11 серпня 2025 року справа № 580/6472/25
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Янківської В.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у змішаній (паперовій та електронній) формі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Смілянської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
06 червня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Смілянської міської ради, в якому просить:
1) визнати протиправним і скасувати рішення відповідача, оформлене протоколом № 40 від 13.12.2024 р про відмову ОСОБА_1 в наданні йому статусу особи з інвалідністю внаслідок війни.
2) зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо встановлення йому статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, з урахуванням висновків суду у цьому рішенні прийняти рішення щодо надання йому такого статусу.
Обґрунтовуючи позов зазначив, що звернувся із заявою до відповідача, в якій просив встановити йому статус особи з інвалідністю внаслідок війни. Відповідач всупереч вимог закону таких дій не вчинив та відмовив у задоволенні заяви. Позивач зазначив, що рішення відповідача є протиправним, оскільки він проходив службу в органах внутрішніх справ/Національній поліції з 2001 року по 15.11.2024. Свідоцтвом про хворобу та актом огляду МСЕК підтверджується, що саме під час служби в органах поліції йому встановлена З група інвалідності із-за травми, пов'язаної з виконанням службових обов'язків.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду відкрито спрощене позовне провадження у справі з розглядом справи без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому просить у задоволенні позову відмовити. Обґрунтовуючи зазначив, що надані позивачем документи свідчать, що інвалідність настала не пов'язана із участю у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав, що виключає можливість надання йому статусу особи з інвалідністю саме внаслідок війни. Закон України “Про Національну поліцію» не містить законодавчої дефініції “особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ», натоміть застосовує термін “поліцейський» для позначення осіб, що проходять службу в органах поліції. Вказаний Закон не містить норм, які би прирівнювали правовий статус осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ і поліцейських.
Розглянувши подані документи і матеріали, суд зазначає, що відповідно до пункту 122 розділу VI «Перехідні положення» Положення №1845/0/15-21 до початку функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС справи можуть розглядатися (формуватися та зберігатися) в паперовій, електронній чи змішаній формі залежно від наявних у суді можливостей. Електронні документи та електронні копії паперових документів вносяться до АСДС та зберігаються в централізованому файловому сховищі. Документи, що надійшли до суду в електронній формі, за потреби можуть роздруковуватися та приєднуватися до матеріалів справи у паперовій формі.
Згідно з абзацом 21 пункту 1 розділу VII Формування і оформлення судових справ Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.08.2019 № 814 (у редакції наказу Державної судової адміністрації України від 17 жовтня 2023 року № 485) у випадку прийняття суддею (суддею-доповідачем), у провадженні якого перебуває судова справа, рішення щодо розгляду (формування та зберігання) судової справи (матеріалів кримінального провадження) в електронній чи змішаній (паперовій та електронній) формі, формування матеріалів судової справи здійснюється у відповідній(их) формі(ах) (паперовій та/або електронній).
Отже, процесуальне законодавство передбачає можливість розгляду справи у змішаній формі (паперовій та електронній) та прийняття рішення про такий розгляд суддею, у провадженні якого перебуває судова справа.
Враховуючи вищевикладені обставини, суд вважає за доцільне здійснити розгляд справи у змішаній (паперовій та електронній) формі.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд зазначає таке.
Позивач з 12.01.2001 по 06.11.2015 проходив службу в органах внутрішніх справ України, а з 07.11.2015 по 18.11.2024 - у Національній поліції.
Актом № 4 від 09.12.2009 року (форма Н-1) про нещасний випадок (у тому числі поранення), затвердженим Т.в.о. начальника ЛВ на ст. ім. Т. Шевченка УМВС України на Одеській залізниці М.М. Лисенко, підтверджується, що обставини та причини, за яких стався нещасний випадок 16.11.2009 зі капітаном міліції ОСОБА_1 підпадають під перелік, визначений п.3.9 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України, затвердженого наказом МВС України від 27.12.2002 №1346. Вказано, що нещасний випадок (травма) стався у період проходження служби при виконанні службових обов'язків.
Згідно з постановою медичної (військово-лікарської) комісії Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Черкаській області» від 15.11.2024 № 665/П, Позивача визнано непридатним до служби в поліції, та встановлено причинний зв'язок травми, отриманої в 2009 році, пов'язаної з виконанням службових обов'язків.
Довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ №436860 підтверджується, що позивачу 09.12.2024 встановлена III група інвалідності та зазначено, Травма так, пов'язана з виконанням службових обов'язків, Захворювання, Так, пов'язані з проходженням служби в поліції.
Відповідно до витягу з протоколу від 13.12.2024 №40 засідання комісії з розгляду питань щодо прийняття рішень по встановленню статусу пільговим категоріям громадян позивачу відмовлено в наданні статусу особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до п.2 ч.2 ст.7 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Тому позивач звернувся в суд з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним обставинам, суд врахував ч.2 ст.19 Конституції України, якою встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У ч.1 ст.46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяння формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них визначає Закон України від 22 жовтня 1993 року №3551-XII Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту (далі - ЗУ №3551-XII).
Відповідно до ст.1 ЗУ №3551-XII Закон спрямований на захист ветеранів війни шляхом: створення належних умов для підтримання здоров'я та активного довголіття, організації соціального та інших видів обслуговування, зміцнення матеріально-технічної бази створених для цієї мети закладів і служб та підготовки відповідних спеціалістів, виконання цільових програм соціального і правового захисту ветеранів війни, надання пільг, переваг та соціальних гарантій у процесі трудової діяльності відповідно до професійної підготовки і з урахуванням стану здоров'я.
Перелік категорій осіб, які належать до осіб з інвалідністю внаслідок війни, вказаний у ст.7 ЗУ №3551-XII.
Зокрема, в абзаці першому вказано, що до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать особи з числа військовослужбовців діючої армії та флоту, партизанів, підпільників, працівників, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання обов'язків військової служби (службових обов'язків) чи пов'язаних з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з'єднаннях, підпільних організаціях і групах та інших формуваннях, визнаних такими законодавством України, в районі воєнних дій, на прифронтових дільницях залізниць, на спорудженні оборонних рубежів, військово-морських баз та аеродромів у період громадянської та Другої світової воєн або з участю в бойових діях у мирний час.
В абзаці другому вказаний перелік категорій осіб, які також відносяться до їх числа. Так, відповідно до п.2 до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю з числа осіб начальницького і рядового складу органів Міністерства внутрішніх справ і органів Комітету державної безпеки колишнього Союзу РСР, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України та інших військових формувань, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час виконання службових обов'язків, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, участі у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, інших уражень ядерними матеріалами.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 року № 302 затверджено Порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів (далі - Порядок № 302).
Відповідно до п. 2 Порядку №302 посвідчення ветерана - один із таких документів у паперовій формі, виданий за бажанням особи, щодо якої створено реєстрову інформацію про наданий відповідний статус згідно із статтями 6-10-1 Закону, яку внесено до Єдиного державного реєстру ветеранів війни: посвідчення учасника бойових дій; посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни; посвідчення учасника війни; посвідчення члена сім'ї загиблого; посвідчення члена сім'ї загиблого Захисника чи Захисниці України.
Згідно з п.5 Порядку № 302 особам з інвалідністю внаслідок війни (стаття 7 Закону) видається нагрудний знак “Ветеран війни - особа з інвалідністю внаслідок війни», лист талонів і за бажанням посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни.
Пунктом 10 Порядку №302 передбачено, що посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни" видається на підставі витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або довідки медико-соціальної експертної комісії про групу та причину інвалідності.
Особам з інвалідністю внаслідок війни, у яких групу інвалідності встановлено без терміну перегляду, видаються безтермінові посвідчення, іншим - на період встановлення групи інвалідності. У разі продовження експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи або медико-соціальною експертною комісією терміну чи зміни групи інвалідності в посвідчення (на правій внутрішній стороні) вклеюється новий бланк, до якого вносяться відповідні записи. Записи в бланку завіряються відповідно до пункту 8 цього Положення.
Довідка, зазначена в абзаці четвертому пункту 3 цього Порядку, видається на підставі медичного висновку лікарсько-консультативної комісії про дитину з інвалідністю віком до 18 років щодо встановлення категорії “дитина з інвалідністю» або “дитина з інвалідністю підгрупи.
Проаналізувавши вказані вище норми законодавства, суд дійшов висновку, що до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать, зокрема, особи з числа військовослужбовців, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювання, одержаного під час виконання обов'язків військової служби (службових обов'язків) у зв'язку із захистом Батьківщини, перебуванням на фронті або участю в бойових діях у мирний час. Посвідчення з написом “Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни» видається уповноваженим органом соціального захисту населення на підставі витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або довідки медико-соціальної експертної комісії про групу та причину інвалідності.
