Справа № 500/6378/24
11 серпня 2025 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд у складі судді Чепенюк О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Тернопільській області, у якому просив визнати протиправними та скасувати такі податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Тернопільській області: від 25.11.2023 №0777290-2407-1915-UA61040050000096355, №0777291-2407-1915-UA61040050000096355, від 26.03.2024 №0058326-2407-1915-UA61040050000096355.
Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 24.10.2024 позовну заяву залишено без руху через встановлення її недоліків, один з яких полягав у пропущенні позивачем строку звернення до суду.
Позивачем подано заяву про поновлення строку звернення до суду.
Ухвалою суду від 06.11.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цій справі, постановлено справу розглядати суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами у строк, встановлений статтею 258 КАС України, та з урахуванням положень статей 257-262 КАС України. Одночасно зобов'язано відповідача надати додаткові докази для вирішення питання дотримання позивачем строку звернення до суду.
Головне управління ДПС у Тернопільській області направило до суду клопотання про залишення позову без розгляду через пропущення строку звернення до суду.
Ухвалою суду від 30.12.2024 відповідно до пункту 5 частини другої статті 236 КАС України провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень було зупинено до набрання законної сили судовим рішенням Великої Палати Верховного Суду в адміністративній справі №500/2276/24.
Надалі ухвалою суду від 07.08.2025 поновлено провадження у справі.
Ухвалою суду від 08.08.2025 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду відмовлено; клопотання Головного управління ДПС у Тернопільській області про залишення позовної заяви без розгляду задоволено частково; позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень залишено без розгляду в частині оскарження податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у Тернопільській області від 25.11.2023 №0777290-2407-1915-UA61040050000096355 та №0777291-2407-1915-UA61040050000096355.
Судом продовжено розгляд позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Тернопільській області від 26.03.2024 №0058326-2407-1915-UA61040050000096355, яким визначене податкове зобов'язання за 2023 рік в сумі 105123,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що є власником об'єкту нежитлової нерухомості - виробничих будівель та споруд, складовими яких є: склад, майстерня, вбиральня, склад, цех, навіс, виробнича будівля, огорожа, ворота, хвіртка, площадка, що знаходиться за адресою: Тернопільська область, Тернопільський район, село Чистилів, вул. Транспортна бічна, буд.6а. За висновком ТОВ «Технічна інвентаризації об'єктів нерухомості» від 20.10.2022 цей об'єкт відноситься до класу 125.1.9 Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 - промислові та складські будівлі. Об'єкт використовується за призначенням, у межах господарської діяльності позивача, який здійснює діяльність за видом 25.50 кування, пресування, штампування, профілювання; порошкова металургія (основний). На підтвердження такого виду діяльності вказує, що додав до позову копії видаткових накладних та договорів про надання послуг, купівлі-продажу.
Відтак, на переконання позивача, належні йому будівлі виробничого призначення (складські приміщення) не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в розумінні положень підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (далі - ПК України, у редакцій, чинній на час виникнення спірних правовідносин), у зв'язку з чим звернувся до суду з цим позовом.
У відзиві на позовну заяву відповідач позову не визнає. Вказує, що відповідно до підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України не є об'єктом оподаткування будівлі промисловості, віднесені до класу "Промислові та складські будівлі" (код 125) Класифікатора будівель і споруд ДК 018:2023, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб'єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B - F КВЕД ДК 009:2010, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
Сама по собі наявність статусу будівлі промисловості не може бути достатньою підставою для звільнення від оподаткування, оскільки законодавець пов'язує звільнення від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не лише з його статусом, а й з використанням будівлі з метою провадження виробничої діяльності, тобто з використанням такої за цільовим призначенням для виготовлення промислової продукції.
Вважає, що надані позивачем видаткові накладні та договори не є достатніми доказами на підтвердження використання складських приміщень для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду), бо відсутні докази руху коштів, використання транспортних засобів, інструментів, залучення робочої сили, тобто подані документи вказують на торгівлю виробами з металу, але не їх виробництво.
