11 серпня 2025 рокуЛьвівСправа № 500/1290/24 пров. № А/857/20450/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді - Мікули О. І.,
суддів - Курильця А. Р., Пліша М. А.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м.Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 11 липня 2024 року у справі №500/1290/24 за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
суддя в 1-й інстанції - Дерех Н. В.,
час ухвалення рішення - 11 липня 2025 року,
місце ухвалення рішення - м. Тернопіль,
дата складання повного тексту рішення - 11 липня 2025 року,
Позивач - ФОП ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідача - Головного управління ДПС у Тернопільській області, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення прийняті Головним управлінням Державної податкової служби у Тернопільській області від 08 лютого 2024 року №00012290704, від 08 лютого 2024 року №00012280704, від 08 лютого 2024 року №00012300704.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 11 липня 2024 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення, прийняті Головним управлінням ДПС у Тернопільській області від 08 лютого 2024 року за №00012290704, №00012280704, №00012300704.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що відповідно до інформаційної системи «Податковий блок» СОД РРО ФОП ОСОБА_1 при продажу квитків з перевезення пасажирів розрахункові операції проведено без реєстратора розрахункових операцій без роздрукування та видачі відповідного розрахункового документа, а саме: в фіскальних чеках відсутні обов'язкові реквізити для платників податків, що зареєстровані платниками податків на додану вартість літерне позначення ставки ПДВ (наприклад, ПДВ - 0%, ПДВ - 7%, ПДВ - 20%). Порушення вчинене вперше в сумі 1900,00 грн. 02 жовтня 2023 року фіскальний чек №3703. Порушення вчинені «внаступне» з 02 жовтня 2023 року фіскальний чек №3704 по 22 січня 2024 року фіскальний чек №3745 в сумі 27755,00 грн. Крім того, при проведенні розрахункової операції з продажу квитка по перевезенню пасажира за маршрутом м. Вінниця - м. Познань вартістю 1600,00 грн та з продажу квитка з перевезення пасажира за маршрутом м. Познань - м. Вінниця вартістю 1564,00 грн, розрахункову операцію не проведено через реєстратор розрахункових операцій, відповідні розрахункові документи не роздруковано та не видано. Таким чином, під час перевірки встановлено порушення: п.1, п.2 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» №265/95-18 від 06.07.1995 із змінами та доповненнями, що свідчить про правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 08 лютого 2024 року №00012290704, від 08 лютого 2024 року №00012280704, від 08 лютого 2024 року №00012300704. З врахуванням наведеного вище, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Відзив на апеляційну скаргу позивачем поданий не був. Відповідно до ч.4 ст.304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Справа розглянута судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без виклику учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що на підставі п.п.80.2.2, 80.2.3 пункту 80.2 ст.80 глави 8 розділу ІІ п.69.27 підрозділу 10 "Інші перехідні положення" та керуючись ст.20,61,62, п.п.75.1.3, п.75.1 ст.75, п.82.3 ст.82 ПК України, Законів України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", "Про ліцензування видів господарської діяльності", "Про ціни і ціноутворення", Кодексу законів про працю України, та інших нормативних актів, контроль за дотриманням яких покладено на територіальні органи ДПС, та відповідно доповідної записки відділу фактичних перевірок управління податкового аудиту ГУ ДПС у Вінницькій області №185/02-32-07-05 від 16 січня 2024 року, Головним управлінням ДПС у Вінницькій області прийнято Наказ №260к від 17 січня 2024 року "Про проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 ".
Відповідно до цього Наказу вирішено провести фактичну перевірку ФОП ОСОБА_1 , білетна каса, вул.Київська, 8, м.Вінниця, з 17 січня 2024 року тривалістю 10 діб. Перевірку провести за період діяльності з 01 жовтня 2023 року по дату закінчення перевірки з метою упередження порушень вимог чинного законодавства з питань порядку проведення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності свідоцтв, ліцензій, у тому числі про обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), дотримання вимог законодавства щодо встановлених державою фіксованих цін, граничних цін та граничних рівнів торгівельної надбавки (націнки).
За результатами проведеної перевірки складено Акт (довідку) фактичної перевірки від 23 січня 2024 року, яким встановлено порушення п.1,2 ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".
Після цього, 08 лютого 2024 року Головним управління ДПС у Тернопільській області прийнято податкове повідомлення - рішення №00012290704, яким за порушення пункту 1,2 ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" із змінами і доповненнями застосовано штрафні санкцій за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів у сумі 475,00 грн.
За дане порушення до платника податків застосовано відповідальність, передбачену п.15 розділу II «Прикінцеві положення» Закону №265/95-ВР у розмірі 25 відсотків вартості проданих з порушенням, встановленим цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше.