З досліджених доказів судом встановлено, що позивачу встановлена III група інвалідності та зазначено, Травма так, пов'язана з виконанням службових обов'язків, Захворювання, Так, пов'язані з проходженням служби в поліції. Отже, інвалідність набута позивачем у мирний час, а не під час бойових дій, у т. ч. не під час його участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності суверенітету та територіальної цілісності України.
Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України від 02.07.2015 №580-VIII "Про Національну поліцію" (далі - ЗУ №580-VIII) Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
Поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.
Діяльність поліції згідно з ч.2 ст.1 ЗУ №580-VIII спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно з законом.
Відповідно до ч.1 ст.14 ЗУ №580-VIII структуру центрального органу управління поліції затверджує керівник поліції за погодженням з Міністром внутрішніх справ України.
Статтею вісімдесятою Закону №580-VIII встановлено види спеціальних звань поліцейських. Так відповідно до ч.1 вказаної статті установлюються такі спеціальні звання поліцейських: 1) спеціальні звання молодшого складу: рядовий поліції; капрал поліції; сержант поліції; старший сержант поліції, 2) спеціальні звання середнього складу: молодший лейтенант поліції; лейтенант поліції; старший лейтенант поліції; капітан поліції; майор поліції; підполковник поліції; полковник поліції, 3) спеціальні звання вищого складу поліції: генерал поліції третього рангу; генерал поліції другого рангу; генерал поліції першого рангу.
Суд урахував, що на дату звільнення позивача зі служби він мав спеціальне звання підполковник поліції.
Водночас Закон №580-VIII не містить законодавчої дефініції “особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ», натомість, застосовує термін “поліцейський» для позначення осіб, що проходять службу в органах поліції. Також Закон не містить норм, які б прирівнювали правовий статус осіб рядового та начальницького органу внутрішніх справ та поліцейських.
Доводи позивача про те, що відповідно до ЗУ №3551-XII факт отримання особою інвалідності внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час виконання службових обов'язків є підставою для надання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, суд вважає помилковими з наступних підстав.
Для надання особі статусу інваліда війни відповідно до вимог вищенаведених норм необхідним є існування наступних умов: отримання військовослужбовцем інвалідності внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, що були одержані під час захисту Батьківщини та/або виконання інших обов'язків військової служби, пов'язаних з перебуванням на фронті, а також з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами.
Матеріали справи свідчать, що інвалідність позивача настала внаслідок травми, отриманої при виконанні службових обов'язків у мирний час, що виключає можливість надання йому статусу інваліда війни.
Водночас віднесення особи до особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до ст.7 ЗУ №3551-XII безпосередньо пов'язано з визначенням самого поняття “ветеран війни», яке міститься у ст.4 цього Закону, згідно із частиною першою якої ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 30 вересня 2019 року у справі №824/32/19-а зазначив: “… для надання особі статусу інваліда війни у відповідності до вимог наведених норм необхідним є існування наступних умов - отримання військовослужбовцем інвалідності внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, що були одержані під час захисту Батьківщини та/або виконання інших обов'язків військової служби, пов'язаних з перебуванням на фронті, а також з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами.».
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 18 листопада 2020 року у справі №1140/2362/18 вказав, що визначальною ознакою категорії осіб, які відносяться до “інвалідів війни», є те, що такі особи безпосередньо брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав.
Правовими положеннями ч.5 ст. 242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Урахувавши вказані вище норми законодавства, висновки Верховного суду та обставини справи, а саме, що інвалідність позивача настала внаслідок травми, отриманої при виконанні службових обов'язків під час служби в органах поліції у мирний час, суд дійшов висновку про відсутність підстав для надання йому статусу особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до ст.7 ЗУ №3551-XII.
Зважаючи, що в межах встановлених обставин відповідач діяв з дотриманням встановленого зазначеними нормами права порядку та способу дій, позовні вимоги не обґрунтовані та задоволенню не підлягають.
Зважаючи на результати вирішеного спору відсутні підстави для розподілу судових витрат відповідно до ст.139 КАС України
Керуючись статтями 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
У задоволенні позову відмовити повністю.
Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. У разі застосування судом частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Валентина ЯНКІВСЬКА