Справа № 420/21976/24
11 серпня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Аракелян М.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
12 липня 2024 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надіслана засобами поштового зв'язку 09.07.2024 року) до Військової частини НОМЕР_1 , у якій позивач просить суд:
визнати протиправною та скасувати відмову № 11209 від 16.06.2024р., у задоволенні рапорту військовослужбовця в/ч НОМЕР_1 солдата ОСОБА_1 ;
зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 розглянути рапорт ОСОБА_1 про звільнення з військової служби та за результатами його розгляду прийняте відповідне рішення.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями адміністративна справа розподілена на суддю Аракелян М.М.
Ухвалою суду від 17.07.2024 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі; постановлено, що справа розглядатиметься за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (ст.262 КАС України).
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач є військовослужбовцем Збройних Сил України та проходить військову службу у званні солдата у в/ч НОМЕР_2 як учасник бойових дій. 27.03.2024 року Овідіопольський районний суд Одеської області виніс рішення по справи №509/785/24, яким встановив юридичний факт перебування на утриманні ОСОБА_1 членів його сім'ї: дружини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та синів ОСОБА_2 від попереднього шлюбу: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . На підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 та пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», у зв'язку з перебуванням на утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці, позивачем на ім'я командування в/ч НОМЕР_1 було подано рапорт з клопотанням про звільнення з військової служби за сімейними обставинами. За результатом розгляду рапорту відповідач листом від 16.06.2024 №11209 відмовив у його задоволенні, у зв'язку із тим, що заявник, перебуваючи у шлюбі з ОСОБА_7 , матір'ю неусиновлених дітей, ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_5 , має право на участь у вихованні згаданих дітей (за умови проживання однією сім'єю). При цьому обов'язок щодо утримання у позивача (як вітчима) виникає за умови, якщо в дитини немає матері, батька, діда, баби повнолітніх братів та сестер або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання. Позивач вважає таку відмову протиправною, оскільки вона порушує його право на звільнення згідно підпункту «г» пункту 2 частини 4 та пункту 3 частини 12 статті 26 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу.
29.07.2024 року до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач вказав, що не погоджується із позовними вимогами та просить суд відмовити у задоволенні позову. Відповідач вказує, що позивач - ОСОБА_1 призваний до лав Збройних Сил України за мобілізацією і проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначається Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ. Підстави звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону №2232. Частиною 4 статті 26 Закону No2232-ХІІ (у редакції Закону чинній на момент розгляду рапорту позивача) передбачається, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються військової служби на підставах: під час воєнного стану: г) через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): у зв'язку з перебуванням на утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років. Згідно з ч.1 ст. 260 СК України, якщо мачуха, вітчим проживають однією сім'єю з малолітніми, неповнолітніми пасинком, падчеркою, вони мають право брати участь у їхньому вихованні. Мачуха, вітчим зобов'язані утримувати малолітніх, неповнолітніх падчерку, пасинка, які з ними проживають, якщо у них немає матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання, за умови, що мачуха, вітчим можуть надавати матеріальну допомогу (ч.1 ст. 268 СК України). Виходячи з аналізу вказаних норм, позивач, перебуваючи у шлюбі з ОСОБА_7 , матір'ю неусиновлених дітей, ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_5 , має право на участь у вихованні згаданих дітей (за умови проживання однією сім'єю). При цьому обов'язок щодо утримання у позивача (як вітчима) виникає за умови, якщо в дитини немає матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання. Таким чином, з огляду на викладені вище обставини, вимоги діючого законодавства, рапорт позивача про звільнення з військової служби не підлягав задоволенню, про що своєчасно повідомили військовослужбовця та надали йому аргументовану відповідь № 11209 від 16.06.2024 року.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79, 90 КАС України, суд дійшов наступного.
З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 за призовом під час мобілізації, що не заперечується сторонами, є переселенцем (довідка на а.с.10).
ІНФОРМАЦІЯ_7 у позивача та ОСОБА_11 народилась донька ОСОБА_12 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 .
22.12.2023 року позивачем та ОСОБА_11 зареєстровано шлюб Овідіопольським відділом державної реєстрації цивільного стану в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (мю Одеса), про що складено актовий запис №144. Прізвище дружини після реєстрації шлюбу - ОСОБА_13 .
Від попереднього шлюбу у ОСОБА_2 є 3 синів, а саме: ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Згідно довідки про склад сім'ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб, виданої Овідіопольською селищною радою від 22.01.2024 № 141 ОСОБА_2 про те, що за адресою: АДРЕСА_1 до складу сім'ї входять: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Факт спільного проживання вищезазначених осіб підтверджено також актом обстеження житлово-побутових умов від 24.01.2024 року.
Довідкою Овідіопольського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) від 22.01.2024 року № 21.14-4630 підтверджено відсутність на примусовому виконанні виконавчих листів про стягнення аліментів з ОСОБА_14 на користь ОСОБА_2 .
27.03.2024 року Овідіопольським районним судом Одеської області ухвалено рішення, яким встановлено юридичний факт перебування на утриманні ОСОБА_1 членів його сім'ї: дружини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та синів ОСОБА_2 від попереднього шлюбу: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Позивач звернувся до командира Військової частини НОМЕР_1 з рапортом разом та клопотанням про звільнення з військової служби за сімейними обставинами на підставі підпунку «г» пункту 2 частини 4 та пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», у зв'язку з перебуванням на утриманні військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.
