30 липня 2025 рокуЛьвівСправа № 140/6001/24 пров. № А/857/23072/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ільчишин Н.В.,
суддів Носа С.П., Гуляка В.В.,
за участю секретаря судового засідання Ханащак С.І.,
розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2025 року (судді Сороки Ю.Ю., ухвалене у відкритому судовому засіданні о 11 год. 33 хв. в м. Луцьк повний текст рішення складено 15.04.2025) у справі №140/6001/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Логітрейн» до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
ТОВ «Логітрейн» звернулося з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 07.07.2023 № 0088090701.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 10.09.2024, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.12.2024, адміністративний позов задоволено.
Постановою Верховного Суду від 21 січня 2025 року касаційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області задоволено частково. Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 10.09.2024 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.12.2024 скасовано, справу № 140/6001/24 направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Оскаржуваним рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2025 року задоволено позов повністю.
Не погоджуючись із вказаним рішенням Головне управління ДПС у Волинській області подало апеляційну скаргу, яку обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення допущено порушення норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову. Звертає увагу, що Головним управлінням ДПС у Волинській області на адресу ТОВ «ЛОГІТРЕЙН» було направлено оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0088090701 від 07.07.2023 рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення, яке було отримане позивачем 13.07.2023, тому граничний строк звернення з позовною заявою до суду був 13.01.2024, однак позовна заява про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 07.07.2023 № 0088090701 подана позивачем до суду 06.06.2024, що свідчить про пропуск процесуального строку звернення до адміністративного суду, оскільки у позовній заяві позивач стверджує, що на поштову адресу ТОВ «ЛОГІТРЕЙН» оскаржуване податкове повідомлення рішення не надходило, у приміщенні об'єкта поштового зв'язку уповноваженій особі товариства (директору) не вручалося, довіреностей на отримання поштової кореспонденції третім особам у поштовому відділенні товариство не видавало, що є лише припущенням, оскільки жодним доказом не підтверджується. Варто зазначити, що контролюючий орган не несе відповідальності за дії працівників поштового відділення Укрпошти, а добросовісний платник податків зобов'язаний забезпечити отримання ним кореспонденції за актуальною адресою його місцезнаходження.
Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Згідно із частиною 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
В судовому засіданні апеляційного розгляду справи представник відповідача Кулик А.С. в режимі відеоконференції апеляційну скаргу підтримала з підстав зазначених у скарзі, просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити.
Представник позивача Самчук А.М. проти апеляційної скарги заперечила, просила скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що 20.03.2023 ТОВ “Логітрейн» подало до податкового органу податкову декларацію з ПДВ за лютий 2023 року із зазначенням в рядку 16 та 16.1 декларації від'ємного значення, що включається до складу податкового кредиту поточного (звітного) податкового періоду в сумі 3278682,00 грн., значення рядка 21 попереднього звітного (податкового) періоду. Усього податкового кредиту (рядок 17 декларації) визначено 4193671 грн. Рядок 19 декларації - від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 17 - рядок 9 декларації) (позитивне значення) - визначено у сумі 3058512 грн. Згідно рядка 21 декларації сума від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 19.1+рядок 20.3 декларації) періоду визначено у сумі 3058512 грн.
Відповідно до доповідної записки № 63/03-20-07-02-04 від 28.03.2023 та поданням позивачем податкової декларації за лютий 2023 року із від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 000 грн., ГУ ДПС у Волинській області винесено наказ № 570-п від 28.03.2023 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ “Логітрейн».
Вищевказаний наказ, а також запит про надання документів до перевірки № 4035/6/03-20-07-02-06 було направлено на юридичну адресу ТОВ “Логітрейн»: 43020, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Рівненська, буд. 76А кв. 303 засобами поштового зв'язку, відповідно до ст. 42 Податкового кодексу України (далі - ПК України) (т.2, а.с.56). Проте як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, вищевказані документи, в тому числі і запит про надання документів до перевірки № 4035/6/03-20-07-02-06, ТОВ “Логітрейн» не отримано та повернуто з відміткою поштового зв'язку “за закінченням терміну зберігання» (т.2 а.с.45-46).
