11 серпня 2025 року м. Рівне №460/2657/25
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді С.М. Дуляницька, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю "ТСК ЗАХІД"
доРівненської митниці
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинення певних дій, -
Товариство з обмеженою відповідальністю "ТСК Захід" (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Рівненської митниці (далі- відповідач), в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів Рівненської митниці від 10.01.2025 № UA204150/2025/000002/1;
- визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 10.01.2025 № UA204150/2025/000007;
- визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів Рівненської митниці від 21.01.2025 № UA204150/2025/000004/1.
- визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 21.01.2025 № UA204150/2025/000013.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що з метою митного оформлення ввезеного товару декларантом позивача подано до митного органу митні декларації № 25UA204150000065U7 від 10.01.2025, №25UA204150000137U9 від 21.01.2025, в яких митна вартість вказаних у них товарів визначена за першим методом, тобто за ціною договору. Повідомлено, що до митного оформлення подано усі документи, які підтверджують заявлену декларантом митну вартість придбаних товарів, однак відповідач безпідставно витребував у декларанта додаткові документи для підтвердження митної вартості імпортованого товару та в подальшому здійснив коригування митної вартості товару, який ввозиться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту за другорядним методом (резервним). Вважає застосування резервного методу для визначення митної вартості товару необґрунтованим, а прийняті рішення про коригування митної вартості протиправними. За таких обставин, просить суд задовольнити позов у повному обсязі.
Ухвалою суду від 17.02.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Ухвалою суду від 06.03.2025 відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Відповідач подав до суду відзив на позов, у якому позовні вимоги не визнав. На обґрунтування своїх заперечень зазначив, що при проведенні у відповідності до положень ст.54 Митного кодексу України контролю правильності визначення декларантом митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення за митними деклараціями встановлено, що у документах, наданих декларантом митному органу для підтвердження митної вартості товарів, відсутнє обґрунтування числового значення рівня заявленої митної вартості товарів. Вважає оскаржувані рішення, прийнятими на підставі, в межах повноважень та у спосіб визначені чинним законодавством, тобто правомірними та обґрунтованими. За таких обставин, просив відмовити позивачу у задоволенні позову у повному обсязі.
Позивач подав до суду відповідь на відзив, у якому не погодився з доводами відповідача, наведеними у відзиві, та просив позов задовольнити повністю, з підстав, викладених у позові.
Згідно з ч.4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив таке.
09.09.2024 між ТОВ "ТСК Захід", як покупцем, та компанією YUYAO MEIGESI FASTENER Co.,LTD (Китай) як продавцем, укладено Договір №09-09/24, за умовами якого продавець продає, а покупець купує шурупи в кількості, за цінами і на умовах, викладених в додатках (Proforma Invoice), які є невід'ємною частиною контракту. Загальна сума контракту визначена на рівні 19577,54 USD.
Пунктом 3.1. контракту передбачено, що оплата здійснюється наступним чином: 15% від загальної суми контракту сплачує покупець на умовах попередньої оплати за товар до 30 вересня 2024 р.; 85% від загальної суми контракту сплачує покупець за товар перед відправкою товару до порту Гданськ. Оплата здійснюється шляхом перерахування коштів на р/р Продавця.
Згідно з п.1 додаткової угоди №1 до договору №09-09/24 від 03.12.2024 до вказаного договору змінено суму контракту на 19546,93 дол. США, а також уточнено п.1.1 контракту - предметом договору є шайби, анкери.
Оплата товару позивачем здійснена 16.09.2024 на суму 2936,63 дол. США, що підтверджується платіжною інструкцією №156JBKLO9 від 16.09.2024 та квитанцією про транзакцію від 16.09.2024.
Другим платежем позивач доплатив до вартості товару в розмірі 85%, зазначеній в рахунку-фактурі та додатковій угоді 16610,30, що підтверджується копіями банківських платіжних документів (платіжні інструкції) №167JBKLOС від 10.12.2024 на суму 16610,30 доларів США та відповідно квитанцією SWIFT про транзакції від 06.08.2024 на суму - 16610,30 доларів США.
YUYAO MEIGESI FASTENER CO., Ltd на виконання умов вказаного контракту здійснило відправку товару ТОВ "ТСК ЗАХІД" відповідно до Інкотермс 2010 на умовах FOB (продавець несе всі витрати та ризики до моменту, коли товари завантажуються на борт судна) з Tianjin (Китай), що підтверджується Proforma Invoicе від 09.09.2024.
З метою митного оформлення придбаного товару за вказаними вище контрактом декларантом позивача подано до митного оформлення митну декларацію № 25UA204150000065U7 від 10.01.2025 із заявленням митної вартості товарів на рівні 23182,90 USD із зазначенням основного методу визначення митної вартості товару (за ціною договору).
Для митного оформлення відповідачу було подано такі документи: Зовнішньоекономічний договір (контракт) № 09-09/24 від 09.09.2024 р.; Додаткова угода № 1 від 03.12.2024 до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 09-09/24 від 09.09.2024 р.; Додаткова угода № 1/1 від 09.01.2025 до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 09-09/24 від 09.09.2024 р.; Експортна митна декларація країни-відправлення № 021720240000265071 від 20.10.2024; Рахунок-проформа (Proforma invoice) № 24006TCK від 09.09.2024; Рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) № 24006TCK від 16.10.2024; Пакувальний лист (Packing list) б/н від 16.10.2024; Банківський платіжний документ, що стосується товару (платіжна інструкція) № 156JBKL09 від 16.09.2024; Банківський платіжний документ, що стосується товару (платіжна інструкція) № 167JBKLOC від 10.12.2024; Банківський платіжний документ, що стосується товару б/н від 16.09.2024; Банківський платіжний документ, що стосується товару б/н від 10.12.2024; Висновок про вартісні характеристики товару № І-1 від 03.01.2025; Сертифiкат про походження товару (Certificate of origin) № CCPIT3832450003499 від 24.10.2024; Накладна ЦІМ/УМВС № 06674 від 30.12.2024; Коносамент (Bill of lading) № QN24100231 від 24.10.2024; Прейскурант (прайс-лист) б/н від 06.09.2024; Лист виробника від 09.01.2025; Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг № LS-4613524 від 02.01.2025; Довідка про транспортні витрати № 449133 від 02.01.2025; Договір про перевезення № 23 від 17.03.2023.
