11 серпня 2025 рокуЛьвівСправа № 460/5547/25 пров. № А/857/23337/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Затолочного В.С.,
суддів: Іщук Л.П., Судової-Хомюк Н.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Рівненської міської ради на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 06 травня 2025 року у справі № 460/5547/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Рівненської міської ради про визнання бездіяльності протиправною (рішення суду першої інстанції ухвалене суддею Зозулею Д.П. у м. Рівне в порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи) за правилами спрощеного позовного провадження, дата складення повного тексту судового рішення 06 травня 2025 року), -
ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 , позивач) звернувся з адміністративним позовом до Рівненської міської ради (далі також - відповідач), в якому просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо повторного неприйняття рішення з питань надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,010 га в м. Рівне для гаражного будівництва з урахуванням постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду у справі № 460/1779/24;
- зобов'язати Рівненську міську раду надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельну ділянку орієнтовною площею 0,010 га в м. Рівне для гаражного будівництва та прийняти рішення з урахуванням приписів статті 118 Земельного кодексу України (далі також - ЗК України).
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 06 травня 2025 року адміністративний позов задоволено повністю.
Визнано протиправною бездіяльність Рівненської міської ради щодо неприйняття рішення з питання надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовно площею 0,010 га, яка розташована в м. Рівному, для гаражного будівництва.
Зобов'язано відповідача надати позивачу дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовно площею 0,010 га, яка розташована в м. Рівному, для гаражного будівництва, у місячний строк після закінчення в Україні воєнного стану.
Не погодившись із вказаним рішенням, його оскаржив відповідач, оскільки вважає його незаконним, прийнятим з неповним з'ясуванням обставин справи та неправильним застосуванням норм матеріального права, просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційних вимог вказує, що Рівненською міською радою були вчинені усі дії щодо розгляду заяви ОСОБА_1 , а саме: підготовка відповідного проєкту рішення Управлінням земельних відносин виконавчого комітету Рівненської міської ради, реєстрація та оприлюднення його на офіційному сайті Рівненської міської ради, розгляд профільними постійними комісіями Рівненської міської ради, включення його до порядку денного питань, та проведення процедури голосування, за результатами чого розгляд заяви ОСОБА_1 не набрав необхідної кількості голосів на підтримку, а тому відповідно до норм Регламенту вважається відхиленим, про що ОСОБА_1 був повідомлений листом від Управління земельних відносин виконавчого комітету Рівненської міської ради. Також апелянт зазначає, що при розгляді цієї справи судом першої інстанції не було враховано обмеження, які поширюються на спірні правовідносини, а саме, на період введеного в Україні воєнного стану та внесених змін до земельного законодавства. Також приймаючи судове рішення про зобов'язання імперативного характеру, суд порушив дискреційні повноваження Рівненської міської ради як колегіального органу.
У відповідь на подану апеляційну скаргу позивач подав відзив, у якому заперечує проти вимог скарги, вважає її безпідставною та необґрунтованою, просить відмовити у задоволенні вимог апелянта, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні), суд вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження відповідно до положень пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України).
У відповідності до вимог частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 03.06.2021 звернувся до відповідача з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) частини земельної ділянки орієнтовною площею 0.010 га, що розташована на території міста Рівне для гаражного будівництва.
До клопотання було додано графічний матеріал, на якому зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, копію паспорта та посвідчення УБД.
Проект рішення «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність громадянину ОСОБА_1 земельної ділянки у м. Рівному» був включений до порядку денного пленарного засідання сесії Рівненської міської ради.
На сесії Рівненської міської ради 21.10.2021 проект рішення міської ради «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність громадянину ОСОБА_1 земельної ділянки», не набрав необхідної кількості голосів депутатів для ухвалення, а тому відповідно до 28.1.1 Регламенту Рівненської міської ради, проект рішення, який не набрав необхідної кількості голосів, вважається відхиленим.
Позивач 29.10.2021 повторно звернувся до відповідача з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) частини земельної ділянки орієнтовною площею 0.010 га, що розташована на території міста Рівне для гаражного будівництва.