За результатами проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ГУ ДПС у Волинській області складено акт документальної позапланової невиїзної перевірки № 7866/07-01/44430555 від 15.05.2023 (т.1, а.с.38-43, т.2 а.с.49-54). У висновках вищевказаного акта зазначено, що перевіркою дотримання податкового законодавства при декларуванні за лютий 2023 року у декларації від'ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету встановлено, зокрема порушення платником податків: п.44.1, п. 44.6 ст.44, п. 85.2 ст. 85, п. 198.1, п. 198.2 та п. 198.3. ст. 198 ПК України, внаслідок чого неправомірно визначено податковий кредит у податковій декларації за лютий 2023 року на суму 4193671 грн., що призвело до завищення показників рядка 19 та рядка 21 декларації за лютий 2023 на суму 3058512 грн., та до заниження рядка 18 декларації за лютий 2023 року “Позитивне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 9 - рядок 17 декларації) (позитивне значення), яке сплачується до державного бюджету» на суму 1135159 грн.
На підставі висновку акту перевірки №7866/07-01/44430555 від 15.05.2023 ГУ ДПС у Волинській області винесено податкове повідомлення-рішення від 07.07.2023 №0088090701, яким зменшено від'ємне значення за лютий 2023 року на суму 3058512 грн. (т.1 а.с.47, т.2 а.с.47), яке було оскаржено до суду.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2024 року позов в даній справі задоволено повністю, яке залишено без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2024 року у справі №140/6001/24.
Постановою Верховного від 21 січня 2025 року касаційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області задоволено частково. Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2024 року скасовано, справу №140/6001/24 направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції, як підставу скасування рішень судів першої та апеляційної інстанції, вказано, що суди попередніх інстанцій задовольняючи позовні вимоги вказали про реальність спірних господарських операцій виходячи з наявності та надання позивачем до суду первинних документів, які підтверджують здійснення господарських операцій, проте висновки суду про те, що надані позивачем документи є належними та достатніми доказами у справі фактично здійснено без урахування положень пункту 44.6 ст.44 ПК України, оскільки, як вбачається з акту перевірки первинні документи до перевірки позивачем не надавались, такі документи були надані лише суду.
Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
Згідно статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень
Відповідно до підпункту 20.1.4. пункту 20.1 статті 20 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Згідно з пунктом 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Згідно з пп.75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.
Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.
Відповідно до п.78.4 ст. 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.
При цьому, згідно з п.81.1 ст. 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.
Отже, обов'язковою інформацією, що має міститися у наказі про проведення документальної перевірки, є: дата видачі, найменування контролюючого органу, прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи платника податку, яка перевіряється, мета, вид (документальна планова/позапланова перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені ПК України, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який перевірятиметься.
Згідно з правовою позицією, що висловлена колегією суддів у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду, зокрема, у постанові Верховного Суду від 21.02.2020 (справа №826/17123/18, провадження №К/9901/25669/19), оскаржуючи наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень платник податків може посилатись на порушення порядку проведення такої перевірки (наказу), яким судами, поряд із встановленими в ході перевірки порушеннями податкового та/або іншого законодавства, має бути надана правова оцінка в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.
У постанові від 08.09.2021 у справі №816/228/17 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що неправомірність дій контролюючого органу при призначенні та проведенні перевірки може бути підставою позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. При цьому підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об'єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та, відповідно, на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.
Враховуючи наведені позиції Верховного Суду, судом першочергово підлягали дослідженню питання наявності чи відсутності порушень відповідачем вимог законодавства під час призначення та проведення перевірки.
Особливості проведення документальної невиїзної перевірки визначені статтею 79 ПК України.
Згідно з пунктом 79.1 статті 79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.
Пунктом 78.1 ст.78 ПК України передбачені підстави, за наявності яких здійснюється документальна позапланова перевірка.
Згідно з п.78.1.8 ст.78 ПК України, документальна позапланова перевірка здійснюється, якщо платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету ПДВ, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від'ємним значенням з ПДВ, яке становить більше 100000 грн.
Документальна позапланова перевірка з підстав, визначених у цьому підпункті, проводиться виключно щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету ПДВ та/або з від'ємного значення з ПДВ, яке становить більше 100 000 грн.
Контролюючим органам забороняється проводити документальні позапланові перевірки, які передбачені підпунктами 78.1.1, 78.1.4, 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, у разі, якщо питання, що є предметом такої перевірки, були охоплені під час попередніх перевірок платника податків.