10.01.2025 року відповідачем прийняте Рішення про коригування митної вартості товарів № UA204150/2025/000002/1 (далі - Рішення МВ № 2), за яким митна вартість вказаного товару скоригована в сторону збільшення до 62 003,72 USD та у якому вказано про застосування другорядного методу визначення митної вартості - резервного методу - код «6».
Згідно з описом підстав для коригування митної вартості:
І. Митна вартість імпортованого товарів не може бути визнана за рівнем, визначеним декларантом, оскільки, подані до митного оформлення документи містять неточності:
1. Поданий до митного оформлення рахунок від 16.10.2024 №24006TCK не містить відомостей про реквізити контракту на виконання якого вона укладена.
2. Слід зауважити, що рахунок від 02.01.2025 № LS-4613524 та довідка від 02.01.2025 № 449133 не містять відомостей про розмір інших додаткових витрат, які зазвичай присутні при інтермодальному перевезенні товарів, зокрема, оформлення транзитних документів, портові збори, зберігання товарів в порту призначення тощо.
3. Довідка від 02.01.2025 № 449133 містить інформацію, що навантажувально-розвантажувальні роботи в порту призначення включені в рахунок, однак, не конкретизовано в яку статтю витрат та у якому розмірі.
4. Рахунок від 02.01.2025 № LS-4613524 містить виокремлене числове значення винагороди експедитора за надання транспортно - експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезення, що є складовою митної вартості товару, а зазначена пунктом 2 в Рахунку від 02.01.2025 № LS4613524 Винагорода Виконавця за надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезення по території України не включена до митної вартості товару. Вказане свідчить про обґрунтованість сумнівів митниці стосовно достовірності декларування усіх належних складових митної вартості товару.
5. Відповідно до коносаменту від 24.10.2024 № QN24100231портом прибуття є Gdansk, Poland. Згідно наданої залізничної накладної від 30/12/2024 №06674 транспортування товарів залізничними шляхами здійснено за маршрутом Славков-Хрубешов-Ізов-Клевань. При цьому до МД не надано транспортних документів та документів, що підтверджують понесені витрати за усім маршрутом перевезення товарів до митного кордону України;
6. П. 4.1.3.1 договору про перевезення від 17.03.2023 №23 передбачена оплата за надані транспортно-експедиційні послуги. До митного оформлення не надано банківських платіжних документів, що підтверджують факт оплати.
7. Пунктом 1.3 Договору про транспортно - експедиторське обслуговування від 17.03.2023 №23 між ТОВ «ЛАМАН ШИПІНГ» та ТОВ «ТСК ЗАХІД» визначено, що під кожне перевезення клієнт надає експедитору заявку. До митного оформлення не надано Заявки на перевезення вантажу.
8. До митного оформлення надано копію митної декларації країни відправлення (Китай) від 20.10.2024 № 021720240000265071 без перекладу, що унеможливлює перевірку відомостей зазначених у ній.
9. Наданий документ, що заявлений як «Прайс-лист» від 06.09.2024 не може розглядатись як джерело цінової інформації щодо продажу товарів для широкого кола покупців в умовах вільної конкуренції, оскільки він містить інформацію лише щодо продажу товарів, які зазначені у рахунку від 16.10.2024 №24006TCK, що наштовхує на спеціальну ціну для імпортера оцінюваного товару.
10.До митного оформлення надано платіжні інструкції від 16.09.2024 № 156JBKL09, від 10.12.2024 № 167JBKLOC, від 10/12/2024 № swift, від 16/09/2024 № swift у яких зазначено лише реквізити контракту від 09.09.2024 № 09-09/24. Таким чином, вищезазначені платіжні інструкції не можливо пов'язати з оцінюваним товаром.
11. Подане до митного оформлення доповнення від 03/12/2024 №1 до контракту містить інформацію щодо інвойса (№24004TCK ) та суми контракта від 09.09.2024 № 09-09/24, однак до митного оформлення надано інвойс 16.10.2024 №24006TCK.
12. У Експертному висновку І-1 від 03.01.2025 вказані товари з артикулами, описом, що неможливо однозначно кореспондувати із імпортованим за відсутності перекладу комерційного інвойсу від 16.10.2024 №24006TCK. Також експертом не долучено витяги джерел щодо цінової інформації, яка використана для підготовки Висновку. Експертом вказано, що оцінку проведено станом на 03.01.2025 року.
Вищевказане свідчить про наявність ризиків заявлення до митного оформлення неповних відомостей стосовно умов придбання товару, в тому числі і стосовно числових значень складових митної вартості.
ІІ. Рівненська митниця володіє ціновою інформацією про вартість товарів, митне оформлення яких здійснено за митною вартістю вищою, ніж заявлена декларантом: Товар №1 - 1,94 дол. США/кг за митною декларацією від 26/11/2024 №24UA500500040038U9. Товар №2 - 04.08 дол. США/кг за митною декларацією від 19/11/2024 №24UA100060232523U9.
ІІІ. Заявлена декларантом митна вартість може бути визнана митницею за умови надання додаткових документів згідно з переліком: 1) висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; 2) виписку з бухгалтерської документації продавця; 3) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 4) банківські платіжні документи. 5) переклад митної декларації країни відправлення від 20.10.2024 № 021720240000265071.
ІV. За результатом проведеної відповідно до положень частини 4 статті 57 МКУ процедури консультації з декларантом та у зв'язку із відсутністю у декларанта та митниці прийнятної до застосування (згідно положень глави 9 МКУ) інформації щодо вартості операцій щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів, достовірної та документально підтвердженої інформації щодо ціни одиниці товару для обчислення митної вартості за методом на основі віднімання вартості (стаття 62 МКУ), інформації щодо складових вартості товарів наданої виробником для обчислення митної вартості за методом на основі додавання вартості (стаття 63 МКУ), що унеможливлює визначення митної вартості шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 МКУ, митну вартість товару скориговано із застосуванням резервного методу визначення митної вартості згідно положень статті 64 МКУ.
