11 серпня 2025 року
м. Київ
справа №360/2132/20
адміністративне провадження № Зв/990/41/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Білак М.В.,
суддів: Смоковича М.І., Мацедонської В.Е.,
перевіривши матеріали заяви ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами постанови Верховного Суду від 21 лютого 2024 року у справі №360/2132/20 за позовом ОСОБА_1 до Луганської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора про визнання протиправними та скасування рішення та наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
У травні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до прокуратури Луганської області, Офісу Генерального прокурора, у якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив:
- визнати протиправним і скасувати рішення першої кадрової комісії Офісу Генерального прокурора від 10 квітня 2020 року № 293 про неуспішне проходження атестації ОСОБА_1 ;
- визнати протиправним і скасувати наказ прокурора Луганської області від 30 квітня 2020 року №521к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях щодо злочинів, вчинених на тимчасово окупованих територіях у Луганській області та в умовах збройного конфлікту управління нагляду у кримінальних провадженнях щодо злочинів, вчинених в умовах збройного конфлікту прокуратури Луганської області;
- поновити ОСОБА_1 , звільненого з посади прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях щодо злочинів, вчинених на тимчасово окупованих територіях у Луганській області та в умовах збройного конфлікту управління нагляду у кримінальних провадженнях щодо злочинів, вчинених в умовах збройного конфлікту прокуратури Луганської області, на рівнозначній (рівноцінній) посаді прокурора відділу Луганської обласної прокуратури (до зміни назви - прокуратура Луганської області) - з 06 травня 2020 року, зарахувавши час вимушеного прогулу у загальний строк служби в органах прокуратури України;
- стягнути з Луганської обласної прокуратури (до зміни назви - прокуратура Луганської області) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 06 травня 2020 року по дату винесення судового рішення.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2020 року найменування відповідача - прокуратури Луганської області вирішено вважати Луганська обласна прокуратура.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2020 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення кадрової комісії №1 з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора від 10 квітня 2020 року №293 «Про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складання іспиту у формі тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки» прийняте відносно ОСОБА_1 . Визнано протиправним та скасовано наказ прокурора Луганської області від 30 квітня 2020 року №521к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях щодо злочинів, вчинених на тимчасово окупованих територіях у Луганській області та в умовах збройного конфлікту управління нагляду у кримінальних провадженнях щодо злочинів, вчинених в умовах збройного конфлікту прокуратури Луганської області з 05 травня 2020 року. Поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях щодо злочинів, вчинених на тимчасово окупованих територіях у Луганській області та в умовах збройного конфлікту управління нагляду у кримінальних провадженнях щодо злочинів, вчинених в умовах збройного конфлікту прокуратури Луганської області з 06 травня 2020 року. Стягнуто з Луганської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 06 травня 2020 року по 25 листопада 2020 року у сумі 156 510,00 грн з відрахуванням обов'язкових податків та зборів. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2023 року задоволено часткового апеляційну скаргу ОСОБА_1 . Апеляційні скарги Луганської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора задоволено. Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2020 року у справі №360/2132/20 скасовано. Прийнято нову постанову. У задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до Луганської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправним та скасування наказу від 30 квітня 2020 року №521к, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 21 лютого 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2023 року змінено в частині мотивів відмови у задоволенні позову, викладено її мотивувальну частину в редакції цієї постанови. В іншій частині постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2023 року залишено без змін.
21 липня 2025 року до Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами постанови Верховного Суду від 21 лютого 2024 року у справі №360/2132/20 з підстави, передбаченої пунктом 1 частини п'ятої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Ухвалою Верховного Суду від 25 липня 2025 року заяву Заяву ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами постанови Верховного Суду від 21 лютого 2024 року у справі №360/2132/20 за позовом ОСОБА_1 до Луганської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора про визнання протиправними та скасування рішення та наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу залишено без руху. Надано заявнику десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків, шляхом надання до суду касаційної інстанції клопотання про поновлення строку на подачу заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами із зазначенням інших поважних причин пропуску такого строку та з наданням відповідних доказів. Роз'яснено, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк заява разом із доданими до неї матеріалами буде повернута без розгляду.
Ухвала Суду мотивована тим, що позивач надіслав заяву про перегляд судового рішення за виключними обставинами на підставі пункту 1 частини п'ятої статті 361 КАС України 17 липня 2025 року, тобто поза межами тридцятиденного строку, який відповідно до пункту 4 частини першої статті 363 КАС України у цьому випадку обраховується з дня офіційного оприлюднення рішення Конституційного Суду України від 18 грудня 2024 року.
04 серпня 2025 року до Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшла заява про поновлення процесуального строку.
В обґрунтування зазначеної заяви позивач зазначає, що в резолютивній частині Рішення Конституційного Суду України від 18 грудня 2024 року № 11-р(ІІ)/2024 у справі № 3-157/2023 (290/23) (пункт 3) визначено, що пункт 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №16-97-VII зі змінами, визнаний неконституційним, утрачає чинність через шість місяців із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, відповідно станом на момент:
1) оприлюднення на офіційному веб-порталі Верховної Ради України «zakon.rada.gov.ua» 18 грудня 2024 року;
2) опублікування в Офіційному віснику України № 9 від 03 лютого 2025 року;
3) опублікування в Віснику Конституційного Суду України №1-2/2025 від 16 травня 2025 року, однак так само пункт 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII зі змінами не втратив чинність.
Подібна правова позиція викладена в мотивувальних частинах ухвал Верховного Суду від 10 лютого 2025 року у справі № 160/5839/20 та від 20 лютого 2025 року у справі № 420/4350/20, проведений аналіз яких, ставить під сумнів доцільність та аргументованість подання позивачами заяв про перегляд рішень за виключними обставинами до Верховного Суду саме на підставі Рішення Конституційного Суду України від 18 грудня 2024 року № 11-р(ІІ)/2024 у справі № 3-157/2023 (290/23) (пункт 3), у строк до вступу в його законну силу, тобто до 18 червня 2025 року.
