Справа № 420/24891/25
11 серпня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд
у складі
головуючого судді Скупінської О.В.,
при секретарі Подобіної О.М.,
за участю
представника позивача Бережного О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Хаджибейського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії
До Одеського окружного адміністративного суду 24.07.2025 надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Хаджибейського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), в якій позивач просить суд:
1. Визнати протиправною бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), яка полягає у незнятті арешту з усього нерухомого майна ОСОБА_1 , реєстраційний запис про обтяження: № 18113832 від 19.12.2016, - після закінчення виконавчого провадження № 50566768, та зобов'язати Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) скасувати арешт з усього нерухомого майна ОСОБА_1 та вилучити реєстраційний запис про обтяження: № 18113832 від 19.12.2016 (спеціальний розділ) зі спеціального розділу Державного реєстру речових прав;
2. Визнати протиправною бездіяльність Хаджибейського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), яка полягає у незнятті арешту з усього нерухомого майна ОСОБА_1 , реєстраційний запис про обтяження: № 8372313 від 15.01.2009, - після закінчення виконавчого провадження, та зобов'язати Хаджибейський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) скасувати арешт з усього нерухомого майна ОСОБА_1 та вилучити реєстраційний запис про обтяження: № 8372313 від 15.01.2009 з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна Реєстру прав власності на нерухоме майно.
В обгрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що 25.06.2025 в ході надання правничої допомоги позивачу стало відомо про наявність зареєстрованих обтяжень, накладених на все його нерухоме майно: - в спеціальному розділі Державного реєстру речових прав за № 18113832 від 19.12.2016; - в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна Реєстру прав власності на нерухоме майно за № 8372313 від 15.01.2009. Згідно відомостей порталу автоматизованої системи виконавчих проваджень виконавче провадження № 50566768, відкрите 18.03.2016 Відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області, має стан завершеного, ідентифікатору для повного доступу до інформації про виконавче провадження позивач не має, будь-яких інших відкритих виконавчих проваджень щодо позивача не існує. В Єдиному реєстрі боржників відомості про ОСОБА_1 відсутні. 04.07.2025 на електронну адресу відповідача направлено заяву про скасування запису про арешт (обтяження) нерухомого майна, яку отримано та зареєстровано за вх. № 12912 від 08.07.2025. Станом на дату подання позову відповіді від відповідача не надходило.
Ухвалою судді від 25.07.2025 постановлено прийняти до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 ; відкрити провадження у адміністративній справі та призначити судове засідання на 11 серпня 2025 року об 14 год 10 хв у приміщенні Одеського окружного адміністративного суду за адресою: м. Одеса, Фонтанська дорога, 14, зала судових засідань №23 (2-й поверх); витребувати у Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) належним чином засвідчені копії матеріалів ВП №50566768.
30.07.2025 від представника відповідача ПМУМЮ (м. Одеса) звернулися із заявою (вх. №ЕС/77229/25), в якій повідомили про неможливість виконання ухвали суду від 25.07.2025 в частині витребування матеріалів ВП №50566768.
У вказаній заяві зазначили, що на примусовому виконанні у відділі примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області у період з 18.03.2016 по 23.06.2018 перебувало виконавче провадження № 50566768 з примусового виконання виконавчого листа №521/9811/15- ц, виданого 21.12.2015 Малиновським районним судом м. Одеси, про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість яка виникла на підставі кредитного договору № 014/0035/85/84638 від 22.10.2007 року, яка складає: 1 669 247,70 грн. - заборгованість за кредитом; 1 489 854,34 грн. - заборгованість за відсотками; 2 794 226,04 грн. - пеня за прострочення виплат по кредиту та відсоткам, а всього 5 953 328,08 грн.
14.12.2016 державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.
23.06.2018 виконавче провадження № 50566768 завершено на підставі пункту другого частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідно до Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями, які затверджено наказом Міністерства юстиції України від 07.06.2017№1829/5, строк зберігання завершених виконавчих проваджень становить три роки, у зв'язку з чим, виконавче провадження № 50566768 знищено та надати належно засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження до суду, неможливо.
