11 серпня 2025 рокуЛьвівСправа № 380/7424/24 пров. № А/857/24294/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Затолочного В.С.,
суддів: Іщук Л.П., Судової-Хомюк Н.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31 березня 2025 року у справі № 380/7424/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Трускавецької міської ради про визнання протиправними дій (рішення суду першої інстанції ухвалене суддею Гавдиком З.В. у м. Львові в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження (без виклику учасників справи), дата складення повного тексту рішення 04 квітня 2025 року), -
ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 , позивач) звернувся з адміністративним позовом до Трускавецької міської ради (далі також - відповідач), в якому просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність виконавчого комітету Трускавецької міської ради щодо ненадання ОСОБА_1 у позачерговому порядку пільгового житла (окремої квартири) з урахуванням положень щодо додаткової житлової площі в розмірі 10 кв. м у період з 15.07.1993 року по теперішній час;
- зобов'язати виконавчий комітет Трускавецької міської ради забезпечити виконання у трьохмісячний термін відносно ОСОБА_1 пункт 6 постанови ЦК КПРС та Ради Міністрів СРСР від 01.06.1962 року № 562/230 та № 433 від 26.06.1976 року у вигляді пільгового та позачергового забезпечення житлом (окремою квартирою) з урахуванням положень статті 49 Житлового кодексу України від 30.06.1983 № 5464-X (далі також - ЖК України, зі змінами і доповненнями) щодо додаткової житлової площі у вигляді окремої кімнати або в розмірі 10 кв. м.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 31 березня 2025 року у задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погодившись із вказаним рішенням, його оскаржив позивач, який покликаючись на те, що вказане рішення прийняте з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Свою апеляційну скаргу мотивує тим, що суд першої інстанції не спростував право позивача та, відповідно, обов'язок відповідача на забезпечення позивача та членів його сім'ї житлом згідно положень пункту 6 постанови ЦК КПРС та Ради Міністрів СРСР від 01.06.1962 № 562/230 та № 433 від 26.06.1976, однак дійшов висновку про відсутність позачергового права на жиле приміщення згідно статті 46 ЖК України, хоча це не було предметом спору та предметом доказування у даній справі.
У відповідь на подану апеляційну скаргу відповідач подав відзив, в якому заперечує проти вимог скарги, вважає їх безпідставними та необґрунтованими, просить відмовити у задоволенні вимог апелянта, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
У відповідності до вимог частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні), суд вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження згідно з положеннями статті 311 КАС України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 15.12.1992 позивач звільнений з військової служби в запас у зв'язку з вислугою встановленого строку служби.
Рішенням виконавчого комітету Трускавецької міської ради № 166 від 15.07.1993 позивач зарахований на квартирний облік для одержання житла.
На даний нас позивач перебуваєте на квартирному обліку в загальній черзі під № 124 та в першочерговій черзі під № 20 з 15.07.1993 року.
Позивач вважає бездіяльність щодо ненадання йому у позачерговому порядку пільгового житла (окремої квартири) з урахуванням положень щодо додаткової житлової площі в розмірі 10 кв. м у період з 15.07.1993 по теперішній час протиправною та такою, що порушує його права, відтак, звернувся до суду з цим позовом.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів позачергового права на житлове приміщення, а також не надано доказів включення позивача до відповідного окремого списку.
Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції і надаючи правову оцінку обставинам справи та доводам апелянта, зазначає наступне.
Згідно із статтею 47 Конституції України, кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду.
Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.
Згідно із статтею 16 Закону України від 6 грудня 1991 року № 1934-XII «Про Збройні Сили України» Держава забезпечує соціальний і правовий захист військовослужбовців, резервістів, які виконують обов'язки служби у військовому резерві, та військовозобов'язаних, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, членів їх сімей, працівників Збройних Сил України, а також членів сімей військовослужбовців, резервістів та військовозобов'язаних, які загинули (померли), пропали безвісти, стали особами з інвалідністю під час виконання службових обов'язків або постраждали у полоні в ході бойових дій (війни), в умовах надзвичайного стану чи під час виконання службових обов'язків за межами України в порядку військового співробітництва або у складі національного контингенту чи національного персоналу у міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки.
Соціальний і правовий захист військовослужбовців, резервістів, які виконують обов'язки служби у військовому резерві, військовозобов'язаних, призваних на навчальні (або перевірочні) і спеціальні збори, та членів їх сімей здійснюється відповідно до Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі також - Закон № 2011-XII) та інших нормативно-правових актів.