Судом на підставі матеріалів справи встановлено, що за змістом наказу від 28.03.2023 №570-П, підставою проведення перевірки є пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, пп.78.1.8 п.78.1 ст.78 п. 200.1 ст.200 ПК України, перевірка призначена у зв'язку з поданням ТзОВ “Логітрейн» податкової декларації за лютий 2023 року з від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 000 грн. Норми цих підпунктів є нормативними підставами для проведення документальної позапланової невиїзної перевірки.
Аналіз змісту наведених норм свідчить про два окремі випадки проведення документальної позапланової перевірки: перша - подання декларації, в якій заявлено до відшкодування з бюджету суми податку на додану вартість; друга - подання декларації з від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.
При цьому, у першому випадку позапланова перевірка проводиться за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V ПК України.
В межах спірних правовідносин документальна позапланова виїзна перевірка позивача проводилась щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та від'ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень, так як позивачем подано податкову декларацію за лютий 2023 року, відповідно до рядка 16 якої від'ємне значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду становить 3278682 грн; а у рядку 21 зазначено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду становить 3058512 грн. Отже, у контролюючого органу були наявні підстави, передбачені підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 ПК України, для проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства.
Щодо тверджень позивача про неотримання від податкового органу копій документів, суд вказує наступне.
Так, згідно з абзацом другим п.79.2 статті 79 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться за умов вручення платнику податків (його представнику) у порядку визначеному ст. 42 ПК України, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку перевірки.
У разі надіслання (вручення) відповідно до ст. 42 ПК України платнику податків (його представнику) копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення позапланової невиїзної перевірки, шляхом надсилання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення документальна позапланова невиїзна перевірка (крім перевірки, визначеної ст. 200 ПК України) розпочинається не раніше 30 календарного дня з дати надсилання такого повідомлення та копії наказу.
Судом встановлено, що 29.03.2023 ГУ ДПС у Волинській області на юридичну адресу ТОВ “Логітрейн» (43020, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Рівненська, буд. 76А кв. 303) було направлено повідомлення № 78 від 28.03.2023 та наказ №570-п від 28.03.2023 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, а також запит про надання документів до документальної позапланової невиїзної перевірки №4035/6/03-20-07-02-06а, рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення, однак вищезгаданий рекомендований лист було повернуто, з відміткою про повернення “за закінченням терміну зберігання» - 01.05.2023.
Доводи апелянта із посиланням, що позовна заява про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 07.07.2023 № 0088090701 подана позивачем до суду 06.06.2024 із пропуском строку звернення до суду є необґрунтованими, оскільки колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що ТОВ “Логітрейн» був необізнаний у проведенні позапланової документальної невиїзної перевірки і був об'єктивно позбавлений можливості надати всі наявні у нього первинні документи необхідні для проведення такої перевірки.
В свою чергу суд звертає увагу на ту обставину, що станом на час складення акту перевірки №7866/07-01/44430555 від 15.05.2023 ГУ ДПС у Волинській області було обізнане в тому, що ТОВ “Логітрейн» не отримувало ні наказ № 570-п від 28.03.2023 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, ні запит про надання документів до документальної позапланової невиїзної перевірки №4035/6/03-20-07-02-06а, оскільки поштове повідомлення про вручення поштового відправлення, яким надсилались вказані документи, були повернені відповідачу 1 травня 2023 року з відміткою про не вручення поштового відправлення “за закінченням терміну зберігання».
Щодо інших підстав позову щодо наявності/відсутності в діях платника податків порушень податкового законодавства, виявлених під час перевірки, а саме: завищення показників рядка 19 та рядка 21 декларацій за лютий 2023 року на суму 3058512 грн., суд вказує на наступне.
Пунктом 198.1. статті 198 ПК України передбачено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Відповідно до підпункту “а» пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.
За правилами пункту 198.2 статті 198 ПК України для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3 статті198 ПК України).
Згідно п.201.1. ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Пунктом 201.10 ст. 201 ПК України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів /послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів /послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження (п 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України).
Крім того, відповідно до п.200.2. ст.200 ПК України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.
Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов'язань, перераховує суми податку до бюджету.