Митну вартість товару №1 визначено на підставі цінової інформації про вартість товарів, митне оформлення яких здійснено за митною вартістю вищою, ніж заявлена декларантом, за митною декларацією від 26/11/2024 № 24UA500500040038U9 - 1.94 дол.США/кг. Числове значення митної вартості товару №1 у валюті рахунку становить 36569USD, що з урахуванням курсу НБУ на день подання митної декларації до митного оформлення у національній валюті України становить 1546228,7425грн.
Митну вартість товару №2 визначено на підставі цінової інформації про вартість товарів, митне оформлення яких здійснено за митною вартістю вищою, ніж заявлена декларантом, за митною декларацією від 19/11/2024 № 24UA100060232523U9 - 4.08 дол.США/кг. Числове значення митної вартості товару №2 у валюті рахунку становить 25434,72USD, що з урахуванням курсу НБУ на день подання митної декларації до митного оформлення у національній валюті України становить 1075443,5484грн.
21.10.2024 року у зв'язку із незгодою із Рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів в порядку ч.7 ст.55 Митного кодексу України подана нова митна декларація №24UA204150003350U8, за якою товари випущені у вільний обіг із збільшенням (доплатою) загальної суми митних платежів на 479337,79 грн. (мито - 38 263,97 грн, антидемпінгове мито - 233 637,61 грн., ПДВ - 207 436,21 грн.).
Митним органом прийнято Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA204150/2024/000007, якою відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів за МД № 25UA204150000065U7 від 10.01.2025.
Також судом встановлено, що 26.09.2024 ТОВ ТСК ЗАХІД (Покупець, Україна) укладено контракт №26-09/24 з компанією CHINFAST CO.,LTD (Продавець, Китай), відповідно до умов якого Продавець продає, а Покупець купує шурупи в кількості, за цінами і на умовах, викладених у Додатках (Proforma Invoice), які є невід'ємною частиною Контракту (п.1.1); загальна сума Контракту 22586,00 дол. США (п.1.2).
Пунктом 3.1. контракту передбачено, що оплата здійснюється наступним чином: 15% від загальної суми контракту сплачує Покупець на умовах попередньої оплати за товар до 10 жовтня 2024 р.; 85% від загальної суми контракту сплачує покупець перед прибуття контейнера в порт Гданськ. Оплата здійснюється шляхом перерахування коштів на р/р Продавця.
Згідно з п.1 додаткової угоди №1 до договору №26-09/24 від 23.12.2024 до вказаного договору змінено суму контракту на 19175,52 дол. США, а також уточнено п.1.1 контракту - предметом договору є шурупи.
Оплата товару позивачем здійснена 02.10.2024 на суму 3387,90 дол. США, що підтверджується платіжною інструкцією №158JBKLOА від 02.10.2024 та квитанцією про транзакцію від 02.10.2024.
Другим платежем позивач доплатив до вартості товару в розмірі 85%, зазначеній в рахунку-фактурі та додатковій угоді 15787,62, що підтверджується копіями банківських платіжних документів (платіжні інструкції) №170JBKLOС від 30.12.2024 на суму 15787,62 доларів США та відповідно квитанцією SWIFT про транзакції від 30.12.2024 на суму - 15787,62 доларів США.
CHINFAST CO.,LTD на виконання умов вказаного контракту здійснило відправку товару ТОВ "ТСК ЗАХІД" відповідно до Інкотермс 2010 на умовах FOB (продавець несе всі витрати та ризики до моменту, коли товари завантажуються на борт судна) з Zhapu (Китай), що підтверджується Proforma Invoicе від 11.11.2024.
З метою митного оформлення придбаного товару за вказаними вище контрактом декларантом позивача подано до митного оформлення митну декларацію № 25UA204150000137U9 із заявленням митної вартості товару на рівні 23 440,74 USD із зазначенням основного методу визначення митної вартості товару (за ціною договору).
Для митного оформлення відповідачу було подано такі документи: Зовнішньоекономічний договір (контракт) № 26-09/24 від 26.09.2024 р.; Додаткова угода № 1 від 23.12.2024 до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 26-09/24 від 26.09.2024 р.; OЕкспортна митна декларація країни-відправлення № 298120240000098121 від 13.11.2024; Рахунок-проформа (Proforma invoice) № 24CF0920TSK від 20.09.2024; Рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) № 24CF40868 від 11.11.2024; Пакувальний лист (Packing list) б/н від 11.11.2024; Банківський платіжний документ, що стосується товару (платіжна інструкція) № 158JBKLOA від 02.10.2024; Банківський платіжний документ, що стосується товару (платіжна інструкція) № 170JBKLOC від 30.12.2024; Банківський платіжний документ, що стосується товару б/н від 02.10.2024; Банківський платіжний документ, що стосується товару б/н від 30.12.2024; Висновок про вартісні характеристики товару № І-7 від 20.01.2025; Сертифiкат про походження товару (Certificate of origin) № 25C3304A0465/00010 від 02.01.2025; Накладна ЦІМ/УМВС № 00401 від 15.01.2025; Коносамент (Bill of lading) № XM241100113 від 14.11.2024; Прейскурант (прайс-лист) б/н від 20.09.2024; Лист виробника від 20.01.2025; Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг № LS-4617373 від 20.01.2025; Договір про перевезення № 23 від 17.03.2023. Заявка № 451687 від 14.11.2024 до договору про перевезення № 23 від 17.03.2023.
21.01.2025 відповідачем прийняте Рішення про коригування митної вартості товарів № UA204150/2025/000004/1 (далі - Рішення МВ № 4), за яким митна вартість вказаного товару скоригована в сторону збільшення до 34 926,05 USD та у якому вказано про застосування другорядного методу визначення митної вартості - резервного методу - код «6».
Згідно з описом підстав для коригування митної вартості:
І. Митна вартість імпортованого товару №1 не може бути визнана за рівнем, визначеним декларантом, оскільки: 1)Дата проформи - рахунку 20.09.2024 №24CF0920TSK передує даті контракту від 26.09.2024 №26-09/24, на підставі якого вона укладена.
2) Поданий до митного оформлення рахунок від 11.11.2024 №24CF40868 не містить відомостей про реквізити контракту на виконання якого він укладений.
