11 серпня 2025 року
м. Київ
справа №320/14210/24
адміністративне провадження №К/990/30930/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Уханенка С.А.,
суддів: Кашпур О.В., Радишевської О.Р.,
перевірив касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Новоайдарської селищної військової адміністрації Щастинського району Луганської області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,-
У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Новоайдарської селищної військової адміністрації Щастинського району Луганської області, в якому просив суд:
-визнати противоправною бездіяльність Новоайдарської селищної військової адміністрації Щастинського району Луганської області по оприлюдненню не в повному обсязі публічної інформації, розміщеної на офіційному сайті за 2022 та 2023 роки, а саме: відсутність розпоряджень начальника Новоайдарської селищної військової адміністрації Щастинського району Луганської області за 2022 та 2023 роки;
-зобов'язати Новоайдарську селищну військову адміністрацію Щастинського району Луганської області оприлюднити публічну інформацію на офіційному сайті в повному обсязі, а саме: відсутні розпорядження начальника Новоайдарської селищної військової адміністрації Щастинського району Луганської області за 2022 та 2023 роки.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2025 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2025 року, у задоволенні позову відмовлено.
21 липня 2025 року за допомогою підсистеми «Електронний суд» позивач надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на судові рішення у цій справі.
Предметом спору у цій справі є правомірність оприлюднення не в повному обсязі публічної інформації, розміщеної на офіційному сайті відповідача за 2022 та 2023 роки.
Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Тобто в касаційному порядку може бути оскаржено рішення суду першої інстанції після його апеляційного перегляду.
Разом з тим, як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень, у цій справі рішення Луганського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2025 року було переглянуто в апеляційному порядку та постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2025 року залишено без змін.
Таким чином, скаржнику необхідно уточнити вимоги касаційної скарги із зазначенням судових рішень, які оскаржуються, шляхом подання касаційної скарги у новій редакції.
Положенням частини четвертої статті 330 КАС України передбачено, що до касаційної скарги додається документ про сплату судового збору.
Проте позивачем до касаційної скарги не додано доказів сплати судового збору.
В касаційній скарзі заявлено клопотання про звільнення від сплати судового збору або зменшення його розміру, у зв'язку з із значним суспільним інтересом справи.
Перевіривши викладені доводи щодо несплати судового збору, колегія суддів виходить з наступного.
За приписами частини першої статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
При цьому відповідно до частин першої, другої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно з частиною першою статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу за попередній календарний рік фізичної особи, яка подає позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу; або
2) особами, які подають позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу, є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю; або
4) заявником (позивачем) у межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) є юридична або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, яка перебуває у судових процедурах розпорядження майном, санації або реструктуризації боргів, за клопотанням арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією) або боржника.
Частиною другою цієї ж статті закріплено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Насамперед варто зауважити, що Законом України «Про судовий збір» визначений перелік осіб, які безумовно звільнені від сплати судового збору у всіх інстанціях у силу закону, який наділяє їх певним статусом, або виходячи із чітко визначеного предмета спору. Цей перелік наведений у статті 5 зазначеного Закону та є вичерпним.
З аналізу ж статті 8 Закону України «Про судовий збір» чітко вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію «суд, враховуючи майновий стан сторони, може…», тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, які не зазначені в статті 5, або у справах із предметом спору, не охопленим статтею 5, є правом, а не обов'язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 січня 2021 року у справі № 0940/2276/18.
Отже, враховуючи наведене, беручи до уваги суб'єктний склад учасників цієї справи, предмет спору, а також викладені доводи, заявник касаційної скарги не є суб'єктом, на якого в цьому випадку розповсюджується дія законодавства щодо зменшення розміру судового збору, звільнення від його сплати, відстрочення або розстрочення його сплати, у зв'язку з чим клопотання про звільнення від сплати судового збору або зменшення його розміру задоволенню не підлягає.
Частиною першою статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
З оскаржуваного судового рішення убачається, що позивач у цій справі є фізичною особою, який звернувся до суду в 2024 році та заявив одну позовну вимогу немайнового характеру.
Пунктом 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір», ставка судового збору за подання до адміністративного суду позову немайнового характеру фізичною особою встановлена на рівні 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно зі статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» станом на 1 січня 2024 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 3028,00 гривні.
Отже, розмір ставки в частині оскарження однієї позовної вимоги немайнового характеру складає 1 211,20 грн (3028,00 грн х0,4).
Відповідно до підпункту 3 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до адміністративного суду касаційної скарги на рішення суду встановлена на рівні 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, але не більше 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Таким чином, ставка судового збору, що підлягає сплаті за звернення з цією касаційною скаргою, складає 2 422,40 грн (200% від 1 211,20 грн) за дві позовні вимоги немайнового характеру.
Однак відповідно до частини третьої статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Отже, скаржнику необхідно сплатити судовий збір у розмірі 1 937,92? грн (2 422,40 грн *0,8).
Реквізити для сплати судового збору:
отримувач коштів - ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102;
рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007;
код ЄДРПОУ: 37993783;
код класифікації доходів бюджету: 22030102;
банк отримувача: Казначейство України (ЕАП);
найменування додатку, збору, платежу: 22030102 "Судовий збір (Верховний Суд, 055)";
призначення платежу: "*;101; _____ (код ЄДРПОУ/реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи або серія та номер паспорта громадянина України в установлених законом випадках); судовий збір, за позовом _____ (ПІБ/назва), Верховний Суд (Касаційний адміністративний суд)", номер справи, у якій сплачується судовий збір.
Згідно з частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 18 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
З огляду на викладене, відповідно до положень статей 169 та 332 КАС України, касаційна скарга підлягає залишенню без руху з установленням скаржнику десятиденного строку для усунення недоліків касаційної скарги шляхом: 1) подання до касаційного суду документа про сплату судового збору у визначеному Судом розмірі; 2) подання нової редакції касаційної скарги, уточнивши її вимоги із зазначенням судових рішень, які оскаржуються.
Керуючись статтями 169, 329, 332 КАС України, Верховний Суд
1. Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору або зменшення його розміру за подання касаційної скарги на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Новоайдарської селищної військової адміністрації Щастинського району Луганської області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії.
2. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Новоайдарської селищної військової адміністрації Щастинського району Луганської області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії- залишити без руху.
3. Надати скаржнику строк у десять днів із дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом: 1) подання до касаційного суду документа про сплату судового збору у визначеному Судом розмірі; 2) подання нової редакції касаційної скарги, уточнивши її вимоги із зазначенням судових рішень, які оскаржуються.
4. Роз'яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк касаційна скарга буде повернута особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не оскаржується.
Суддя-доповідач С.А. Уханенко
Судді О.В. Кашпур
О.Р. Радишевська