11 серпня 2025 року
м. Київ
справа № 120/7543/24
адміністративне провадження № К/990/30664/25
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Уханенка С.А. перевірив касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Мандрика Владислава Володимировича на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України), за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
У червні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України), в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачеві додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі 100 000 гривень, в розрахунку на місяць пропорційно дням безпосередньої участі в забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, за періоди: з 05 липня 2022 року по 31 липня 2022 року, з 01 серпня 2022 року по 31 серпня 2022 року, з 01 вересня 2022 року по 11 вересня 2022 року, з 20 вересня 2022 року по 30 вересня 2022 року, з 01 жовтня 2022 року по 07 жовтня 2022 року з урахуванням фактично виплачених сум;
- зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачеві додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі 100 000 гривень, в розрахунку на місяць пропорційно дням безпосередньої участі в забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, за періоди: з 05 серпня 2022 року по 31 серпня 2022 року, з 01 серпня 2022 року по 31 серпня 2022 року, з 01 вересня 2022 року по 11 вересня 2022 року, з 20 вересня 2022 року по 30 вересня 2022 року, з 01 жовтня 2022 року по 07 жовтня 2022 року з урахуванням фактично виплачених сум.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2024 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, встановленої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28 лютого 2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за прийняття безпосередньої участі у бойових діях або заходах за з 01 серпня 2022 року по 31 серпня 2022 року, з 01 вересня 2022 року по 11 вересня 2022 року, з 20 вересня 2022 року по 30 вересня 2022 року, з 01 жовтня 2022 року по 07 жовтня 2022 року в розрахунку до 100 000 грн на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 (військову частину НОМЕР_1 ) здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди, встановленої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28 лютого 2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за прийняття безпосередньої участі у бойових діях або заходах за період з 01 серпня 2022 року по 31 серпня 2022 року, з 01 вересня 2022 року по 11 вересня 2022 року, з 20 вересня 2022 року по 30 вересня 2022 року, з 01 жовтня 2022 року по 07 жовтня 2022 року в розрахунку до 100 000 грн. на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах з врахуванням проведених виплат за цей період. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2025 року апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 задоволено повністю. Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2024 року скасовано. Ухвалено нове судове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
18 липня 2025 року за допомогою підсистеми «Електронний суд» представник позивача надіслав до Верховного Суду на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2025 року у цій справі.
Предметом спору у цій справі є право військовослужбовця на отримання додаткової винагороди, установленою постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28 лютого 2022 року "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану".
Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Оскаржуючи постанову суду апеляційної інстанції, представник позивача посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає, що суд апеляційної інстанції не врахував висновки Верховного Суду, які викладені у постанові від 19 лютого 2025 року у справі №120/15494/23, щодо застосування пункту 4 наказу Адміністрації Держприкордонслужби №392-/0/81-22-АГ.
Перевіривши викладені доводи скаржника, суд касаційної інстанції зазначає, що постанова Верховного Суду щодо застосування пункту 4 наказу Адміністрації Держприкордонслужби №392-/0/81-22-АГ ґрунтувалася передусім на дослідженні обставин справи та оцінки доказів. Саме по собі намагання скаржника співставити обставини і докази у справі №120/15494/23 та у справі, в якій подана ця касаційна скарга, свідчить про необхідність здійснення судом касаційної інстанції переоцінки доказів та встановлення нових обставин. Суд указує, що за приписами частини другої статті 341 КАС України оцінка доказів, установлення обставин, що не були встановлені або відхилені судом та вирішення питання щодо переваги одних доказів над іншими, не є повноваженнями суду касаційної інстанції, а представник позивача обґрунтовує свої доводи саме посиланням на обставини справи, що мають оціночний характер у сукупності з іншими обставинами, що не є підставою для відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Отже, Верховний Суд відхиляє посилання скаржника на пункт 1 частини четвертої статті 32 8КАС України.
Відповідно до пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Отже, скаржником не викладені передбачені статтею 328 КАС України підстави, за яких оскаржувані судові рішення можуть бути переглянуті судом касаційної інстанції на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, тому касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України.
Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України,
1. Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Мандрика Владислава Володимировича на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України), за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - повернути особі, яка її подала.
2. Копію цієї ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.
3. Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
СуддяС.А. Уханенко