11 серпня 2025 року Справа № 640/16262/20
Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Шаповала М.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №640/16262/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним дії, скасування вимог
Позивач звернувся з позовом про визнання протиправними дії відповідача щодо нарахування позивачу боргу зі сплати єдиного соціального внеску за 2017 рік в сумі 8 448,00 грн, за 2018 рік в сумі 9 828,72 грн та за 2019 рік в сумі 11 016,71 грн, що в загальному підсумку склало 29 293,44 грн; скасування вимог про сплату боргу (недоїмки) № Ф-145166-52 від 13.11.2018 про стягнення з позивача боргу по єдиному внеску в сумі 15 819,54 грн та № Ф145166-52 від 11.02.2019 про стягнення з позивача боргу по єдиному внеску в сумі 18 276,72 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що був зареєстрований фізичною особою-підприємцем за місцем своєї реєстрації: АДРЕСА_1 . 30.05.1997, змінив своє місце проживання та зареєструвався за адресою: АДРЕСА_2 . У зв'язку зі зміною місця реєстрації, перевівся на податковий облік до податкової служби Дарницького району м. Києва.
З 06.10.2000 і по поточний час, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_3 .
У зв'язку з укладанням 14.05.2000 трудового договору з Державним експортно-імпортним банком, позивач припинив свою підприємницьку діяльність, про що у 2000 році подав відповідну заяву до податкового органу Дарницького району м. Києва.
1 липня 2004 року набув чинності Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" (у подальшому змінено назву на Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань").
1 липня 2010 року прийнято Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" № 2390-VI, який набув чинності 3 березня 2011 року.
Пунктом 4 та абзацом 2 пункту 8 Розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2390-VI передбачено, що свідоцтва про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 1 липня 2004 року, після настання встановленого пунктом 2 цього розділу строку вважаються недійсними; за результатами проведеної тимчасовими міжвідомчими спеціальними комісіями роботи відомості про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року, включаються до Єдиного державного реєстру з відміткою про те, що свідоцтва про їх державну реєстрацію, оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 1 липня 2004 року, вважаються недійсними.
З урахуванням вищенаведених норм, з огляду нате, що позивач фактично припинив свою підприємницьку діяльність до 1 липня 2004 року, до дати набрання чинності Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", він не подавав державному реєстратору реєстраційну картку для включення відомостей про себе до Єдиного державного реєстру.
Таким чином, на підставі пункту 4 та абзацу 2 пункту 8 Розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2390-VI його Свідоцтва про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що було оформлене з використанням бланків старого зразка та видане до 1 липня 2004 року - вважається недійсними, а позивач ОСОБА_1 втратив статус фізичної особи - підприємця.
З дати виходу на роботу до Державного експортно-імпортного банку, і по поточний час позивач не займається підприємницькою діяльність, а джерелом його доходів є заробітна плата що виплачується роботодавцями. Дані обставини підтверджуються копіює трудової книжки та довідкою форма ОК-5 виданою Пенсійним фондом України.
З отриманої заробітної плати, згідно чинного законодавства, сплачені відповідні податки та збори податок на доходи фізичних осіб, військовий збір), і крім того, його роботодавці, які є його податковими агентами, при перерахуванні заробітної плати в повній мірі здійснювали сплату єдиного соціального внеску відповідно до чинного законодавства.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.07.2020 у справі відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.07.2020 в задоволенні заяви позивача про забезпечення позову відмовлено.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.06.2020 витребувано від Головного управління ДПС у Київській області належним чином засвідчені копії оскаржуваних рішень № Ф-145166-52 від 13.11.2018 про стягнення з позивача боргу по єдиному внеску в сумі 15 819,54 грн та № Ф145166-52 від 11.02.2019 про стягнення з позивача боргу по єдиному внеску в сумі 18 276,72 грн, та всі документи, які стали підставою їх прийняття та відзив на позовну заяву.
08.06.2021 відповідачем подано клопотання про приєднання доказів.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" № 2825-ІХ, визначено Ліквідувати Окружний адміністративний суд міста Києва.
Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних Закону № 2825-IX з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
На виконання вимог Закону України "Про внесення зміни до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" щодо забезпечення розгляду адміністративних справ" (далі - Закон) наказом ДСА України від 16.09.2024 № 399 затверджено Порядок передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва (далі - Порядок № 399).
Пунктами 4-7 Порядку № 399 визначено, що на розгляд та вирішення судам підлягають передачі судові справи, які нерозглянуті ОАСК та передані до КОАС, але до набрання чинності Законом, не розподілені між суддями. Матеріали щодо розгляду та вирішення окремих процесуальних питань у межах нерозглянутих судових справ підлягають передачі до судів, визначених у результаті автоматизованого розподілу судових справ між судами, проведеного відповідно до правил, установлених цим Порядком. Судові справи, вказані у переліку, які підлягають передачі судам, мають бути зареєстровані в базі даних. Перелік складається відповідальною особою протягом семи робочих днів після опублікування цього Порядку за формою, визначеною у додатку 1 до Порядку, та формується в електронній формі із застосуванням КЕП.
