11 серпня 2025 року
м. Київ
справа № 160/2418/25
адміністративне провадження № К/990/31522/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Шишова О.О.,
суддів: Дашутіна І.В., Яковенка М.М.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2025 року у справі №160/2418/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРІМАРІУС» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними і скасування рішень та зобов'язання вчинити дії,
установив:
Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРІМАРІУС» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, Державної податкової служби України, в якому просило:
- визнати протиправними та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації про відмову у реєстрації податкових накладних № 31217 та № 31221 від 31 жовтня 2023 року;
- зобов'язати Державну податкову службу України зареєструвати податкові накладні № 31217, №31221 від 31 жовтня 2023 року, направлені на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних 16 листопада 2023 року та 17 листопада 2023 року відповідно, датою їх направлення.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2025 року позов задоволено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 09 травня 2025 року апеляційну скаргу залишено без руху у зв'язку з невідповідністю вимогам статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
15 травня 2025 року на адресу Третього апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про продовження процесуального строку на виконання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про продовження процесуального строку на усунення недоліків апеляційної скарги; апеляційну скаргу повернуто скаржнику.
13 червня 2025 року відповідач вдруге звернувся до суду з апеляційною скаргою.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2025 року апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області залишено без руху у зв'язку з невідповідністю вимогам статей 295, 296 КАС України.
26 червня 2025 року до Третього апеляційного адміністративного суду надійшло про усунення недоліків, у якій скаржник просив продовжити строк для їх усунення, а також поновити строк на апеляційне оскарження.
Обґрунтовуючи заяву, скаржник зазначив, що повторно апеляційну скаргу було подано відповідачем у максимально короткий строк з моменту повернення попередньої скарги з причин, які не залежали від його волі. Це, на думку скаржника, свідчить про те, що відповідач вжив усіх можливих процесуальних заходів у розумний строк для реалізації свого права на апеляційне оскарження. Крім того, скаржник просив звернути увагу на те, що, незважаючи на запровадження воєнного стану, відсутність коштів для сплати судового збору, скорочення персоналу, карантинні обмеження та складну епідеміологічну ситуацію, а також значне навантаження на новопризначених працівників, працівники ДПС та її територіальних органів продовжують вживати всіх можливих заходів для своєчасного оскарження судових рішень, ухвалених не на користь держави.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про продовження строку для усунення недоліків; відмовлено у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України.
Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, апеляційний суд виходив з того, що відповідач пропустив строк звернення до суду, передбачений статтею 295 КАС України, а наведені ним причини пропуску такого строку є неповажними.
Суд також зазначив, що обставина повернення апеляційної скарги не позбавляє особу права на повторне звернення до суду апеляційної інстанції, однак це не означає наявності безумовного права на апеляційне оскарження у будь-який момент після повернення первинної скарги без урахування процесуальних строків, визначених статтею 295 КАС України.
Посилання скаржника на те, що первинна апеляційна скарга була подана ним у межах встановленого строку апеляційного оскарження, колегія суддів визнала необґрунтованим, оскільки право на повторне звернення з апеляційною скаргою після її повернення не є абсолютним. Подання апеляційної скарги в межах строку не надає права на повторне звернення до суду у будь-який довільний час, без дотримання строків, установлених процесуальним законом, оскільки в іншому випадку порушується принцип юридичної визначеності. Повернення апеляційної скарги не зупиняє та не перериває строку апеляційного оскарження і не надає скаржнику права реалізувати своє право на оскарження судового рішення у будь-який необмежений час після спливу такого строку.
Суд наголосив, що органи державної влади, маючи рівний обсяг процесуальних прав і обов'язків з іншими учасниками справи, зобов'язані діяти своєчасно та належним чином, дотримуватися своїх внутрішніх правил і процедур, установлених, зокрема, процесуальним законом, і не можуть отримувати переваг або вигоди внаслідок їх порушення, уникати чи затягувати виконання процесуальних обов'язків шляхом безпідставних зволікань чи затримок.