3) В графі 31 МД заявлено інформацію про виробника та торгову марку товару, однак декларантом не надано документів, що підтверджують дану інформацію;
4) Наданий до митного оформлення прайс-лист від 20.09.2024 дійсний 14 днів від дати пропозиції, тобто він не розповсюджується на товари, які зазначені в комерційному інвойсі від 11.11.2024 № 24CF40868;
5) Наданий до митного оформлення прайс-лист від 20.097.2024 не містить умов поставки товару ;
6) Експертний висновок Рівненської ТПП не містить роздрукованих додатків джерел цінової інформації, на підставі якої експертом проведені розрахунки та здійснено висновок;
7) Заявлена у експертному висновку Рівненської ТПП вартість перевезення контейнера не співпадає із заявленою вартістю, зазначеною у ЕМД.
ІІ. Рівненська митниця володіє інформацією щодо митної вартості аналогічних товарів, митне оформлення яких здійснено за митною декларацією: Товар №1 за митною декларацією від 30.10.2024 № 24UA500580003302U8- 1,93 дол.США/кг.
ІІІ. Заявлена декларантом митна вартість може бути визнана митницею за умови надання додаткових документів згідно з переліком: 1) висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; 2) виписку з бухгалтерської документації продавця; 3) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; У відповідності до частини 6 статті 53 Митного кодексу України, декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
ІV. За результатом проведеної відповідно до положень частини 4 статті 57 Митного кодексу України процедури консультації з декларантом та у зв'язку із відсутністю у декларанта та митниці прийнятної до застосування (згідно положень глави 9 Митного кодексу України) інформації щодо вартості операцій щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (статі 59 - 61 Митного кодексу України), достовірної та документально підтвердженої інформації щодо ціни одиниці товару для обчислення митної вартості за методом на основі віднімання вартості (стаття 62 Митного кодексу України), інформації щодо складових вартості товарів наданої виробником для обчислення митної вартості за методом на основі додавання вартості (стаття 63 Митного кодексу України), що унеможливлює визначення митної вартості шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 Митного кодексу України, митну вартість товарів скориговано із застосуванням резервного методу визначення митної вартості згідно положень статті 64 Митного кодексу України. Митну вартість товару №1 визначено на підставі інформації щодо митної вартості аналогічних товарів, митне оформлення яких здійснено за митною декларацією: Товар №1 за митною декларацією від 30.10.2024 № 24UA500580003302U8- 1,93 дол.США/кг Числове значення митної вартості товару №1 у валюті рахунку становить 34926,052 дол. США (18096,4кг * 1,93 дол. США/кг), що з урахуванням курсу НБУ на день подання митної декларації до митного оформлення у національній валюті України становить 1472311,2147 грн.
21.01.2025 у зв'язку із незгодою із Рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів в порядку ч. 7 ст. 55 Митного кодексу України подана нова митна декларація № 25UA204150000141U9, за якою товар випущений у вільний обіг із збільшенням (доплатою) загальної суми митних платежів на 125 882,71 грн. (мито - 24 208,21 грн, ПДВ - 101 674,50 грн.).
Митним органом прийнято Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 21.10.2024 №UA204150/2024/000013 .
Вважаючи картки відмови в прийнятті митних декларацій та рішення про коригування митної вартості товарів протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною другою статті 1 Митного кодексу України відносини, пов'язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.
Згідно із частинами першою-третьою статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини четвертої статті 54 Митного кодексу України перебачено, що митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до частини п'ятої статті 54 Митного кодексу України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:
1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;
2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;
3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;
4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;
5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості;
6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
В силу вимог частини шостої цієї ж статті, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
А за правилами частини сьомої цієї статті, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, то заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
В свою чергу, відповідно до частини першої статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно зі статтею 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Стаття 57 глави 9 Митного кодексу України визначає такі методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. При цьому, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції), а кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Частинами першою-другою статті 53 Митного кодексу України визначено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Зокрема, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частиною третьою цієї ж статті встановлено, що в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
В силу вимог частини п'ятої цієї статті, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
За правилами частини першої статті 58 Митного кодексу України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:
1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару;
2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;
3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;
4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
В силу вимог частини другої цієї статті метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Відповідно до частини четвертої статті 58 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Згідно з частиною п'ятою цієї статті, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Частиною десятою статті 58 Митного кодексу України передбачено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:
1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов'язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням;
2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв'язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;
3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.
4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;
5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;
6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;
7) витрати на страхування цих товарів.
Частиною одинадцятою статті 58 Митного кодексу України встановлено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті.
Частиною дев'ятою статті 58 Митного кодексу України визначено, що розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, які підтверджуються документально та піддаються обчисленню.
З аналізу вищенаведених норм вбачається, що обов'язок доведення митної ціни товару лежить на імпортерові, але, при цьому, митний орган може витребувати додаткові документи лише у випадку наявності у нього небезпідставних підозр з приводу достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Тобто імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів. При цьому, в розумінні вищенаведених статей, сумніви митниці є обґрунтованими тоді, коли:
- або надані декларантом документи містять розбіжності,
- або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари,
- або наявні ознаки підробки.
Відповідно, наведені норми зобов'язують митний орган зазначати конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Не наведення митним органом в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми, чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, випробовування додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості товарів.
Частиною четвертою статті 54 Митного кодексу України передбачено обов'язок митного органу письмово надавати інформацію декларанту про причини, за яких заявлена ним митна вартість не може бути визначена.
Відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за №883/21195, митним органом при визначенні митної вартості товарів у графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі:
- неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу);
- невірно проведений розрахунок митної вартості;
- невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу;
- надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
У оскаржуваних позивачем рішень про коригування митної вартості товарів відповідачем вказано про те, що надані декларантом документи не підтверджують числові значення складових митної вартості та містять розбіжності.
Разом з тим, такі твердження є безпідставними.
Судом встановлено, що в обох випадках декларант позивача надав відповідачу усі, передбачені частинами першою-другою статті 53 Митного кодексу України документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Контракти, з урахуванням внесених до них змін, рахунки-фактури (інвойси) і банківські платіжні документи про оплату імпортованих товарів не місять жодних розбіжностей ні про умови поставки, ні про номенклатуру товарів, ні про їхню ціну.
