Справа № 240/8582/24
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Чернова Г.В.
Суддя-доповідач - Граб Л.С.
11 серпня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Граб Л.С.
суддів: Сторчака В. Ю. Матохнюка Д.Б. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Житомирської митниці на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 02 січня 2025 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Житомирська торгова компанія» до Житомирської митниці про визнання протиправним та скасування рішення і картки відмови,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Житомирська торгова компанія" звернулося до Житомирського окружного адміністративного суду із позовом, в якому просило:
- визнати протиправним та скасувати рішення Житомирської митниці про коригування митної вартості товарів № UA101000/2024/000125/2 від 18.04.2024 року.
- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA101020/2024/006655.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 02.01.2025 позов задоволено:
-визнано протиправним та скасовано рішення Житомирської митниці про коригування митної вартості товарів № UA101000/2024/000125/2 від 18.04.2024 року;
-визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA101020/2024/006655.
Не погодившись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги, апелянт посилається на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для розгляду справи, невідповідність висновків обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення правового спору.
За правилами п.3 ч.1 ст.311 КАС України, розгляд справи колегією суддів здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що остання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що 22.12.2023 року між GUANGRAO KAICHI TRADING CO.,LTD (іменується в подальшому «Продавець»), належним чином зареєстроване відповідно до законодавства Китаю за адресою: DAOZHUANG TOWN GUANGRAO DONGYING SHANDONG CHINA China в особі LI HONGTAO та Товариством з обмеженою відповідальністю «Житомирська торгова компанія», код ЄДРПОУ No 43672760, укладено Контракт № 2212/2023.
Між сторонами Контракту No 2212/2023 від 22.12.2023 року укладено доповнення до Контракту - Специфікацію № 2 від 28.12.2023, на підставі якої сторонами визначено найменування товару (Шина бренду TAITONG, Малюнок протектора: HS205, Розмір:275/70R22.5, Індекс навантаження: 148/145, Індекс швидкості: М, Рік виробництва: 2024, Стан: нова, Країна походження: Китай), обсяг замовлення товару шини визначена у кількості 640 штук за ціною 90,00 доларів США на загальну суму 57600,00 доларів США.
Як зазначає позивач, дане замовлення на 640 шт. шин за Контрактом № 2212/2023 від 22.12.2023 розподілене на два контейнери у зв'язку з тим, що один сорокафутовий контейнер вміщує лише 320 шин такого розміру.
17.04.2024 року уповноваженою особою ТОВ «Житомирська торгова компанія» подано митну декларацію № 24UA101020014601U8 до митного оформлення.
До митного оформлення декларантом позивача подавалися наступні документи:
- пакувальний лист (Packing list) DLT317-1-20231226-1 від 31.01.2024;
- рахунок-проформа (Proforma invoice) DLT317-1-20231226 від 26.12.2023;
-рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) DLT317-1-20231226-1 від 31.01.2024;
- коносамент (Bill of lading) TAO7182485 від 31.01.2024;
- втотранспортна накладна (Road consignment note) MSDU7034701 від 09.04.2024;
- сертифiкат про походження товару (Certificate of origin) 24C3705B0801/00200 від 10.04.2024;
- банківський платіжний документ від 29.12.2023;
-рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуг від 09.04.2024;
- документ, що підтверджує вартість перевезення товару STAO7182485 від 09.04.2024;
- зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів No2212/2023 від 22.12.2023;
- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) Специфікація No2 від 28.12.2023;
- договір про надання послуг митного брокера від19.02.2024;
- договір (контракт) про перевезення NoGC-022220 від 03.01.2024;
Митна вартість товару визначена позивачем із застосуванням основного методу - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються.
ТОВ «Житомирська торгова компанія» митному органу були надані додаткові документи: копія комерційного інвойсу № : DLT317-1-20231226-1, копія комерційного інвойсу № DLT317-1-20231226-2, коносамент HBL Draft-DK24030504, скріншот з ресурсу msc.com, прайс-лист продавця товару, платіжка про оплату послуг з перевезення та доставки товару .