08 лютого 2024 року Головним управління ДПС у Тернопільській області прийнято податкове повідомлення - рішення №00012280704, яким за порушення пункту 1,2 ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" із змінами і доповненнями застосовано штрафні санкцій за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів у сумі 13877,50 грн.
За дане порушення до платника податків застосовано відповідальність, передбачену п.15 розділу II «Прикінцеві положення» Закону №265/95-ВР у розмірі 50 відсотків вартості проданих з порушенням, встановленим цим пунктом товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення.
08 лютого 2024 року Головним управлінням ДПС у Тернопільській області прийнято податкове повідомлення - рішення №00012300704, яким за порушення пункту 1,2 ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" із змінами і доповненнями застосовано штрафні санкцій за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів у сумі 17557,00 грн.
За дане порушення до платника податків застосовано відповідальність, передбачену п.15 розділу II «Прикінцеві положення» Закону №265/95-ВР 50 відсотків вартості проданих з порушенням, встановленим цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення».
Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями - рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не є суб'єктом до якого застосовується фінансова відповідальність, передбачена п.15 розділу II «Прикінцевих положень» Закону № 265/95-ВР, оскільки він знаходиться на загальній системі оподаткування та зареєстрований платником податку на додану вартість. Крім того, згідно зі ст.111.4. ПК України особа вважається такою, що вчинила правопорушення повторно, якщо вона була притягнута до відповідальності у встановленому цим Кодексом порядку; особа вважається такою, що вчинила правопорушення повторно, якщо вона була притягнута до відповідальності у встановленому Податковим кодексом України порядку за вчинення цього правопорушення, а тому обов'язковою кваліфікуючою ознакою / повторності податкового правопорушення є завершення процедури узгодження винесеного раніше у часі податкового повідомлення рішення контролюючого органу у розумінні п.57.3 ст.57, п.56.17 ст.56, п.56.18 ст.56 Податкового кодексу України. Разом з тим, у спірному випадку судом не здобуто, а учасниками справи суду не подано доказів винесення контролюючим органом відносно заявника податкових повідомлень - рішень про застосування фінансової санкції, які б пройшли процедуру узгодження та не втратили юридичної сили, а тому спірні податкові повідомлення - рішення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
Даючи правову оцінку таким висновкам суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що такі відповідають нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильними, законними та обґрунтованими, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Згідно з п.21.1 ст.21 ПК України посадові та службові особи контролюючих органів зобов'язані, зокрема дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати сумлінне виконання покладених на контролюючі органи функцій; забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх повноважень; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.
За змістом пп.20.1.4,20.1.6 п.20.1 ст.20 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право: проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення; запитувати та вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов'язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.
Пункт 75.1 ст.75 ПК України передбачає, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Відповідно до пп.75.1.3. п.75.1 ст.75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Особливість фактичних перевірок та їх відмінність від усіх інших перевірок, які проводяться податковими органами, полягає у тому, що при їх проведенні перевіряються не бухгалтерські документи, а правильність фактичних дій (фактичного стану речей) суб'єкта підприємницької діяльності. Тому така перевірка проводиться не за місцем розташування платника податку (місцем розташування органу управління), а саме: за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника.
При цьому, проведення перевірки документів позивача, отриманих контролюючим органом з електронної бази в приміщенні ГУ ДПС за минулий час, відносно фактичної перевірки, що використовується відповідачем в якості підстави для висновку про наявність порушень законодавства з боку позивача фактично носить характер документальної перевірки.
Як вбачається з матеріалів справи, Головним управлінням ДПС у Вінницькій області прийнято Наказ №260к від 17 січня 2024 року "Про проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 " з 17 січня 2024 року тривалістю 10 діб.
За результатами проведеної перевірки складено Акт від 23 січня 2024 року, в якому, зокрема встановлено порушення, які мали місце 02 жовтня 2023 року на суму 1900,00 грн, а також з 02 жовтня 2023 року по 22 січня 2024 року на загальну суму 27755,00 грн.
При цьому, як правильно зазначив суд першої інстанції, Законом України від 20.09.2019 №129-ІХ “Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо детінізацїї розрахунків у сфері торгівлі і послуг» (далі - Закон №129-ІХ) внесено зміни до Податкового кодексу України.