На сесії Рівненської міської ради 15.02.2022 проект рішення міської ради «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність громадянину ОСОБА_1 земельної ділянки», не набрав необхідної кількості голосів депутатів для ухвалення, а тому відповідно до 28.1.1 Регламенту Рівненської міської ради, проект рішення, який не набрав необхідної кількості голосів, вважається відхиленим.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 07.03.2023 у справі № 460/14464/22, яке набрало законної сили відповідно до постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.07.2023, позов ОСОБА_1 до Рівненської міської ради про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Рівненської міської ради щодо неприйняття рішення за результатами розгляду клопотання ОСОБА_1 від 03.06.2021 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки для гаражного будівництва, орієнтовною площею 0,010 га м. Рівне. Зобов'язано Рівненську міську раду розглянути на найближчому пленарному засіданні сесії Рівненської міської ради клопотання позивача від 03.06.2021 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки для гаражного будівництва, орієнтовною площею 0,010 га м. Рівне та прийняти рішення з урахуванням приписів статті 118 ЗК України. В задоволенні решти вимог - відмовлено.
На виконання вказаного рішення суду Управлінням земельних відносин Рівненської міської ради підготовлено проект рішення Рівненської міської ради Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки площею 100 м кв. в м. Рівному.
Однак, як свідчить копія листа № 01-10/420 від 11.12.2023 проект рішення міської ради «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки в м. Рівному громадянину ОСОБА_1 (вільна від забудови земельна ділянка)» не набрав достатньої кількості голосів депутатів для ухвалення. Зазначено, що рішення не ухвалено і відповідно до пункту 28.1 Регламенту Рівненської міської ради вважається відхиленим.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 18.03.2024 у справі № 460/1779/24 позов ОСОБА_1 до Рівненської міської ради про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій задоволено повністю. Визнано протиправною бездіяльність Рівненської міської ради Рівненської області щодо неприйняття рішення з питання надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовно площею 0,010 га, яка розташована в м. Рівному, для гаражного будівництва. Зобов'язано Рівненську міську раду Рівненської області надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовно площею 0,010 га, яка розташована в м. Рівному, для гаражного будівництва.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30.09.2024 у справі № 460/1779/24 апеляційну скаргу Рівненської міської ради задоволено частково. Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 18 березня 2024 року в адміністративній справі № 460/1779/24 за позовом ОСОБА_1 до Рівненської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії скасовано частково, а саме, в частині зобов'язання Рівненської міської ради Рівненської області надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовно площею 0,010 га, яка розташована в м. Рівному, для гаражного будівництва, - і в цій частині прийняти нову постанову, якою відповідні позовні вимоги задоволено частково. Зобов'язано Рівненську міську раду повторно розглянути на найближчій сесії Рівненської міської ради питання щодо надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовно площею 0,010 га, яка розташована в м. Рівному, для гаражного будівництва, і за результатами розгляду прийняти обґрунтоване рішення відповідно до чинного законодавства. У решті частини рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 18 березня 2024 року в адміністративній справі №460/1779/24 - залишено без змін.
На виконання вказаного рішення суду Управлінням земельних відносин Рівненської міської ради підготовлено проект рішення Рівненської міської ради Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки площею 100 м кв. в м. Рівному.
Однак, як свідчить копія листа № С-546/25-1493/25 від 20.02.2025 та Витяг із Протоколу пленарного засідання Рівненської міської ради восьмого скликання (пленарне засідання двадцять шостої сесії) проект рішення міської ради «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки в м. Рівному громадянину ОСОБА_1 (вільна від забудови земельна ділянка)» не набрав достатньої кількості голосів депутатів для ухвалення. Зазначено, що рішення не ухвалено і відповідно до пункту 28.1 Регламенту Рівненської міської ради вважається відхиленим.
Не погодившись з бездіяльністю відповідача щодо неприйняття рішення з питання надання йому дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, не приймаючи жодного з визначених частиною сьомою статті 118 ЗК України рішення з питання надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність, допустив протиправну бездіяльність.
Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції і, надаючи правову оцінку обставинам справи та доводам апелянта, зазначає наступне.
Частиною першою статті 3 ЗК України визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Статтею 116 ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (частина друга статті 116 ЗК України).
Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (частина третя статі 116 ЗК України).
Відповідно до пункту «д» частини першої статті 121 ЗК України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для будівництва індивідуальних гаражів - не більше 0,01 гектара.
Відповідно до частини шостої статті 118 ЗК України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 ЗК України. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).
Згідно з положеннями частини сьомої статті 118 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Колегія судів звертає увагу на те, що судом першої інстанції було встановлено та не спростовано у суді апеляційної інстанції, що заяви ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність від 03.06.2021 та 29.10.2021, з урахуванням рішень Рівненського окружного адміністративного суду від 07.03.2023 у справі № 460/14464/22, яке набрало законної сили відповідно до постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.07.2023, та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30.09.2024 у справі № 460/1779/24, розглядалися 21.10.2021, 15.02.2022, 08.12.2023 та 19.11.2024 на пленарних засіданнях Рівненської міської ради. Відповідно до листів відповідача та копії протоколів пленарного засідання рішення за заявами ОСОБА_1 не прийняті, оскільки за результатами голосування не набрали більшості голосів.