Просить поновити пропущений строк на звернення за заявою ОСОБА_1 від 17 липня 2025 року про перегляд за виключними обставинами постанови Верховного Суду від 21 лютого 2024 року у справі № 360/2132/20. Прийняти до розгляду заяву ОСОБА_1 від 17 липня 2025 року про перегляд за виключними обставинами постанови Верховного Суду від 21 лютого 2024 року у справі № 360/2132/20.
Надаючи оцінку наведеним позивачем доводам у заяві про поновлення строку, Верховний Суд зазначає таке.
Питання поважності причин пропуску процесуального строку оцінюються судом на власний розсуд, в кожному конкретному випадку, з урахуванням обставин справи і належних доказів поважності пропуску процесуального строку на оскарження.
Приписами статті 44 КАС України встановлено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (пункти шостий, сьомий частини п'ятої цієї статті).
Наведеною процесуальною нормою чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку подання відповідних заяв, скарг, а також належного їх оформлення. Для цього особа, зацікавлена у поданні відповідно заяви (скарги), повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Учасники справи, мають право оскаржити судові рішення у встановлений Кодексом строк та у передбаченому процесуальним законом порядку. Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість поновлення пропущеного строку лише у разі його пропуску з поважних причин.
Встановлення процесуальних строків процесуальним законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства процесуальних обов'язків.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання касаційної скарги.
Суд повторно зазначає, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 363 КАС України заяву про перегляд судового рішення за виключними обставинами може бути подано з підстави, визначеної пунктом 1 частини п'ятої статті 361 цього Кодексу, - учасниками справи протягом тридцяти днів з дня офіційного оприлюднення відповідного рішення Конституційного Суду України.
Відповідно до статті 94 Закону України «Про Конституційний Суд України» оприлюднення всіх актів Суду за результатами конституційного провадження, крім висновків Суду щодо відповідності Конституції України (конституційності) питань, які пропонуються для винесення на всеукраїнський референдум за народною ініціативою, здійснюється на офіційному веб-сайті Суду або в окремих випадках за ухвалою Суду - в Залі засідань Суду, але не пізніше наступного робочого дня після їх ухвалення. Висновки Суду щодо відповідності Конституції України (конституційності) питань, які пропонуються для винесення на всеукраїнський референдум за народною ініціативою, оприлюднюються в день їх ухвалення. Процедуру і порядок офіційного оприлюднення актів Суду в Залі засідань Суду та на офіційному веб-сайті Суду встановлює Регламент. Опублікування акта Суду разом з окремою думкою Судді здійснюється у «Віснику Конституційного Суду України» та інших офіційних друкованих виданнях України.
Рішення Конституційного Суду України від 18 грудня 2024 року №11-р (II)/2024 було оприлюднено на офіційному сайті Конституційного Суду України 18 грудня 2024 року, а тому строк звернення до суду із заявою про перегляд судового рішення за виключними обставинами у цьому випадку становить з 18 грудня 2024 року до 17 січня 2025 року.
Отже, заява про перегляд за виключними обставинами постанови Верховного Суду від 21 лютого 2024 року у справі №360/2132/20, яка направлена засобами поштового зв'язку до Суду 17 липня 2025 року, подана з пропуском строку на подання цієї заяви.
Також Суд вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, не е абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтованою пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2010 року у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», пункт 53 рішення ЄСПЛ від 08 квітня 2010 року у справі «Меньшакова проти України»)
У рішенні від 18 жовтня 2005 року у справі «МШ «Голуб» проти України» ЄСПЛ зазначив, що право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним: воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги, оскільки за своєю природою це право вимагає регулювання з боку держави, яка щодо цього користується певними межами самостійного оцінювання.
Отже, за практикою ЄСПЛ, застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду. І навпаки, безпідставне поновлення таких строків свідчить про порушення принципу правової визначеності.
У пункті 46 рішення Європейського суду з прав людини «Устименко проти України» (N°32053/13) зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.
Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна із сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обґрунтованого рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення.
Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлює особливими і непереборними обставинами. Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності.
Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21 грудня 2010 року, заява N°45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі «Мельник проти України» від 28 березня 2006 року, заява N°23436/03).
Отже, враховуючи обставини справи, зазначені позивачем причини пропуску строку не можна вважати поважними, тобто такими, що не залежали від волевиявлення особи, яка подає заяву про перегляд судового рішення за виключними обставинами, і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Інші підстави для поновлення строку заявниками не зазначені.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Частиною четвертою статті 366 КАС України передбачено, що крім випадків, визначених статтею 169 цього Кодексу, заява про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами також повертається заявникові без розгляду, якщо заява подана після закінчення строку, встановленого частиною першою статті 363 цього Кодексу, і суд відхилив клопотання про його поновлення.
Враховуючи зазначене, заяву ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами постанови Верховного Суду від 21 лютого 2024 року у справі №360/2132/20 слід повернути без розгляду, у зв'язку з відхиленням судом заяви про поновлення процесуального строку.
Керуючись статтями 169, 361-364, 366 КАС України,
Визнати неповажними, зазначені ОСОБА_1 підстави для поновлення строку за поданою заявою про перегляд постанови Верховного Суду від 21 лютого 2024 року у справі №360/2132/20.
Заяву ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами постанови Верховного Суду від 21 лютого 2024 року у справі №360/2132/20 за позовом ОСОБА_1 до Луганської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора про визнання протиправними та скасування рішення та наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу- повернути без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді М.В. Білак
М.І. Смокович
В.Е. Мацедонська