05.08.2025 Справа № 756/7542/25
Унікальний номер 756/7542/25
Провадження номер 2/756/4625/25
05 серпня 2025 року м. Київ
Оболонський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Шролик І.С.,
секретар судового засідання - Лисенко Д.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Короткий зміст позовних вимог.
У 27 травня 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (надалі - ТОВ «ФК «ЕЙС») звернулося до суду з вищевказаним позовом, в якому просить стягнути зі ОСОБА_1 заборгованість за договором кредитної лінії № 00-9749512 від 01 травня 2024 року в розмірі 22172,00 грн., витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422,40 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 7000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог вказують, що 01 травня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Макс Кредит» (надалі - ТОВ «Макс Кредит») та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії № 00-9749512 від 01 травня 2024 року у формі електронного документа з використанням електронного підпису, шляхом введення одноразового ідентифікатора 56124.
Відповідач, за допомогою мережі Інтернет, перейшов на офіційний сайт ТОВ «Макс Кредит» та ознайомився з актуальною редакцією Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Макс Кредит». Після чого добровільно без примусу чи тиску відповідач заявив про бажання отримання коштів, зареєструвався на сайті ТОВ «Макс Кредит», під час чого пройшов процедуру ідентифікації/верифікації, керуючись підказками Сайту, тобто вказав свої персональні ідентифікаційні дані.
Відповідно до умов кредитного договору, позичальник зобов'язується сплатити кредитодавцю комісію за надання кредиту в сумі 1000,00 грн. Позичальнику перераховується сума кредиту у розмірі 10000,00 грн. Денна процентна ставка становить 1,5%. На виконання умов Кредитного договору, 01 травня 2024 року ТОВ «Макс Кредит» ініціювало переказ коштів безготівковим зарахуванням через компанію ТОВ «ПЛАТЕЖІ ОНЛАЙН» на платіжну картку № НОМЕР_1 . Первісний Кредитор виконав свої зобов'язання щодо надання грошових коштів у повному обсязі.
21 жовтня 2024 року між ТОВ «Макс Кредит» та ТОВ «ФК «ЕЙС» укладено Договір факторингу № 21102024-МК/ЕЙС, за умовами якого до останнього перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 00-9749512 від 01 травня 2024 року.
Відповідач належним чином не виконав зобов'язання щодо повернення коштів, у зв'язку з чим станом на дату продажу кредиту, а саме станом на 21 жовтня 2024 року у відповідача виникла заборгованість у розмірі 22172,00 грн., яка складається з: 11000,00 грн. - заборгованості по кредиту; 11172,00 грн. - заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом, яку позивач просить суд стягнути.
Відповідач не виконує умови взятого на себе зобов'язання, не погашає кредит та не сплачує проценти за користування кредитом.
Рух справи.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27 травня 2025 року головуючим суддею у даній цивільній справі визначено суддю Шролик І.С.
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 28 травня 2025 року витребувано з Міністерства соціальної політики України інформацію про зареєстроване місце проживання (перебування) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
20 червня 2025 року від Міністерства соціальної політики України надійшло повідомлення, у якому зазначалася інформація про зареєстроване місце проживання (перебування) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 . У вказаному повідомлені Міністерства соціальної політики України зазначалося, що згідно з відомостями внесеними до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб, станом на 12 червня 2025 року ОСОБА_1 перебуває на обліку внутрішньо переміщених осіб та фактично проживає з 30 квітня 2014 року за адресою: АДРЕСА_2 .
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 25 червня 2025 року справу прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі, визначено, що справа підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, призначити перше судове засідання на 05 серпня 2025 року. Витребувано у АТ «Універсал Банк» відомості, які становлять банківську таємницю, а саме відомості про відкриття на ім'я ОСОБА_1 карткового рахунку та зарахування на нього коштів.
На виконання вимог ухвали 23 липня 2025 року до суду від АТ «УніверсалБанк» надійшла відповідь про те, що на ім'я ОСОБА_1 банком була емітована платіжна картка № НОМЕР_3 та інші платіжні картки, на вказану картку за період з 01 травня 2024 року по 06 травня 2024 року було зараховано платіж у сумі 10000,00 грн.