Того ж дня надійшов відзив (вх. №ЕС/77235/25 від 30.07.2025), в якому просили відмовити у задоволенні позовних вимог покликаючись, що відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404 - VIII, Інструкції з організації примусового виконання рішень, яка затверджена наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5, що на момент завершення виконавчого провадження № 50566768, підстави для зняття арешту з майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, відсутні.
30.07.2025 від представника відповідача Хаджибейського ВДВС у місті Одеса ПМУ МЮ (м. Одеса) надійшов відзив (вх. №ЕС/77104/25), в якому просить відмовити представнику ОСОБА_1 адвокату Бережному Олександру Володимировичу у відкритті провадження в адміністративній справі у зв'язку з неналежністю розгляду позову за правилами адміністративного судочинства та роз'яснити представнику ОСОБА_1 адвокату Бережному Олександру Володимировичу до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.
В обгрунтування вказаного клопотання зазначив, що позивач, фактично, подав позов про зняття арешту, де відповідачем було зазначено Відділ, що повністю суперечить висновкам Великої Палати Верховного Суду, що викладені у постанові від 22.01.2020 р. у справі № 340/25/19, оскільки в даній позовній заяві оскаржуються не дії державного виконавця щодо накладання арештів, а підставою позову є захист приватної власності, такий позов повинен був розглядатись в порядку цивільного судочинства.
Ухвалою суду від 07.08.2025 постановлено клопотання представника відповідача Хаджибейського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про відмову у відкритті провадження - повернути заявнику без розгляду.
Інші заяви по суті справи учасниками справи не надавались, додаткові докази не надходили.
Вивчивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, судом встановлено таке.
З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта вбачається наявність обтяження: номер запису про обтяження: 18113832 (спеціальний розділ); дата, час державної реєстрації: 19.12.2016 09:27:36; державний реєстратор: Цинєв Віталій Олександрович, Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області, Одеська обл.; документи, подані для державної реєстрації: постанова, про арешт майна боржника, серія та номер: 50566768, виданий 14.12.2016, видавник: ВПВР ГТУЮ в Одеській області; підстава внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 33001966 від 19.12.2016 09:27:47, Цинєв Віталій Олександрович, Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області, Одеська обл.; вид обтяження: арешт нерухомого майна; відомості про суб'єктів обтяження: Орган державної влади, Обтяжувач: ВПВР УДВС ГТУЮ в Одеській області, код ЄДРПОУ: 34929741, країна реєстрації: Україна; особа, майно/права якої обтяжуються: ОСОБА_1 ; опис предмета обтяження: все нерухоме майно.
Також з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта вбачається наявність обтяження: тип обтяження: арешт нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження: 8372313, зареєстровано: 15.01.2009 15:58:56 за № 8372313 реєстратором: Одеська філія державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, 65017, Одеська обл., м. Одеса, вул. Бреуса, буд. 26/2, (048) 717-52-12; підстава обтяження: постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, АН № 392226, 15.01.2009, Перший Малиновський відділ державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції; Об'єкт обтяження: невизначене майно, на все нерухоме майно; власник: ОСОБА_1 ; заявник: Перший Малиновський відділ державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, Код: 35048858, 65076, Одеська обл., м. Одеса, вул. Генерала Петрова, 42.
04.07.2025 адвокат Бережний О.В. звернувся в інтересах ОСОБА_1 до ВПВР УДВС ГУЮ в Одеській області із заявою №7/02-25-Т, в якій просив зняти арешт з майна ОСОБА_1 , накладений Постановою про арешт майна боржника, серія та номер: 50566768, виданої 14.12.2016 ВПВР ГТУЮ в Одеській області та вилучити запис про обтяження № 18113832 (спеціальний розділ) про арешт всього нерухомого майна, внесений 19.12.2016 до спеціального розділу Державного реєстру речових прав.