Частиною першою статті 12 Закону № 2011-XII встановлено, що держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Військовослужбовці строкової військової служби та військовослужбовці, призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, розміщуються в казармах (на кораблях) згідно із Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України. За ними зберігаються жилі приміщення, які вони займали до призову на строкову військову службу та військову службу під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період. Вони не можуть бути зняті з обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов.
Станом на час звільнення позивача вказана норма Закону № 2011-XII діяла у наступній редакції: «Військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби) та членам їх сімей, які проживають разом з ними, надається жиле приміщення, що має відповідати вимогам статті 50 Житловою кодексу України. До одержання постійного жилого приміщення військовослужбовцям, зазначеним у цьому пункті, надаються службові жилі приміщення. У разі відсутності такого житла військова частина зобов'язана тимчасово орендувати житло для забезпечення ним військовослужбовця та його сім'ї або за бажанням військовослужбовця виплачувати грошову компенсацію за піднайом (найом) ним жилого приміщення на умовах, встановлених Кабінетом Міністрів України. Офіцери, прапорщики, мічмани і військовослужбовці надстрокової служби при звільненні з військової служби в запас чи у відставку за вислугою років, а також у зв'язку із скороченням чисельності або штату військовослужбовців забезпечуються жилою площею у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України».
Згідно з пунктом 12 Положення про порядок забезпечення жилою площею в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра Оборони України від 03.02.1995 року № 20 (в редакції, що діяла станом на взяття позивача на квартирний облік), військовослужбовці перебувають на квартирному обліку у військовій частині та КЕЧ району до отримання жилого приміщення, за винятком випадків, передбачених у цьому пункті, а саме: поліпшення житлових умов, внаслідок чого відпала необхідність для надання іншого жилого приміщення; при переміщенні військовослужбовця до нового місця служби у інший населений пункт; при засудженні військовослужбовця до позбавлення волі на термін понад 6 місяців, крім умовного засудження; при наданні відомостей, що не відповідають дійсності та які стали основою для прийняття на облік або неправомірних дій командування при вирішенні питання про прийняття на облік.
Згідно із нормами статті 46 ЖК України в редакції, чинній на час зарахування позивача на квартирний облік, встановлено, що позачергове надання жилих приміщень надається: громадянам, житло яких внаслідок стихійного лиха стало непридатним для проживання; особам, направленим у порядку розподілу на роботу в іншу місцевість; особам, які повернулися з державного дитячого закладу, від родичів, опікуна чи піклувальника, громадянам, незаконно засудженим і згодом реабілітованим, при неможливості повернення займаного раніше жилого приміщення; дітям-інвалідам, що не мають батьків або батьки яких позбавлені батьківських прав і проживають у державних або інших соціальних установах, після досягнення повноліття, якщо за висновком медико-соціальної експертизи вони можуть здійснювати самообслуговування і вести самостійний спосіб життя; особам, обраним на виборну посаду, коли це зв'язано з переїздом в іншу місцевість; членам сім'ї народного депутата України у разі його смерті в період виконання депутатських обов'язків у Верховній Раді України на постійній основі.
Поза чергою жиле приміщення може надаватися також в інших випадках, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР.
Громадяни, які мають право на позачергове одержання жилих приміщень, включаються до окремого списку.
Відповідно до статті 49 ЖК України, в редакції, чинній на момент розгляду справи понад норму жилої площі окремим категоріям громадян надається додаткова жила площа у вигляді кімнати або в розмірі десяти квадратних метрів. Громадянам, що хворіють на тяжкі форми деяких хронічних захворювань, а також громадянам, яким ця площа необхідна за умовами і характером виконуваної роботи, розмір додаткової жилої площі може бути збільшено.
Порядок і умови надання додаткової жилої площі та перелік категорій громадян, які мають право на її одержання, встановлюється законодавством Союзу РСР.
Згідно із статтею 41 ЖК України (тут і надалі в редакції, чинній на час розгляду справи), контроль за станом обліку на підприємствах, в установах, організаціях громадян, які потребують поліпшення житлових умов, здійснюється виконавчими комітетами місцевих рад і відповідними органами професійних спілок.
