Справа № 500/3223/25
11 серпня 2025 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд у складі судді Чепенюк О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання,
ОСОБА_1 через представника - адвоката Печінку Павла Володимировича звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області в якому просить:
визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області, що виразилась у не зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 періодів його роботи в ремонтно-будівельній дільниці Тернопільського міського житлового управління та кооперативі «Зоряний»;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди його роботи в ремонтно будівельній дільниці Тернопільського міського житлового управління із 08.02.1985 по 22.02.1985, та у будівельному кооперативі «Зоряний» із 17.10.1990 по 21.01.1992.
Позов обґрунтований тим, що позивач після досягнення 60 років звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області з заявою про призначення пенсії за віком. Відповідно до записів у трудовій книжці, архівних довідок та відомостей в електронній базі відповідача, на день звернення до органів пенсійного фонду страховий стаж позивача, становив 29 років 4 місяці і 14 днів, тобто достатній для призначення пенсії за віком.
У березні 2024 року відповідач припинив виплату пенсії із тих мотивів, що позивач не має права на призначення пенсії через недостатній страховий стаж.
Зазначає, що при призначенні пенсії відповідачем не було зараховано до страхового стажу наступні періоди роботи, відображені в його трудовій книжці серії НОМЕР_1 а саме: із 08.02.1985 по 22.02.1985 на посаді слюсаря в Тернопільському міському житловому управлінні та із 17.10.1990 по 21.01.1992 на посаді будівельника в кооперативі «Зоряний».
14.04.2025 позивач звернувся до відповідача з заявою зарахувати до страхового стажу спірних періодів роботи. У відповіді від 29.04.2025 наданій Головним управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області повідомлено про не здійснення зарахування спірних періодів без наведення жодних підстав.
За таких обставин позивач звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 03.06.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цій справі, постановлено судовий розгляд справи проводити суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами у строк, встановлений статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
01.07.2025 в поясненнях Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області проти позову заперечує. Зазначає, що листом Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 29.04.2025 повідомлено позивача про те, що у нього відсутнє право на призначення пенсії за віком. Після виявленого факту безпідставного призначення пенсії позивач із заявою для повторного розгляду питання призначення пенсії за віком не звертався.
Враховуючи те, що ОСОБА_1 було подано заяву від 14.04.2025 в порядку звернень громадян, а також те, що до вказаної заяви не долучено документів, які б підтверджували періоди роботи з 07.02.1985 по 22.02.1985 та з 17.10.1990 по 21.01.1992, вважає, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог (а.с.19-20).
У відповіді на відзив представник позивача, вказує, що відповідач не здійснив зарахування спірних періодів трудової діяльності позивача до страхового стажу і не вказав жодної підстави, яка б слугувала підставою для такого не зарахування. Вважає таку бездіяльність щодо не зарахування періодів його діяльності згідно записів трудової книжки протиправною та такою, що порушує його соціальні права (а.с.33-34).
Суд, перевіривши доводи сторін у заявах по суті справи письмовими доказами, встановив такі обставини.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 13.07.2022 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області з заявою про призначення пенсії за віком, до якої додав документи, перелік яких наведений у розписці-повідомленні (а.с.23).
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (яке за принципом екстериторіальності розглядало заяву позивача) №192550005815 від 20.07.2022 відмовлено в призначені пенсії за віком.
25.07.2022 позивач повторно звернувся з заявою про призначення пенсії з наданням додаткових документів, перелік яких наведений у розписці-повідомленні (а.с.24).
Рішенням територіального органу Пенсійного фонду України від 02.08.2022 призначено позивачу пенсію за віком з 19.07.2022 (з наступного дня після досягнення позивачем 60 років), що підтверджується відповідним розрахунком з електронної пенсійної справи, страховий стаж становив 30 років 16 днів (а.с.25).
До страхового стажу, виходячи з його розрахунку не зараховано періоди з 07.02.1985 по 22.02.1985 та з 17.10.1990 по 21.01.1992 (а.с.13).
Після проведених перевірок на підтвердження періоду навчання відповідачем прийнято рішення про припинення з 01.03.2024 виплати пенсії позивачу, оскільки він не має права на призначення пенсії через недостатній страховий стаж та подання ним недостовірних документів щодо стажу. Про припинення виплати пенсії ОСОБА_1 проінформовано листом від 29.03.2024, запропоновано повернути пенсійне посвідчення та вже виплачену пенсію.