Та обставина, що зміни до контрактів вносились після виставлення позивачу рахунків-фактур (інвойсів), в жодному разі не свідчить на користь фіктивності імпортних операцій. Сторони контракту, жодним чином не обмежені у праві змінювати свої договірні умови аж до повного їх виконання. Як зазначає позивач, продавець товару вже після погодження ціни контракту і отримання авансового платежу, приступав до формування партії товару, внаслідок чого формував остаточну ціну вже у інвойсі, після чого вона була погоджена ним, як покупцем, шляхом оформлення додаткових угод.
В обох випадках, на момент ввезення товару на митну територію України договірна ціна вже була врегульована додатковими угодами, що оформлені належним чином. Вартість партії товару, виходячи із такої договірної ціни, і була оплачена покупцем продавцю з наданням митному органу відповідних підтверджуючих документів. Будь-які арифметичні розбіжності у таких платах відсутні.
Більше того фактурна вартість імпортованих позивачем товарів в повній мірі відповідає фактурній вартості, яка зазначена у митних деклараціях країн відправлення.
Також позивачем в обох випадках надано усю документацію, яка стосується витрат на транспортування товарів до митного кордону України, як складових митної вартості.
Судом не встановлено жодних розбіжностей в документах, які подавались позивачем до митного оформлення товару. Навпаки усі документи складені належним чином, узгоджуються між собою і відображають усі необхідні показники числових значень митної вартості товару.
Фактично, оскаржувані рішення, прийняті відповідачем виключно за рахунок того, що подані до митного оформлення документи оцінені не комплексно, а розрізнено, що саме по собі є абсолютно невиправданим заходом.
Щодо позиції відповідача, що «Рахунок від 02.01.2025 № LS4613524 містить виокремлене числове значення винагороди експедитора за надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезення, що є складовою митної вартості товару, а зазначена пунктом 2 в Рахунку від 02.01.2025 № LS-4613524 Винагорода Виконавця за надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезення по території України не включена до митної вартості товару», суд зазначає, що відповідно до ч. 10 ст. 58 МК України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України. Тобто послуги з організації та забезпечення перевезення товару по території України не включаються до митної вартості такого товару.
Щодо тверджень відповідача, що «Наданий документ, що заявлений як «Прайс-лист» від 06.09.2024 не може розглядатись як джерело цінової інформації щодо продажу товарів для широкого кола покупців в умовах вільної конкуренції, оскільки він містить інформацію лише щодо продажу товарів, які зазначені у рахунку від 16.10.2024 №24006ТСК, що наштовхує на спеціальну ціну для імпортера оцінюваного товару», суд зазначає, що дане твердження є безпідставним та неаргументованим, оскільки в Прайсі, наданому позивачу, міститься асортимент товарів, які позивач безпосередньо купує у виробника товарів.
Щодо того, що «До митного оформлення надано платіжні інструкції від 16.09.2024 № 156JBKLO9, від 10.12.2024 № 167JBKLOC, від 10/12/2024 № swift, від 16/09/2024 № swift , у яких зазначено лише реквізити контракту від 09.09.2024 № 09-09/24. Таким чином вищезазначені платіжні інструкції не можливо пов'язати з оцінюваним товаром» суд зазначає, що дане твердження не відповідає дійсності, оскільки контракт № 09-09/24 від 09.09.2024 укладений на поставку однієї партії товару, що підтверджується п. 1.2 контракту, в якому обумовлена загальна сума контракту, що кореспондується з рахунком-проформою № 24006TCK від 09.09.2024, де зазначено вартість 19 577,54 USD, яка змінена в остаточному інвойсі - рахунку-фактурі № 24006TCK від 16.10.2024 та в Додаткових угодах №1 від 03.12.2024 та № 1/1 від 09.01.2025 до контракту № 09-09/24 від 09.09.2024. Вказані документи було надано відповідачу, що відображено у графі 44 митної декларації № 25UA204150000069U3 від 10.01.2025 р.
Щодо таких підстав для коригування митної вартості товарів, як «Подане до митного оформлення доповнення від 03/12/2024 №1 до контракту містить інформацію щодо інвойса (№24004ТСК) та суми контракта від 09.09.2024 № 09-09/24, однак до митного оформлення надано інвойс 16.10.2024 №24006ТСК», суд зазначає, що у додатковій угоді № 1/1 від 09.01.2025 до контракту № 09-09/24 від 09.09.2024, вказано: «Сумма договору 19546,93 доларів США згідно комерційних інвойсів 24006TCK від 16.10.2024». Вказана додаткова угода була надана Відповідачу.
Щодо тверджень відповідача, що «у Експертному висновку І-1 від 03.01.2025 вказані товари з артикулами, описом, що неможливо однозначно кореспондувати із імпортованим за відсутності перекладу комерційного інвойсу від 16.10.2024 №24006ТСК», суд зазначає, що твердження щодо відсутності перекладу інвойсу з англійської мови є протиправним, оскільки у разі подання документів, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, заповнених англійською мовою, митні органи повинні приймати їх до митного оформлення без перекладу українською. (ст. 254 МК України).
Щодо відсутності реквізитів контракту в інвойсі, слід зазначити, що в загальному випадку, інвойс - це документ, на підставі якого здійснюється оплата за товар та формується звітність.
Згідно загальносвітової практики, інвойс має містити: дату складання; найменування та реквізити продавця; найменування та реквізити покупця; найменування товарів; ціну товарів; загальну вартість рахунку; валюту оплати; ставки та розмір податку.
Також в інвойсі можуть зазначатись: реквізити зовнішньоекономічної угоди, відповідно до якого здійснюється поставка, реквізити відвантажувального документа та інші реквізити.
Таким чином, якщо в проформі-інвойс вже було попередньо зазначено номер контракту, то додатково дублювати дану інформацію в інвойсі немає необхідності, так як це не є обов'язковим його реквізитом та ніяким чином не впливає на визначення митної вартості товару.