Згідно з п.200.4 ст.200 ПК України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на відповідний рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Відповідно до частини 5 статті 203 Цивільного Кодексу України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
За визначенням статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-ХІV від 16.07.1999 (далі - Закон №996 в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону №996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Згідно із частиною 2 статті 9 Закону №996-XIV, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.
Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
Як визначено у підпункті 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
У відповідності до статті 1 Закону №996-XIV, господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Отже, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкового кредиту з ПДВ виникають за наявності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника.
Як слідує з акту перевірки №7866/07-01/44430555 від 15.05.2023, перевіркою дотримання податкового законодавства при декларуванні за лютий 2023 року у декларації від'ємного значення з ПДВ, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, встановлено порушення позивачем п.44.1, п. 44.6 ст.44, п. 85.2 ст. 85, п. 198.1, п. 198.2 та п. 198.3. ст. 198 ПК України.
Підставою для такого висновку контролюючого органу стало на ненадання позивачем в повному обсязі первинних документів на запити контролюючого органу, які підтверджують правильність відображення показників рядка 19 та рядка 21 декларації.
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно з пунктом 83.1 статті 83 ПК України для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки, надані відповідно до статті 84 цього Кодексу та інших законів України; судові рішення; податкові консультації, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.
Платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки (підпункт 85.2 статті 85 ПК України).
Відповідно до пункту 85.4 статті 85 ПК України при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).
Відповідний запит на отримання копій документів повинен бути поданий посадовою (службовою) особою контролюючого органу не пізніше ніж за п'ять робочих днів до дати закінчення перевірки.
Як передбачено пунктом 85.6 статті 85 ПК України, у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акту в ньому вчиняється відповідний запис.
Відповідно до пункту 86.1 статті 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акту або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка. Матеріали перевірки - це: такт (довідка) перевірки з інформативними додатками, які є його невід'ємною частиною; заперечення, надані платником податків до акту (довідки) перевірки (у разі їх наявності на час розгляду); пояснення та їх документальне підтвердження, які надані платником податків відповідно до підпункту 16.1.15 пункту 16.1 статті 16 та відповідно до абзацу другого підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 розділу I цього Кодексу.
Згідно пункту 86.7 статті 86 ПК України у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки (крім документальної позапланової перевірки, проведеної у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу), вони мають право подати свої заперечення та додаткові документи і пояснення, зокрема, але не виключно, документи, що підтверджують відсутність вини, наявність пом'якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акту (довідки). Такі заперечення, додаткові документи і пояснення є невід'ємною частиною матеріалів перевірки.
Так дійсно платники податків зобов'язані формувати податкову звітність з показників, які підтверджуються первинними документами.
Крім того, нормами статті 44 ПК України визначено порядок подання документів на підтвердження господарських операцій, та наслідки їх неподання.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (частина 1 статті 2 КАС України).
Згідно із частиною 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини, та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю (частина 1 статті 5 КАС України).
Принцип змагальності сторін є одним із найбільш вагомих принципів в адміністративному судочинстві. Зазначений принцип забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
За приписами пункту 44.6 статті 44 ПК України у разі, якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
Водночас, слід ураховувати, що норми податкового законодавства не обмежують період подання платником податків необхідних первинних документів лише часом проведення податкової перевірки, оскільки положення пункту 44.6 статті 44 ПК України визначають статус показників податкової звітності, які не підтверджені необхідними документами під час перевірки, однак не обмежують право платника довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, поданням виключно тих доказів, що надавалися ним під час проведення податкової перевірки. Право надавати заперечення щодо висновків податкового органу та долучити до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів. В іншому випадку, обмеження судом предмету дослідження призвело би до неповноти дослідження та порушення справедливого балансу.
Отже враховуючи зазначене, позивач непозбавлений можливості подати будь-які належні та допустимі докази безпосередньо в судове засідання.
Верховний суд у постанові від 10.05.2023 у справі №640/966/20 вказав, що при поданні первинних документів, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб'єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку вони повинні бути досліджені в судовому засіданні та їм повинна бути надана правова оцінка.
Суд звертає увагу, що на підтвердження реальності господарських операцій до позовної заяви було надано зокрема копії: зовнішньоекономічного контракту №002/PT-02 від 26.10.2021, укладеного між позивачем та DERIVADA VARIAVEL UNIPESSOAL LDA, копії вантажно-митних декларацій, інвойсів, договорів купівлі-продажу, податкові накладні, квитанції про реєстрацію податкових накладних, виписку за рахунком, платіжні інструкції (т.1, а.с.48-250, т.2 а.с.1, 180, 180 зворот-186, 186 зворот), тобто копії первинних документів стосовно факту придбання та подальшої реалізації транспортних засобів у лютому 2023 року.