В подальшому Житомирською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості № UA101000/2024/000125/2 від 18.04.2024 та картка відмова в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA101020/2024/006655.
В рішенні про коригування митної вартості митний орган вказав, що документи, подані для митного оформлення не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар. Задекларована партія товару за кількістю, переліком та загальною вартістю товарів не відповідає відомостям, що зазначені у Специфікації № 2 від 28.12.2023. Проформа-інвойс № DLT317-1-20231226 від 26.12.2023 складена на кількість товару, що не відповідає пред'явленій до оформлення партії товару, на суму 57600,00 доларів США. При цьому 30% від 57600,00 доларів складає 17280,00 доларів США.
Для підтвердження фактично сплаченої ціни за товар надано платіжну інструкцію № 11 від 29.12.2023 на суму 57600,00 доларів США, яка не посилається на вищевказану проформу-інвойс. Даний документ містить посилання на Специфікацію № 2 від 28.12.2023, обсяг партій по якій не відповідає обсягу партії, пред'явленої до митного оформлення. До митної декларації долучено комерційний інвойс No DLT317-1-20231226-1 від 31.01.2024, який за умовами зовнішньоекономічного контракту не є документом, в якому сторони узгоджують партію товару, що підлягає поставці. Даний документ та Проформа-інвойс № DLT317-1-20231226 від 26.12.2023 містять відомості про розмір товару «275/70R22,5-16PR», який є відмінним від задекларованого розміру товару «275/70R22,5», що може свідчити про те, що вказані документи стосуються інших партій товару, що постачаються за Контрактом № 2212/2023 від 22.12.2023.
Митна вартість визначена за резервним методом, із врахуванням обмежень, передбачених ч. 3 ст. 64 Митного кодексу України, яка ґрунтується на раніше визнаній (визначеній) митними органами митній вартості схожого товару за МД № 23UA500020009842U4 від 31.07.2023.
Не погоджуючись із коригуванням митної вартості товару та вище вказаним рішенням, ТОВ «Житомирська торгова компанія» звернулося до суду з даним позовом.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для їх задоволення.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У ст.67 Конституції України закріплено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
За визначеннями, наведеними у пунктах 23 та 24 частини 1 статті 4 МК України митне оформлення-виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль-сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
За змістом статей 49, 50 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (частини 1 та 2 статті 51 МК України).
У частині 2 статті 52 МК України зазначено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Частиною першою статті 53 МК України врегульовано, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
У частині другій цієї статті наведений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4 якщо рахунок сплачено,-банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності-інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування,-страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частиною третьою статті 53 МК України встановлено обов'язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з положенням частини четвертої вказаної статті у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).
Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті забороняється (частина п'ята статті 53 МК України).
Частиною першою статті 54 МК України визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 12.03.2019 у справі №820/8016/15 та від 26.11.2019 у справі №821/107/16.
Статтею 57 МК України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 (визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) і 60 (визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 (визначення митної вартості на основі віднімання вартості) Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 (визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Частинами другою та третьою статті 58 МК України закріплено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.
За приписами частин четвертої п'ятої статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті-це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
За висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 05.02.2019 у справі №816/1199/15-а, у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов'язкових відомостей визначених ч.2 ст.55 МК України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.
Так, в обгрунтування вибору правомірності прийняття оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товарів та другорядного методу визначення митної вартості оцінюваних товарів митним органом зазначено, що документи, подані для митного оформлення не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар. Задекларована партія товару за кількістю, переліком та загальною вартістю товарів не відповідає відомостям, що зазначені у Специфікації № 2 від 28.12.2023. Проформа-інвойс № DLT317-1-20231226 від 26.12.2023 складена на кількість товару, що не відповідає пред'явленій до оформлення партії товару, на суму 57600,00 доларів США. При цьому 30% від 57600,00 доларів складає 17280,00 доларів США.
Поряд з цим, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції про необгрунтованість таких висновків відповідача, з огляду на наступне.
