про повернення позовної заяви
11 серпня 2025 року м. Рівне №460/12766/25
Рівненський окружний адміністративний суд у складу судді О.О. Максимчука, після одержання позовної заяви ІНФОРМАЦІЯ_1 до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій,
ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - позивач) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду (далі - суд) із вказаним адміністративним позовом (позовною заявою) до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області (далі - відповідач), у якому позивач просить суд визнати рішення державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Восінської І.А. щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 06.02.2025 року №77071098, постанови про стягнення виконавчого збору від 06.02.2025 року №77071098, постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 06.02.2025 року №77071098 протиправними та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 06.02.2025 року №77071098, постанову про стягнення виконавчого збору від 06.02.2025 року №77071098, постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 06.02.2025 року №77071098.
Ухвалою від 29.07.2025 суд вказану позовну заяву залишив без руху та встановив для позивача 10-денний строк для усунення її недоліків шляхом подання до суду:
- заяви позивача із обґрунтуванням та доказами наявності передбачених законом підстав для звільнення позивача від сплати судового збору або подання позивачем до суду оригіналу платіжного документа про сплату позивачем за подання позовної заяви до Рівненського окружного адміністративного суду судового збору у сумі 6056,00 грн;
- заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду щодо позовних вимог, які пред'явлені поза межами встановленого законом строку для звернення за захистом, із відповідними обґрунтуваннями та доказами поважності причин пропуску вказаного строку щодо цих позовних вимог;
- подання до суду копій оскаржуваних постанов відповідача від 06.02.2025 у виконавчому провадженні №77071098 про відкриття виконавчого провадження, про стягнення виконавчого збору та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, а у разі відсутності таких - клопотання про їх витребування.
На виконання вимог ухвали суду від 29.07.2025 позивач 08.08.2025 звернувся до суду з заявою про усунення недоліків позовної заяви, до якої додав копії оскаржуваних постанов державного виконавця.
У вказаній заяві в обґрунтування причин ненадання документу, який підтверджує сплату судового збору зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_2 є бюджетною організацією і за відсутності на рахунках відкритих асигнувань тимчасово не може сплатити судовий збір за подання позовної заяви.
Щодо пропущеного строку звернення до суду позивач вказує в заяві про усунення недоліків позовної заяви про те, що оскаржувані постанови надійшли до ІНФОРМАЦІЯ_1 та зареєстровані 11.02.2025, водночас з 11.02.2025 по 18.06.2025 державним виконавцем не було здійснено ніяких дій щодо примусового виконання рішення суду, і з огляду на вказане позивач просить поновити строк звернення до суду з цим позовом та продовжити строк для усунення недоліків позовної заяви, а саме несплати судового збору.
Розглядаючи питання поважності пропуску строку звернення в межах аргументів, наведених позивачем та причин несплати судового збору за звернення до суду з цим позовом, суд зазначає таке.
1. Частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина друга статті 122 КАС України).
Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Отже, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.
Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця визначаються у статті 287 КАС України, де пунктом 1 частини 2 статті 287 КАС України встановлено, що позовну заяву щодо оскарження рішення, дій чи бездіяльності приватного виконавця може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
Аналізуючи зміст статті 287 КАС України, очевидним є те, що законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об'єктивної можливості цієї особи знати про ці факти. Отже, початок перебігу строків звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Установлення процесуальних строків законом і судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесуальному праві сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює їхніх учасників добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їхнього завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням правової визначеності в публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Водночас норми КАС України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного строку звернення до суду. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи. Іншими словами, для поновлення строку звернення суд має встановити наявність об'єктивно непереборних обставин, що перешкоджали вчасному зверненню з адміністративним позовом, у зв'язку з чим позивач має довести суду їхню наявність і непереборність з доданням відповідних доказів, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.
Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулася з позовною заявою, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином. А тому поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.
Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними.
Суд зауважує на тому, що позивач сам у заяві про усунення недоліків позовної заяви визнає факт отримання ним оскаржуваних постанов державного виконавця 11.02.2025, про що також свідчать долучені до заяви позивача від 08.08.2025 копії оскаржуваних постанов від 06.02.2025 з відмітками про їх отримання.
Зі змісту заяви позивача про усунення недоліків позовної заяви вбачається, що з 11.02.2025 по 18.06.2025 державним виконавцем не було здійснено ніяких дій щодо примусового виконання та лише з листа Головного управління Державної казначейської служби України у Рівненській області від 18.06.2025 позивачу стало відомо про безспірне списання коштів, а саме виконання постанови про стягнення виконавчого збору від 06.02.2025 ВП №77071098.
Суд зауважує, що звернення позивача з листом до Головного управління Державної казначейської служби України у Рівненській області у відповідь на отриманий 18.06.2025 лист ГУ ДКС у Рівненській області від 12.06.2025, не підміняє собою дати, з якої позивач дізнався чи повинен був дізнатися про порушення своїх прав, будучи обізнаним з 11.02.2025 про відкрите виконавче провадження №77071098 та винесені державним виконавцем оскаржувані постанови, в яких позивач є боржником.
