11 серпня 2025 року
м. Київ
справа № 480/1499/24
адміністративне провадження № К/990/33257/25
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Хохуляка В.В., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 07.02.2025 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 12.05.2025 у справі №480/1499/24 за позовом Державного підприємства "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№130)" до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Сумській області, третя особа - ТОВ «Сумибудінвест» ЛТД про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
Державне підприємство "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№130)" звернулося до адміністративного суду з позовом до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Сумській області, третя особа - ТОВ «Сумибудінвест» ЛТД про визнання протиправним та скасування рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №10195782/08680787 від 19.12.2023 про відмову у реєстрації податкової накладної №1 від 01.11.2023; зобов'язання Державної податкової служби України зареєструвати датою направлення до органу ДПС в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №1 від 01.11.2023 на загальну суму 10848290,47грн., в т.ч. ПДВ 14 % 1332246,20грн., складену ДП «Підприємство кримінально-виконавчої служби України (№130)» по операції з постачання сої врожаю 2023 року, згідно договору поставки №12-10-23 від 12.10.2023, додаток №2 від 01.11.2023 з ТОВ «Сумибудінвест» ЛТД.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 07.02.2025 позов задоволено.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 12.05.2025 рішення Сумського окружного адміністративного суду від 07.02.2025 скасовано в частині стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Сумській області на користь Державного підприємства «Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України(№130)» витрати по сплаті судового збору за подання адміністративного позову в 6056,00грн. Ухвалено постанову, якою стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Сумській області на користь Державного підприємства «Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України(№130)» витрати по сплаті судового збору за подання адміністративного позову в розмірі 3028,00грн. В іншій частині рішення Сумського окружного адміністративного суду від 07.02.2025 залишено без змін.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Головне управління ДПС у Сумській області 06.08.2025 звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду.
При вирішенні питання про відповідність касаційної скарги вимогам Кодексу адміністративного судочинства України судом встановлено наступне.
Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Стаття 330 Кодексу адміністративного судочинства України містить вимоги щодо форми та змісту касаційної скарги.
Так, відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Згідно з частиною четвертою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Отже, аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
При поданні касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
Відповідно, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України в касаційній скарзі зазначається, в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Таким чином, можливість відкриття касаційного провадження у малозначних справах та у справах розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, залежить виключно від обставин конкретної справи та значення кожної з них для формування єдиної правозастосовчої практики або виняткового значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.
Відкриваючи провадження у даній справі, суд першої інстанції відніс таку до категорії справ незначної складності і розглянув справу за правилами спрощеного провадження.
В обґрунтування необхідності розгляду справи в суді касаційної інстанції відповідач зазначає, що суд першої інстанції помилково відніс дану справу до категорії справ незначної складності та помилково дійшов висновку про можливість її розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
Однак, сама лише вказівка що суд першої інстанції помилково відніс дану справу до категорії справ незначної складності та помилково дійшов висновку про можливість її розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, без належного обґрунтування та за відсутності належних та допустимих доказів, не може бути визнана судом підставою для відкриття у малозначних справах та у справах розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження.
Суд звертає увагу на те, частина четверта статті 12 КАС України вказує, що виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує для юридичних осіб - п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; для фізичних осіб та фізичних осіб-підприємців - вісімдесят розмінів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років".
Статтею 257 КАС України визначено перелік справ, що розглядаються за правилами спрощеного позовного провадження. Такими справами є: справи незначної складності, а також будь-які інші, за винятком тих, що зазначені у частині четвертій цієї статті, а саме: щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; щодо оскарження рішень, щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб).
Таким чином, скаржник у касаційній скарзі не вказав обставин, які свідчили б про необхідність розгляду справи за правилами загального позовного провадження, а також ґрунтовних доводів та об'єктивних доказів на підтвердження, того у чому саме полягала помилка суду при визначенні позовного провадження.
Крім того, у касаційній скарзі відповідач підставою касаційного оскарження визначає пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України, тобто вказує на необхідність відступлення від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду.
Однак, касаційна скарга не містить нормативно-правового обґрунтування необхідності такого відступлення, а містить лише виклад обставин у справі, висновки встановлених податковим органом порушень, цитати нормативних актів, без зазначенням в чому полягає порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права у взаємозв'язку з тими висновками, що стали підставою для задоволення позову.
Перевіркою змісту доводів щодо обраної підстави касаційного оскарження встановлено, що відповідач не зазначає в чому полягає порушення судами першої та апеляційної інстанцій при застосуванні вказаних норм права у взаємозв'язку з тими висновками, що стали підставою для задоволення позову в частині.
Таким чином, касаційна скарга не містить підстав касаційного оскарження для справ, які розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
З урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15.01.2020 №460-IX, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження.
Крім того, Судом установлено, що ухвалами Верховного Суду від 19.06.2025 та від 15.07.2025 касаційні скарги Головного управління ДПС у Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 07.02.2025 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 12.05.2025 у справі №480/1499/24 були повернуті скаржнику з підстав відсутності необхідних обґрунтувань.
Враховуючи те, що скаржником при повторному поданні касаційної скарги не зазначено передбачених Кодексом адміністративного судочинства України підстав для оскарження судових рішень в касаційному порядку, суд дійшов висновку, що така скарга не може бути прийнята до розгляду та підлягає поверненню особі, яка її подала.
Відповідно до пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи особисто або через представника.
Керуючись пунктом 4 частини п'ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 07.02.2025 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 12.05.2025 у справі №480/1499/24 за позовом Державного підприємства "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№130)" до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Сумській області, третя особа - ТОВ «Сумибудінвест» ЛТД про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
СуддяВ.В. Хохуляк