Щодо тверджень відповідача, що «Експертний висновок Рівненської ТТП не містить роздрукованих додатків джерел цінової інформації, на підставі якої експертом проведені розрахунки та здійснено висновок», суд зазначає, що до митного оформлення було подано Висновки Рівненської торгово-промислової палати, на які дія п. 56 Постанови КМУ від 10 вересня 2003 р. № 1440, не розповсюджується. Вимоги щодо Висновків регулюються п. 60 Постанови КМУ від 10 вересня 2003 р. № 1440 «Про затвердження Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», а саме: «60. Висновок про вартість майна повинен містити відомості про: - замовника оцінки та виконавця звіту про оцінку майна; - назву об'єкта оцінки та його коротку характеристику; - мету і дату оцінки; - вид вартості, що визначався; - використані методичні підходи; - величину вартості, отриману в результаті оцінки».
Щодо того, що «наданий до митного оформлення прайс-лист від 20.09.2024 дійсний 14 днів від дати пропозиції, тобто він не розповсюджується на товари, які зазначені в комерційному інвойсі від 11.11.2024 №24CF40868» та «наданий до митного оформлення прайс-лист від 20.09.2024 не містить умов поставки товару», суд зазначає що прайс-лист від 20.09.2024 року цілком очевидно в часових рамках розповсюджується на товари, які зазначені у рахунку-проформі № 24CF0920ТSК від 20.09.2024 та контракті № 26-09/24 від 26.09.2024. Крім того, у комерційній практиці прайс-лист є тим документом, який містить ціни (тарифи) на товари та/або види послуг, а умови поставки було вказано в інших документах, наданих Відповідачу: контракті, рахунку-проформі, рахунку-фактурі, тощо. Тому вказане твердження митниці є необґрунтованим, оскільки зазначення умов поставки не є обов'язковим елементом прайс-листа.
Щодо транспортних витрат суд зазначає таке.
Відповідачу надані отримані від перевізників документи, що підтверджують факт доставки вантажу, а саме, документи із зазначенням відомостей щодо вартості перевезення товару:
- щодо Рішення МВ № 2: Накладна ЦІМ/УМВС № 06674 від 30.12.2024; Коносамент (Bill of lading) № QN24100231 від 24.10.2024; Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг № LS-4613524 від 02.01.2025; Документ, що підтверджує вартість перевезення товару № 449133 від 02.01.2025; Договір про перевезення № 23 від 17.03.2023; - щодо Рішення МВ № 4: Накладна ЦІМ/УМВС № 00401 від 15.01.2025; Коносамент (Bill of lading) № XM241100113 від 14.11.2024; Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг № LS-4617373 від 20.01.2025; Договір про перевезення № 23 від 17.03.2023; Заявка № 451687 від 14.11.2024 до договору про перевезення № 23 від 17.03.2023. Відповідачу були надані рахунки, виставлені перевізниками.
До позовної заяви позивачем також було долучено банківські платіжні інструкції на підтвердження оплати позивачем рахунків перевізників та акти виконаних робіт: Копія Рахунку-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №LS-4613524 від 02.01.2025 на суму - 183 222,00 грн.; Копія платіжної інструкції № 1805 від 29.01.2025 на оплату суми - 183 222,00 грн.; копія Акту надання послуг №ЛШ00-000431 від 10.01.2025 року; Рахунку-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №LS-4617373 від 20.01.2025 на суму - 197 355,60 грн.; Копія платіжної інструкції № 1818 від 31.01.2025 р. на оплату суму - 197 355,60 грн.; копія Акту надання послуг № ЛШ00-000728 від 21.01.2025 року.
При цьому суд зазначає, що зауваження відповідача до вказаних документів перевізника, до складання яких позивач не має відношення, як і не має впливу, суперечить призначенню процедури митного контролю, адже митний орган не наділений законодавцем повноваженнями визнання складових господарської діяльності перевізників необ'єктивними, оскільки перевізники самостійно приймають рішення про механізм ціноутворення власних послуг, а їх клієнти тільки оплачують такі послуги.
Так, за приписами п. 7, 9 ч. 1 ст. 336 Митного кодексу України, відповідач у випадку сумнівів у справжності вказаних документів, може в порядку пост-митного контролю та шляхом проведення документальної перевірки звернутися до перевізників з метою перевірки автентичності поданих документів.
За змістом висновків Верховного Суду у справі № 804/16553/14 від 31.05.2019 року, суд досліджував питання доказів якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення згідно умов Митного кодексу та зазначив, що у ч. 10 ст. 58 МКУ передбачено перелік витрат (складових митної вартості товарів), які при визначенні митної вартості додаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зокрема, до таких складових митної вартості належать витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, а також на страхування цих товарів.
Як вже зазначалось, в матеріалах справи міститься інформація, що позивач імпортував товар на умовах поставки FOB (згідно з Інкотермс), що означає не включення до вартості товару витрат на транспортування та страхування, а відтак такі витрати мають бути додані до митної вартості товарів за правилами ч. 10 ст. 58 МКУ.
Якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким(-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати, рахунки на оплату транспортних послуг та банківські документи про оплату є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.
Щодо митних декларацій країни відправлення.
У наданих відповідачу експортних митних деклараціях Китайської Народної Республіки № 021720240000265071 від 20.10.2024 та № 298120240000098121 від 13.11.2024 містяться відомості про кількість, одержувача, інвойс, та загальну вартість товару в розмірах 19 546,93 долари США, 19 175,52 долари США за 2 різними рахунками (інвойсами), які співпадають із заявленими позивачем у митних деклараціях. Ці фактичні обставини повністю підтверджують фактурну вартість товару, зазначену в товаросупровідних документах, поданих до митного оформлення відповідачу. Оскаржувані рішення МВ не містять обґрунтованих із посиланням на нормативноправові акти зауважень щодо вказаних експортних митних декларацій та сумнівів у їх автентичності. Відповідач має можливість перевірити автентичність експортних митних декларацій шляхом направлення запиту до митних органів Китайської Народної Республіки на підставі п. 8 ч. 1 ст. 336 Митного кодексу України.
Окремо слід зауважити на тому, що в електронних повідомленнях митниці, які направлялися декларанту, взагалі відсутня інформація про те, що під час митного контролю у відповідача виникли сумніви і не зазначено будь-які причини, через які заявлена митна вартість не могла бути прийнята. Наведене вказує на те, що дійсною причиною коригування були відомості, які містилися в інформаційних системах про раніше визнану митну вартість аналогічних чи подібних товарів.