При цьому, всі податкові накладні по даних операціях зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних, про що свідчать наявні в матеріалах справи квитанції про їх реєстрацію.
Реєстрація накладних в ЄРПН, є обов'язковою умовою включення сум ПДВ по цих накладних до складу податкового кредиту з ПДВ за відповідний період.
Суд зауважує, що господарські операції за вищевказаними договорами, зокрема, їх реальність, підтверджуються всіма необхідними первинними документами, відповідно надані позивачем докази підтверджують реальність спірних господарських операцій позивача, у зв'язку з чим ним правомірно сформовано податковий кредит з ПДВ у періоді, який перевірявся контролюючим органом. Доказів протилежного відповідачем-апелентом не надано до суду.
Доводи відповідача про порушення позивачем норм ст.44.6 ПК України, а відтак застосування наслідків встановлених відсутність таких документів є необґрунтованими, адже судом береться до уваги та обставина, що фактично (фізично) запитів про надання первинних документів позивачем до проведення перевірки отримано не було, що в свою чергу позбавило його надати їх контролюючому органу під час проведення перевірки.
Крім того при вирішенні даної справи, суд зазначає, що рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 08.04.2024 у справі №140/1146/24 за позовом ТзОВ “Логітрейн» до ГУ ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 07.07.2023 №0088100701, яке також винесено за наслідками висновків того самого акту перевірки №7866/07-01/44430555 від 15.05.2023 в частині заниження податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду, яке сплачується до бюджету на суму 1135159 грн., було задоволено позов товариства, визнано протиправним та скасовано ППР від 07.07.2023 №0088100701. Вказане рішення набрало законної сили 04.09.2024.
Зокрема, при розгляді даної справи судом було констатовано, що у позивача наявні первинні документи, що підтверджують здійснення господарських операцій, внаслідок яких задекларовано суми від'ємного значення 3058512 грн. та відображення відповідних показників у декларації з ПДВ за лютий 2023 року. При цьому реальність даних господарських операцій не є спростованою.
Частиною 4 статті 78 КАС України визначено, що, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Отже, вищевказаним рішенням було встановлено факт правомірності відображення показників на підставі наявних у них документів у декларації з ПДВ за лютий 2023 року.
Згідно з частиною 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно із частиною 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, в адміністративному процесі, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень тягар доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача - суб'єкта владних повноважень, який повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, що можуть бути використані як докази у справі.
Під час розгляду справи відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав до суду достатньо належних і достовірних доказів, а відтак, не довів правомірності свого рішення.
Враховуючи зазначені вище встановлені обставини справи, норми законодавства, які регулюють спірні правовідносини, колегія суддів дійшла висновку, що позов підлягає до задоволення, адже на момент проведення перевірки та здійснення реалізації товару у позивача були наявні первинні документи по здійснених господарських операціях, які відповідно в силу приписів ПК України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», дають право платнику податків відобразити відповідні показники у звітних документах за відповідний період, що і було зроблено позивачем у декларації з ПДВ за лютий 2023 року, а відповідач не довів правомірність та обґрунтованість вказаних вище висновків про порушення позивачем п.44.1, п. 44.6 ст.44, п. 85.2 ст. 85, п. 198.1, п. 198.2 та п. 198.3. ст. 198 ПК України, викладених в акті перевірки та прийнятого на їх підставі податкового повідомлення-рішення від 07.07.2023 № 0088090701, доводи викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції та його рішення, яке є законним та обґрунтованим.
У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
У контексті оцінки доводів апеляційної скарги апеляційний суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Інші доводи апеляційної скарги стосовно суті спору зроблених висновків не спростовують, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними і трактуванні їх на власний розсуд. Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги у названій вище частині не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підстав для розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції на підставі статті 139 КАС України у апеляційного суду немає.
Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області - залишити без задоволення.
Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2025 року у справі №140/6001/24 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Н.В. Ільчишин
Судді С.П. Нос
В.В. Гуляк
Повний текст постанови складено і підписано 11.08.2025