Представник позивача в судове засідання 05 серпня 2025 року не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. При цьому, у позовній заяві просив суд проводити розгляд справи без участі представника позивача, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений судом належним чином. Судова повістка, копія позовної заяви та ухвала суду про відкриття спрощеного позовного провадження надсилалась відповідачу на адресу фактичного місця проживання: АДРЕСА_2 . Судова кореспонденція повернулася з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Клопотання про відкладення розгляду справи до суду відповідач не надіслав, про причину неявки суд не повідомив, відзив та інші заяви з процесуальних питань від нього до суду не надходили.
Відповідно до ч. 8 ст.178 ЦПК України в разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність сторін у справі за наявними матеріалами справи та ухвалити заочне рішення відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, оскільки заперечення представника позивача щодо заочного розгляду справи відсутні.
В зв'язку з неявкою в судове засіданні всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Розглядаючи справу, суд забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Фактичні обставини справи.
Судом встановлено, що 01 травня 2024 року між ТОВ «Макс Кредит» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії № 00-9749512 від 01 травня 2024 року у формі електронного документа з використанням електронного підпису, шляхом введення одноразового ідентифікатора 56124.
Відповідач, за допомогою мережі Інтернет, перейшов на офіційний сайт ТОВ «Макс Кредит» та ознайомився з актуальною редакцією Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Макс Кредит». Після чого відповідач заявив про бажання отримання коштів, зареєструвався на сайті ТОВ «Макс Кредит», під час чого пройшов процедуру ідентифікації/верифікації, керуючись підказками Сайту, тобто вказав свої персональні ідентифікаційні дані.
Відповідно до п. 1.2. сума кредитного ліміту становить 10000,00 грн.
Строк дії кредитної лінії 360 днів. Позичальник повинен повернути кредит у строк до 26 квітня 2025 року (п. 1.3. Договору).
Згідно з пунктом 1.5.1 стандартна процентна ставка складає 1,47% від суми кредиту за кожний день користування кредитом, застосовується в межах строку дії кредитної лінії, зазначеного в п.1.3 Договору.
За надання кредиту позичальник зобов'язаний сплатити кредитодавцю одноразово комісію у розмірі 10,00% від суми кредиту, що складає 1000,00 грн. (п. 1.6. Договору).
Згідно з п. 1.7.1. Договору, денна процентна ставка за цим договором при застосуванні стандартної процентної ставки та комісії дорівнює 1,5%.
Орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладання договору становить 12704,45%. Орієнтовна загальна вартість кредиту за стандартною процентною ставкою становить 63920,00 грн. (п.1.8.,1.9. Договору).
21 жовтня 2024 року між ТОВ «Макс Кредит» та ТОВ «ФК «ЕЙС» укладено Договір факторингу № 21102024-МК/ЕЙС, за умовами якого до останнього перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 00-9749512 від 01 травня 2024 року.
Судом встановлено, що відповідно до відомостей, наданих АТ «УніверсалБанк», на ім'я ОСОБА_1 банком була емітована платіжна картка № НОМЕР_3 , на вказану картку за період з 01 травня 2024 року по 06 травня 2024 року було зараховано платіж у сумі 1000,00 грн.
З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що станом на дату продажу кредиту, а саме станом на 21 жовтня 2024 року у відповідача ОСОБА_1 виникла заборгованість у розмірі 22172,00 грн., яка складається з: 11000,00 грн. - заборгованості по кредиту; 11172,00 грн. - заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом.
Заборгованість за кредитним договором відповідачем не була погашена.
Між сторонами виник спір стосовно належного виконання відповідачем взятих на себе кредитних зобов'язань.
Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті рішення.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання
Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Між сторонами виникли правовідносини, щодо належного виконання позичальником умов кредитного договору.
Згідно з ст. 6, ч. 1 ст. 627 та ч. 1 ст. 628 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За приписами ч. 1, ч. 2 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України)
Згідно ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 цього кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Стаття 13 ЦПК України встановлює, що суд розглядає справи на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до статті 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У зв'язку з тим, що відповідачем не надано до суду заперечень проти позову, доказів в підтвердження того, що ним належним чином виконувалися умови кредитного договору, суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення заборгованості за кредитним договором є обґрунтованими.
