11 серпня 2025 року
м. Київ
справа №990/369/25
адміністративне провадження №П/990/369/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Єресько Л.О.,
суддів: Мацедонської В.Е., Соколова В.М., Кашпур О.В., Білак М.В.,
перевірив матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправним і скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернулася до Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС України), у якому просить:
- визнати протиправним і скасувати рішення ВККС України № 100/ас-25 від 17.06.2025 в частині висновку про визнання ОСОБА_1 такою, що не підтвердила здатності здійснювати правосуддя в апеляційному адміністративному суді за критерієм соціальної компетентності;
- зобов'язати ВККС України поновити участь ОСОБА_1 у конкурсі на посаду судді апеляційного адміністративного суду в межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14.09.2023 № 94/зп-23 (зі змінами), визнавши її такою, що підтвердила здатність здійснювати правосуддя в апеляційному адміністративному суді за критерієм соціальної компетентності - з урахуванням висновків Верховного Суду.
Пунктом 3 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Згідно із частиною першою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до частини п'ятої статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Згідно з пунктом 17 частини першої статті 4 КАС України професійна діяльність суддів віднесена до публічної служби в розумінні цього Кодексу.
Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
Установлення процесуальних строків законом і судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.
З аналізу зазначених законодавчих норм випливає, що у випадку, коли особа вважає, що її права під час прийняття на публічну службу, проходження чи звільнення з публічної служби були порушені, вона має право звернутися до суду в більш стислі строки, ніж на загальних підставах. Звернення до суду з пропуском цього строку, за відсутності поважних причин, позбавляє таку особу права захисту в судовому порядку.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду для захисту прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлене специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їхнього завершення, якщо ніхто не звернувся до суду для вирішення спору, відносини стають стабільними.
Реалізувати своє право на захист в порядку адміністративного судочинства потрібно вчасно, а поновити пропущений строк суд може, якщо для цього є поважні і об'єктивні причини.
Частиною шостою статті 161 КАС України визначено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Як слідує з матеріалів позовної заяви, предметом спору є правомірність рішення ВККСУ від 17.06.2025 №100/ас-25 ухвалене, зокрема, щодо позивачки під час проведення конкурсу на посаду судді.
За змістом пункту 105 Регламенту Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - Регламент) повний текст проєкту рішення має бути складений та виготовлений членом Комісії - доповідачем або іншим членом Комісії, у разі якщо член Комісії - доповідач проголосував "ПРОТИ" ухвалення рішення Комісії, не пізніше 10 робочих днів з дня проголошення його вступної та резолютивної частин.
Пунктом 195 Регламенту рішення Комісії за результатами засідань Комісії оприлюднюються на веб-сайті Комісії не пізніше п'яти робочих днів після складання їх повного тексту та підписання членами Комісії.
В обґрунтування пропуску строку, позивач зазначає, що 17.06.202025 після проведення з нею співбесіди ВККС було оголошено лише вступну та резолютивну частину оскаржуваного рішення № 100/ас-25. Позивачка стверджує, що 21.07.2024 листом № 36-6266/25 на її заяву від 17.07.2024 ВККСУ було направлено оскаржуване рішення.
Із вищевказаного слідує, що позивачка була присутня під час прийняття оскаржуваного рішення, а отже достовірно була обізнана про наявність рішення ще 17.06.2025.
Натомість, із вказаною позовною заявою звернулася засобами поштового зв'язку до суду лише 04.08.2024, тобто після закінчення місячного строку, установленого частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Колегія суддів відзначає, що порушення прав, свобод чи інтересів особи - це фактичний наслідок протиправного рішення, дії чи бездіяльності конкретної особи (або осіб) щодо неї.
День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Цим днем може бути, зокрема, день винесення рішення, яке оскаржується, якщо воно приймалося за участю особи, або день вчинення дії, яка оскаржується, якщо особа була присутня під час вчинення цієї дії.
Якщо цей день встановити точно не можливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому "повинна" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо вона знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Колегія суддів звертає увагу, що позивачка не вказує, що у період з 17.06.2025 по 17.07.2025 вчиняла будь-які дії пов'язані з підготовкою до суду позовної заяви, а із запитом про отримання повного тексту рішення ВККС України остання звернулася лише 17.07.2025.
У поданому клопотанні про поновлення строку звернення до суду із цим позовом не вказано обставин непереборного і об'єктивного характеру, що перешкодили їй дізнатись про порушення своїх прав, яке фактично мало місце 17.06.2025 шляхом прийняття рішення в оскаржуваній частині, що приймалося за її участю, та існування яких значною мірою утруднило або ж унеможливило реалізацію права на їх судовий захист у межах встановленого для цього строку звернення до суду.
Відтак, зважаючи на тривалість строку, який пропущено, поведінку позивача, яка передувала зверненню до суду з даним позовом, та враховуючи, що ОСОБА_1 була обізнана про наявність оскаржуваного рішення ще 17.06.2025, а отже знала про порушення своїх прав, тому підстави наведені у її заяві для поновлення цього строку у даному випадку відсутні.
При цьому, Суд враховує тривалість строку пропущеного строку - майже міяць, а обставини пропуску строку звернення до суду, які залежали виключно від волевиявлення позивача та непереборних обставин позивачкою не наведено, а Судом не встановлено.
Відповідно до частини першої статті 169 КАС України суддя, установивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, установлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їхнього усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху (частина друга статті 169 КАС України).
З огляду на викладене, позовну заяву необхідно залишити без руху, установивши строк, протягом якого позивач має усунути вказані Судом недоліки шляхом подання до Верховного Суду заяви із зазначенням інших підстав для поновлення строку звернення до суду з цим позовом з відповідними обґрунтуваннями та доказами причин пропуску такого строку.
Роз'яснити позивачу, що у разі не усунення недоліків позовної заяви у встановлений судом строк, заява буде повернута з підстав, передбачених частиною другою статті 123, пунктом 1 частини четвертої статті 169 КАС України.
Керуючись статтями 123, 161, 169, 243, 248, 266 КАС України,
Визнати неповажними підстави пропуску ОСОБА_1 строку звернення до адміністративного суду з позовною заявою про оскарження рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від № 100/ас-25 від 17.06.2025.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправним і скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - залишити без руху.
Установити позивачу десятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для подання до Верховного Суду заяви із зазначенням інших поважних причин пропуску строку звернення до суду з цим позовом із відповідними обґрунтуваннями та доказами.
Роз'яснити позивачу, що у разі не усунення недоліків позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк, позовна заява повертається позивачеві.
Копію ухвали надіслати особі, яка подала позовну заяву.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
...........................
...........................
...........................
...........................
...........................
Л.О. Єресько
В.Е. Мацедонська
В.М. Соколов
О.В. Кашпур
М.В. Білак ,
Судді Верховного Суду