Колегія суддів зазначає, що одним із критеріїв оцінювання судами рішень, дій та бездіяльності суб'єктів владних повноважень є прийняття ними рішень обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо. При цьому суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.
Надаючи правову оцінку діям/бездіяльності відповідача, що виразилось у не прийнятті рішення про надання дозволу позивачу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,010 га в м. Рівне для гаражного будівництва та прийняти рішення з урахуванням приписів статті 118 ЗК України, суд констатує, що відповідачем не прийнято ні рішення про надання дозволу, ні вмотивованої відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, тому суд першої інстанції вірно вказав, що відповідач, не приймаючи жодного з визначених частиною сьомою статті 118 ЗК України рішення з питання надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність, допустив протиправну бездіяльність.
Доводи ж відповідача щодо правомірності неприйняття відповідного рішення про надання дозволу позивачу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність спірної земельної ділянки, судом визнаються необґрунтованими.
Тому суд першої інстанції прийняв правильне рішення про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо неприйняття рішення з питання надання позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовно площею 0,010 га, яка розташована в м. Рівному, для гаражного будівництва, що не спростовано доводами апеляційної скарги відповідача у цій частині.
Відносно доводів апелянта про те, що суд першої інстанції при розгляді цієї справи вирішуючи вимоги позивача зобов'язального характеру, не врахував обмеження, які поширюються на спірні правовідносини, то колегія суддів вважає за необхідне вказати на таке.
Відповідно до статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії. Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
При цьому, колегія суддів зазначає, що задоволення вимог позивача про зобов'язання відповідача як суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії, є можливим в разі встановлення судом необхідності спонукати (заставляти) рішенням суду такого відповідача до вчинення дій, які від повинен (зобов'язаний) вчинити у відповідності до вимог чинного законодавства.
Частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Суд апеляційної інстанції враховує, що при розгляді заяв позивача від 03.06.2021 та 29.10.2019, з урахуванням рішень Рівненського окружного адміністративного суду від 07.03.2023 у справі № 460/14464/22, яке набрало законної сили відповідно до постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.07.2023 та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30.09.2024 у справі №460/1779/24, якими зобов'язано Рівненську міську раду розглянути на найближчому пленарному засіданні сесії Рівненської міської ради клопотання ОСОБА_1 від 03.06.2021 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки для гаражного будівництва, орієнтовною площею 0,010 га м. Рівне та прийняти рішення з урахуванням приписів статті 118 ЗК України, відповідач не дотримав вимог чинного законодавства внаслідок чого не прийняв на пленарному засіданні Рівненської міської ради жодного рішення, оскільки за результатами розгляду відповідного проєкту рішення Рівненської міської ради «Про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки в м. Рівному громадянину ОСОБА_1 » та голосування не набрано більшості голосів, чим допущено протиправну бездіяльність.
Апеляційний суд звертає увагу, що з'ясування таких питань як наявність та достатність доданих графічних матеріалів на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, відповідність/невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку, належить до повноважень відповідного органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки у власність, зокрема, у розглядуваній ситуації до повноважень Рівненської міської ради Рівненської області.
Зауваження заступника начальника Управлінням містобудування та архітектури Рівненської міської ради, а саме: «Орієнтовно зона С-2; С-33 промислових підприємства і виробництв II-V класів шкідливості», є безпідставним та необґрунтованим жодними письмовими доказами, а також не підтверджує невідповідність місця розташування об'єкта зазначеного у клопотанні позивача вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку, і відповідно, відхиляється судом.
При цьому, твердження відповідача, що відхилення проекту рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою про відведення безоплатно у власність земельної ділянки, у зв'язку з недостатньою кількістю голосів депутатів, не є порушенням прав позивача, суд оцінює критично і відхиляє як безпідставне, з огляду на таке.
Частина десята статті 118 ЗК України у взаємозв'язку із положеннями КАС України і конституційним правом особи на судовий захист, свідчить про те, що не прийняття органом місцевого самоврядування одного з рішень з питання щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою може бути предметом судового оскарження, оскільки, фактично, створює перешкоди для подальшого позитивного вирішення питання на користь особи, яка бажає реалізувати своє право на отримання земельної ділянки безоплатно у власність.