Так, пунктом 1 розділу І Закону №. 129-ІХ пункт 14.1 статті 14 Податкового кодексу України доповнено підпунктом 14.1.278 наступного змісту: “Система обліку даних реєстраторів розрахункових операцій (далі - СОД РРО) - інформаційна система, призначена для збору, зберігання, використання даних реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій (у тому числі електронних копій розрахункових документів та фіскальних звітних чеків, створених реєстраторами розрахункових операцій та програмними реєстраторами розрахункових операцій), перевірки справжності, та достовірності розрахункових документів». -
Також згідно з пунктом 7 розділу І Закону №129-ІХ, в абзаці першому підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 слова "та спирту етилового" замінено словами "та спирту етилового, даних СОД РРО".
Після чого, підпункт 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК було викладено в наступній редакції: “ 75.1.1. Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи, електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки, платників у - системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО».
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 розділу II Закону №129-ІХ: Зміни, які стосуються статей 14 та 75 Податкового кодексу України набирають чинності з 01 січня 2021 року.
Колегія суддів зазначає, що проведення фактичної перевірки у приміщенні контролюючого органу на підставі даних СОД РРО, згідно із визначеннями наведеними в Податковому кодексу України, після 01 січня 2021 року, вважається камеральною перевіркою. При цьому, порушення, наведені контролюючим органом в акті перевірки встановлені не за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, не узгоджується з приписами пп.75.1.3. п.75.1 ст.75 ПК.
Крім того, Закон України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування т послуг» №265/95-ВР від 06.07.1995 року (далі Закон №265/95-ВР) визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Дія його поширюється на усіх суб'єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.
Згідно з п.п.1, 2 ст.3 Закону №265/95-ВР суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов'язані:
проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;
надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов'язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти).
За змістом п.15 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №265/95-ВР у період з 01 серпня 2023 року по 31 липня 2025 року, але не пізніше ніж до дати припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України “Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX, до фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість, що здійснюють діяльність з продажу товарів (крім підакцизних товарів, технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, лікарських засобів, виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння) або надають послуги, фінансова відповідальність за проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг), непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи, невидачу (у паперовій та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об'єкті такого суб'єкта господарювання застосовується у таких розмірах:
25 відсотків вартості проданих з порушенням, встановленим цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше;
50 відсотків вартості проданих з порушенням, встановленим цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення.
З системного аналізу наведеної вище норми суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що п.15 розділу П “Прикінцеві положення» Закону №265/95-ВР підлягає застосуванню виключно до фізичних осіб-підприємців платників єдиного податку, які не зареєстровані платником податку на додану вартість.
Матеріалами справи стверджується, що до позивача застосовано штрафну санкцію, передбачену п.15 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №265/95-ВР за порушенням п.1, 2 ст.3 Закону №265/95-ВР.
При цьому, як вбачається з матеріалів справи, ФОП ОСОБА_1 здійснює господарську діяльність згідно з КВЕД 49.31 “Пасажирський наземний транспорт міського та приміського сполучення» та знаходиться на загальній системі оподаткування та зареєстрований платником податку на додану вартість.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, а тому оцінка акта, в тому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта.
Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач не є суб'єктом до якого застосовується фінансова відповідальність, передбачена п.15 розділу II «Прикінцевих положень» Закону № 265/95-ВР, оскільки він знаходиться на загальній системі оподаткування та зареєстрований платником податку на додану вартість. Крім того, згідно зі ст.111.4. ПК України особа вважається такою, що вчинила правопорушення повторно, якщо вона була притягнута до відповідальності у встановленому цим Кодексом порядку; особа вважається такою, що вчинила правопорушення повторно, якщо вона була притягнута до відповідальності у встановленому Податковим кодексом України порядку за вчинення цього правопорушення, а тому обов'язковою кваліфікуючою ознакою / повторності податкового правопорушення є завершення процедури узгодження винесеного раніше у часі податкового повідомлення рішення контролюючого органу у розумінні п.57.3 ст.57, п.56.17 ст.56, п.56.18 ст.56 Податкового кодексу України. Разом з тим, у спірному випадку судом не здобуто, а учасниками справи суду не подано доказів винесення контролюючим органом відносно заявника податкових повідомлень - рішень про застосування фінансової санкції, які б пройшли процедуру узгодження та не втратили юридичної сили, а тому спірні податкові повідомлення - рішення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Крім того, колегія суддів зазначає, що інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, крім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) №303-A, пункт 29).
Також згідно з п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про підставність позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст.316 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Оскільки колегія суддів залишає без змін рішення суду першої інстанції, то відповідно до ч.6 ст.139 КАС України понесені сторонами судові витрати новому розподілу не підлягають.
Керуючись ст.139, 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Тернопільській області залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 11 липня 2024 року у справі №500/1290/24 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя О. І. Мікула
судді А. Р. Курилець
М. А. Пліш
Повне судове рішення складено 11 серпня 2025 року.