11 серпня 2025 року
м. Київ
справа № 120/13280/24
адміністративне провадження № К/990/31012/25
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Уханенка С.А., перевірив касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Чайки Романа Олеговича на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Тульчинської районної військової адміністрації Вінницької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії,
У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернувся суду з адміністративним позовом до Тульчинської районної військової адміністрації Вінницької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії.
Заявлені позовні вимоги обґрунтовувалися протиправною бездіяльністю відповідача щодо неприйняття рішення за наслідком розгляду заяви позивача про заміну виконання військового обов'язку альтернативною (невійськовою) службою.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2025 року, у задоволені адміністративного позову відмовлено.
21 липня 2025 року за допомогою підсистеми «Електронний суд» представник позивача надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на судові рішення у цій справі.
Предметом спору у цій справі є правомірність неприйняття рішення за наслідком розгляду заяви позивача про заміну виконання військового обов'язку альтернативною (невійськовою) службою.
Згідно з частиною четвертою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним. Тому касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами, які необхідно вказати у формі, визначеній пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України.
Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Оскаржуючи судові рішення, скаржник посилається на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування у подібних правовідносинах частини четвертої статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу».
Верховний Суд зазначає, що вищевказана норма права передбачає право на альтернативну службу. Проте предметом спору є бездіяльність органу, відповідального за реалізацію такого права.
Отже, частина четверта статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» не є нормою права, яка б врегульовувала спірне питання, оскільки не визначає обов'язку органу, до якого віднесений відповідач ухвалювати рішення щодо реалізації зазначеного права.
Відтак, Верховний Суд відхиляє посилання скаржника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Відповідно до пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Отже, скаржником не викладені передбачені статтею 328 КАС України підстави, за яких оскаржувані судові рішення можуть бути переглянуті судом касаційної інстанції на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України, тому касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України.
Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України,
1. Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Чайки Романа Олеговича на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Тульчинської районної військової адміністрації Вінницької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії - повернути особі, яка її подала.
2. Копію цієї ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.
3. Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
СуддяС.А. Уханенко