Стверджує, що в межах спірних правовідносин відсутні підстави для звільнення позивача від оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, спірне податкове повідомлення-рішення прийняте правомірно, позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Надалі позивачем подані до суду додаткові пояснення та докази стосовно заснування ним з 2000 року приватного підприємства (далі - ПП) «Мальви», 25.12.2008 розпорядженням голови Тернопільської районної державної адміністрації N21184 затверджено акт про прийняття в експлуатацію цеху по виготовленню віконної та дверної фурнітури в с. Чистилів, вул. Транспортна - бічна, 6 Приватного підприємства «Мальви». Підприємство виготовляло та реалізовувало до 2022 року такі вироби з металу, як: стріла маленька, стріла велика, марок розбірний, граблі металеві, гак прямий, гак кручений, гак тетка, гак малий оцинкований, гак середній оцинкований (фарбований), гак формований, кріплення до сонячних батарей, засув фарбований, засув оцинкований, засув фігурний, барабан до корморізки, тертка металева, шуфелька до попелу, гачок до попелу, завіс віконний, кутники, сапа, сапа з прорізом, спа-граблі, плужок ручний, вила копальні, сікач, шуфля тощо. Наприкінці 2021 року ПП «Мальви» припинило свою діяльність, натомість ОСОБА_1 09.12.2021 зареєструвався як фізична особа-підприємець (далі - ФОП) та продовжив свою господарську діяльність вже як підприємець, виробничі приміщення за адресою: АДРЕСА_1 продовжив використовувати для здійснення своєї господарської діяльності, а саме виробництва виробів з металу. Ще позивач надав пояснення щодо придбання сировини для виробництва продукції у ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 ; ТОВ «АВ метал груп», продукцію реалізовував ПП «Новатор Плюс», ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військовій частині НОМЕР_1 , Білецькій сільській раді, Дубровицькій міській раді.
Наведені докази, на переконання позивача, підтверджують факт здійснення ним у 2021-2023 роках господарської діяльності з використанням виробничої будівлі, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .
Дослідивши докази та перевіривши доводи, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.
ОСОБА_1 належить на праві власності об'єкт нерухомого майна -виробничі будівлі та споруди, загальною площею 1046 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , та складається з складу, майстерні, вбиральні, складу, цеху, навісу, виробничої будівлі, огорожі, воріт, хвіртки, площадки (а.с.15-16). Право власності на нерухоме майно зареєстровано 14.07.2021.
26.03.2024 ГУ ДПС у Тернопільській області прийнято податкове повідомлення-рішення форми “Ф» №0058326-2407-1915-UA61040050000096355, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, у розмірі 105123,00 грн за податковий період 2023 рік, об'єкт оподаткування: нежитлова будівля, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальна площа об'єкта: 1046 кв.м (а.с.8).
Позивач, вважаючи податкове повідомлення-рішення №0058326-2407-1915-UA61040050000096355 від 26.03.2024 таким, що підлягає скасуванню, звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує частину другу статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Згідно зі статтею 92 Конституції України виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори.
01.01.2015 набув чинності Закон України “Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 №71-VIII, яким запроваджено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Порядок оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, визначено статтею 266 ПК України.
За змістом підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Приписами підпункту 266.2.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України визначено, що об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності (підпункти 266.3.1 та 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України).
Отже, аналіз наведених правових норм дає підстави вважати, що власники нежитлової нерухомості, яка за своїми окремими характеристиками і площею підпадає під об'єкт оподаткування, є платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Згідно з підпунктом 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Відповідно до підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору та/або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.
Згідно з підпунктом 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, разом з детальним розрахунком суми/сум податку, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються платнику податку контролюючим органом у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).
Спірним питанням у межах цих правовідносин є встановлення того, чи є нерухоме майно, що належить позивачу, об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Так, відповідно до пункту 30.1 статті 30 ПК України податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.
Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об'єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат (пункт 30.2 статті 30 ПК України).
Положеннями підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України встановлюються податкові пільги з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Відповідно до підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України (в редакції, яка діяла до 31.12.2023) не є об'єктом оподаткування: будівлі промисловості, віднесені до групи "Будівлі промислові та склади" (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб'єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
З аналізу цієї норми висновується, що її застосування передбачає наявність таких умов, перша з яких - власник об'єкта нерухомості (будівлі, споруди) є промисловим товаровиробником, друга - об'єкт нерухомості (будівля, споруда) призначений для використання безпосередньо у промисловій діяльності, третя - безпосереднє використання власником (без здачі в оренду лізинг, позичку).
Також слід зазначити, що встановлена підпунктом «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України пільга стосується діяльності промислових товаровиробників і направлена на створення сприятливих умов для її ведення, зокрема, стимулювання такої діяльності та досягнення її збалансованого податкового навантаження.
Суд зазначає, що Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17.08.2000 №507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб'єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об'єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.
Відповідно до названого Державного класифікатора будівлі промисловості (криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо) віднесено до підрозділу «Будівлі нежитлові» (група 125 «Будівлі промислові та склади» клас 1251 «Будівлі промисловості»).
До будівель промисловості відносяться об'єкти нерухомості, які відповідно до ДК 018-2000 належать до класу 1251 «Будівлі промисловості», що включає підкласи: 1251.1 «Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості»; 1251.2 «Будівлі підприємств чорної металургії»; 1251.3 «Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості»; 1251.4 «Будівлі підприємств легкої промисловості»; 1251.5 «Будівлі підприємств харчової промисловості»; 1251.6 «Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості»; 1251.7 «Будівлі підприємств лісової деревообробної та целюлозно-паперової промисловості»; 1251.8 «Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро-фаянсової промисловості»; 1251.9 «Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне».
Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об'єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.
Відповідно до технічного паспорту на нежитлову будівлю загальною площею 1046 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , таке приміщення включає виробничі будівлі і споруди: склад, вбиральню, склад, цех, навіс, виробничу будівлю, огорожу, площадку (а.с.9-13).
Отже, належне позивачу приміщення за своїми ознаками та функціональним призначенням відноситься до будівель промисловості.
Водночас, сама по собі специфіка об'єкта оподаткування - наявність спеціального статусу будівлі, а саме статусу будівлі промисловості не може бути достатньою підставою для звільнення від оподаткування, оскільки законодавець пов'язує звільнення від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не тільки і не стільки з його статусом (придатністю його до застосування у виробничому промисловому циклі господарської діяльності без конкретизації видів промислового виробництва та організаційних форм у яких воно здійснюється), а й з використанням будівлі з метою провадження виробничої діяльності, тобто з використанням такої за цільовим призначенням для виготовлення промислової продукції.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.02.2021 у справі №812/1800/18, від 27.01.2022 у справі № 826/6649/17, від 31.05.2022 у справі № 420/12318/21.
Тому суд має встановити чи об'єкт нерухомості щодо якого нараховані податкові зобов'язання використовується за призначенням у сфері здійснення промислового виробництва, а саме виготовлені виробів з металу.
Судом встановлено, що з 09.12.2021 позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець, про що свідчать відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з відомостями про такі види діяльності: 25.50 Кування, пресування, штампування, профілювання; порошкова металургія (основний); додаткові: 22.29 Виробництво інших виробів із пластмас, 25.61 Оброблення металів та нанесення покриття на метали, 25.62 Механічне оброблення металевих виробів, 25.72 Виробництво замків і дверних петель, 25.93 Виробництво виробів із дроту, ланцюгів і пружин, 25.94 Виробництво кріпильних і гвинтонарізних виробів, 46.15 Діяльність посередників у торгівлі меблями, господарськими товарами, 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту, 46.49 Оптова торгівля іншими товарами господарського призначення, 46.74 Оптова торгівля залізними виробами, водопровідним і опалювальним устаткуванням i приладдям до нього, 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля, 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах, 47.52 Роздрібна торгівля залізними виробами, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами в спеціалізованих магазинах, 47.78 Роздрібна торгівля іншими невживаними товарами в спеціалізованих магазинах, 47.89 Роздрібна торгівля з лотків і на ринках іншими товарами, 47.99 Інші види роздрібної торгівлі поза магазинами (а.с.14).
Згідно з положеннями Національного класифікатора України Класифікація видів економічної діяльності 009:2010, прийнятого наказом Держспоживстандарту України 11.10.2010 № 457, види діяльності за кодом 25.50 Кування, пресування, штампування, профілювання; порошкова металургія, за кодом 25.61 Оброблення металів та нанесення покриття на метали відноситься до секції С Переробна промисловість, тобто виробництво промислової продукції.
Таку господарську діяльність ОСОБА_1 здійснює у нежитлових приміщеннях у АДРЕСА_1 .
Доказами провадження господарської діяльності та використання позивачем нежитлового приміщення у промисловому виробництві - виробництві виробів з металу є надані позивачем на виконання вимог ухвали суду документи про придбання сировини та продаж продукції.
Так, суду надано копії видаткових накладних на придбання ФОП ОСОБА_1 сировини (листи металу, арматуру) для виробництва продукції у постачальників ФОП ОСОБА_2 №РН-73 (12.10.22), №РН-67 (08.09.22), №РН-61 (02.09.22), №РН-4 (12.01.22), №РН-20 (11.04.22), №РН-13 (21.02.22), №РН-11 (28.01.22), №РН-8 (20.01.22), №РН-54 (12.04.23), №РН-65 (10.05.23), №РН-69 (16.05.23), №РН-25 (15.04.22), №РН-30 (02.06.22), №РН-37 (15.06.22), №PH-70 (04.10.22), №РН-65 (06.09.22), №РН-42 (20.06.22), №РН-7 (14.01.22), №РН-62 (27.04.23), №РН-22 (13.04.22), №РН-32 (06.06.22), №РН-35 (10.06.22), №РН-9 ( 24.01.22), №РН-59 (26.04.23), №РН-12 (17.02.22), №РН-10 (26.01.22), №РН-18 (08.04.22) (а.с.50-63), у ФОП ОСОБА_3 № скл-000076 від 04.01.2022, № скл-000095 від 12.01.2022, № скл-000128 від 25.01.2022 (а.с.44-46), у ТОВ «АВ метал груп» № 5362728 від 04.08.2023, № 5106051 від 24.03.2023 (А.с.30-31).