Разом з тим вказані відомості з об'єктивних причин не можуть містити усієї інформації, що стосується товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар. Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем вартості такого товару згідно з даними інформаційної системи, не є беззаперечним доказом для підтвердження висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують сумнів у правильності визначення митної вартості товару та довести обґрунтованість цього сумніву, оскільки саме з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає право вчиняти дії, спрямовані на коригування митної вартості товару.
Крім того на підтвердження правомірності коригування митної вартості імпортованого позивачем товару відповідач у своїх рішеннях не наводить порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, що свідчить про порушення останнім частини другої статті 55 Митного кодексу України щодо обґрунтованості прийнятого рішення.
Так, відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Між тим, як вбачається з оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товарів, у ньому зазначено лише дату та номер митних декларацій, на підставі яких здійснено коригування митної вартості, що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України.
Крім того, за митними деклараціями, які взяті за основу для визначення митної вартості товарів, імпортованих позивачем, декларувалися товари, найменування яких не співпадає з найменуванням товарів позивача. Більше того, метод визначення митної вартості за деякими такими видами товарів був резервний, а не основний.
Крім того, у рішеннях про коригування заявленої митної вартості, крім номерів та дат митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.
Натомість в оскаржуваних рішеннях про коригування митний орган обмежився лише тим, що прирівняв ціну одних товарів до інших і жодним чином не обґрунтував своє рішення, хоча вищенаведені поставки відрізняються і за номенклатурою товару, і за кількістю і за якісною характеристикою.
Окрім наведеного вище суд зазначає, що митна вартість митним органом в цьому випадку була піднята непропорційно по кожному товару, тобто один і той самий пакет товаро-супровідних документів для однієї частини товарів призвів до коригування - збільшення ціни на 129 відсотків, а для іншої частини товарів ціну скориговано на 254 відсотки. Така поведінка посадових осіб митниці порушує принципи здійснення митної справи, передбачені ст. 8 МК України (принцип єдиного порядку переміщення товарів через митний кордон України, принцип прозорості тощо) та свідчить про наявність формальних підстав для підняття митної вартості товарів, а також порушення норм п. 1 ч. 4 ст. 54 МК України та Правил заповнення декларації митної вартості, які затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599.
За наведеного спірні рішення відповідача не відповідають ні вимогам законності, ні вимогам обґрунтованості.
З досліджених доказів, суд дійшов висновку, що позивач під час митного оформлення надав відповідачу усі необхідні документи, які чітко ідентифікували оцінювані товари та містили об'єктивні і достовірні дані, що підтверджували заявлену декларантом митну вартість товарів за ціною договору, водночас відповідач не довів наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за основним методом, що свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованих позивачем товарів та протиправність оскаржуваних рішень про коригування митної вартості і похідних від них рішень - карток відмови у прийнятті митної декларації.
За правилами частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В силу вимог частини другої цієї статті, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За результатами розгляду справи суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено існування обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товарів у митних деклараціях, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товарів не встановлено.
З огляду на наведене, за результатами судового розгляду справи суд дійшов висновку, що спірні рішення про коригування митної вартості товарів і картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення не відповідають критеріям правомірності, обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, встановленим в частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства, порушують права та законні інтереси позивача, які підлягають до судового захисту шляхом скасування відповідних рішень суб'єкта владних повноважень.
За усього наведеного, позовні вимоги підлягають до повного задоволення.
Також, позивач просить суд стягнути на його користь суму витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 20000,00 грн.
За приписами статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до частини першої статті 134 КАС України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частина друга статті 134 КАС України).
За правилами частини третьої статті 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 КАС України).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина п'ята статті 134 КАС України).
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 134 КАС України).
За правилами частини сьомої статті 134 КАС України, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
За правилами частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
За правилами частини сьомої статті 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
За правилами частини дев'ятої статті 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» №5076-VI від 05.07.2012, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIII від 02.06.2016, встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» №3477-IV від 23.02.2006, суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Lavents v. Latvia» (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
Наведені положення кореспондуються із європейськими стандартами, зокрема, пунктом 14 Рекомендацій № R(81)7Комітету Міністрів Ради Європи (КМРЄ) «Щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя» (on measures facilitating access to justice), яким передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, яка виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла, відшкодування зборів і витрат, у тому числі, гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв'язку з розглядом.
Також у пункті 4 цих Рекомендацій зазначено, що жодна зі сторін не повинна бути позбавлена можливості користуватися послугами адвоката.
У пункті 1 Резолюції № (78)8 Комітету Міністрів Ради Європи (КМРЄ) «Про безоплатну правову допомогу і юридичні консультації» (on legal aid and advice) зазначено, що ніхто не може бути в силу перешкод економічного характеру позбавлений можливості використання або захисту своїх прав у будь-яких судах, повноважних виносити рішення по цивільних, господарських, адміністративних, соціальних чи податкових справах. З цією метою кожна особа має бути наділена правом на необхідну правову допомогу в судовому провадженні. При розгляді питання, чи така допомога є необхідною, слід враховувати: а) фінансові можливості та зобов'язання відповідної особи; b) очікувані судові витрати.
Суд зазначає, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги адвоката, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані належні докази (документи), оформлені в установленому законодавством порядку.
Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу адвоката, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Суд зазначає, що вартість послуг (робіт) адвоката - розмір гонорару визначається двома способами: (1) фіксований розмір гонорару, який визначається під час укладення договору та зазначається безпосередньо у тексті такого договору (у такому разі оформлення додаткових документів щодо вартості послуг - розміру гонорару не потребується); (2) розмір гонорару визначається на підставі договору та розрахунку вартості послуг шляхом оформлення актів, додаткових угод тощо.
Позивач надав суду документи на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу адвоката: - Договір про надання правової допомоги від 19.12.2022, укладений з Адвокатським бюро «Олени Кононенко»; - Додаткову угоду № 1 до договору про надання правової допомоги № 19/12/22 від 19.12.2022, - Додаткові угоди № 2 від 19.01.2023, № 3 від 18.12.2023, № 4 від 18.12.2024; - рахунок-фактуру від 21.02.2025 № 21/02/25; - Акт наданих послуг від 10.04.2025; - платіжну інструкцією АТ «СЕНС БАНК» № 1866 від 21.02.2025; - платіжну інструкцією АТ КБ «Приват банк» № 1866 від 21.02.2025; - виписку про рух коштів за рахунком Адвокатського бюро «ОЛЕНИ КОНОНЕНКО».
