11 серпня 2025 року
м. Київ
справа №160/43/20
адміністративне провадження № К/990/31073/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Кашпур О.В.,
суддів - Радишевської О.Р., Уханенка С.А.,
перевірив касаційну скаргу адвоката Слободянюка Руслана Олександровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2025 року у справі №160/43/20 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення та моральної шкоди,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України, військової частини НОМЕР_1 , в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати пункт 5 параграфу 2 наказу Директора департаменту кадрової політики Міністерства оборони України (по особовому складу) від 29 листопада 2019 року №338;
- визнати протиправним та скасувати пункт 1 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 13 грудня 2019 року №16;
- призначити майора ОСОБА_1 на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 Військово-медичного клінічного центру Східного регіону на посаду заступника начальника центру з матеріально-технічного забезпечення;
- стягнути з військової частина НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 різницю матеріального і грошового забезпечення за час виконання військового обов'язку на нижче оплачуваній посаді, які були недоотримані внаслідок незаконного переміщення;
- стягнути з військової частина НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі на 100000,00 (сто тисяч гривень 00 коп.).
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2024 року позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано пункт 5 параграфу 2 наказу т.в.о. Директора департаменту кадрової політики Міністерства оборони України (по особовому складу) від 29 листопада 2019 року №338.
Визнано протиправним та скасовано пункт 1 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 13 грудня 2019 року №16.
Поновлено майора ОСОБА_1 на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 Військово-медичного клінічного центру Східного регіону на посаду помічником начальника центру з матеріально-технічного забезпечення.
Стягнуто з військової частина НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 різницю матеріального і грошового забезпечення за час виконання військового обов'язку на нижче оплачуваній посаді, які були недоотримані внаслідок незаконного переміщення з 13 грудня 2019 року по 05 грудня 2024 року.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2025 року рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2024 року скасовано.
Прийнято нове судове рішення.
Відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення та моральної шкоди.
22 липня 2025 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга адвоката Слободянюка Руслана Олександровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2025 року у справі №160/43/20. Скаржник просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
За змістом пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України «Про запобігання корупції» займають відповідальне та особливо відповідальне становище.
Відомостей про те, що позивач є посадовою особою вищого офіцерського складу відповідно до пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України у системному зв'язку з положеннями статті 51-3 Закону України «Про запобігання корупції» суду касаційної інстанції не надано і у судових рішеннях така інформація відсутня.
Отже, враховуючи, що ця справа відноситься до справ незначної складності, для можливості відкриття касаційного провадження процесуальним законом передбачено необхідність обґрунтувати наявність підстав для розгляду цієї касаційної скарги, визначених підпунктами «а»-«г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
В обґрунтування права на касаційне оскарження скаржник зазначає про наявність виключних обставин, наведених у підпунктах «а», «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Зокрема, скаржник вказує, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Суд касаційної інстанції відхиляє зазначені посилання, оскільки скаржником не обґрунтовано в чому саме полягає фундаментальне значення цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розумінні та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів правовідносин.
Суд зауважує, що сама лише вказівка на те, що справа стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, без належного та фундаментального обґрунтування, не може бути визнана судом підставою, що підпадає під дію підпункту «а» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Також скаржник, посилаючись підпункт «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, вказує, що справа має виняткове значення для нього.
Стосовно «виняткового значення» справи для учасника справи, то в даному випадку оцінка судом такої «винятковості» може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Винятковість значення справи для учасника справи можна оцінити тільки з урахуванням особистої оцінки справи таким учасником. Відтак, особа, яка подає касаційну скаргу має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційній скарзі.
Справа яка має виняткове значення для її учасника, може бути виокремлена із загальних правил розгляду адміністративних справ Верховним Судом, якщо виявлено після апеляційного розгляду справи неоднакове застосування судома апеляційної інстанції одного й того ж положення закону.
Встановлення в КАС України виняткових підстав для касаційного оскарження у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним, має слугувати формуванню дієвої судової системи та гарантувати особі права на остаточне та обов'язкове судове рішення.
Суд враховує, що для кожної із сторін справа, в якій він є учасником має виняткове значення, оскільки спірні правовідносини, що склались, потребують судового втручання.
Разом з тим, скаржник повинен довести, що спірні правовідносини є винятковими та такими, що без судового захисту можуть призвести до незворотних наслідків.
При цьому, Верховний Суд зазначає, що незгода із судовим рішенням не свідчить про винятковість справи, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника внаслідок прийняття цього рішення, оскільки настання відповідних наслідків у випадку прийняття судового рішення не на користь позивача/відповідача є передбачуваним процесом.
У касаційній скарзі не наведено обставин, які б свідчили про наявність у справі ознак її суспільної важливості, а також не виділено вимог, що дають підстави вважати, що вона має значення для уніфікованого розуміння та застосування права для сторін спору.
Суд наголошує, що визначені підпунктами «а»-«г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип правової визначеності буде порушено.
Отже, Суд дійшов висновку, що у касаційній скарзі скаржником не наведено, а судом касаційної інстанції не встановлено обґрунтованих підстав можливості допуску касаційної скарги до перегляду судових рішень, прийнятих за наслідками розгляду справи, яка відноситься до категорій справ незначної складності.
На підставі викладеного суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем «розумних обмежень» в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За такого правового регулювання та обставин справи у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
Керуючись статтями 248, 328, 333 КАС України, Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою адвоката Слободянюка Руслана Олександровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2025 року у справі №160/43/20 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення та моральної шкоди.
Копію ухвали направити скаржнику за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний кабінет» (у разі його відсутності - засобами поштового зв'язку), а касаційну скаргу та додані до неї матеріали - у спосіб їхнього надсилання до суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О.В. Кашпур
Судді: О.Р. Радишевська
С.А. Уханенко