На виконання положень Закону № 2825-IX та відповідно до Порядку № 399, матеріали даної адміністративної справи передано на розгляд до Сумського окружного адміністративного суду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями Сумського окружного адміністративного суду, дана справа передана судді Шаповалу М.М.
Ухвалою суду 14.03.2025 прийнято справу № 640/16262/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області визнання протиправним дії, скасування вимог до свого провадження. Розгляд адміністративної справи № 640/16262/20 розпочато спочатку зі стадії відкриття провадження у справі та проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Представником відповідача надано відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позовних вимог заперечує, зазначає, що ОСОБА_2 перебував на податковому обліку як фізична особа - підприємець з 22.05.1998 по 14.04.2020, застосовував загальну систему оподаткування. Як платник єдиного внеску зареєстрований з 29.06.1998.
В інформаційній системі ДПС України в інтегрованій картці платника ОСОБА_3 по єдиному внеску були проведені нарахування з єдиного внеску на загальну суму 29293,44 грн, а саме:
- за 2017 рік - нараховано 8448,00 грн;
- за 2018 рік - нараховано 9828,72 грн;
- за 2019 рік - нараховано 11016,72 грн;
- за 2020 рік - нараховано 4832,3 грн;
- за 2021 рік - нараховано штрафних санкцій на суму 2254,59 гривень, та пені на суму 11845,47 гривень на підставі рішення про застосування штрафних санкцій та пені за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску.
Всього за період 2020-2021 ОСОБА_4 по єдиному внеску сплачено 15819,54 гривень.
Згідно з пунктами 3 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного
внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 № 508/26953 (далі - Інструкція № 449), податкові органи надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску податковими органами; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.
У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається) платникам, зазначеним у пункті 1 статті 4 Закону, протягом 20 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).
Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційно - телекомунікаційних систем ДПС (далі - ІТС) на суму боргу, що перевищує 10 гривень.
Відповідно до частини четвертої статті 25 Закону № 2464 податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає в паперовій та/або електронній формі платникам єдиного внеску вимогу про сплату недоїмки з єдиного внеску.
Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.
Враховуючи вищезазначене, у зв'язку з наявністю заборгованості по єдиному внеску у ОСОБА_3 відповідно до даних автоматизованої системи обліку та керуючись вимогами частини 4 статті 25 Закону № 2464, ГУ ДПС у Київській області сформовано та направлено вимоги про сплату боргу (недоїмки):
- вимога про сплату боргу (недоїмки) від 13.11.2018 № Ф - 145166-52 на суму 15819,54 грн, направлена рекомендованим листом з повідомленням про вручення та отримана платником;
- вимога про сплату боргу (недоїмки) від 11.02.2019 № Ф - 145166-52 на суму 18276,72 грн, направлена рекомендованим листом з повідомленням про вручення, проте поштове відправлення повернуто поштовим відділенням.
Станом на 07.04.2025 у ОСОБА_1 обліковується борг по єдиному внеску у сумі 29 652,08 грн, тобто підстави для відкликання вимог про сплату боргу (недоїмки) відсутні.
На виконання вимог п.4 розділу VI Інструкції, ГУ ДПС у Київській області до Броварського відділу ДВС ЦМУМЮ (м. Київ) надіслано узгоджені вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 13.11.2018 № Ф - 145166-52 , від 11.02.2019 № Ф - 145166-52. У задоволенні позовних вимог просить відмовити.
Розглянувши позовну заяву, відзив на позов, дослідивши докази наявні в матеріалах справи та оцінивши їх у сукупності, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що позивач був зареєстрований фізичною особою-підприємцем за місцем своєї реєстрації: АДРЕСА_1 . 30.05.1997, змінив своє місце проживання та зареєструвався за адресою: АДРЕСА_2 .
У зв'язку зі зміною місця реєстрації, перевівся на податковий облік до податкової служби Дарницького району м.Києва.
З 06.10.2000 і по поточний час, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_3 .
У зв'язку з укладанням 14.05.2000 трудового договору з Державним експортно-імпортним банком, позивач припинив свою підприємницьку діяльність, про що у 2000 році подав відповідну заяву до податкового органу Дарницького району м. Києва.
З 2000 року і по теперішній час джерелом його доходів є заробітна плата, що виплачується роботодавцями, які здійснювали відповідні виплати ЄВС в сумах відповідно до чинного законодавства.