Відповідач подав до суду клопотання про зменшення розміру витрат, в якому зазначив, що на обґрунтування вказаних витрат позивач надав рахунок-фактуру від 21.02.2025 № 21/02/25; Акт наданих послуг від 10.04.2025; платіжну інструкцію АТ «СЕНС БАНК» № 1866 від 21.02.2025; виписку про рух коштів за рахунком Адвокатського бюро «ОЛЕНИ КОНОНЕНКО»; Додаткову угоду № 1 до договору про надання правової допомоги № 19/12/22 від 19.12.2022, Додаткові угоди № 2 від 19.01.2023, № 3 від 18.12.2023, № 4 від 18.12.2024. Так, згідно з актом наданих послуг від 10.04.2025, адвокатом в межах даної справи надано позивачу послуги на загальну вартість 20000 грн: підготовка і подання до суду позовної заяви, письмового підтвердження, клопотання про витребування доказів, відповіді на відзив. Крім того, не зазначено кількості затраченого часу на дані послуги. Відповідач вважає завищеним розмір правової допомоги, оскільки потрачений розмір витрат у сумі 2 0000 грн не є співмірними з огляду на те, спір у цій справі є спором незначної складності, не характеризується наявністю виключної правової проблеми або значним суспільним інтересом. Спірні правовідносини регулюються нормами Митного кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України. Великої кількості законів та підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом, і застосуванню, спірні правовідносини не передбачають. Матеріали справи не містять великої кількості документів, на дослідження б яких адвокат витратив значний час. Окрім того, щодо аналогічних правовідносин існує численна судова практика, де Верховним Судом з окремих питань уже були висловлені відповідні правові позиції.
Щодо посилань відповідача на те, що позивачем не зазначено кількості затраченого часу на дані послуги - 20000,00 грн, суд зазначає, що відповідно до Додаткової угоди №1 до Договору вартість послуг з підготовки позовної заяви становить 20000,00 грн, та не визначає прив'язки до затраченого адвокатом часу на підготовку такого позову; вартість визначено, як сталу - незалежно від затраченого часу.
Суд зазначає, що принцип повного відшкодування витрат на професійну правничу допомогу стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, ґрунтується на загальних принципах справедливості та компенсації в правовій системі, що є особливо важливим у публічно-правових спорах, де відповідачам, як правило, виступає держава в особі уповноважених нею суб'єктів владних повноважень.
Зазначений принцип допомагає взаємно збалансувати тягар витрат і забезпечити ефективний доступ до правосуддя, оскільки це дає можливість:
1) стимулювати справедливі судові процеси: якщо сторона, на користь якої ухвалено судове рішення, може очікувати відшкодування витрат на адвоката, це стимулює її використовувати правові засоби та користуватися послугами адвокатів для ефективного представлення своїх інтересів у суді, що сприяє справедливому та рівноправному судовому процесу;
2) захистити право на доступ до правосуддя: гарантування відшкодування витрат на професійну правничу допомогу забезпечує можливість захисту особою своїх прав у суді, незалежно від її фінансового стану, що сприяє реалізації принципу рівності перед законом;
3) збалансувати інтереси сторін: відшкодування витрат на професійну правничу допомогу сприяє встановленню балансу інтересів сторін та дає змогу стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, компенсувати витрати, що виникли внаслідок необхідності захищати свої права в суді;
4) забезпечити судову ефективність: якщо сторона, на користь якої ухвалено судове рішення, може очікувати відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, це сприяє ефективності судового процесу та робить його більш доступним та прозорим.
У постанові Верховного Суду від 30.09.2020 у справі №201/14495/16-ц міститься висновок про те, що розглядаючи питання стягнення витрат на правничу допомогу адвоката, суд має право самостійно визначати розмір таких витрат, виходячи з критерію розумної необхідності та співмірності, враховуючи характер виконуваної адвокатом роботи / послуг, складність виконуваної роботи / послуг, їх значимості, складності категорії справи тощо.
При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц.
У постанові Верховного суду від 04.02.2020 у справі №280/1765/19, адміністративне провадження №К/9901/607/20) міститься правовий висновок про те, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
У постанові Верховного Суду від 15.04.2021 у справі № 160/6899/20 містяться правові висновки: «Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо»; «У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п'ятій статті 134 КАС. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям».
Зважаючи на те, що дана справа належить до категорії справ незначної складності, її розгляд здійснювався в порядку спрощеного позовного провадження, а також беручи до уваги значну кількість сталої судової практики у спірних правовідносинах та фактичний обсяг виконаної роботи, на переконання суду, розумно обґрунтованими є заявлені витрати на професійну правничу допомогу, які підлягають компенсації позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, у розмірі 8000,00 грн, а їх стягнення з відповідача у такому розмірі не становитиме надмірний тягар для державної установи.
Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТСК Захід" до Рівненської митниці про визнання протиправними та скасування картки відмови, рішення про коригування митної вартості товарів задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів Рівненської митниці від 10.01.2025 № UA204150/2025/000002/1.
Визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 10.01.2025 № UA204150/2025/000007.
Визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів Рівненської митниці від 21.01.2025 № UA204150/2025/000004/1.
Визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 21.01.2025 № UA204150/2025/000013.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТСК Захід" за рахунок бюджетних асигнувань Рівненської митниці витрати по сплаті судового збору в сумі 12026,10 грн.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТСК Захід" за рахунок бюджетних асигнувань Рівненської митниці судові витрати на правову допомогу у розмірі 8000 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 11 серпня 2025 року
Учасники справи:
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ТСК ЗАХІД" (вул. Григорія Сковороди, буд.23,м. Рівне,Рівненська обл., Рівненський р-н,33013, ЄДРПОУ/РНОКПП 39870614)
Відповідач - Рівненська митниця (вул. Соборна, буд. 104,м. Рівне,Рівненська обл.,33028, ЄДРПОУ/РНОКПП 43958370)
Суддя С.М. Дуляницька