Обставини, пов'язані з фінансуванням установ з державного бюджету, зокрема відсутність коштів на сплату судового збору, не можуть вважатися підставою для реалізації суб'єктом владних повноважень права на апеляційне оскарження у будь-який час після закінчення строку та, відповідно, не є підставою для його поновлення.
Посилання скаржника на запровадження в Україні воєнного стану саме по собі є безпідставним, оскільки скаржник не припиняв здійснення своєї діяльності у відповідний період.
Запровадження воєнного стану в державі дійсно ускладнило, а в окремих випадках - унеможливило, належне функціонування окремих органів державної влади, у тому числі органів місцевого самоврядування. Водночас ця обставина, без належного обґрунтування з урахуванням конкретної ситуації та підтвердження її відповідними і допустимими доказами, не може вважатися достатньою підставою для поновлення пропущеного процесуального строку.
Крім того, Головне управління ДПС у Дніпропетровській області не є тим органом державної влади, який безпосередньо залучений до заходів із забезпечення обороноздатності держави.
Таким чином, заявлені скаржником підстави для поновлення строку апеляційного оскарження суд визнав неповажними, у зв'язку з чим апеляційний суд відмовив у відкритті апеляційного провадження.
Не погодившись з ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2025 року, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та направити справу для подальшого розгляду до суду апеляційної інстанції.
Перевіряючи доводи касаційної скарги, суд виходить з такого.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
Відповідно до частини другої статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Колегія суддів Верховного Суду погоджується з вищенаведеним висновком апеляційного суду, враховуючи наступне.
Статтею 295 КАС України визначено строк на апеляційне оскарження судового рішення, а пунктом першим частини п'ятої статті 296 цього Кодексу закріплено вимоги щодо форми та змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо надання документа про сплату судового збору.
За правилами частини третьої статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт четвертий частини першої статті 299 КАС України).
Крім того, згідно з частиною другою статті 299 КАС України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга прокурора, суб'єкта владних повноважень подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків подання апеляційної скарги суб'єктом владних повноважень у справі, про розгляд якої він не був повідомлений або до участі в якій не був залучений, якщо суд ухвалив рішення про його права та (або) обов'язки.
Статтею 44 КАС України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п'ятої цієї статті).
Тобто, особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Це стосується і заявників, які діють як суб'єкти владних повноважень й, до того ж є бюджетними установами, фінансування яких здійснюється з Державного бюджету України, в тому числі щодо видатків на сплату судового збору, а тому кошти на вказані цілі повинні бути передбачені у кошторисі такої установи своєчасно і у повному обсязі.
Відтак, органи влади (у тому числі й податкові), що діють як суб'єкти владних повноважень від імені Держави та є учасниками процесу, мають діяти вчасно та в належний спосіб, вони не повинні допускати затримки та невиправданого зволікання при виконанні своїх процесуальних обов'язків.
Отже, наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження.
Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені чинним законодавством.
Окрім цього, пунктом другим частини третьої статті 2 КАС України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом віднесено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває стаття 8 цього Кодексу, й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.
Такі положення наведених правових норм процесуального права знайшли своє відображення і у статті 44 КАС України, частина перша якої вказує, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов'язки.
Отже, органи державної влади, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов'язків поряд з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов'язків.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Установлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.
Згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у строк встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку оскарження з поважних причин.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про визнання зазначених відповідачем підстав для поновлення пропущеного строку на апеляційного оскарження неповажними.
Ураховуючи те, що зміст оскаржуваного судового рішення та обставини, на які посилається скаржник в обґрунтування касаційної скарги, свідчать про правильне застосування судом норм процесуального права та не викликає сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для визнання касаційної скарги необґрунтованою та відмови у відкритті касаційного провадження.
Керуючись статтями 248, 333 КАС України, Верховний Суд
постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2025 року у справі № 160/2418/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРІМАРІУС» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними і скасування рішень та зобов'язання вчинити дії.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О. О. Шишов
Судді І. В. Дашутін
М. М. Яковенко