В період з 2017 року по травень 2019 року, позивач на постійні основі працював в ТОВ "ЕЛЕКТРУМ ПЕЙМЕНТ СІСТЕМ" (код ЄДРПОУ 40243180), а з травня 2019 і по час подачі позовної заяви працював в ТОВ "ЮФ'ЮЧЕР УКРАЇНА" (код ЄДРПОУ 40005549).
Дані обставини підтверджуються копіює трудової книжки та довідкою форма ОК-5 виданою Пенсійним фондом України.
З отриманої заробітної плати, згідно чинного законодавства, сплачені відповідні податки та збори податок на доходи фізичних осіб, військовий збір), і крім того, його роботодавці, які є його податковими агентами, при перерахуванні заробітної плати в повній мірі здійснювали сплату єдиного соціального внеску відповідно до чинного законодавства.
ГУ ДПС у Київській області сформовано та направлено позивачу вимоги про сплату боргу (недоїмки):
- вимога про сплату боргу (недоїмки) від 13.11.2018 № Ф - 145166-52 на суму 15819,54 грн, направлена рекомендованим листом з повідомленням про вручення та отримана платником;
- вимога про сплату боргу (недоїмки) від 11.02.2019 № Ф - 145166-52 на суму 18276,72 грн, направлена рекомендованим листом з повідомленням про вручення, проте поштове відправлення повернуто поштовим відділенням.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість рішення відповідача на відповідність вимогам ч.2 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.
Правові і організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначено Законом № 2464-VI.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно з абз.2 п.1 та п.5 ч.1 ст.4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є, зокрема:
роботодавці підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами;
особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.
Платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (п.1 ч.2 ст.6 Закону № 2464-VI).
Відповідно до абз.1 п.1 та п.2 ч.1 ст.7 Закону № 2464-VI єдиний внесок нараховується:
для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого) частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;
для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Водночас, відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України (далі - ПК України).
Згідно з пп.14.1.195 п.14.1 ст.14 ПК України працівник - це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.
Відповідно до п.16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов'язаний стати на облік у контролюючих органах в порядку, встановленому законодавством України.
Статтею 63 ПК України регламентовано загальні положення щодо обліку платників податків.
За приписами п.63.1, 63.2 ст.63 ПК України облік платників податків ведеться з метою створення умов для здійснення контролюючими органами контролю за правильністю нарахування, своєчасністю і повнотою сплати податків, нарахованих фінансових санкцій, дотримання податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Взяттю на облік або реєстрації у контролюючих органах підлягають всі платники податків. Взяття на облік у контролюючих органах юридичних осіб, їх відокремлених підрозділів, а також самозайнятих осіб здійснюється незалежно від наявності обов'язку щодо сплати того або іншого податку та збору.
Відповідно до абзацу першого пункту 1 та пункту 3 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI (в редакції, чинній з 1 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується:
для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;
для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
З сукупного аналізу мети Закону № 2464-VI та норм статті 7 Закону №2464-VI, вбачається що умовою отримання фізичною особою статусу застрахованої особи, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню є встановлення факту сплати цією особою та/або за цю особу страхових внесків. Базою нарахування страхових внесків є дохід який особа отримує, як самозайнята особа та /або як найманий працівник. При цьому, за відсутності доходів, законодавство встановлює обов'язок особи самостійно визначити цю базу, розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.
Таким чином, єдиний внесок має сплачувати або самозайнята особа за себе самостійно (навіть у тому випадку коли не має доходів) або єдиний внесок за особу сплачує роботодавець який є податковим агентом такої застрахованої особи, при виплаті заробітної плати.
На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності та з урахуванням того, що позивачем доведено правомірність пред'явленого позову, а відповідачем доводи позовної заяви не були спростовані, суд визнає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України
Позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним дії, скасування вимог- задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління ДПС у Київській області щодо нарахування ОСОБА_1 боргу зі сплати єдиного соціального внеску за 2017 рік в сумі 8 448,00 грн, за 2018 рік в сумі 9 828,72 грн та за 2019 рік в сумі 11 016,71 грн, а всього в сумі 29 293,44 гривень.
Визнати протиправними та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Київській області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-145166-52 від 13.11.2018 про стягнення з ОСОБА_1 боргу по єдиному внеску в сумі 15 819,54 гривень.
Визнати протиправними та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Київській області № Ф145166-52 від 11.02.2019 про стягнення з ОСОБА_1 боргу по єдиному внеску в сумі 18 276,72 гривень.
Стягнути на користь ОСОБА_1 витрати на сплату судового збору в сумі 840,80 грн за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Головного управління ДПС у Київській області.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М.М. Шаповал