У 2022 році ФОП ОСОБА_1 продавав свою продукцію ПП «Новатор Плюс» (гаки формовані), ІНФОРМАЦІЯ_1 (малі піхотні лопатки), Військовій частині НОМЕР_1 (скоби будівельні), у 2023 році - Білецькій сільській раді (малі піхотні лопати, Дубровицькій міській раді (лопати піхотні). Зокрема, щодо реалізації виготовленої продукції у 2023 році, то до матеріалів справи долучено копію договору купівлі-продажу N2001/3 від 09.03.2023, укладеного між ФОП ОСОБА_1 та Білецькою сільською радою, згідно з яким ФОП ОСОБА_1 зобов'язався поставити товар, а саме малі піхотні лопати, та копію видаткової накладної №001 від 09.03.2023; копію договору постачання N2278, укладеного 02.08.2023 між ФОП ОСОБА_1 та Дубровицькою міською радою, на поставку лопати піхотної та видаткової накладної N2016 (а.с.24-29, 32-45).
Окрім того, з долучених до матеріалів справи позивачем доказів та наданих ним письмових пояснень також вбачається, що він був засновником та керівником ПП «Мальви», зареєстрованим 11.08.2000, код ЄДРПОУ 14034439, основним видом діяльності якого було 22.29 Виробництво інших виробів із пластмас, додаткові 25.72 Виробництво замків і дверних петель, 25.93 Виробництво виробів із дроту, ланцюгів і пружин, та інші (а.с.143, 146). 25.12.2008 розпорядженням голови Тернопільської районної державної адміністрації N1184 затверджено акт про прийняття в експлуатацію цеху по виготовленню віконної та дверної фурнітури в АДРЕСА_1 приватного підприємства «Мальви» (а.с.147), тобто приміщення яке на даний час використовує позивач вже у власній господарській діяльності як підприємця, бо у 2021 ПП «Мальви» припинило свою діяльність. ПП «Мальва» здійснювало виробництво великого асортименту товарів з металу (а.с.154-156), таку діяльність продовжує підприємець ОСОБА_1 .
З огляду на наведене, суд вважає, що об'єкт нежитлової нерухомості, власником якого є позивач, є промисловою будівлею, де здійснюється господарська діяльність - виробництво виробів з металу.
У ході розгляду справи судом не встановлено, а контролюючим органом не доведено, що вказана промислова будівля здавалася у 2023 році позивачем в оренду, лізинг чи позичку або використовувалася не за призначенням.
Отже, враховуючи встановлені обставини справи, суд приходить до висновку, що позивач має право на пільгу в оподаткуванні податком на нерухоме майно у 2023 році стосовно спірного нежитлового приміщення.
Відтак, позовні вимоги належить задовольнити, з урахуванням ухвали про повернення позову в частині позовних вимог, шляхом прийняття рішення про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.03.2024 №0058326-2407-1915-UA61040050000096355, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, яке підлягає сплаті фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, за 2023 рік, у розмірі 105123 грн.
Оскільки суд задовольняє позовні вимоги, то відповідно до частини першої статі 139 КАС України на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути суму сплаченого судового збору за подання позовної заяви про оскарження податкового повідомлення-рішення від 26.03.2024 в сумі 105123,00 грн, а саме 1211,20 грн (бо 1 відсоток ціни позову складатиме (1051,23 грн) менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу), перерахованого до бюджету згідно з квитанцією від 01.11.2024 (а.с.74).
Доказів понесення ОСОБА_1 інших судових витрат матеріали справи не містять, позивач не вказав про наявність поважних причин, які перешкоджали б поданню доказів на підтвердження вказаного у позові орієнтовного розміру витрат, які позивач поніс у зв'язку з розглядом справи. При цьому матеріали справи не містять жодних доказів отримання правничої допомоги позивачем у цій справі, усі заяви по суті справи подавалися безпосередньо ОСОБА_1 .
Керуючись статтями 72-77, 90, 139, 242-246, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління ДПС у Тернопільській області (вулиця Білецька, 1, місто Тернопіль, 46003, ідентифікаційний код відокремленого підрозділу юридичної особи в ЄДРПОУ 44143637) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Тернопільській області №0058326-2407-1915-UA61040050000096355від 26.03.2024, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, за 2023 рік у розмірі на суму 105123,00 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Тернопільській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять грн 20 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складено та підписано 11 серпня 2025 року.
Суддя Чепенюк О.В.