11 серпня 2025 року
м. Київ
справа №320/10518/21
касаційне провадження № К/990/31536/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області (далі - Управління) на додаткову постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.05.2025 у справі №320/10518/21 за позовом Приватного акціонерного товариства «Кондитерська фабрика «Лагода» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Приватне акціонерне товариство «Кондитерська фабрика «Лагода» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування у повному обсязі податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області форми «Р» від 19.05.2021 №0094190715/10-36-07-15 про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ у сумі 1072604,00 грн, в тому числі за основним платежем - 975095,00 грн та за штрафними санкціями - 97509,00 грн; визнання протиправним та скасування у повному обсязі податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області форми «В4» від 19.05.2021 №0094210715/10-36-07-15 про зменшення розміру від'ємного значення ПДВ у сумі 2195319,00 грн.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 24.05.2023 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.06.2024 скасовано рішення Київського окружного адміністративного суду від 24.05.2023 та ухвалено нове судове рішення про задоволення позовних вимог.
10.06.2024 до суду апеляційної інстанції від представника Приватного акціонерного товариства «Кондитерська фабрика «Лагода» - адвоката Перепелюка О.В. надійшли додаткові пояснення, у яких він просив стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 163396,15 грн.
Шостий апеляційний адміністративний суд додатковою постановою від 28.05.2025 задовольнив заяву представника Приватного акціонерного товариства «Кондитерська фабрика «Лагода» - адвоката Перепелюка О.В. Стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області на користь Приватного акціонерного товариства «Кондитерська фабрика «Лагода» витрати на правничу допомогу в розмірі 163396,15 грн (сто шістдесят три тисячі триста дев'яносто шість гривень 15 копійок).
Ухвалюючи рішення про стягнення витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката по розгляду справи в суді апеляційної інстанції, суд виходив з того, що розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката є документально підтвердженим у повному обсязі.
Суд апеляційної інстанції врахував, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України). Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.
При цьому, станом на дату ухвалення судом апеляційної інстанції додаткової постанови контролюючим органом не подано до суду жодних заперечень та клопотань про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, Управління через підсистему «Електронний суд» 24.07.2025 звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати додаткову постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.05.2025 у справі №320/10518/21 та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства «Кондитерська фабрика «Лагода» про стягнення з Головного управління ДПС у Київській області судових витрат на професійну правничу допомоги відмовити в повному обсязі.
Вимоги своєї касаційної скарги скаржник мотивує тим, що суд апеляційної інстанції при постановленні спірного судового рішення допустив порушення норм матеріального та процесуального права і, як наслідок, дійшов помилкового висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу.
При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Київській області, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження у цій справі, з огляду на наступне.
Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
За приписами частини першої статті 13 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їхнього перегляду в апеляційному порядку, можуть реалізувати право на їхнє оскарження у касаційному порядку тільки у визначених законом випадках.
За приписами пункту 6 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі на судове рішення, зазначене у частині першій статті 328 цього Кодексу, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).
Правова позиція з питань, що стосується розподілу судових витрат, зокрема, судових витрат на професійну правничу допомогу та документального підтвердження їх вартості, вже висловлювалася Верховним Судом у низці постанов, зокрема, але не виключно: від 21.03.2018 у справі №815/4300/17, від 11.04.2018 у справі №814/698/16, від 15.05.2018 у справі №821/1594/17, від 05.09.2019 у справі №826/841/17, від 21.01.2020 у справі №904/1038/19, від 21.08.2020 у справі №520/2915/19, від 21.01.2021 у справі №280/2635/20, від 10.09.2021 у справі №460/2315/19, від 29.06.2023 у справі №420/1100/21, від 06.12.2023 у справі №140/763/22, від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, від 26.01.2023 №280/3242/19 та інших.
У зазначених постановах Верховний Суд зазначив, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів.
Документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень. Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані відповідні договори про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, є підставою для відмови в задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
При цьому суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Зважаючи на наведене, у цій справі суд апеляційної інстанції під час вирішення питання, що стосується стягнення на користь позивача судових витрат на професійну правничу допомогу, обґрунтовано взяв до уваги наведені вище правові позиції Верховного Суду, а також умотивовано зазначив, що при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
У суду відсутній обов'язок присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, ціну позову, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо є неспівмірними.
При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Суд апеляційної інстанції врахувавши, що відповідач не обґрунтовував необхідність зменшення розміру відшкодування судових витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу, а позивачем подано належні докази на підтвердження розміру понесених на таку допомогу витрат, дійшов висновку, що розмір судових витрат, які складаються з витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи є співмірним з обсягом виконаної адвокатом роботи, складністю справи (справа складається з 7 томів) та значенням справи для учасників справи.
Таким чином, застосування судом апеляційної інстанції положень статей 134, 139 КАС України в оскаржуваній додатковій постанові суду відповідає висновкам Верховного Суду щодо застосування цих норм у подібних правовідносинах, викладеним, зокрема у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц та у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26.01.2023 №280/3242/19.
Суд касаційної інстанції звертає увагу, що аргументи касаційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом апеляційної інстанцій норм матеріального та/або процесуального права.
Доводи Головного управління ДПС у Київській області в касаційній скарзі щодо підстави касаційного оскарження фактично стосуються висновку суду апеляційної інстанції щодо встановлення факту витрат позивача на професійну правничу допомогу та межі співмірності таких витрат. Однак, ці доводи лежать у площині оцінки доказів судом та встановлення на їх підставі обставин у справі, а не у площині іншого застосування апеляційним судом норм статей 132, 134 КАС України.
З урахуванням того, що додаткова постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.05.2025 у справі №320/10518/21 ухвалена відповідно до правових висновків Верховного Суду, а посилання скаржника на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, як на підставу касаційного оскарження спірного в цій справі судового рішення, є безпідставним та недоведеним, суд касаційної інстанції вважає за необхідне відмови у відкритті касаційного провадження у цій справі.
Керуючись статтями 328, 333, 359 КАС України, Суд -
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Київській області на додаткову постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.05.2025 у справі №320/10518/21.
Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику, а копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями і оскарженню не підлягає.
СуддіЛ.І. Бившева В.В. Хохуляк Р.Ф. Ханова