Статтею 42 цього ЖК України передбачено, що жилі приміщення надаються тільки громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов та внесені до єдиного державного реєстру громадян, які потребують поліпшення житлових умов, крім випадків, передбачених статтями 42-1, 46, частинами першою і другою статті 54, частиною першої статті 90, частиною шостою статті 101, статтями 102, 110, частиною першою статті 114 цього Кодексу, а також інших випадків, передбачених законодавством України.
Відповідно до статті 46 ЖК України, поза чергою жиле приміщення надається:
особам з інвалідністю внаслідок Другої світової війни і прирівняним до них у встановленому порядку особам протягом двох років з дати прийняття рішення про включення їх до списку на позачергове одержання жилого приміщення, а з них особам з інвалідністю першої групи з числа учасників бойових дій на території інших держав - протягом року з визначенням переважного права осіб з інвалідністю внаслідок Другої світової війни і прирівняних до них у встановленому порядку осіб на одержання жилих приміщень перед всіма іншими категоріями позачерговиків;
особам, реабілітованим відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років», із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув'язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу та яким встановлено інвалідність;
громадянам, житло яких внаслідок стихійного лиха стало непридатним для проживання;
особам, направленим у порядку розподілу на роботу в іншу місцевість;
дітям-сиротам та дітям, позбавленим батьківського піклування, після завершення терміну перебування у сім'ї опікуна чи піклувальника, прийомній сім'ї, дитячому будинку сімейного типу, закладах для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також особам з їх числа у разі відсутності житла або неможливості повернення займаного раніше жилого приміщення в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;
громадянам, незаконно засудженим і згодом реабілітованим, у разі неможливості повернення займаного раніше жилого приміщення;
дітям з інвалідністю з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які проживають у сім'ях піклувальників, прийомних сім'ях, дитячих будинках сімейного типу, державних або інших соціальних установах, після досягнення повноліття, у разі якщо за висновком медико-соціальної експертизи вони можуть здійснювати самообслуговування і вести самостійний спосіб життя;
сім'ям, які мають п'ятьох і більше дітей, та у разі народження у однієї жінки одночасно трьох і більше дітей;
особам, обраним на виборну посаду, коли це зв'язано з переїздом в іншу місцевість;
членам сім'ї народного депутата України у разі його смерті в період виконання депутатських обов'язків у Верховній Раді України на постійній основі;
працівникам протитуберкульозних закладів у разі виникнення професійного захворювання на туберкульоз.
Поза чергою жиле приміщення може надаватися також в інших випадках, передбачених законодавством України.
Громадяни, які мають право на позачергове одержання жилих приміщень, включаються до окремого списку.
Особи з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, після досягнення 23 років не втрачають право на позачергове отримання жилого приміщення, за умови їх перебування у встановленому порядку на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, на момент досягнення 23-річного віку.
Згідно із статтею 49 ЖК України понад норму жилої площі окремим категоріям громадян надається додаткова жила площа у вигляді кімнати або в розмірі десяти квадратних метрів. Громадянам, що хворіють на тяжкі форми деяких хронічних захворювань, а також громадянам, яким ця площа необхідна за умовами і характером виконуваної роботи, розмір додаткової жилої площі може бути збільшено.
Порядок і умови надання додаткової жилої площі та перелік категорій громадян, які мають право на її одержання, встановлюється законодавством України.
Нормами ЖК України та Правилами обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, надання їм житлових приміщень, затвердженими постановою Ради Міністрів УРСР та Угрпрофради від 11.12.1984 № 470 (далі також Правила № 470) до компетенції виконавчих органів місцевої влади, на які відповідно до пункту 2 пункту «а» частини першої статті 30 Закону України від 21.05.1997 № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» покладені повноваження щодо обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, розподілу та наданню, відповідно до законодавства, житла, що належить до комунальної власності, а також здійснення контролю за станом квартирного обліку та додержанням житлового законодавства на підприємствах, в установах та організаціях, розташованих на відповідній території, незалежно від форм власності (підпункту 7 пункту «б» вищевказаного Закону).
Відповідач у справі підтверджує, що станом на 01.01.2024 позивач перебуває у загальній черзі під № 123, на першочергове надання житла під № 19, в контрольному списку військовослужбовців звільнених в запас із Збройних Сил України під № 1.