При цьому з вказаним позовом до відповідача позивач звернувся до суду лише 25.07.2025, тобто з пропуском 10-денного строку звернення до суду, визначеного статтею 287 КАС України, і жодних обставин, які були об'єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду з цим позовом, позивачем не вказано і докази на їх підтвердження в матеріалах справи відсутні, а відтак суд визнає неповажними причини пропуску позивачем строку звернення до суду з цим позовом.
2. Щодо доводів позивача про неможливість у визначені строки сплатити судовий збір, оскільки ІНФОРМАЦІЯ_2 не є прибутковою організацією, фінансується за рахунок Державного бюджету України та не має у своєму розпорядженні вільних коштів, суд зазначає, що такі доводи не можуть вважатись обґрунтованими та розцінюватись як належна та поважна підстава для продовження строку на усунення недоліків, оскільки, з огляду на положення статті 5 Закону України "Про судовий збір" позивача не віднесено до органів, що звільняються від сплати судового збору, а тому такий орган повинен сплачувати судовий збір на загальних підставах. У свою чергу, як розпорядник коштів позивач повинен був готувати проект кошторису на фінансування з бюджету та проекти відповідних змін до кошторису, тобто позивач повинен був передбачити в поточному році видатки на сплату судового збору.
Суд зауважує, що відсутність у суб'єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Суб'єкт владних повноважень, який діє від імені держави, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від фінансових складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов'язків, в тому числі і щодо сплати судового збору. Аналогічні правові висновки викладено Верховним Судом у постанові від 12.10.2022 у справі № 640/11452/19 та в ухвалі від 13.09.2023 у справі № 420/11646/22.
Крім того, статтею 44 КАС України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Особа повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством. Це стосується і заявників, які діють як суб'єкти владних повноважень й, до того ж, є бюджетними установами, фінансування яких здійснюється з Державного бюджету України, в тому числі щодо видатків на сплату судового збору, а тому кошти на вказані цілі повинні бути передбачені у кошторисі такої установи своєчасно і у повному обсязі. Відтак органи влади, що діють як суб'єкти владних повноважень від імені держави та є учасниками процесу, мають діяти вчасно та в належний спосіб, вони не повинні допускати затримки та невиправданого зволікання при виконанні своїх процесуальних обов'язків. Подібні висновки узгоджуються з висновками Великої Палати Верховного Суду у постанові від 28.04.2021 у справі № 640/3393/19 та Верховного Суду в ухвалі від 13.07.2022 у справі № 140/1528/21.
Так, у постанові від 28.04.2021 у справі №640/3393/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, невжиття суб'єктом владних повноважень заходів щодо виділення коштів для сплати судового збору чи перерозподілу наявних кошторисних призначень не може вважатися поважною причиною пропуску процесуального строку для звернення до суду.
Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини, є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
У ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору податковим органом чи тимчасова відсутність таких коштів.
Відповідно, наведені позивачем у його заяві підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду та продовження строку усунення недоліків позовної заяви для сплати судового збору, суд визнає неповажними та необґрунтованими, враховуючи також значний проміжок часу від моменту отримання позивачем оскаржуваних постанов та дати звернення до суду з цим позовом.
Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Приписами частини 2 статті 123 КАС України визначено, що якщо заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду не буде подано особою в десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позову без руху або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
При цьому пунктом 9 частини 4 статті 169 КАС України встановлено, що позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Отже, процесуальним законом передбачено повернення позовної заяви, якщо у встановлений судом строк позивачем не виконано вимоги ухвали про залишення позовної заяви без руху. Тобто, повернення позовної заяви - це процесуальна дія, яка припиняє розгляд конкретної позовної заяви на стадії відкриття провадження без вирішення спору по суті, у випадку неможливості її розгляду з підстав, які можуть бути усунуті особою, яка звернулася до суду.
Враховуючи, що позивачем не були усунуті усі недоліки позовної заяви, зазначені в ухвалі від 29.07.2025, суд дійшов висновку про наявність підстав для повернення позивачу позовної заяви, що не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку встановленому законом.
Керуючись статтями 123, 169, 241, 248, 256, 287, 294, 295 КАС України, суд
Визнати неповажними причини пропуску строку звернення із позовом до адміністративного суду у справі №460/12766/25 та відмовити у задоволенні заяви ІНФОРМАЦІЯ_1 про поновлення пропущеного строку звернення до суду з цим позовом.
Відмовити у задоволені клопотання ІНФОРМАЦІЯ_1 про продовження строку для усунення недоліків позовної заяви у справі №460/12766/25.
Позовну заяву ІНФОРМАЦІЯ_1 до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій, - повернути позивачу разом із доданими до неї документами.
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст ухвали складений і підписаний 11.08.2025.
Суддя Олександр МАКСИМЧУК