Судом перевірений розрахунок заборгованості наданий представником позивача, який суд вважає вірним. Відповідач не виконав узяті на себе зобов'язання щодо повернення використаних кредитних коштів, у зв'язку з чим суд приходить до висновку, що заборгованість в сумі 22172,00 грн. підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ФК «ЕЙС».
Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку не повернуті, а також вимоги ч. 2 ст. 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд вважає, що ТОВ «ФК «ЕЙС», як правонаступник, вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів та заборгованості за відсотками.
Щодо стягнення судових витрат.
Відповідно до приписів ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат пов'язаних з розглядом справи, належать в тому числі витрати, пов'язані з витребуванням доказів та пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
У відповідності до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, у разі задоволення позову - на відповідача.
Відповідно до платіжної інструкції № 11841 від 26 травня 2025 року позивачем при зверненні з даною позовною заявою сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України суд присуджує з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у сумі 2422,40 грн.
Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до положення ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомогу.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», заява № 19336/04).
Вищевказане відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в додатковій постанові від 24 січня 2019 року у справі № 922/15944/17, яка на підставі положення ч. 4 ст. 263 ЦПК України має ураховуватися судом при застосуванні відповідних норм.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат враховується розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» № 5076-VI від 05 липня 2012 року гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частини друга-четверта статті 137 ЦПК України).
Судом встановлено, що 07 квітня 2025 року між Адвокатським об'єднанням Адвокатське бюро «Тараненко та партнери» та ТОВ «ФК «ЕЙС» укладено договір про надання правової допомоги № 07/04/25-02, за умовами якого адвокатське об'єднання прийняло на себе зобов'язання надати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором.
Відповідно до п. 3.4. Договору про надання правової допомоги від 07 квітня 2025 року, після належного виконання доручення адвокатське об'єднання надає Акт прийому - передачі наданих послуг.
Згідно з Актом прийому - передачі наданих послуг від 15 травня 2025 року адвокатським об'єднанням «Тараненко та партнери» надані юридичні послуги на суму 7000, 00 грн. (5000,00 грн - складання позовної заяви; 1000,00 грн - вивчення матеріалів спарви, 500,00- підготовка адвокатського запиту, 500,00 грн - подача клопотання про витребування доказів).
Верховний Суд у своїх рішеннях зазначив, що для визначення суми відшкодування необхідно керуватися критеріями реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін (постанови КГС ВС від 10.10.2018 у справі № 910/21570/17, від 14 листопада 2018 року у справі № 921/2/18, додаткова постанова КГС ВС від 11 грудня 2018 року у справі № 910/2170/18, від 10 жовтня 2019 у справі № 909/116/19, від 18 листопада 2021 року у справі № 910/15621/19, постанова ВП ВС від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Враховуючи категорію справи, а також обсяг фактичних витрат, понесених стороною позивача, обсягу наданих адвокатом послуг, їх необхідність та доцільність, керуючись принципом законності, співмірності та справедливості вважаю необхідним стягнути з відповідача на користь позивача понесені витрати на правову допомогу у розмірі 7000,00 грн.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування документально підтверджених витрат по сплаті судового збору 2422,40 грн.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141 ч. 1, 247 ч. 2, 530, 259, 263, 264, 265, 280-282 ЦПК України, ст.ст. 524, 525, 526, 611, 1048, 1049, 1054 ЦК України, суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» заборгованість за договором кредитної лінії № 00-9749512 від 01 травня 2024 року в розмірі 22172,00 грн., витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422,40 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 7000,00 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Апеляційна скарга на рішення суду позивачем подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відомості про сторін:
1. Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (код ЄДРПОУ 42986956, адреса місцезнаходження: м. Київ, Харківське шосе, 19, офіс 2005);
2. Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_2 ).
Повний текст судового рішення складено 05 серпня 2025 року.
Суддя І.С. Шролик