судових рішень в цивільних справах.
Так, ст.447 ЦПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Право сторони виконавчого провадження на звернення зі скаргою до суду на підставі ст.447 ЦПК України пов'язане з порушенням прав такої сторони під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця.
Відповідно до ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Відповідно до частини першої, другої статті 47 ЦПК України здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов'язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи.
Неповнолітні особи віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років, а також особи, цивільна дієздатність яких обмежена, можуть особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов'язки в суді у справах, що виникають з відносин, у яких вони особисто беруть участь, якщо інше не встановлено законом. Суд може залучити до участі в таких справах законного представника неповнолітньої особи або особи, цивільна дієздатність якої обмежена.
Нормами ЦК України та СК України інше не встановлено.
ОСОБА_1 особисто не є учасником правовідносин, спір щодо яких виник у справі №759/14917/20, вона не має цивільної процесуальної дієздатності у спірних правовідносинах.
Відповідно до ст. 447-1 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Відповідно до ч. 4 п. 5 ст. 448 ЦПК України, суд, встановивши, що скаргу подано без додержання вимог частин третьої та/або четвертої цієї статті, повертає її скаржнику без розгляду.
Враховуючи вищевикладені обставини у їх сукупності суд приходить до висновку, що скаргу слід залишити без розгляду.
Керуючись ст. ЗУ «Про виконавче провадження», ст. 47, 81, 260, 448, 450, 451ЦПК України, суд,
Скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця, заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Фастівський відділ державної виконавчої служби у Фастівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) - залишити без розгляду.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя: І.В. П'ятничук