11 серпня 2025 року
м. Київ
справа №420/2628/25
провадження № К/990/30046/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Смоковича М. І.,
суддів: Мацедонської В. Е., Радишевської О. Р.,
перевіривши касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на постанову П'ятого апеляційного адміністративно суду від 01 липня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Позаштатної постійно діючої військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 мобілізаційний пункт), ІНФОРМАЦІЯ_3 , НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправним та скасування постанови,
11 липня 2025 року зазначену скаргу подано засобами поштового зв'язку.
15 липня 2025 року скарга надійшла до суду касаційної інстанції.
Згідно з частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Суддя Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Радишевська О. Р. з 28 липня 2025 року по 01 серпня 2025 року перебувала у відрядженні на підставі наказу від 23 липня 2025 року № 2418/0/6-25, з 04 серпня 2025 року по 08 серпня 2025 року перебувала у відпустці на підставі наказу від 25 липня 2025 року № 3497/0/5-25, у зв'язку із чим вирішення питання про відкриття касаційного провадження відбувається після виходу судді з відпустки.
За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Верховний Суд на підставі частини п'ятої статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» проаналізував ухвалені у цій справі судові рішення й установив, що ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до Позаштатної постійно діючої військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 (Волинський обласний мобілізаційний пункт), ІНФОРМАЦІЯ_3 , НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ), в якому просив:
- визнати незаконною та скасувати постанову позаштатної постійно діючої військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 (Волинський обласний мобілізаційний пункт) оформлену довідкою від 21 листопада 2024 року № 182/6, про придатність ОСОБА_1 до військової служби;
- визнати незаконним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 21 листопада 2024 року № 348-од «Про призов військовозобов'язаних на військову службу під час загальної мобілізації» в частині ОСОБА_1 ;
- визнати незаконним та скасувати наказ начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ) від 21 листопада 2024 року № 1146-ОС «Про особовий склад» в частині ОСОБА_1 ;
- зобов'язати НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ) звільнити ОСОБА_1 з військової служби.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 31 березня 2025 року в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, адвокат Неруш Анна Юріївна звернулася з апеляційною скаргою в інтересах ОСОБА_1 .
П'ятий апеляційний адміністративний суд постановою від 01 липня 2025 року апеляційну скаргу адвоката Неруш Анни Юріївни в інтересах ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 березня 2025 року задовольнив частково, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 березня 2025 року скасував в частині відмови у задоволенні позовних вимог до ІНФОРМАЦІЯ_3 , НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Вйськова частина НОМЕР_1 ). У цій частині прийняв нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 , НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ) задовольнив.
Визнав протиправним та скасував наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 21 листопада 2024 року № 348-од «Про призов військовозобов'язаних на військову службу під час загальної мобілізації» в частині ОСОБА_1 .
Визнав протиправним та скасував наказ начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ) від 21 листопада 2024 року № 1146-ОС «Про особовий склад» в частині ОСОБА_1 .
Зобов'язав НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ) звільнити ОСОБА_1 з військової служби.
В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 березня 2025 року залишив без змін.
Не погоджуючись із судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Військова частина НОМЕР_1 подала касаційну скаргу.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондують приписи статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і статті 13 КАС України.
У цій справі, суд першої інстанції розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження. Предмет спору цієї справи не містить ознак, за яких її не можна було розглядати за правилами спрощеного провадження.
Водночас пунктом 2 частини п'ятої цієї ж норми процесуального закону обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
За змістом пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України «Про запобігання корупції» займають відповідальне та особливо відповідальне становище.
Виключень щодо посади позивача у цій справі відповідно до пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України у системному зв'язку з положеннями статті 51-3 Закону України «Про запобігання корупції» не встановлено.
Відомостей про те, що позивач є службовою особою, яка займає відповідальне та особливо відповідальне становище відповідно до пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України, у системному зв'язку з положеннями примітки до статті 51-3 Закону України «Про запобігання корупції» (у редакції, чинній на момент звернення позивача до суду), суду касаційної інстанції не надано і у судових рішеннях така інформація відсутня.
За таких обставин і правового регулювання публічно-правовий спір у цій справі відноситься до справ незначної складності.
За такого правового регулювання та обставин справи, оскарження рішення судів першої та апеляційної інстанцій в касаційному порядку можливе лише у випадку наявності обставин, наведених у підпунктах «а»-«г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Доведення зазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.
В обґрунтування права на касаційне оскарження автор скарги вказує, що підставою касаційного оскарження судових рішень є підпункти «а», «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Покликання скаржника у касаційній скарзі на те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для учасника справи є безпідставним, оскільки особою, яка подала касаційну скаргу, не доведено наявності таких обставин і доказів на підтвердження їх наявності не надано.
Оцінивши доводи касаційної скарги, колегія суддів констатує, що автором касаційної скарги не наведено обґрунтованих посилань на існування обставин, передбачених підпунктами «а»-«г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України та такі обставини не встановлені судом з поданих матеріалів касаційної скарги.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За наведеного правового врегулювання та обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 328, 333 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Військової частини НОМЕР_1 на постанову П'ятого апеляційного адміністративно суду від 01 липня 2025 року у справі № 420/2628/25 за позовом ОСОБА_1 до Позаштатної постійно діючої військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 мобілізаційний пункт), ІНФОРМАЦІЯ_3 , НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправним та скасування постанови.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач М. І. Смокович
Судді В. Е. Мацедонська
О. Р. Радишевська