Так, стосовно розбіжності між даними поданої декларації та Контрактом No 2212/2023 від 22.12.2023, Специфікацію № 2 від 28.12.2023 в частині ціни та кількості шин, встановлено, що відповідно до Специфікації № 2 від 28.12.2023 обсяг замовлення товару шини визначена у кількості 640 штук за ціною 90,00 доларів США на загальну суму 57600,00 доларів США. Вказане замовлення шин розподілене на два контейнери. Це пов'язано з тим, що у сорокафутовий контейнер поміщується лише 320 шин такого розміру, а тому замовлення поставляється двома контейнерами. На підтвердження цього надано копію комерційного інвойсу № DLT317-1-20231226-1, де зазначена кількість шин 320 штук для поставлення партій товару, та також відображена інформація про зменшення суми балансу грошових коштів з 57 600 до 28 800 доларів США., та комерційний інвойс № DLT317-1-20231226-2 де також зазначена кількість шин 320 штук, який на момент митного оформлення був на шляху доставки у другому контейнері, який ще знаходиться на судні у морі. На підтвердження цього факту надано документ коносамент HBL Draft-DK24030504.
Тобто, замовлення за Контрактом No 2212/2023 від 22.12.2023 року та Специфікацією №2 від 28.12.2023 фактично виконується двома вантажами, з незалежних від декларанта причин, а тому відповідно кожен окремий вантаж (два контейнери по 320 шт. шин) підлягають окремому митному оформленню.
Поділ замовлення на два окремі вантажі (по 320 шт. шин) не свідчить про наявність порушень з боку декларанта - ТОВ «Житомирська торгова компанія» і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.
Щодо відмінності задекларованого розміру товару «275/70R22,5» в митній декларації та наданими документами до митного оформлення, де вказано розмір товару «275/70R22,5-16PR», то позивачем підставно зазначено, що товар який вказаний у проформі інвойс № DLT317-1-20231226 від 26.12.2023 з розміром «275/70R22,5-16PR» є однаковим з товаром що задекларований з розміром «275/70R22,5». Відмінність у позначенні «16PR» означає лише те, що шина має 16 нашарувань. Дане позначення стосується міцності шини, а не її розмірів.
З огляду на це, окремі неточності, які не мають впливу на визначення числового значення митної вартості товару і дають змогу ідентифікувати вартісні показники зовнішньоекономічної операції, не можуть ставити під сумнів добросовісність декларанта під час визначення митної вартості товару.
Колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції і про безпідставність посилання митниці у рішення про коригування митної вартості на раніше визначену митну вартість схожих шин за митною декларацією № 23UA500020009842U4, оскільки наявність в базах митного органу інформації про те, що ідентичні або подібні товари розмитнено у попередні періоди за вищою митною вартістю, не може бути підставою для відмови у прийнятті заявленої декларантом митної вартості за ціною контракту.
Таким чином, митним органом не доведено, що основні документи, подані декларантом, містили розбіжності, які мали вплив на правильність визначення митної вартості, чи мали місце ознаки підробки або не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягала сплаті за ці товари, як того вимагає ч. 3 ст. 53 МК України.
Позивач надав митному органу документи, які, на думку суду, підтверджують заявлену митну вартість товару.
Слід врахувати і те, що наявність у автоматизованій системі митного органу інформації, що товар, який задекларовано позивачем, розмитнювався раніше за значно вищою вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 29.01.2019 у справі № 815/6827/17, від 22.04.2019 у справі № 815/6242/17, від 07.08.2018 у справі № 815/3400/17.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 03.12.2020 у справі № 810/2749/16, приписи МК України зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Разом з тим, саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товарів та рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що відповідачем не надано та матеріали справи не містять належних та достатніх аргументів та доказів з приводу того, що подані позивачем документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості товару, чи є недостатніми для визначення митної вартості товару за основним методом (ціною договору).
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обгрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для їх задоволення.
Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду-без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Житомирської митниці залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 02 січня 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Граб Л.С.
Судді Сторчак В. Ю. Матохнюк Д.Б.