Листом від 16.06.2024 року №11209 Військової частини НОМЕР_1 повідомлено позивача, що його рапорт розглянуто та є таким, що не підлягає задоволенню, з огляду на те, що позивач, перебуваючи у шлюбі з ОСОБА_7 , матір'ю неусиновлених дітей, ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_5 , має право на участь у вихованні згаданих дітей (за умови проживання однією сім'єю). При цьому обов'язок щодо утримання у позивача (як вітчима) виникає за умови, якщо в дитини немає матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання. Таким чином, з огляду на викладені вище обставини, вимоги діючого законодавства, рапорт позивача про звільнення з військової служби не підлягав задоволенню, про що своєчасно повідомили військовослужбовця та надали йому аргументовану відповідь № 11209 від 16.06.2024 року.
Позивач, не погоджуючись із відмовою у задоволенні рапорту, звернувся до суду із даним позовом.
Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.
Статтею 19 Конституції України визначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених законом, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
За змістом статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
За змістом частин першої, другої статті 17 Закону України від 06 грудня 1991 року № 1932-XII «Про оборону України» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Громадяни України чоловічої статі, придатні до проходження військової служби за станом здоров'я і віком, а жіночої статі - також за відповідною фаховою підготовкою, повинні виконувати військовий обов'язок згідно із законодавством.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює та визначає Закон України від 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі Закон № 2232, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно з частинами першою, другою, третьою статті 1 Закону № 2232 захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Військовий обов'язок включає, зокрема: прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби.
Відповідно до частин першої-третьої статті 2 Закону № 2232 військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.
Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.
Підстави звільнення з військової служби визначені статтею 26 Закону № 2232.
Відповідно до підпункту «г» пункту другого частини четвертої статті 26 Закону № 2232 військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах: під час дії воєнного стану: через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): перебування на утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.
Пунктом 3 частини 12 статті 26 Закону № 2232 встановлено, що військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставі перебування на утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.
Суд встановив, що за результатами розгляду рапорту позивача про звільнення з військової служби відповідно до підпункту «г» пункту другого частини четвертої та пункту третього частини дванадцятої статті 26 Закону № 2232 відповідач дійшов висновку про відсутність підстав для його звільнення з військової служби на цій підставі у зв'язку з тим, що у позивача є обов'язок щодо утримання лише однієї дитини - ОСОБА_16 , а обов'язку щодо утримання інших дітей у нього немає, оскільки він не є їх усиновлювачем та судовим рішенням не встановлено обов'язок утримання трьох синів його дружини від її попереднього шлюбу.
Оцінюючи, водночас, правомірність відмови відповідача у звільненні позивача з військової служби відповідно до підпункту «г» пункту другого частини четвертої та пункту третього частини дванадцятої статті 26 Закону № 2232, суд зазначає таке.
Визначальним для вирішення цього публічно-правового спору є факт перебування на утриманні у позивача трьох і більше дітей віком до 18 років.
Як уже встановлено судом у позивача є рідна донька ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Також суд установив, що у дружини позивача є троє синів від попереднього шлюбу. Батьком яких є ОСОБА_17 (громадянин республіки Молдова).
Рішенням Овідіопольського районного суду від 27.03.2024 року у справі №509/785/24 встановлено юридичний факт перебування на утриманні у позивача дружини, доньки та трьох дітей дружини від попереднього шлюбу.
Згідно відмітки на копії рішення (а.с.24) рішення набрало законної сили 29.04.2024 року.
Відповідач, відмовляючи позивачу у задоволенні його рапорту 16.06.2024 року (а.с.25-26), не врахував цю обставину, яка згідно п.п. «г» п.2 ч.4 та п.3 ч.12 ст.26 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу» є підставою для розгляду його рапорту по суті порушеного питання, замість цього вдався до міркувань стосовно оцінки наявності в нього права на надання відстрочки, без урахування рішення загального районного суду у справі №509/785/24.
Факт перебування на утриманні у позивача вказаних вище осіб наразі підтверджується рішенням суду, яке не оскаржено відповідачем як особою, прав та обов'язків якої воно стосується.
Отже відмова у задоволенні рапорту позивача є передчасною.
Виходячи з положень ч.2 ст.9 КАС України суд вважає за можливе позов задовольнити в межах заявлених позовних вимог.
Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про задоволення позову повністю.
Витрат судових витрат для розподілу між сторонами у даній справі немає.
Керуючись ст.ст.143, 241-246, 250, 255, 260, 262, 295, 297 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати відмову №11209 від 16.06.2024 року, у задоволенні рапорту військовослужбовця Військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_1 .
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 розглянути рапорт ОСОБА_1 про звільнення з військової служби та за результатами його розгляду прийняте відповідне рішення по суті порушеного питання з урахуванням висновків суду у рішенні.
Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст.ст. 293, 295 КАС України, до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ; адреса проживання: АДРЕСА_3 ).
Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_5 ; адреса: АДРЕСА_4 ).
Суддя М.М. Аракелян