14.04.2025 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області з заявою про зарахування до страхового стажу періоду роботи в ремонтно-будівельній дільниці Тернопільського міського житлового управління із 08.02.1985 по 22.02.1985, у будівельному кооперативі «Зоряний» із 17.10.1990 по 21.01.1992 та період здійснення догляду за престарілою із 17.07.2018 по 31.08.2019 та надав довідку від 14.04.2025 №306 (а.с.4, 27).
Листом від 29.04.2025 відповідач повідомив, що за результатами розгляду повторно поданої на призначення пенсії заяви та додаткових документів, в тому числі довідки, прийнято рішення про призначення пенсії за віком з 19.07.2022.
В ході перевірки документів ЕПС, поданих для призначення пенсії за віком, Головним управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області надіслано запит на адресу навчального закладу з метою надання відповідного підтвердження. Листом від 08.03.2024 №81 (вхідний реєстраційний номер від 08.03.2024 № 3580/8) отримано інформацію про те, що така довідка не видавалася. Отже, підстави для врахування до страхового стажу періоду навчання з 01.09.1977 по 22.08.1979 відсутні.
Одночасно зазначаємо, що страховий стаж при призначенні пенсії обчислено з урахуванням періоду здійснення догляду за престарілою особою з 17.07.2018 по 31.08.2019. Відтак, за результатами опрацювання ЕПС встановлено, що у позивача відсутнє право на призначення пенсії за віком, починаючи з 19.07.2022. Листом від 29.03.2024 №1900-0503-8/15802 на ОСОБА_1 надіслано повідомлення про виявлений факт безпідставного призначення пенсії згідно з поданими 25.07.2022 документами та, відповідно, вказано суму переплати за період з 19.07.2022 по лютий 2024 року. Після дати повідомлення із заявою для повторного розгляду питання призначення пенсії за віком у відповідності до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» заявник не звертався (а.с.5).
Позивач не погоджується з такою бездіяльністю відповідача щодо не зарахування спірних періодів, вважає її протиправною та такою, що порушує його право на соціальний захист, а тому звернувся до суду з цим позовом.
До спірних правовідносин суд застосовує такі нормативно-правові акти.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05.11.1991 № 1788-XII “Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-XII) та Законом України від 09.07.2003 №1058-ІV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Періоди, з яких складається страховий стаж, визначені в статті 24 Закону №1058-IV, відповідно до якої страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина перша статті 24).
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (частина друга статті 24 Закону №1058-IV).
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону №1058-IV).
У законодавстві, що діяло раніше (до 01.01.2004), зокрема, у статті 56 Закону N 1788-XII передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
До стажу роботи зараховується, серед іншого, також: будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків.
Як встановлено статтею 62 Закону №1788-XII, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі Порядок №637).
Пунктами 1, 2 Порядку №637 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Документи можуть бути подані в електронному вигляді з накладенням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису.
Документи, визначені цим Порядком, є підставою для внесення відомостей до частини персональної електронної облікової картки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, що відображає трудову діяльність застрахованої особи, в тому числі за період до 1 січня 2004 року.
У разі коли документи про стаж роботи не збереглися, підтвердження стажу роботи здійснюється органами Пенсійного фонду України на підставі показань свідків.
Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
За приписами частин першої, третьої статті 44 Закону №1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом. Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
З аналізу наведених норм слід дійти висновку, що основним документом, який підтверджує стаж роботи (за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування), є трудова книжка. При цьому лише у разі відсутності трудової книжки або записів у ній органи Пенсійного фонду мають право встановлювати стаж роботи на підставі інших первинних документів. У разі сумніву органу, що призначає пенсію, у належності та обґрунтованості поданих заявником документів, в нього є право перевірити надані заявником документи шляхом звернення до установ, підприємств, організацій, де працював заявник, із відповідними запитами.
Для підтвердження страхового стажу позивач разом з первинною заявою про призначення пенсії надав відповідачу трудову книжку ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 , дата заповнення 30.07.1980, яка містить такі записи щодо спірних періодів трудової діяльності позивача:
Ремонтно-будівельна дільниця Тернопільського міського житлового управління,
запис №7, 08.02.1985, прийнятий слюсарем ІІІ розряду, підстава: наказ 24-л від 07.02.1985,
запис №8, 22.02.1985, звільнений за власним бажанням, підстава: №42-л від 22.02.1985,
Будівельний кооператив «Зоряний»,
запис №14, 17.10.1990, прийнятий будівельником, підстава: протокол №8 від 30.10.1990.
запис №15, 21.01.1992, звільнений, підстава: розпорядження від 21.01.1992.
Записи про звільнення засвідчені підписами уповноважених осіб з проставленням відтиску печатки підприємств, вказані документи, на підставі яких внесено відповідні записи (а.с.6-8).