У випадку звернення зацікавленої особи з позовом до суду, адміністративний суд повинен надати правову оцінку діям суб'єкта владних повноважень при прийнятті того чи іншого рішення та перевірити його відповідність критеріям правомірності, які пред'являються до рішень суб'єктів владних повноважень та які закріплені у статті 2 КАС України.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Завдання адміністративного судочинства полягає в гарантуванні ефективного захисту порушених прав осіб, що звертаються до суду за захистом цих прав, з урахуванням принципу розподілу влади. На адміністративний суд покладено обов'язок контролю легальності дій та рішень суб'єктів владних повноважень, які мають діяти у визначених законом межах та на власний розсуд при виборі одного законного рішення із кількох можливих варіантів.
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.
Суд звертає увагу, що спосіб захисту має враховувати суть порушення, допущеного суб'єктом владних повноважень - відповідачем, а тому суд має обрати спосіб захисту права, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач неодноразово звертався до відповідача із заявою про надання йому дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовно площею 0,010 га, яка розташована в м. Рівному, для гаражного будівництва, як це рекомендував відповідач. Однак, проект рішення жодного разу не набрав необхідної кількості голосів депутатів міської ради, тобто відповідач не прийняв рішення по суті звернення позивача у відповідності до вимог статті 118 ЗК України.
Вказані обставини дають суду правові підстави для сумнівів, що зобов'язання Рівненської міської ради повторно розглянути заяву позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, буде належним, ефективним та повним способом захисту порушеного права позивача.
Метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ст. 2 КАС України). Відтак, обираючи спосіб захисту прав позивача, суд зважає на ефективність такого захисту.
Ця мета кореспондується зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, відповідно до якої кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Європейський суд з прав людини у своїх численних рішеннях сформував сталу практику оцінки ефективності засобу юридичного захисту. Засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути «ефективним» як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством (рішення від 15.10.2009 у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України», п. 64).
Відповідно до частини першої статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. При цьому за своєю суттю правосуддя визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 п. 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003).
Верховний Суд у своїй практиці неодноразово покликався на те, що ефективний засіб правового захисту» у розумінні статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації - не відповідає зазначеній нормі Конвенції. (Постанова Великої палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 705/552/15-а, постанови Верховного Суду від 18.04.2018 у справі №826/14016/16 СМ, від 11.02.2019 у справі № 2а-204/12 ).
Суд враховує, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
З огляду на наведене, оскільки процес надання позивачу відмов у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою з формальних підстав без прийняття відповідного владного управлінського рішення може бути досить тривалим, на що вказує поведінка відповідача, то суд вважає, що в даному випадку ефективним способом захисту порушеного права позивача є саме зобов'язання Рівненської міської ради надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовно площею 0,010 га, яка розташована в м. Рівному, для гаражного будівництва шляхом прийняття рішення.
Водночас, при вирішенні питання щодо способу відновлення порушеного права позивача, суд першої інстанції також врахував, що у зв'язку з військовою агресією Російською Федерації проти України, Указом Президента України від 24.02.2022 №64/202, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05:30 год. 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Приписами підпункту 5 пункту 27 Перехідних положень ЗК України встановлено, що під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей: безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється.
Отже, до припинення (скасування) воєнного стану в Україні діє встановлена законом заборона на надання уповноваженим органом виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою безоплатної передачі земельних ділянок у власність.
З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що належним способом захисту, необхідним для поновлення прав позивача, є саме зобов'язання Рівненської міської ради надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовно площею 0,010 га, яка розташована в м. Рівному, для гаражного будівництва, у місячний строк після закінчення в Україні воєнного стану.
Відтак, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування рішення суду колегія суддів не знаходить.
Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши статтю 6 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Як убачається з апеляційної скарги, наведені в ній доводи щодо помилковості висновків суду у цій справі фактично зводяться до необхідності нової правової оцінки обставин у справі та дослідження наявних у матеріалах справи доказів. Водночас зазначеним доводам судом першої інстанції вже була надана належна правова оцінка.
Інших доводів на підтвердження правомірності своїх дій відповідач не навів, що не дає підстав вважати висновки суду першої інстанцій помилковими, а застосування ним норм матеріального та процесуального права - неправильним.
Відповідно до пункту 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Згідно зі статтею 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вимоги наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного рішення суд першої інстанцій правильно встановив обставини справи, не допустив неправильного застосуванням норм матеріального права чи порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Керуючись статтями 241, 242, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 370 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Рівненської міської ради залишити без задоволення, рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 06 травня 2025 року у справі № 460/5547/25 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише з підстав, визначених в статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Постанову разом із паперовими матеріалами апеляційної скарги надіслати до суду першої інстанції для приєднання до матеріалів справи.
Головуючий суддя В. С. Затолочний
судді Л. П. Іщук
Н. М. Судова-Хомюк