15.07.2025 ВПВР УДВС ГУЮ в Одеській області надали відповідь у формі листа №120738, в якому повідомили, що підстави для зняття арешту з майна боржника ОСОБА_1 , накладеного, на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, АН № 392226 від 15.01.2009, Першим Малиновським відділом державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, відсутні.
З огляду на те, що відповідач відмовляється зняти арешт з майна позивача, останній звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, що визначав на час виникнення спірних правовідносин умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 №606-ХІV (далі - Закон №606-ХІV), нова редакція якого викладена Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII).
Відповідно до статті 1 Закону №606-ХІV виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону № 606-XIV примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України «Про державну виконавчу службу».
Частиною 1 статті 6 Закону № 606-XIV встановлено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.
Згідно з положеннями статті 11 Закону № 606-XIV державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виходячи зі змісту статті 25 Закону № 606-XIV за заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.
Положеннями статті 57 Закону № 606-XIV передбачено, що державний виконавець виносить постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження не пізніше наступного робочого дня після закінчення строку для самостійного виконання рішення, якщо така постанова не виносилася під час відкриття виконавчого провадження, та не пізніше наступного робочого дня із дня виявлення майна.
Приписами ст. 59 Закону №606-XIV унормовано, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
У разі прийняття судом рішення про звільнення майна з-під арешту або сплати боржником повної суми боргу за виконавчим документом до реалізації арештованого майна боржника, майно звільняється з-під арешту за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про звільнення майна з-під арешту надсилається боржнику та до органу (установи), якому була надіслана постанова про накладення арешту на майно боржника на виконання.
Майно боржника може бути звільнено з-під арешту за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому підпорядкований державний виконавець, якщо під час розгляду відповідної скарги боржника виявлено порушення встановленого цим Законом порядку накладення арешту. Копія постанови начальника органу державної виконавчої служби про звільнення майна боржника з-під арешту не пізніше наступного після її винесення дня надсилається сторонам та до відповідного органу (установи) для зняття арешту, а про відмову у звільненні майна боржника з-під арешту - боржнику.
За наявності письмового висновку експерта щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зносу, пошкодженням або коли витрати, пов'язані із зверненням на нього стягнення, перевищать грошову суму, за яку воно може бути реалізовано, майно боржника може бути звільнено з-під арешту за постановою державного виконавця, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови державного виконавця про звільнення майна боржника з-під арешту не пізніше наступного після її винесення дня надсилається сторонам та до відповідного органу (установи) для зняття арешту.
У всіх інших випадках по незакінчених виконавчих провадженнях арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.
Зі змісту наведених законодавчих положень вбачається, що арешт з майна знімається у разі закінчення виконавчого провадження (крім певних винятків), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав. В інших випадках повернення виконавчого документа законодавчо мотивованих підстав для безумовного зняття арешту з майна боржника не передбачено.
05.10.2016 набрав чинності Закон України від 02.06.2016 №1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі Закон №1404-VIII).
За приписами ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Водночас, згідно п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Пунктом 6 ч. 3 ст.18 Закону №1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.
Відповідно до вимог ст. 56 Закону №1404-VIII арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.
Таким чином, арешт майна боржника, як виконавча дія, можливий лише в межах наявного відкритого в порядку та на підставах визначеного Законом №1404-VIII виконавчого провадження з примусового виконання рішення уповноваженого органу.
Приписами ст. 59 Закону №1404-VIII передбачено порядок зняття арешту з майна, накладеного державним виконавцем. Так, особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.
У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.
Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову.
У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини (ч. 2 ст. 59 Закону № 1404-VIII).
Таким чином, судове рішенням про зняття арешту з майна боржника, що набрало законної сили, є самостійною підставою для зняття арешту з такого майна постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.
Положеннями ст. 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Згідно зі ст. 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ст. 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
У своїй заяві відповідач ВПВР УЗВР в Одеській області ПМУМЮ (вх. №ЕС/77229/25) повідомили, що 14.12.2016 державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.