Відповідно до пункту 46 Правил № 470 поза чергою жилі приміщення надаються: 1) громадянам, житло яких внаслідок стихійного лиха стало непридатним для проживання; 2) особам, направленим у порядку розподілу на роботу в іншу місцевість. Жилі приміщення вказаним особам надаються підприємствами, установами, організаціями, до яких вони направлені на роботу, а у випадках, передбачених законодавством, - виконавчими комітетами місцевих Рад народних депутатів; 3) особам, які повернулися з державного дитячого закладу, від родичів, опікуна чи піклувальника, за неможливості повернення займаного раніше жилого приміщення. Жилі приміщення вказаним особам надаються виконавчим комітетом Ради народних депутатів за останнім постійним місцем проживання; 4) дітям-інвалідам, що не мають батьків або батьки яких позбавлені батьківських прав і проживають у державних або в інших соціальних установах, після досягнення повноліття, якщо за висновком медико-соціальної експертизи вони можуть здійснювати самообслуговування і вести самостійний спосіб життя; 5) громадянам, незаконно засудженим і згодом реабілітованим, за неможливості повернення займаного раніше жилого приміщення; 5-1) особам, які належать до інвалідів війни. Особи, зазначені у цьому підпункті, забезпечуються жилою площею протягом двох років з дня взяття на квартирний облік, а інваліди 1 групи з числа учасників бойових дій на території інших країн - протягом року; 5-2) особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» ( стаття 10 ). Жилі приміщення вказаним громадянам надаються виконавчим комітетом місцевої Ради народних депутатів, підприємством, установою, організацією, у віданні яких перебувало займане раніше приміщення, а при відсутності у підприємства, установи, організації жилої площі - виконавчим комітетом Ради народних депутатів за місцем проживання цих громадян до засудження; 6) особам, обраним на виборну посаду, коли це зв'язано з переїздом в іншу місцевість; 6-1) членам сім'ї народного депутата України у разі його смерті в період виконання депутатських обов'язків у Верховній Раді України на постійній основі; 7) в інших випадках, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР.
Пунктом 47 Правил № 470 передбачено, що громадяни, які користуються правом позачергового одержання жилих приміщень, включаються в окремий список. Рішення про включення в цей список приймається відповідно виконавчим комітетом місцевої Ради народних депутатів або адміністрацією підприємства, установи, організації чи органом кооперативної або іншої громадської організації і профспілковим комітетом. Рішення адміністрації (органу громадської організації) та профспілкового комітету затверджується виконавчим комітетом місцевої Ради народних депутатів. Про прийняте рішення повідомляється заінтересованим особам. Список громадян, які користуються правом позачергового одержання жилих приміщень, вивішується для загального відома.
Позивачем не надано належних та допустимих доказів позачергового права на жиле приміщення, а також не надано доказів включення позивача до відповідного окремого списку.
Покликання апелянта на постановиу ЦК КПРС та Ради Міністрів СРСР від 01.06.1962 року № 562/230 та № 433 від 26.06.1976 колегія суддів не бере до уваги, оскільки така втратила чинність, а спірні правовідносини регулюються нормами ЖК України.
Зважаючи на недоведеність позивачем порушення його прав та охоронюваних законом інтересів, встановлених ЖК України та іншими нормативно-правовими актами, а також чинні правила черговості у списку задоволення потреб позачерговиків, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Як убачається з апеляційної скарги, наведені в ній доводи щодо помилковості висновків суду у цій справі фактично зводяться до необхідності нової правової оцінки обставин у справі та дослідження наявних у матеріалах справи доказів. Водночас зазначеним доводам судом першої інстанції вже була надана належна правова оцінка.
Інших доводів на підтвердження протиправної бездіяльності відповідача позивач не навів, що не дає підстав вважати висновки суду першої інстанцій помилковими, а застосування ним норм матеріального та процесуального права - неправильним.
Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши статтю 6 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно до пункту 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно зі статтею 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вимоги наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного рішення суд першої інстанцій правильно встановив обставини справи, не допустив неправильного застосуванням норм матеріального права чи порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Керуючись статтями 241, 242, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 370 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31 березня 2025 року у справі № 380/7424/24 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише з підстав, визначених в статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Постанову разом із паперовими матеріалами апеляційної скарги надіслати до суду першої інстанції для приєднання до матеріалів справи.
Головуючий суддя В. С. Затолочний
судді Л. П. Іщук
Н. М. Судова-Хомюк