В спірному випадку стаж позивача підтверджується належними записами трудової книжки, в яких наявні всі необхідні відомості для врахування періодів його трудової діяльності до страхового стажу.
Проте у відповіді від 29.04.2025 на його звернення пенсійним органом жодних причин не зарахування цих періодів трудової діяльності до страхового стажу не вказано. Зі змісту наданого розрахунку стажу ОСОБА_1 вбачається, що страховий стаж становить 28 років 24 дні, а спірні періоди відповідачем не враховані (а.с.13).
Належить зазначити, що порядок ведення трудових книжок законодавчо визначений Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 № 162 (далі Інструкція №162), у якій вказано, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Відповідно до пункту 2.3 Інструкції №162 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільненні - у день звільнення повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 «Про трудові книжки працівників» установлено, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Суд звертає увагу, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, а неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на загальних підставах.
Наведене цілком узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17, висновки якого мають враховувати суди відповідно до положень частини п'ятої статті 242 КАС України.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для не врахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Варто зазначити, що належність трудової книжки позивачу під сумнів відповідачем не ставиться, про недоліки спірних записів у ній відповідач суду не вказує, отож відповідні періоди, зазначені в трудовій книжці, мають бути враховані при обчислені страхового стажу ОСОБА_1 .
Щодо аргументів відповідача, що заява не відповідає вимогам пункту 1.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (позивач звернувся не за призначенням пенсії, а звернувся в порядку звернення громадян) суд не бере до уваги та зазначає, що з усталеної практики Верховного Суду вбачається, що ключове значення при вирішенні спорів щодо призначення чи перерахунку пенсії має зміст звернення, що дає змогу об'єктивно встановити волю заявника, а не виключно формальне дотримання затвердженої бланкової форми. Зазначені позиції послідовно наголошують, що надмірний формалізм у сфері соціального забезпечення є неприпустимим та призводить до безпідставного обмеження конституційних прав.
Верховним Судом у постанові від 23.09.2024 у справі №620/2027/23 сформульовано висновок, що доступ до соціальних прав, зокрема права на призначення пенсії, є важливим аспектом забезпечення гідного життя громадян. У цьому контексті можливість подання заяви у довільній формі є ключовим елементом, що спрощує процес отримання пенсійного забезпечення та сприяє реалізації такого конституційного права.
А окрім того, у даному випадку мова йде про звернення позивача про зарахування спірних періодів роботи до страхового стажу після призначення позивачу пенсії та припинення її виплати через встановлення безпідставного врахування періоду навчання до страхового стажу. ОСОБА_1 з метою відновлення виплати пенсії, не оскаржуючи правомірність відмови зарахувати період навчання, з'ясував незарахування інших періодів його трудової діяльності до страхового стажу - з 08.02.1985 по 22.02.1985 та з 17.10.1990 по 21.01.1992. Відтак, позивач підставно звернувся до відповідача саме з заявою про зарахування не врахованих при призначенні пенсії спірних періодів до страхового стажу.
Отже, з огляду на викладене вище, відповідно до повноважень суду при прийнятті рішення, передбачених статтею 245 КАС України, наявні підстави для прийняття рішення про визнання протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, що виразилась у не зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 періодів його роботи в ремонтно-будівельній дільниці Тернопільського міського житлового управління та кооперативі «Зоряний» та зобов'язання відповідача зарахувати до страхового стажу періоди роботи в ремонтно-будівельній дільниці Тернопільського міського житлового управління із 08.02.1985 по 22.02.1985, та у будівельному кооперативі «Зоряний» із 17.10.1990 по 21.01.1992. Позовні вимоги належить задовольнити у повному обсязі.
Оскільки позов підлягає задоволенню повністю, то відповідно до частини першої статті 139 КАС України позивачу слід відшкодувати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір у розмірі 1211,20 грн, сплачений відповідно до квитанції від 29.05.2025 (а.с.14).
Керуючись статтями 2, 72-77, 90, 139, 243-246, 255, 258, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області, що виразилась у не зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 періодів його роботи в ремонтно-будівельній дільниці Тернопільського міського житлового управління та кооперативі «Зоряний».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди його роботи в ремонтно-будівельній дільниці Тернопільського міського житлового управління із 08.02.1985 по 22.02.1985 та у будівельному кооперативі «Зоряний» із 17.10.1990 по 21.01.1992.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області судові витрати по сплаті судового збору у сумі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять грн 20 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (Майдан Волі 3, місто Тернопіль, Тернопільська область, 46001, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 14035769).
Повний текст рішення складений та підписаний 11 серпня 2025 року.
Суддя Чепенюк О.В.