23.06.2018 виконавче провадження №50566768 завершено на підставі п.2 ч. 1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження».
Однак, матеріали виконавчого провадження знищені за закінченням строку зберігання.
Проте аналіз наведених норм діючого на момент повернення стягувачу виконавчого документа законодавства дозволяє дійти висновку, що державний виконавець при винесенні постанови про повернення виконавчого документа мав вирішити питання щодо зняття арешту, накладеного на належне позивачу майно.
Проте таких виконавчих дій, як було встановлено судом, державним виконавцем вчинено не було, що і зумовило звернення до суду позивачів з цим позовом.
Відтак станом на час судового розгляду цієї справи арешт, накладений на майно позивача, не знятий, продовжує існувати і заборона відчуження майна, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта.
При цьому, як вже встановлено судом, на виконанні у відповідача відсутні відкриті виконавчі провадження, в межах яких можливе звернення стягнення на майно позивача, а тому суд не вбачає ні фактичних, ні юридичних підстав для існування обтяження та арешту на майно позивача.
Поряд із цим, суд вважає за необхідне зазначити, що судове рішення у цій справі ухвалюється не з підстав протиправності рішень, дій чи бездіяльності відповідача, оскільки їх правомірність неможливо оцінити за відсутністю документів, а з підстав неможливості поновлення прав позивача, в інший спосіб ніж через судове рішення.
На підставі викладеного, зважаючи на те, що матеріали адміністративної справи не містять доказів правомірності існування станом на час розгляду справи накладеного арешту на нерухоме майно позивача, накладеного постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження АН № 392226 від 15.01.2009 та постановою про арешт майна боржника №50566768 від 14.12.2016, такий за відсутності виконавчого провадження підлягає зняттю.
Матеріалами справи підтверджено, що виконавчі провадження, в межах яких на майно позивача накладено арешт, на виконанні у відповідача не перебувають.
Відмовляючи у скасуванні арешту відповідач керувався тим, що оскаржуваний арешт може бути знятий виключно на підставі рішення суду, а тому, на думку суду, діяв в межах своїх повноважень та у порядку, передбаченому Законом №1404-VIII.
Водночас, суд акцентує на тому, що арешт накладений не на індивідуально визначене майно, а як вбачається з відомостей, зазначених у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, об'єктом обтяження є невизначене майно, все нерухоме майно, тому підлягає зняттю арешт з усього майна позивача, шляхом зобов'язання відповідача зняти арешт з усього нерухомого майна, що належить ОСОБА_1 , накладеного постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження АН № 392226 від 15.01.2009 та постановою про арешт майна боржника №50566768 від 14.12.2016.
Враховуючи вище викладене позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
При розв'язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», від 22.02.2007р. у справі «Красуля проти Росії», від 05.05.2011р. у справі «Ільяді проти Росії», від 28.10.2010р. у справі «Трофимчук проти України», від 09.12.1994р. у справі «Хіро Балані проти Іспанії», від 01.07.2003р. у справі «Суомінен проти Фінляндії», від 07.06.2008р. у справі «Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії») і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.
Керуючись ст. ст. 2-9, 242, 246, 250, 251, 255, 287 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Хаджибейського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Зобов'язати Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) скасувати арешт з усього нерухомого майна ОСОБА_1 та вилучити реєстраційний запис про обтяження: № 18113832 від 19.12.2016 (спеціальний розділ) зі спеціального розділу Державного реєстру речових прав.
Зобов'язати Хаджибейський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) скасувати арешт з усього нерухомого майна ОСОБА_1 та вилучити реєстраційний запис про обтяження: № 8372313 від 15.01.2009 з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна Реєстру прав власності на нерухоме майно.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );
Відповідачі:
- Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (65091, м. Одеса, вул. Розумовська, 37, код ЄДРПОУ 43315529);
- Хаджибейський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (65036, м. Одеса, вул. Старицького, 10а, код ЄДРПОУ 41405463).
Суддя Олена СКУПІНСЬКА